Рішення

від 18.10.2024 по справі 910/8902/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2024Справа № 910/8902/24

За позовом Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізька міська рада

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕНТО АКТИВ 24»

про стягнення 153 560, 48 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізька міська рада (надалі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕНТО АКТИВ 24» (надалі відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 153 560, 48 грн, з яких: 151 340,00 грн основний борг та 2 220, 48 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором поставки паливно-мастильних матеріалів через АЗС №145 від 13.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/8902/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

20.08.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшло письмове підтвердження що ціна позову не змінилась, а також виписка банку про рух коштів між позивачем та відповідачем.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73-Г, офіс 7/3.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 22.07.2024 був повернутий до суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/8902/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.2023 між позивачем (надалі покупець) та відповідачем (надалі постачальник) укладено договір № 145 поставки паливно-мастильних матеріалів через мережу АЗС (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставляти і відпускати нафтопродукти (ПММ) через мережу АЗС постачальника або партнерських АЗС за довірчими документами (скретч-картками або талонами), що надають право на одержання ПММ, відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 номіналами, згідно з технічними вимогами покупця, а покупець зобов`язується оплачувати вартість відпущених у таких спосіб ПММ.

Згідно з п. 1.2. договору, найменування предмету закупівлі ДК021:2015 - 9130000-9 «Нафта і дистиляти» (бензин А-95 (в скретч-картках/талонах), дизельне паливо (в скретч-картках/талонах). Номенклатура, асортимент та кількість товару зазначені в специфікації до договору (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання умов даного договору покупець отримує у постачальника довірчі документи (скретч-картки, талони), що надають право на одержання ПММ через мережу АЗС, за умови надання представником покупця довіреності на отримання товару (п. 1.4. договору).

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що строк дії довірчих документів (скретч-карток, талонів) не менше 12 місяців з дати їх отримання.

Відповідно до п. 3.1. договору, його загальна сума складає 561 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 36 700, 93 грн.

Згідно з п. 3.3. договору, обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків покупця та фактичної потреби. Поставка товару може здійснюватись окремими партіями за заявкою (-ами) покупця. Заявка (-ки) покупця складається в письмовому вигляді і підписується уповноваженим представником.

Покупець здійснює оплату відповідно до видаткової накладної та згідно рахунку, наданого постачальником (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, платежі за поставлений товар здійснюються покупцем по безготівковому розрахунку.

Згідно з п. 4.3. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар (партію товару) за цінами, зазначеними в специфікації до цього договору.

Пунктом 4.4. договору сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 10-ти календарних днів з дня отримання товару.

Відповідно до п. 5.6. договору, передача довірчих документів (талони) покупцю здійснюється відповідно до видаткової накладної щодо передачі довірчих документів (талонів або скретч-карток) строк дії яких повинен бути не менше 12 місяців (365 календарних днів). Моментом поставки товару постачальником та отримання його покупцем вважається підписання повноважними представниками сторін товаросупроводжувальних документів, які повинні надаватися та оформлятися постачальником відповідно до положень діючого на момент поставки законодавства.

Згідно з п. 5.7. договору, постачальник постачає покупцю ПММ частинами на умовах EXW (Інкотермс 2010) франко-термінали АЗС. Відпуск ПММ покупцю (довіреній особі) здійснюється на підставі пред`явлення довірчих документів (скретч-карток або талонів) оператору АЗС, шляхом заправки автотранспортних засобів. Довірчі документи (скретч-картки або талони) є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у документі об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених довірчих документів вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено у довірчому документі.

Пунктом 5.12. договору сторони передбачили, що довірчі документи (талонів або/та інш.), строк дії яких минув, підлягають заміні протягом 10 робочих днів після одержання продавцем письмової вимоги покупця. Письмову вимогу до продавця покупець зобов`язаний подати протягом 30 календарних днів з моменту спливу строку (терміну). Видача нових довірчих документів (талонів або/та інш.) замість пошкоджених відбувається лише при можливості ідентифікації пошкодженого.

Відповідно до п. 10.1. та п. 10.2. договору, він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2023, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Специфікацією № 1, яка є додатком № 1 до договору, сторони погодили, що предметом закупівлі на загальну суму 561 000, 00 грн є: бензин кількістю 6 000 л., ціною з ПДВ 46, 50 грн, сумою з ПДВ 279 000, 00 грн та дизельне паливо кількістю 6 000 л., ціною з ПДВ 47, 00 грн, сумою з ПДВ 282 000, 00 грн.

Так, 14.06.2023 на виконання умов договору, відповідач поставив, а позивач прийняв дизельне паливо кількістю 4 000 л. на суму 188 000, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 953 від 14.06.2023 (а.с. 28) у відповідності до п. 1.2. договору у скретч-картках.

15.06.2023 позивач, відповідно до виписаного відповідачем рахунку на оплату № 515 від 14.06.2023 (а.с. 27) на суму 188 000, 00 грн, перерахував на рахунок останнього суму грошових коштів у розмірі 188 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12908 від 15.06.2023 (а.с. 29).

У подальшому, позивач звернувся до відповідача з листом від 29.12.2023 № 5849 (а.с. 30), в якому повідомив останнього, що згідно видаткової накладної № 953 від 14.06.2023 позивач отримав дизельне паливо кількістю 4 000 л. в скретч-картках/талонах зі строком дії до 31.12.2023 та просив відповідно до п. 5.12. договору обміняти скретч-картки/талони на 3 220 л. дизельного пального протягом 10 робочих днів, у зв`язку із закінченням строку дії та неможливістю їх використання, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 23.01.2024 та копією конверту з довідкою про його повернення 10.02.2024 з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 31).

Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

06.03.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1015 від 26.02.2024 (а.с. 35), в якій повторно просив обміняти скретч-картки/талони на 3 220 л. дизельного пального протягом 10 робочих днів, у зв`язку із закінченням строку дії та неможливістю їх використання, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 06.03.2024 та копією конверту з довідкою про його повернення з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 36, 38).

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 151 340, 00 грн основного боргу та 2 220, 48 грн 3% річних.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи, а саме платіжною інструкцією № 12908 від 15.06.2023, підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суми грошових коштів за дизельне паливо кількістю 4 000 л. у відповідності до п. 1.2. договору у скретч-картках у розмірі 188 000, 00 грн.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставляти і відпускати нафтопродукти (ПММ) через мережу АЗС постачальника або партнерських АЗС за довірчими документами (скретч-картками або талонами).

Згідно з п. 5.7. договору, постачальник постачає покупцю ПММ частинами на умовах EXW (Інкотермс 2010) франко-термінали АЗС. Відпуск ПММ покупцю (довіреній особі) здійснюється на підставі пред`явлення довірчих документів (скретч-карток або талонів) оператору АЗС, шляхом заправки автотранспортних засобів. Довірчі документи (скретч-картки або талони) є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у документі об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених довірчих документів вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено у довірчому документі.

Як установлено судом, на підставі видаткової накладної № 953 від 14.06.2023 позивач прийнято дизельне паливо загальною кількістю 4 000 л. на суму 188 000, 00 грн.

Пунктом 5.12. договору сторони передбачили, що довірчі документи (талонів або/та інш.), строк дії яких минув, підлягають заміні протягом 10 робочих днів після одержання продавцем письмової вимоги покупця. Письмову вимогу до продавця покупець зобов`язаний подати протягом 30 календарних днів з моменту спливу строку (терміну). Видача нових довірчих документів (талонів або/та інш.) замість пошкоджених відбувається лише при можливості ідентифікації пошкодженого.

Як установлено судом вище, 23.01.2024 позивач звернувся до відповідача з листом від 29.12.2023 № 5849, в якому просив відповідача відповідно до п. 5.12. договору обміняти скретч-картки/талони на 3 220 л. дизельного пального протягом 10 робочих днів, у зв`язку із закінченням строку дії 31.12.2023 та неможливістю їх використання у подальшому.

Однак, вказана вимога була повернута позивачу 10.02.2024 з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується копією конверту з довідкою про його повернення (а.с. 31), а тому суд вважає, що датою одержання відповідачем вказаної вимог є саме 10.02.2024.

Отже, з урахуванням викладеного вище, відповідач повинен був обміняти скретч-картки/талони на 3 220 л. дизельного пального до 23.02.2024 (10.02.2024 (дата одержання вимоги) + 10 робочих днів (згідно з п. 5.12. договору) включно.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 692 Цивільного кодексу України законодавцем було унормовано загальні положення, якими врегульовано загальні питання оплати товару, порядку виконання такого обов`язку та наслідків його порушення, одночасно з цим закріпивши в приписах ст. 693 - 695 цього Кодексу спеціальні норми якими врегульовано правовідносини купівлі-продажу у випадках коли розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати або ж продаж здійснюється з відстрочкою (у кредит) чи розстрочкою.

Визначаючи в таких положеннях наслідки порушення своїх обов`язків учасниками правовідносин купівлі-продажу законодавцем, зокрема, було встановлено, що:

- якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України);

- якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України);

- якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (ч. 2 ст. 695 Цивільного кодексу України).

Отже, законодавцем, зокрема, було визначено такі рівнозначні правові наслідки порушення зобов`язань з оплати чи поставки, а саме: якщо продавець не передав оплачений товар у встановлений строк, то покупець набуває право вимагати повернення суми попередньої оплати; і навпаки: якщо покупець прострочив оплату переданого товару, то продавець має право вимагати його повернення.

Однак, якщо питання моменту виникнення у продавця/покупця відповідних прав вимог є зрозумілим (з моменту порушення строків оплати/поставки), то встановлюючи такі наслідки законодавцем не було визначено чіткого моменту настання кореспондуючих таким правам обов`язків продавця/покупця з повернення передоплати чи повернення товару.

Тому, визначаючи такий момент слід керуватися загальними нормами, під правове рулювання яких підпадають питання виконання зобов`язань.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, із закінченням строку виконання зобов`язання продавця передати оплачений покупцем товар останньому таке зобов`язання припиняється і відповідно трансформується в зобов`язання з повернення сплаченої покупцем передоплати за його вимогою, і навпаки, із закінченням строку оплати покупцем товару, проданого в кредит, таке зобов`язання припиняється і трансформується в зобов`язання з повернення продавцю відповідного товару.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, вирішуючи питання настання строку виконання обов`язку з повернення суми попередньої оплати, в порядку ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, вказала, що «вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки».

Відтак враховуючи, що в положеннях ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України закріплено рівнозначні наслідки тотожних за своєю суттю порушень, притримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за можливе дійти висновку, що в силу приписів ч. 1 ст. 530 та ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) з наступного дня після строку поставки товару, тобто з 24.02.2024.

Доказів здійснення обміну відповідачем скретч-картки/талонів на 3 220 л. дизельного пального або повернення позивачу сплачених грошових коштів у розмірі 151 340,00 грн (3 220 л. х 47, 00 грн (ціна за літр дизельного пального згідно видаткової накладної № 953 від 14.06.2023) матеріали справи не містять.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 151 340,00 грн, відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення в порядку передбачено ГПК України суду не надано, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 151 340,00 грн основного боргу.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 220, 48 грн за період з 29.12.2023 по 24.06.2024.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 33 499, 71 грн за період з 12.01.2023 по 17.06.2024, суд вказує, що позивачем невірно визначено 29.12.2023 як перший день нарахування 3% річних, оскільки як було встановлено судом вище, з урахуванням п. 5.12. договору, відповідач повинен був обміняти скретч-картки/талони на 3 220 л. дизельного пального до 23.02.2024 включно, а тому нарахування 3% річних слід здійснювати з 24.02.2024.

Крім цього, суд зазначає, що застосування семиденного строк від дня пред`явлення вимоги, який передбачений ст. 530 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач у розрахунку при визначенні дати початку періоду нарахування 3 % річних є помилковим, так як п. 5.12. договору встановлений строк на виконання зобов`язання по заміні довірчих документи (талонів або/та інш.), строк дії яких минув, а саме протягом 10 робочих днів після одержання продавцем письмової вимоги покупця.

Суд, здійснивши розрахунок 3 % річних за період з 24.02.2024 по 24.06.2024, встановив, що розмір 3 % річних складає 1 513, 40 грн, а тому вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 151 340, 00 грн основного боргу та 1 513, 40 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕНТО АКТИВ 24» (04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73-Г, офіс 7/3, ідентифікаційний код 42726537) на користь Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізька міська рада (50056, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, майдан 30-річчя Перемоги, будинок 2, ідентифікаційний код 01986397) 151 340 (сто п`ятдесят одну тисячу триста сорок) грн 00 коп. основного боргу, 1 513 (одну тисячу п`ятсот тринадцять) грн 40 коп. 3% річних та 3 014 (три тисячі чотирнадцять) грн 06 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

СуддяЯ.А.Карабань