Рішення

від 09.10.2024 по справі 909/460/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/460/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: представника позивача АТ "Українська залізниця" - адвоката Моцюка В.В., представника відповідача ТОВ "Євротранстелеком" - адвоката Хитрук Н.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/460/24 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання внести відомості про земельний сервітут.

Суть спору.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (далі відповідач), в якій просить суд:

1) встановити з моменту набрання рішенням суду законної сили, на користь ТзОВ «Євротранстелеком» безстроковий оплатний земельний сервітут площею 0,3216 га стосовно земельної ділянки, кадастровий номер: 2625882401:02:005:0002 (загальна площа земельної ділянки 7,8373 га), що знаходиться на території села Липівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області, цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, правовий режим земельної ділянки - на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця», оплата сервітуту 1498 грн 91 коп. з ПДВ в місяць або 17986 грн 96 коп. з ПДВ в рік на користь АТ «Укрзалізниця», вид сервітуту - для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ ліній зв`язку ТзОВ «Євротранстелеком»;

2) Зобов`язати Відповідача внести відомості про земельний сервітут ділянки з кадастровим номером 2625882401:02:005:0002, що знаходиться на території села Липівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані належністю позивачу на праві користування земельної ділянки з кадастровим номером 2625882401:02:005:0002, що знаходиться на території села Липівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області, через котру, у відповідності до раніше укладених угод, прокладені волоконно-оптичні лінії зв`язку (кабелі), що є власністю ТзОВ «Євротранстелеком». Площа земельної ділянки в ґрунті якої прокладено волоконно-оптичні лінії зв`язку ЄТТ становить 0,3216 га згідно замірів здійснених 19.11.2019 представниками Залізниці під час комісійного обстеження частини вказаної земельної ділянки.

Згідно п. 6.1. Генеральної угоди про співробітництво №589/1 від 27.12.2001 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002 після закінчення будівництва Мережі взаємовідносини з питань експлуатації будуть здійснюватися на підставі додаткових договорів, укладеними Сторонами.

Однак, станом на момент звернення до суду з даним позовом жодних додаткових договорів щодо використання Відповідачем частини земельної ділянки, на яких прокладені волоконно-оптичні лінії зв`язку ТОВ Євротранстелеком не укладено.

З огляду на вищезазначене та правову природу сервітуту, на думку позивача, ТзОВ «Євротранстелеком» мало б ініціювати укладення відповідного договору сервітуту земельної ділянки для чого надати Укрзалізниці відповідний пакет документів для узгодження істотних умов договору та його укладення.

АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» для досудового врегулювання питання встановлення сервітуту та використання земельної ділянки, на яких прокладені волоконно-оптичні кабелі ТзОВ «Євротранстелеком» неодноразово зверталась до Відповідача. Зокрема, листами від 04.11.2019 № НЗІ-10/5735, від 25.01.2024 № НКМ-12/5, Позивач пропонував укласти договір про встановлення земельного сервітуту. ТзОВ «Євротранстелеком» залишило звернення Залізниці без задоволення, мотивуючи це відсутністю правових підстав для укладення договорів про встановлення земельних сервітутів, так як прокладання волоконно-оптичних ліній зв`язку здійснено на підставі Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002.

Такими своїми діями Відповідач позбавляє Позивача правової визначеності (встановленні чітких прав та обов`язків сторін), і враховуючи юридичну нерозривну взаємопов`язаність Позивача та Відповідача (адже волоконно-оптичні лінії зв`язку Відповідача прокладені через земельну ділянку, яка перебуває на праві постійного користування у Позивача), відмова Відповідача визначити взаємні права та обов`язки шляхом укладення договору особистого земельного сервітуту - і є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів Позивача.

Ненадання згоди на укладення договору про встановлення сервітуту з боку Відповідача та заперечення його встановлення в судовому порядку порушує права Залізниці на ефективне використання своєї власності та задоволення своїх потреб, зокрема невизначенням взаємних прав та обов`язків щодо користування ділянкою і встановленими обмеженнями щодо наявності охоронних зон в межах прокладеного кабеля, необхідності сплати податку з урахуванням коефіцієнта індексації тощо.

Щодо розміру плати за сервітут, то такий визначено виходячи з Порядку укладення договору про встановлення земельних сервітутів, затвердженого наказом начальника регіональної філії «Львівська залізниця» № 584/од від 12.11.2018, - 12% від нормативної грошової оцінки. Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 7,8373 га, кадастровий номер 2625882401:02:005:0002, становить 3044352,43 грн. Виходячи з площі земельної ділянки, на яку поширюється сервітут (0,3216 га.), розмір плати за сервітут позивачем визначено у 17986 грн 96 коп. з ПДВ на рік, або 1498 грн 91 коп. з ПДВ на місяць.

Площу частини земельної ділянки, щодо якої позивач просить встановити сервітут визначено з урахуванням абзацу 2 пункту 2 Правил охорони ліній електрозв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1996 р. N 135, за яким на трасах кабельних і повітряних ліній електрозв`язку і навколо випромінюючих споруд електрозв`язку встановлюються охоронні зони: для підземних кабельних і повітряних ліній електрозв`язку - це смуга землі, обмежена паралельними лініями, віддаленими від траси підземних кабелів або від крайніх проводів повітряних ліній на відстані 2 метрів з кожного боку.

Позивач покликається на обмеження, встановлені зазначеними Правилами охорони ліній електрозв`язку, а також статтею 25 Закону України Про електронні комунікації, ст. 75 Земельного кодексу України щодо використання земельної ділянки в межах охоронних зон ліній електрозв`язку, та на право постачальників електронних комунікаційних мереж вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів установлення сервітутів.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ст. 100 ЗК України).

Оскільки власник земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, заподіяних встановленням земельного сервітуту, законодавчі положення місять вимогу про обов`язок зареєструвати межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, слідує необхідність забов`язання Відповідача внести відомості про земельний сервітут.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позовну заяву та запереченні відповідач доводить безпідставність позовних вимог покликаючись на наступне:

а) ТОВ «Євротранстелеком» було створене для забезпечення інтересів Акціонерного товариства «Українська Залізниця» у власній мережі зв`язку, і з цією метою Фонд державного майна України в інтересах Центральної станції зв`язку Державної адміністрації залізничного транспорту України виступав одним із засновників Відповідача;

б) підстави прокладання волоконно-оптичної лінії зв`язку та інші відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» та Акціонерним товариством «Українська Залізниця» врегульовані Генеральною угодою про співробітництво № 589/01, укладеною 27 грудня 2001 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та ТОВ «Євротранстелеком» та Угодою про співробітництво, укладеною між Львівською залізницею та ТОВ «Євротранстелеком» від 17 січня 2002 року. Водночас питання технічного обслуговування та аварійного відновлення ліній зв`язку врегульоване сторонами Договором № 280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01 серпня 2005 року. Таким чином, питання прокладання волоконно-оптичної лінії зв`язку та експлуатації ліній зв`язку врегульоване вищезазначеними договорами та не потребує встановлення сервітуту. на виконання п. 4.1.1. Генеральної Угоди № 589/01 Відповідач за власні кошти побудував Мережу і надав в користування Позивачу чотири оптичні волокна на всій протяжності магістральної мережі на термін її експлуатації. Плата за надання в користування такого волокна, яка була встановлена з 2006 року та не змінювалась Відповідачем, є пільговою та неринковою. Оскільки фактично це є вкладом Відповідача у співпрацю сторін. Водночас вкладом Позивача виступало надання доступу Відповідачу на прокладення та експлуатацію волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту та інфраструктури Позивача на весь термін експлуатації Мережі. Тобто встановлення сервітуту призведе до зміни істотних умов співпраці сторін та фактично спричинить виникнення односторонніх обов`язків Відповідача за відсутності кореспондуючих обов`язків Позивача. Оскільки Відповідач не буде здійснювати жодного вкладу у співпрацю за Генеральною угодою № 589/01, користуючись, за таких обставин, оптичними волокнами Відповідача на пільгових умовах;

в) Позивачем не вірно визначив площу прокладання волоконно-оптичного кабелю та інші істотні умови сервітуту, встановлення якого ініціює Позивач, а також не дотримано процедури встановлення сервітуту, передбаченого законодавством та практикою Верховного Суду стосовно передумов укладення договору сервітуту. Термін експлуатації Мережі та, відповідно, Генеральної угоди про співробітництво № 589/01 закінчується у 2033 році, що унеможливлює встановлення сервітуту безстроково. Оскільки можливість експлуатації кабелю має строковий характер, у зв`язку з чим господарські відносини сторін будуть припиненими після закінчення терміну його експлуатації. Належним доказом, що підтверджує площу та межі сервітуту, а також наявність будівельних, або інженерних споруд є проєкт технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, який виготовляється сертифікованим інженером-землевпорядником. Такого проєкту долучено до матеріалів справи не було. Заміри, проведені Позивачем, не підтвердженні жодними належними доказами, які б свідчили про фактичну площу, яку займає волоконно-оптичний кабель, прокладений в спірній земельній ділянці. Плата за користування сервітутом також визначена необґрунтовано - 12% від нормативної грошової оцінки. Позивач є платником земельного податку, розмір якого не може перевищувати 3% від нормативної грошової оцінки, оскільки є суб`єктом господарювання державної форми власності, а земельна ділянка належить йому на праві постійного користування. Розрахунок плати за сервітут, наданий Позивачем, є некоректним на несправедливим, Відповідач з моменту введення в експлуатацію Мережі самостійно не здійснює жодної діяльності на земельних ділянках Позивача, саме Позивач обслуговує Мережу. У Відповідача була відсутня необхідність звертатись до Позивача з проханням про встановлення земельного сервітуту. Оскільки прокладання та експлуатація Мережі здійснювалась в рамках співпраці сторін спору, а не з власної ініціативи Відповідача. Перебування оптичного волокна в межах спірної земельної ділянки є законним та таким, що визначено існуючими договорами сторін.

г) відсутні порушення прав та законних інтересів Позивача, не обґрунтовано обраний спосіб захисту. Відповідач здійснив прокладання волоконно-оптичного кабелю не свавільно, а в межах співпраці з Позивачем на погоджених з ним територіях. Саме Позивач прийняв в експлуатацію волоконно-оптичну лінію зв`язку та здійснює її подальше обслуговування. Таким чином, права Позивача не були обмежені в процесі прокладання та експлуатації волоконно-оптичного кабелю, а тому відсутній предмет спору.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Для розгляду цієї справи було визначено суддю Фанду О.М. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024).

Суд згідно з ухвалою від 17.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 04.06.2024.

31.05.2024, в установлений судом строк відповідач подав суду відзив на позовну заяву з доказами, якими підтверджуються його заперечення проти позовних вимог.

10.06.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, а 12.06.2024 від відповідача - заперечення.

Хід підготовчого провадження викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання в режимі конференції № 3016750 від 18.06.2024, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.07.2024.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області за приписами ст. 32 ГПК України здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи і визначено для розгляду справи суддю Горпинюка І.Є. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024).

Ухвалою від 23.07.2024 суд в складі судді Горпинюка І.Є. прийняв справу № 909/460/24 до свого провадження, розгляд справи розпочав спочатку, підготовче засідання призначив на 16.08.2024.

В підготовчому засіданні 16.08.2024 суд, з участю представника позивача адвоката Моцюка В.В. та представника відповідача адвоката Хитрук Н.І., після вирішення завдань підготовчого провадження постановив ухвалу, занесену до протоколу судового засідання в режимі конференції № 3237794, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.10.2024.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 09.10.2024 взяли участь представник АТ Українська залізниця - адвокат Моцюк В.В. та представник ТОВ "Євротранстелеком" адвокат Хитрук Н.І., з участю яких суд розглянув справу. За результатами розгляду справи суд, після виходу з нарадчої кімнати 09.10.2024 проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Предметом доказування у справі є обставини наявності/відсутності підстав для встановлення на користь ТОВ «Євротранстелеком» безстрокового оплатного земельного сервітуту площею 0,3216 га стосовно земельної ділянки, кадастровий номер: 2625882401:02:005:0002 (загальна площа земельної ділянки 7,8373 га), що належать позивачу на праві постійного користування для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ліній зв`язку ТОВ «Євротранстелеком».

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення сторін та їх представників, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з Інформаційною довідкою № 57379323 від 14.04.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (на даний час Акціонерне товариство «Українська залізниця» згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 №938 «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця») є землекористувачем на праві постійного користування земельної ділянки площею 7,8373 га, яка розташована в с. Липівка, Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер земельної ділянки 2625882401:02:005:0002 (далі земельна ділянка). Підставою для державної реєстрації права постійного користування зазначеною земельною ділянкою є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою №080967, виданий 30.05.2007 Липівською сільською радою. Номер запису про інше речове право: 8993413.

Земельна ділянка має цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту і відноситься до державної форми власності, уповноважений державний орган через який держава реалізує своє право власності Тисменицька районна державна адміністрація (правонаступник - Івано-Франківська районна державна адміністрація Івано-Франківської області, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1635-р Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій).

27 грудня 2001 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (універсальним правонаступником є АТ «Укрзалізниця,) та ТОВ «Євротранстелеком» укладено Генеральну угоду про співробітництво №589/01 (далі - Генеральна угода № 589/01).

Відповідно до пункту 2 Генеральної угоди №589/01 предметом Угоди є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації Мережі зв`язку для задоволення потреб Укрзалізниці і надання послуг зв`язку з використанням ресурсів Мережі.

Мережа означає сукупність засобів і споруд зв`язку ЄТТ (ТОВ «Євротранстелеком»), об`єднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення пропуску телекомунікаційного трафіка на базі волоконно-оптичних ліній зв`язку в межах земель транспорту, що встановило і використовує ЄТТ (ТОВ«Євротранстелеком») (п. 1 Генеральної угоди №589/01).

У п. 3 Генеральної угоди № 589/01 сторони врегулювали свої зобов`язання, в тому числі визначили, що ТОВ Євротранстелеком бере на себе зобов`язання щодо фінансування проектування, будівництва і експлуатації Мережі (п. 3.1.2.); організацію постачання необхідного обладнання, кабельної продукції, вимірювальної техніки, витратних матеріалів для створення Мережі і її подальшої експлуатації (п. 3.1.3), а Укрзалізниця зобов`язується надати Залізницям України право визначення у взаємовідносинах з ТОВ Євротранстелеком в будівництві та експлуатації Мережі відповідно до пункту 3.3 даної угоди (п. 3.2.1); забезпечити координацію Залізниць України та інших підприємств Укрзалізниці у взаємодії з ЄТТ (ТОВ Євротранстелеком) в будівництві та експлуатації Мережі та виконання відповідних окремих двосторонніх договорів, передбачених пунктом 3.3 (п. 3.2.2).

Відповідно до п. 3.3. Генеральної угоди №589/01 Залізниці України та Центральна станція зв`язку Укрзалізниці за окремими договорами з ЄТТ (ТОВ Євротранстелеком) в рамках Угоди: надають право прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту, яке буде оформлене сторонами відповідними актами (п. 3.3.1); забезпечують технічну експлуатацію лінійно-кабельних споруд, установок електроживлення і проведення відповідних ремонтно-відновлювальних робіт при пошкодженнях (п. 3.3.7).

Згідно з п. 4.1 Генеральної угоди №589/01, ресурс лінійних споруд зв`язку Мережі у кількості 4-х оптичних волокон на всій протяжності магістральної мережі виділяється Залізницям України в безоплатне користування на термін її експлуатації і використовується Залізницями відповідно до їх технологічних потреб для створення власної корпоративної мережі без права продажу та передачі в користування третім особам (п.п. 4.1.1). Ресурс лінійних споруд Мережі використовується ЄТТ (ТОВ Євротранстелеком) для комерційних цілей (п.п. 4.1.2).

У п. 4.2 Генеральної угоди №589/01 сторонами врегульовано питання щодо розподілу канального ресурсу.

Так, згідно з п. 4.2.1 Генеральної угоди №589/01 канальний ресурс ТОВ «Євротранстелеком» використовується для комерційних цілей.

Водночас, відповідно до п. 4.2.2 Генеральної угоди №589/01 канальний ресурс Залізниць України може бути використаний для власних технологічних потреб.

За п. 6.1 Генеральної угоди №589/01 після закінчення будівництва Мережі взаємовідносини з питань експлуатації будуть здійснюватися на підставі додаткових договорів, укладених сторонами.

Генеральна угода №589/01 набирає сили з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом терміну будівництва та експлуатації Мережі (п. 9.1).

Згідно з Доповненням від 05.07.2004 № 1 до Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 №589/01, сторони, серед іншого, доповнили розділ 1 Генеральної угоди №589/01 поняттям Термін експлуатації Мережі - інтервал часу з моменту введення в експлуатацію однієї з споруд Мережі до моменту припинення експлуатації всіх споруд і засобів Мережі в результаті фізичного зношування, але не менше розрахункового строку служби волоконно-оптичного кабелю - 25 років.

У відповідності до Доповнення № 2 від 24.03.2006 до Генеральної угоди про співробітництво №589/01 від 24.03.2006, підпункт 4.1.1 Генеральної угоди №589/01 викладено в такій редакції: Лінійний ресурс Мережі у кількості 4-х оптичних волокон на всій протяжності магістральної мережі виділяється Залізницям України в довгострокову оренду по фіксованій платі 5 копійок без ПДВ за 1 км. ВОЛЗ на термін її експлуатації і використовується Залізницями відповідно до їх технологічних потреб для створення власної корпоративної мережі без права продажу та передачі в користування третім особам.

Крім того, 17 січня 2002 року між Державним територіально-галузевим об`єднанням «Львівська державна залізниця» (далі - Залізниця) та ТОВ «Євротранстелеком» (ЄТТ) укладено Угоду про співробітництво (далі - Угода від 17.01.2002), предметом якої є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації корпоративних мереж Укрзалізниці, Залізниці та Мережі ЄТТ для задоволення потреб Укрзалізниці, Залізниці та для комерційних цілей ЄТТ з використанням ресурсів Мережі (п. 2 Угоди від 17.01.2002).

За п. 1 Угоди від 17.01.2002, Мережа означає сукупність засобів і споруд зв`язку ЄТТ, об`єднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення пропуску телекомунікаційного трафіка на базі волоконно-оптичних ліній зв`язку в межах земель транспорту, що встановив і використовує ЄТТ.

Відповідно до пп. 3.1.2, 3.1.3 Угоди від 17.01.2002, ЄТТ взяло на себе зобов`язання фінансування проектування, будівництва і експлуатації Мережі (п. 3.1.2.); організації постачання необхідного обладнання, кабельної продукції, вимірювальної техніки, витратних матеріалів для створення Мережі і її подальшої експлуатації (п. 3.1.3),

Відповідно до пп. 3.2.1 п. 3.2 Угоди від 17.01.2002 Залізниця за окремими договорами з ЄТТ та в рамках цієї Угоди надає право прокладання волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту, яке буде оформлене Сторонами відповідним актом, а за пп. 3.2.8 Угоди від 17.01.2002 Залізниця забезпечує технічну експлуатацію лінійно-кабельних споруд, установок електроживлення та кондиціонерів і проведення відповідних ремонтно-відновлювальних робіт при пошкодженнях.

Розподіл ресурсу лінійних споруд зв`язку та розподіл канального ресурсу у п. 4.1 Угоди від 17.01.2002 визначено так само, як і в п. 4.1, 4.2 Генеральної угоди № 589/01.

Згідно з п. 6.1. Угоди від 17.01.2002 після закінчення будівництва Мережі взаємовідносини з питань експлуатації будуть здійснюватися на підставі додаткових договорів, укладеними сторонами.

Актом вибору траси прокладання волоконно-оптичного кабелю зв`язку на дільниці Долина-Івано-Франківськ-Коломия-Чернівці, передбачено прокладення кабелю по землям транспорту в смузі відведення залізниці, в тому числі від станції Івано-Франківськ до станції Коршів по лівій стороні, тобто в тому числі і через землі села Липівка, на той час Тисменицького району Івано-Франківської області.

Відповідно до акта про надання права на прокладання ВОЛЗ від 17 липня 2004 року, складеного до Угоди від 17.01.2022 ДГТО Львівська залізниця надало ТОВ Євротранстелеком право на проведення робіт з прокладання волоконно-оптичних ліній зв`язку в межах земель транспорту на весь термін будівництва мережі зв`язку.

Відповідно до акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 12 лютого 2009 року, прийнято в експлуатацію Волоконно-оптичну лінію зв`язку Львів Чернівці (лінійні споруди), в тому числі дільницю Івано-Франківськ Коломия з такими технічними характеристиками: захисна поліетиленова труба ЗПТ 40/33 тип кабелю ВОК-18 (9 пар оптичних волокон), протяжність - 57,33 км., прокладену в смузі відводу земель залізниці на глибину 1,2 м., вартість будівельно-монтажних робіт з урахуванням ПДВ становить 3 313 620,00 грн.

Згідно з договором № 280 від 01 серпня 2005 року (далі - Договір № 280) ТОВ Євротранстелеком (Замовник) та ДТГО Львівська державна залізниця (Виконавець) погодили, що у відповідності з Угодою про співробітництво від 17.01.2002 Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо виконання робіт з технічного обслуговування і аварійного відновлення ліній зв`язку (оптичних волокон волоконно-оптичної лінії зв`язку), надалі за текстом ВОЛЗ, перелік яких наводиться в Додатку № 1, а Замовник сплачує вартість цих робіт.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 31.12.2009 до договору № 280, сторони виклали в новій редакції п. 1.1 договору № 280 і передбачили, що у відповідності з Угодою про співробітництво від 17.01.2002, що сторони уклали між собою, Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо виконання робіт з технічного обслуговування і аварійного відновлення ліній зв`язку (оптичних волокон волоконно-оптичної лінії зв`язку ), надалі за текстом ВОЛЗ, перелік яких наводиться в Додатках № 1 та № 1А, а Замовник сплачує вартість цих робіт.

Згідно з додатком № 1А до Договору № 280 у перелік волокон ВОЛЗ, що підлягають технічному обслуговуванню, включені оптичні волокна на дільниці Івано-Франківськ Коломия, довжиною 57,331 км., кількість пар волокон 9.

Також 28.12.2005 між ТОВ Євротранстелеком (Орендодавець) та ДТГО Львівська державна залізниця (Орендар) укладено договір оренди майна № Л/Ш-051674/НЮ від 28.12.2005, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування Майно оптичні волокна волоконно-оптичної лінії зв`язку у кількості 2-х оптичних пар (4-х оптичних волокон), які прокладені на всій протяжності Мережі, що побудована згідно з Генеральною угодою про співробітництво Укрзалізниці та ТОВ Євротранстелеком від 27.12.2001 № 589/01, дільниці якої визначені у Додатку № 1 (Акти приймання-передачі волокон), у якому вказані назва дільниці, номер та колір модулю, де знаходяться волокна, довжина волокон, і який є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

За п. 4.1 договору оренди майна № Л/Ш-051674/НЮ від 28.12.2005, розмір орендної плати становить 0,05 грн за один кілометр волокон за місяць без ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 19.08.2009 сторони виклали в новій редакції п. 2.1 договору оренди майна № Л/Ш-051674/НЮ від 28.12.2005, якою передбачили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування Майно оптичні волокна волоконно-оптичної лінії зв`язку у кількості 2-х оптичних пар (4-х оптичних волокон), які прокладені на всій протяжності Мережі, що побудована згідно з Генеральною угодою про співробітництво Укрзалізниці та ТОВ Євротранстелеком від 27.12.2001 № 589/01, дільниці якої визначені у Додатках № 1, № 1а, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з Додатком 1а до договору оренди майна № Л/Ш-051674/НЮ від 28.12.2005 ТОВ Євротранстелеком передало, а ДТГО "Львівська державна залізниця" прийняло в оренду оптичні волокна, в тому числі на дільниці Івано-Франківськ-Коломия довжиною 57,331 кв.м., кількістю 2 пари волокон.

Отже, судом встановлено, що в межах земель, які знаходяться в постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», зокрема через зазначену вище земельну ділянку прокладені волоконно-оптичні лінії зв`язку (кабелі), що є власністю ТОВ «Євротранстелеком». Зазначена обставина відповідачем не оспорюється.

Роботи з технічного обслуговування і аварійного відновлення цих ліній зв`язку виконує АТ Українська залізниця (правонаступник ДТГО Львівська залізниця) на підставі договору № 280 від 01.08.2005.

Двома парами оптичного волокна (4 оптичних волокна) користується АТ Українська залізниця (правонаступник ДТГО Львівська залізниця) для власної корпоративної мережі на умовах оренди, відповідно до договору оренди майна № Л/Ш-051674/НЮ від 28.12.2005, та сплачує орендну плату в розмірі 0,05 грн без ПДВ за 1 кілометр волокон в місяць.

Як також слідує з акта комісійного обстеження частини земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні АТ Укрзалізниця з метою укладення договору про встановлення земельного сервітуту від 19.11.2019, на частині земельної ділянки, щодо якої позивач просить встановити сервітут, розташовані також і мережі ВСП Івано-Франківська дистанція сигналізації і зв`язку (ШЧ-5): магістральний кабель зв`язку та кабелі СЦБ.

За цим же актом, орієнтовна площа сервітуту становить 0,3216 га, бажана мета сервітуту експлуатація та обслуговування волоконно-оптичного кабелю ТОВ Євротранстелеком від км. 153+596 м. до км. 154+400 м. ліворуч напрямку зростання кілометрів перегону Марківці-Отинія. Комісія позивача, яка склала акт, вважає доцільним укладення договору земельного сервітуту на орієнтовну площу 0,3216 га.

Судом також встановлено, що АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» зверталось листами від 04.11.2019 № НЗІ-10/5735 та від 25.01.2024 №НКМ-12/5, до ТОВ «Євротранстелеком» з пропозицією щодо врегулювання питання встановлення сервітуту та використання земельної ділянки, на яких прокладені волоконно-оптичні кабелі.

ТОВ «Євротранстелеком» залишило звернення АТ «Укрзалізниця» без задоволення, мотивуючи таке відсутністю правових підстав для укладення договорів про встановлення земельних сервітутів, оскільки прокладання волоконно-оптичних ліній зв`язку здійснено на підставі Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 №589/01 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002.

Виходячи з встановлених обставин, суд застосовує норми матеріального права.

Згідно зі ст. 395 ЦК України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає в обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Так, ЦК України визначає сервітут одним з речових прав на чуже майно. Сервітут встановлюється, згідно зі ст. 401 ЦК України, якою передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно зі ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Частиною 1 ст. 2 ЗК України визначено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. При цьому земельні відносини регулюються Конституцією України, ЗК України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України), а земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин (ч. 1 ст. 4 ЗК України).

У відповідності до ст. 9 ЦК України його положення застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Отже, спірні правовідносини щодо встановлення земельного сервітуту за своєю юридичною природою регулюються нормами земельного права і в субсидіарному порядку нормами цивільного права.

Земельним кодексом України у главі 16 визначено поняття «право земельного сервітуту», яке розглядається як право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (частина 1 статті 98 Земельного кодексу України). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 98 ЗК України визначено, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів та наведено види таких земельних сервітутів.

Згідно зі ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Крім того, відносини сторін щодо виконання Генеральної угоди № 589/01 та Угоди про співробітництво від 17 січня 2002 підпадають під правове регулювання глави 77 Цивільного кодексу України Спільна діяльність.

Відповідно до статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Згідно зі статтею 1131 ЦК України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Виходячи з встановлених обставин, суд вважає, що волоконно-оптичний кабель ТОВ Євротранстелеком, для експлуатації та обслуговування якого позивач просить встановити сервітут, прокладений в інтересах обох сторін в межах правовідносин за договором про спільну діяльність, узгоджених між позивачем та відповідачем в Генеральній угоді № 589/01 та Угоді про співробітництво від 17 січня 2002, а також у інших правочинах, що укладались в рамках цих угод.

Такий висновок слідує з того, що умовами Генеральної угоди № 589/01 та Угоди про співробітництво від 17 січня 2002 передбачалось надання правопопередником позивача (ДТГО Львівська державна залізниця) права ТОВ Євротранстелеком на прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту, і в той же час виділення для ДТГО Львісвська залізниця 4-х оптичних волокон на всій протяжності магістральної мережі, згідно з первинною редакцією угод - на праві безоплатного користування, а після внесення змін - на умовах оренди зі сплатою 0,05 грн за 1 км. волокон в місяць.

Зазначені угоди укладені на весь строк експлуатації мережі, а тому є чинними на час розгляду справи.

Важливе також і те, що роботи з технічного обслуговування і аварійного відновлення ліній зв`язку виконує позивач за договором № 280.

Нормою статті 395 ЦК України встановлено, що сервітут полягає в обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Однак, враховуючи укладені між сторонами справи договори в межах їх спільної діяльності, суд вважає, що вони узгодили між собою умови прокладення, технічного обслуговування та аварійного відновлення волоконно-оптичних ліній зв`язку, зокрема виконання робіт з технічного обслуговування та аварійного відновлення самим позивачем, який є землекористувачем земельної ділянки.

Враховуючи, що волоконно-оптичні лінії зв`язку уже прокладені (право на прокладення надавалось окремим актом), умови Генеральної угоди № 589/01 та Угоди про співробітництво від 17 січня 2002 продовжують діяти протягом усього строку експлуатації мереж, а їх технічне обслуговування та аварійне відновлення на умовах окремого договору (договір № 280) здійснює сам позивач, який є землекористувачем, суд вважає що позивач не довів необхідності встановлення сервітуту для відповідача, не довів неможливості задоволення потреб відповідача в інший спосіб ніж як через встановлення сервітуту.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір, позивач та відповідач укладаючи Генеральну угоду № 589/01 та Угоду про співробітництво від 17 січня 2002, договір № 280 та інші правочини в рамках цих угод врегулювали між собою правовідносини щодо прокладання та наступного використання, експлуатації, технічного обслуговування та ремонту волоконно-оптичних ліній зв`язку.

При укладенні цих угод сторони виходили з того, що волоконно-оптичні лінії зв`язку прокладаються на земельних ділянках, що перебувають в постійному користуванні однієї зі сторін спільної діяльності (АТ Укрзалізниця), і він же буде здійснювати їх технічне обслуговування та аварійний ремонт, і не передбачали встановлення сервітуту в інтересах ТОВ Євротранстелеком.

Покликання позивача на п. 6.1 Угоди про співробітництво від 17.01.2002 суд вважає безпідставним, оскільки дане положення договору передбачає укладення сторонами додаткових договорів з питань експлуатації мережі, а не використання земельних ділянок. Такі договори сторонами укладені, зокрема щодо оренди волокон, технічного обслуговування, аварійного ремонту, про що вище зазначив суд.

Встановлені судом обставини врегулювання між сторонами порядку прокладення, експлуатації, технічного обслуговування та аварійного ремонту волоконно-оптичних ліній зв`язку в межах угод, що підпадають під правове регулювання спільної діяльності, а також ряду інших правочинів, що виконуються сторонами протягом тривалого часу, свідчать про недоведення неможливості задоволення потреб відповідача іншим способом, ніж через встановлення сервітуту, що є підставою для відмови в позові.

Про необґрунтованість позовних вимог свідчить також і недоведення належними доказами площі і меж тієї частини земельної ділянки, щодо якої позивач просить встановити сервітут.

Як зазначено вище, положення ч. 2 статті 402 ЦК України, та ст. 100 ЗК України, земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 11 статті 79-1 Земельного кодексу України, державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

В той же час, за ч. 6 статті 21 Закону України Про державний земельний кадастр, відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, а також на підставі інших видів документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки.

Позивач не надав суду документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, як і жодної іншої технічної документації, з якої можна було б встановити межі, площу тієї частини земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут.

Доданий до позовної заяви у копії акт комісійного обстеження від 19.11.2019 року не містить таких відомостей, більше того у ньому зазначено лише про те, площа сервітуту становить орієнтовно 0,3216 га, тобто зазначено лише орієнтовну площу частини земельної ділянки щодо якої позивач просить встановити сервітут.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, суд виходить з недоведеності позивачем також і площі та меж тієї частини земельної ділянки, на яку має поширюватись право земельного сервітуту, що теж є підставою для відмови у позові.

Необґрунтованим є і визначений позивачем розмір плати за встановлення сервітуту. При встановленні такого розміру позивач виходив з визначеної ним площі земельної ділянки та нормативної грошової оцінки квадратного метра земельної ділянки, до якої застосував ставку 12%.

Разом з тим, 12% від нормативної грошової оцінки землі є максимальною ставкою орендної плати за землі державної та комунальної власності, передбаченої Податковим кодексом України (крім випадку, якщо право оренди було продано на аукціоні за вищою ціною).

В той же час сам позивач, виходячи з положень статті 274 Податкового кодексу України, як землекористувач, сплачує податок за ставкою 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Відтак, встановлення сервітуту на умовах, про які просить позивач призведе до безпідставного отримання позивачем прибутку за частину земельної ділянки, яка передана в сервітут, хоча ця частина земельної ділянки не є його власністю, а належить йому лише на праві постійного користування.

Слід зазначити, що право на отримання доходу від земельної ділянки в першу чергу належить власнику, у даному випадку державі в особі Івано-Франківської районної державної адміністрації, і право на отримання плати за сервітут в першу чергу має належати власнику а не землекористувачу.

Про необґрунтованість вказаної у позовних вимогах плати за сервітут свідчить також і те, що позивач не позбавлений можливості користування частиною земельної ділянки, в межах якої прокладені волоконно-оптичні лінії зв`язку, зокрема на цій же частині земельної ділянки знаходяться його власні мережі ВСП Івано-Франківська дистанція сигналізації і зв`язку (ШЧ-5): магістральний кабель зв`язку та кабелі СЦБ.

За таких обставин, встановлення плати за сервітут в розмірі 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки є необґрунтованим, суперечить вимогам справедливості, добросовісності і розумності.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про встановлення сервітуту, відсутні підстави для задоволення похідних вимог про зобов`язання відповідача внести відомості про сервітут до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 6056,00 грн (платіжна інструкція № 2167 від 02.05.2024).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову судом в задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (01030, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи: 31731686) про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання внести відомості про земельний сервітут.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6056,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua

Суддя І. Є. Горпинюк