Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/8368/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/8368/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дишкант Д.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовомКорпорації ТСМ ГРУП

до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

про стягнення 5 704 102,73 грн

За участю представників сторін:

від позивачаНосик Б.М.

від відповідачаКасьянов М.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Корпорація ТСМ ГРУП (далі позивач, заявник) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі відповідач) про стягнення 5 704 102,73 грн (4 089 275,58 грн основного боргу, 289 198,24 грн 3% річних, 1 325 628,91 грн втрат від інфляції).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 05/21-123-08-21-07260 від 11.11.2021 в частині оплати виконаних позивачем робіт у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

29.07.2024 надійшов відзив на позов, а також клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

05.08.2024 надійшла відповідь на відзив.

08.08.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 08.08.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання було відкладено на 29.08.2024.

28.08.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

29.08.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 29.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2024.

Зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.09.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Між Корпорацією «ТСМ ГРУП» (надалі за текстом - Позивач, Генеральний підрядник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі за текстом - Відповідач, Замовник) був укладений Договір № 05/21 від 01.09.2021 на виконання комплексу робіт, який був зареєстрований Відповідачем за № 05/21-123-08-21-07260 від 11.11.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», який визначає правові, економічні та організаційні засади утворення та функціонування акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - товариство), утворення товариства здійснюється шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК «Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Набуті державою в результаті утворення товариства акції не підлягають приватизації.

Згідно з ч. 4 ст. 1 цього Закону Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. ДП «НАЕК «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11.01.2024 внесено запис про створення юридичної особи в результаті перетворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», та в графі дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, зазначено: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Таким чином, з 11.01.2024 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Замовник за договором № 05/21-123-08-21-07260 від 11.11.2021) було припинено в результаті перетворення, а його правонаступником за всіма зобов`язаннями є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», тобто відповідач у даній справі.

Відповідно до п. 1.1. Договору Генеральний підрядник (Позивач) зобов`язався виконати на користь Замовника (Відповідача) комплекс робіт з теми: «ВП Южно-Українська АЕС. Реконструкція комплексу інженерно-технічних засобів фізичного захисту ділянок 22, 23 периметру з улаштуванням КПП. Постачання обладнання, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи».

Згідно з п. 2.1. Договору договірна ціна робіт, доручених до виконання Генеральному підряднику, складає 39 606 150,92 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 6 601 025,15 грн.

Як визначено п. 2.3. Договору, остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат Генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої у Договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору терміни виконання робіт визначені в Графіку виконання робіт.

Згідно з п. 3.2 Договору постачання обладнання здійснюється Генеральним підрядником партіями згідно Графіку виконання робіт та Специфікації обладнання.

Як передбачено п. 3.3. Договору, Генеральний підрядник постачає обладнання за адресою: 55001, м. Южноукраїнськ, Миколаївської обл., склад ОУВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом». Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Згідно з п. 4.1.1. Договору оплата за поставлене обладнання відбувається згідно специфікації до договору, після надання Генеральним підрядником документа, що підтверджує якість товару та приймання товару Замовником відповідно до вимог, викладених у договорі, СОУ НАЕК 038 та П-6 і П-7, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Генерального підрядника за кожну партію обладнання згідно з видатковою накладною на цю партію протягом 45 банківських днів з дати поставки.

Відповідно до п. 4.1.2. Договору оплата за виконані роботи здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.

Як вказує позивач у позові, відповідно до умов вищевказаного Договору Позивачем було виконано роботи та поставлене обладнання, що підтверджується: Довідкою від 22.12.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 1 за грудень 2021 (форма КБ-3) на суму 3 015 642,78 грн, складеною на підставні Акту №1 від 22.12.2021 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 (форма № КБ-2В) на 1 160 723,76 грн; Акту №2 від 22.12.2021 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 (форма № КБ-2В) на 1 854 919,02 грн.

Крім того, згідно з видатковими накладними на поставку обладнання: ВН № 72 від 23.11.2021 на суму 946 756,80 грн; ВН № 73 від 25.11.2021 на суму 115 052,40 грн; ВН № 84 від 13.12.2021 на суму 368,40 грн; ВН № 88 від 22.12.2021 на суму 11 455,20 грн позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обладнання для виконання робіт за вказаним договором.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на відсутність його вини у несвоєчасному здійсненні розрахунку з позивачем через настання форс-мажорних обставин, невірне зазначення позивачем початкової дати прострочення з оплати як виконаних робіт так і поставленого обладнання.

Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних та втрат від інфляції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором, який містить елементи як договору підряду, так і елементи договору поставки, а тому до вищевказаних відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 3 015 642,78 грн, а також позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 073 632,80 грн, що підтверджується наданими позивачем документами (актами (КБ-2В), довідкою (КБ-3) та накладними).

У свою чергу, відповідачем не надано суду доказів оплати виконаних робіт та поставленого товару на суму 4 089 275,58 грн (3 015 642,78 + 1 073 632,80).

При цьому відповідач вказав, що позивач невірно вирахував початкову дату періоду прострочення з оплати виконаних робіт та поставленого товару, оскільки, за твердженням відповідача, прострочення з оплати виконаних робіт мало місце з 01.03.2022, а за поставку обладнання така дата мала б відраховуватись не від підписання накладної, а з дати проходження вхідного контролю за кількістю та якістю обладнання, яке відбулось за накладними №№ 72, 73, 84, 88 10.01.2022.

Проте, вказані заперечення не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Як вказано судом вище та погоджено сторонами в п. 3.3 Договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. Крім того, відповідно до Графіку виконання робіт, який є Додатком № 2 до Договору, звітним документом, який підтверджує постачання обладнання, є видаткова накладна.

Таким чином, відповідно до умов Договору, датою поставки обладнання є дата підписання сторонами видаткової накладної.

Такі накладні підписані Відповідачем № 72 - 23.11.2021, № 73 - 25.11.2021, № 84 - 13.12.2021, № 88 - 22.12.2021 без зауважень.

Водночас, проведення Відповідачем вхідного контролю обладнання, поставленого Позивачем, а також відтермінування строку оплати за поставлене обладнання на строк проведення цього контролю, умовами Договору не передбачено.

За вказаних обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4 089 275,58 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що його обов`язок з оплати виконаних робіт та поставки обладання не виконано внаслідок настання обставин непереборної сили з огляду на таке.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований "Всім кого це стосується", згідно з яким на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за укладеним між сторонами договором, який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати, у зв`язку з чим суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, проте не від самого зобов`язання.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 325 628,91 грн 3% річних та 289 198,24 грн втрат від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши заявлені до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.

При цьому судом не беруться до уваги посилання відповідача на можливість зменшення 3% річних та втрат від інфляції на підставі висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки у вказаній постанові викладено висновок про те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Водночас, у вказаній справі позивачем заявлено до стягнення проценти річні, які визначені сторонами в договорі та розмір яких (процентів річних) перевищує встановлені ст. 625 ЦК України, та розмір таких відсотків був неспівмірно великим з заявленими у справі позовними вимогами щодо стягнення основного боргу.

Проте, у даній справі позивачем заявляються саме 3% річних, які й передбачені ст. 625 ЦК України, крім того, у вказаній постанові не вказано про можливість зменшення втрат від інфляції.

Крім того, як вказувалось вище, позивач у позові просить суд відповідно до вимог частини 10 статті 238 Господарського кодексу України зазначити в рішенні по справі про нарахування 3% річних на суму боргу до моменту виконання рішення відповідачем.

Згідно з ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Враховуючи, що позивачем у даній справі заявлено вимогу про стягнення боргу, на який нараховані 3% річних, та таке нарахування здійснено до 30.06.2024, суд вважає за можливе зазначити в рішення суду про нарахування 3% річних, починаючи з дати ухвалення рішення до моменту виконання рішення суду у даній справі за формулою С х 0,03 х (Д / ДР), де С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, ДР кількість днів у році, і стягнути отриману суму процентів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ ГРУП».

Таким чином, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді сплати судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Крім того, в орієнтованому розрахунку суми судових витрат позивачем вказувалось про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 57 000,00 грн,

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано суду:

- ордер серії АЕ № 1174276 від 17.01.2023, виданий адвокатом Носиком Б.М.;

- договір б/н від 05.08.2021, укладений між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Віннер Лекс (далі - об`єднання);

- додаток № 102 до вказаного договору (специфікація № 102 від 15.06.2023) на суму 57000,00 грн;

- платіжну інструкцію № 1425 від 26.06.2023 на суму 57000,00 грн;

Оцінивши подані докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням Віннер Лекс договору від 05.08.2021 сторонами погоджено наступне:

- адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначні договором, а клієнт зобов`язується оплатити відповідно до умов договору надану адвокатським об`єднання правову допомогу та витрати, пов`язані з виконанням договору, що здійснюється адвокатським об`єднанням (п. 1.1 договору);

- пунктом 3.1 вказаного договору погоджено, що договір набуває юридичної сили з моменту підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань;

- згідно з п. 4.2 договору сторони погоджують, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватись відповідно до специфікації та складаних на підставі неї рахунків.

Специфікацією № 102 від 07.09.2023 сторонами погоджено надання об`єднанням позивачу допомоги під час розгляду Господарським судом міста Києва позовної заяви клієнта про стягнення заборгованості за договором № 05821 від 01.09.2021, у т.ч. складання позовної заяви, оформлення та подання позовної заяви, всіх інших необхідних процесуальних документів, а також надання професійної правничої допомоги в судових засіданнях.

Також вказаною специфікацією погоджено фіксований гонорар у розмірі 57 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 1425 від 26.06.2024 позивачем здійснено оплату в розмірі 57 000,00 грн.

У запереченнях щодо покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 57 000,00 грн відповідач вказав, що розмір таких витрат не відповідає критерію реальності та розумності, а також не є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, у зв`язку з чим просив зменшити такий розмір до 1 000,00 грн.

Щодо вказаних вимог про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу та заперечень відповідача на такі вимоги, суд вказує таке.

Згідно з положеннями ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів у вищевказаній постанові вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited" проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Поряд з цим, як вказував судом вище, згідно з позиціями Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд вважає витрати позивача на надання правової допомоги в розмірі 57 000,00 грн такими, що не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, з огляду на наступне.

Фактично позивачем надано допомогу в написанні позовної заяви, відповіді на відзив, додаткових пояснень, а також забезпечено участь представника позивача у трьох судових засіданнях.

При цьому фактично заявлені вимоги виникли за договором, що не вимагало від об`єднання складнощів у проведенні підбору нормативно-правової бази, аналізу судової практики з аналогічних справ, позивачем заявлені вимоги про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та втрат від інфляції, що для досвідченого юриста (адвоката) не становить якихось складнощів. Крім того, суд вказує, що спір є не першим між сторонами у справі (аналогічні справи: № 910/3324/23, № 910/14524/22, № 910/14479/22, № 910/11691/22, № 910/1963/22, № 910/21672/21, № 910/20422/22, № 910/17556/21, № 910/14696/21, № 910/14694/21, № 910/14479/21, № 910/14099/21, № 910/13629/21, № 910/12285/21).

Також суд зазначає, що судові засідання у даній справі були не тривалими за часом.

Крім того, суд враховує той факт, що відповідач у даній справі є Акціонерним товариством, власником якого є Кабінет Міністрів України, та покладення всієї суми витрат на правничу допомогу порушить баланс фінансового стану обох сторін.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає частково обґрунтованими вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу та вважає за доцільне обмежити розмір таких витрат до 20 000,00 грн, відповідно витрати позивача в розмірі 37 000,00 грн залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) на користь Корпорації «ТСМ ГРУП» (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, код 37034171) 4 089 275,58 грн (чотири мільйона вісімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят п`ять гривень 58 коп.) основного боргу, 289 198,24 грн (двісті вісімдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто вісім гривень 24 коп.) 3 % річних, 1 325 628,91 грн (один мільйон триста двадцять п`ять тисяч шістсот двадцять вісім гривень 91 коп.) інфляційних втрат, 68 449,23 грн (шістдесят вісім тисяч чотириста сорок дев`ять грнивень 23 коп.) судового збору, 20 000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

3. На підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з моменту прийняття даного рішення та до моменту виконання цього рішення, 3% річних за формулою С х 0,03 х ( Д / ДР ), де С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, ДР кількість днів у році, і стягнути отриману суму процентів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ ГРУП».

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.10.2024.

СуддяО.Г. Удалова