Рішення

від 30.09.2024 по справі 910/7147/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/7147/24

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СД ПРОФЗВ`ЯЗОК";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІГОНАЛЬ МК"

про: стягнення 6 366 662,70 грн.

Суддя Сергій Балац

секретар судового засідання Вознюк К.Р.

Представники:

позивача: Шульга К.В.

відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СД ПРОФЗВ`ЯЗОК" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІГОНАЛЬ МК" про стягнення 6 366 662,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено виконання зобов`язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору договором поставки від 09.08.2021 № 090821_POL, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 6 366 662,70 грн., з яких: 4 544 001,68 грн. - основна заборгованість, 979 439,04 грн. - пеня за прострочення строків поставки товару, 245 748,00 грн. - 3 % річних та 597 473,98 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2024 позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7147/24 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 29.07.2024.

08.07.2024 до господарського суду надійшов відзив згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог посилаючись на неможливість виконання договору поставки через порушення договірних зобов`язань третіми особами та наявність форс-мажорних обставин, які визнані позивачем шляхом розірвання останнім договору з підстав передбачених п.11.9. договору поставки від 09.08.2021 № 090821_POL, заперечив щодо нарахованої позивачем суми пені, 3% річних та інфляційних втрат з підстав передбачених ч.6. ст. 232 Господарського кодексу України та п.1, ч.2. ст. 258 Цивільного кодексу України. Окрім того заявив про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу з 20 000 грн. до 1 500 грн.

19.07.2024 до господарського суду надійшла відповідь на відзив згідно якої позивач в спростування заперечень відповідача посилається на пп. 3.2.2, п. 13.3 договору поставки від 09.08.2021 № 090821_POL, відсутність надсилання відповідачем доказів настання форс-мажорних обставин передбачених п. 11.6 договору та зазначив, що вимога про стягнення штрафних санкцій з відповідача відповідає періоду визначному п.1, ч.2. ст. 258 Цивільного кодексу України.

В підготовчому засіданні 29.07.2024 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.08.2024.

В судовому засіданні 19.08.2024 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача про відкладення та відкласти судове засідання на 09.09.2024.

В судовому засіданні 09.09.2024 оголошено перерву до 30.09.2024.

В судовому засіданні 30.09.2024 суд відхилив повторне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на підставі п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України. В цьому ж судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти таких вимог, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В :

Між ТОВ «СД ПРОФЗВ`ЯЗОК» (позивач), як покупцем, та ТОВ «ПОЛІГОНАЛЬ МК» (відповідач), як постачальником, укладено договір поставки від 09.08.2021 № 090821_POL (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар визначений у специфікаціях (додатках) до договору (п.2.1. договору).

Вартість поставки товару, встановлюється у національній валюті України та визначається у специфікаціях (додатках) до цього договору (п. 4.1. договору).

Постачання товару покупцю здійснюється постачальником на умовах DDP відповідно до Інкотермс 2010. Графік поставки товару визначається в специфікаціх (додатках) (п.5.1. договору).

Постачальник повідомляє покупця про готовність поставки ним товару шляхом надіслання повідомлення на електронну адресу представника покупця та повідомлення представника покупця за номером телефону. У відповідь на таке повідомлення покупець надсилає постачальнику інформацію щодо об`єкту будівництва, з вказанням географічних координат та адреси земельної ділянки, контакти відповідального представника покупця який уповноважений приймати товар, та бажану дату поставки товару на об`єкт будівництва (п. 5.3. договору).

Постачальник зобов`язаний поставити товар в узгоджену сторонами дату згідно п.5.3 договору, а покупець зобов`язаний його прийняти (п. 5.5. договору).

Товар відвантажується/відпускається покупцю відповідно до видаткової накладної (п.5.7. договору).

Зобов`язання постачальника стосовно поставки товару вважаються виконаними за умови поставки товару на об`єкт будівництва на умовах DDP відповідно до Інкотермс 2010 та підписанням сторонами відповідної видаткової накладної в місці поставки шляхом підписання уповноваженими представниками сторін двох примірників видаткової накладної і транспортної накладної (по одному примірнику постачальнику та покупцю) (п.5.8. договору).

Відповідно до п.10.1. договору, цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині невиконаних зобов`язань за договором до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Сторонами погоджені наступні специфікації (додатки) до договору:

- специфікація (додаток 1) до договору на суму 2 802 000 грн. з якої: 1 866 000 грн. загальна сума вежі уніфікованої висотою 40 м включно з метизами, кіль-сть - 5 шт., термін поставки - жовтень 2021; 936 000 грн. загальна сума башти висотою 50 м включно з метизами, кіль-сть 2 шт., термін поставки грудень 2021. Згідно п.2.1 специфікації (додаток 1) авансовий платіж складає 70% від вартості товару до 05.10.2021р;

- специфікація (додаток 2) до договору на суму 332 427 грн. за башту для 4 вітрового району с площею обладнання 12м3 висотою 40 м, кіль-сть 1 шт., термін поставки - вересень 2021. Згідно п. п. 2.1, 2.2. специфікації (додаток 2) авансовий платіж складає 50% від вартості товару протягом 10 (десяти) календарних днів та 20% від вартості товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання даного додатку №2;

- специфікація (додаток 3) до договору на суму 1 872 000 грн. за башту висотою 50 м включно з метизами, кіль-сть 4 шт., термін поставки - березень 2022. Згідно п. п. 2.1, 2.2. специфікації (додаток 3) авансовий платіж складає 35% від вартості товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання даного додатку №3 та 35% від вартості товару до 31 грудня 2021 р.;

- специфікація (додаток 4) до договору на суму 2 892 002,40 грн. за башту висотою 50 м включно з метизами, кіль-сть 6 шт., термін поставки - квітень 2022. Згідно п. 2.1, специфікації (додаток 4) авансовий платіж складає 70% від вартості товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання даного додатку №4.

Отже загальна сума товару згідно зазначених специфікацій складає 7 898 429,40 грн.

Так, позивач, на виконання своїх грошових зобов`язань за Договором, здійснив на користь відповідача попередню оплату товару в сумі 4 976 428,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: №6934 від 30.08.2021 на суму 43 635, 30 грн.; №10 від 12.10.2021 на суму 200 000 грн.; №11 від 12.10.2021 на суму 200 000 грн.; №7242 від 20.10.2021 на суму 200 000 грн.; № 7243 від 20.10.2021 на суму 200 000 грн.; №7292 від 25.10.2021 на суму 300 000 грн.; №7293 від 25.10.2021 на суму 300 000 грн.; №7326 від 28.10.2021 на суму 236 000 грн.; № 7327 від 28.10.2021 на суму 300 000 грн.; №7427 від 11.11.2021 на суму 655 200 грн.; №7632 від 16.12.2021 на суму 288 791,70 грн.; №7669 від 21.12.2021 на суму 327 600 грн.; №7679 від 22.12.2021 на суму 327 600 грн.; №7896 від 07.02.2022 на суму 1 397 601,68 грн.

Відповідно до специфікації (додаток 4) до договору кінцевий термін здійснення поставки квітень 2022 року (до 30.04.2022 включно).

Відповідачем поставлено товар на суму 332 427, 00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № 218 від 07.12.2021, яка містить підписи та відтиски печатки сторін договору, інших підтверджуючих документів з постачання товару матеріали справи не містять.

Згідно п. 11.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладання цього договору та які сторони не могли ані передбачити, ані попередити розумними заходами.

Повідомлення про форс мажор повинно містити вичерпну інформацію про природу обставин форс мажору, час їх настання та оцінку їх впливу на можливість сторони виконувати свої зобов`язання за договором та на порядок виконання зобов`язань за договором, у випадку якщо це можливо ( п.11.4. договору).

Підтвердження. Як тільки це стане можливим, наявність та строк дії обставин форс-мажору має бути належно підтверджено уповноваженим компетентним органом держави місця існування відповідних обставин. Наявність та строк дії обставин форс мажору, що об`єктивно унеможливлюють виконання фінансових зобов`язань, може підтверджуватись офіційним документом банківської установи (п.11.6. договору).

Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладання цього договору та які сторони не могли ані передбачити, ані попередити розумними заходами (п.11.1. договору).

Листом №18/03-22 від 18.03.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань згідно договору у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та тимчасове призупинення своєї діяльності до закінчення воєнного стану.

Згідно п. 11.9. договору, у випадках, коли обставини форс мажору діють більше 3 (трьох) місяців або коли при виникненні таких обставин стає очевидним, що такі обставини будуть діяти більше такого строку, будь-яка сторона має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення про розірвання не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дати дострокового розірвання.

Грошові кошти перераховані згідно з цим договором за виконання зобов`язань, невиконаних у зв`язку з наявністю обставин форс мажору мають бути повернені замовнику протягом 5 банківських днів з дати дострокового розірвання (п.11.10 договору)

Листом №1005/2 від 10.05.2024 позивач повідомив ТОВ "ПОЛІГОНАЛЬ МК" про розірвання договору поставки в односторонньому порядку у зв`язку з наявністю обставин форс мажору та просив повернути невикористані кошти попередньої оплаті у сумі 4 644 001, 68 грн. протягом 5 банківських днів з дати дострокового розірвання договору.

Позивачем направлена претензія №1710/5 від 17.05.2024 до відповідача з вимогою перерахувати суму основного боргу в розмірі 4 644 001, 68 грн. протягом 7 днів з моменту отримання такої претензії відповідачем.

Листом №29/05-24 від 29.05.2024 відповідач повідомив позивача, що ним 22.05.2024 отримано, зокрема, претензію №1710/5 від 17.05.2024, прийняв пропозицію про розірвання договору поставки №090821_POL від 09.08.2021, погодився повернути суму авансових платежів, просив розстрочити виплату наявного боргу шляхом здійснення щомісячного перерахунку коштів в розмірі 100 000 грн. та частково повернув суму авансового платежу у розмірі 100 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №МК177 від 29.05.2024.

Інших доказів повернення відповідачем суми авансового платежу матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд встановив, що датою розірвання договору є 23.05.2024, а у відповідача виникло зобов`язання повернути суму невикористакної попередньої оплати до 29.05.2024 включно.

Виходячи з викладених вище обставин, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Приписом ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, факт наявності зобов`язання з повернення відповідачем коштів з попередньої оплати товару в розмірі 4 544 001,68 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем належним чином не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної суми боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 4 544 001,68 грн.

Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 979 439,04 грн. за період з 07.06.2023 по 06.12.2023 на суму договірного зобов`язання в розмірі 4 644 401,68 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною першою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Так, відповідно до п. 8.2. договору у разі випадку несвоєчасної поставки товару вказаної у специфікаціях (додатках) до цього договору, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення поставки, від вартості не поставленого товару за кожен день такої затримки.

Збільшення чи зменшення строку нарахування штрафних санкцій умовами договору не передбачено.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, враховуючи ч.6. ст. 232 ГК України та визначений сторонами останній день поставки товару (30.04.2022 включно), позивач мав право нараховувати пеню за невиконання такого зобов`язання відповідачем за період з 01.05.2022 по 31.10.2022 (останній день нарахування пені за невиконання зобов`язання).

Оскільки позивач нарахував пеню поза межами цього строку,відповідно й вимоги про її стягнення є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

Тагким чином, три проценти річних та втрати від інфляції можуть бути нараховані лише на суму простроченого грошовового зобов`язання, а не будь-якого іншого, зокрема зобов`язазння з поставки товару.

Як встановлено судом, відповідач був зобов`язаний повернути суму невикористакної попередньої оплати до 29.05.2024 включно, відповідно, першем днем прострочки виконання такого зобов`язання є 30.05.2024.

З урахуванням цього, вимоги про стягнення трьох процентів річних за період з 01.09.2022 по 29.05.2024 та вимоги про стягнення втрат від інфляції за період з вересеня 2022 по травень 2024 необгрунтовані та задоволенню не підлягають.

Водночас, нарахування трьох процентів річних за період з 30.05.2024 по 07.06.2024 на суму боргу (не використаного авансового платежу - 4 544 001,68 грн.) є правомірними, проте, позивачем допущено арефметичну помилку при їх розрахунку.

За розрахунком суду, три процента річних на суму боргу (не використаного авансового платежу - 4 544 001,68 грн.) за період з 30.05.2024 по 07.06.2024, складає 2 987,84 грн. (4 544 001,68 грн. Х 3 % / 365 Х 8).

Враховуючи вищезазначене позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню частково, в сумі 2 987,84 грн.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

А отже решта доводів та доказів наданих сторонами на обґрунтування своїх вимог і заперечень судом відхиляються, як такі, що не мають значення для правильного вирішення спору.

Приписами частини 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію договору №03/юр від 01.02.2023 укладеного між адвокатом товариством з обмеженою відповідальністю «СД ПРОФЗВ`ЯЗОК» та адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Паритет», акт про надання правничих послуг №1 від 07.06.2024 р. на суму 20 000 грн., платіжна інструкція №13084 від 07.06.2024 на суму 20 000 грн., ордер серії АА №1429057, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №2999 та посвідчення.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до ч.1,2 ст. 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вартість послуг з надання професійної правничої допомоги відповідно до п.2.1. договору визначається в залежності від об`єму наданих послуг та фіксується в актах приймання передачі наданих послуг.

Погоджена сторонами сума послуг з надання професійної правничої допомоги згідно акту про надання правничих послуг №1 від 07.06.2024 р. становить 20 000 грн., як фіксований гонорар.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правову допомогу адвоката, як необґрунтоване.

Відповідачем не доведено неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу адвоката з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.

Дослідивши надані позивачем докази, з огляду на викладені вище приписи Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі № 910/7147/24, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 та пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати у вигляді витрат позивача на правову допомогу та витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІГОНАЛЬ МК" (04201, місто Київ, вулиця Кульженків Сім`ї, будинок 35, ідентифікаційний код:42303994) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СД ПРОФЗВ`ЯЗОК"; (08130, Київська обл., Києво-Світошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. ВЕЛИКА КІЛЬЦЕВА ДОРОГА, будинок 4А, ідентифікаційний код: 38061866) основний борг в сумі 4 544 001, (чотири мільйони п`ятсот сорок чотири тисячі одна) грн. 68 коп., 3 % річних в сумі 2 987 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 84 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 68 204 (шістдесят вісім тисяч двісті чотири) грн. 84 коп. та 14 284 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні решти вимог відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17 жовтня 2024 року

CуддяСергій БАЛАЦ