Рішення

від 12.09.2024 по справі 910/2269/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2024Справа № 910/2269/24

За позовомЗаступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській областідо1)Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-торгівельний центр "Електроніка-Н"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачаПівденно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання недійсним договору та про стягнення 336000,00 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від прокуратуриСтретович М.О.від позивачане з`явилисявід відповідача-1Коляда В.М.від відповідача-2не з`явилисявід третьої особине з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-торгівельний центр "Електроніка-Н", в якому просить:

- визнати недійсним договір №53-123-11-16-02383 від 08.04.2016 на постачання товару, укладений між Відокремленим підрозділом "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-торгівельний центр "Електроніка-Н";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-торгівельний центр "Електроніка-Н" на користь філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" грошові кошти у розмірі 336000,00 грн, а з філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - одержані нею за рішенням суду грошові кошти у розмірі 336000,00 грн стягнути в дохід держави, в особі Південного офісу Держаудитслужби.

Пред`явлення позову прокурор у даному випадку мотивує очевидним порушенням інтересів держави, оскільки вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-торгівельний центр "Електроніка-Н" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати закупівлі, призвело до закупівлі товару за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/2269/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 02.04.2024; залучено до участі у справі Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; зобов`язано прокурора протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками в порядку ч.3 ст.176 Господарського процесуального кодексу України; встановлено строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено строк для подання пояснень третьою особою щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

11.03.2024 від прокурора на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 надійшли докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками.

27.03.2024 від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 проти заявлених позовних вимог заперечив.

Серед іншого відповідач-1 зазначив про те, що на момент розгляду тендерних пропозицій і прийняття рішення про визначення переможця не було відомо про антиконкурентні дії учасників (Антимонопольним комітетом України було винесено відповідне рішення №58/31-рш лише 11.12.2019).

Крім того, на момент розгляду тендерної пропозиції відповідача-2 замовник (відповідач-1) не мав жодних законних підстав для відмови учаснику в участі у процедурі закупівлі чи відхилення тендерної пропозиції останнього, що свідчать про відсутність в діях замовника (відповідача-1) порушень норм Закону України "Про публічні закупівлі" та порушень самої процедури торгів, що виключає вину останнього чи його причетність до антиконкурентних узгоджених дій.

За твердженнями відповідача-1, спірний договір було виконано сторонами вчасно, зауважень не було, при виконанні зазначеного договору порушень взятих на себе зобов`язань сторонами не допущено, товар поставлено якісний, в обумовлені договором строки, заборгованість за поставлений товар відсутня, фактів порушення прав відповідача-1 при виконанні договору немає.

Також, у відзиві на позов відповідач-1 зазначає, що на момент прийняття філією "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі, згадана філія не порушила жодного з обмежень, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, а лише сам факт вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-торгівельний центр "Електроніка-Н" порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.12.2019 №58/31-рш, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства згідно ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Отже, на думку відповідача-1, прокурором належними та допустимими доказами не доведено у чому конкретно полягала завідомо суперечлива інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору за результатами закупівлі, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.

02.04.2024 від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа зазначила, що предмет позову у справі, що розглядається, виходить за межі повноважень органів Антимонопольного комітету України та просила здійснювати розгляд справи №910/2269/24 без участі її представника.

У підготовчому засіданні 02.04.2024 представник відповідача-1 просив поновити строк на подання відзиву та прийняти зазначений відзив до розгляду.

Клопотання представника відповідача-1 про поновлення строку на подання відзиву відповідно до положень ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України судом задоволено, відзив на позов прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 встановлено строк для подання прокурором і позивачем відповіді на відзив відповідача-1 до 18.04.2024, встановлено відповідачу-1 строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 26.04.2024, відкладено підготовче засідання на 10.05.2024.

05.04.2024 від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій він проти тверджень відповідача-1, викладених у відзиві на позов заперечив.

18.04.2023 від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Судове засідання, призначене на 10.05.2024, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Смирнової Ю.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 призначено підготовче засідання у справі на 29.05.2024.

28.05.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/2269/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №918/1043/21.

У підготовчому засіданні 29.05.2024 прокурор просив надати час для ознайомлення з клопотанням відповідача-1 про зупинення провадження у справі.

Суд задовольнив клопотання прокурора та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 18.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 повідомлено позивача, відповідача-2 та третю особу про оголошення перерви у підготовчому засіданні.

05.06.2024 від прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви відповідача-1 про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.08.2024.

Судове засідання, призначене на 21.08.2024, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Смирнової Ю.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.09.2024.

Представник прокуратури у судовому засіданні 12.09.2024 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 12.09.2024 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

Позивач, відповідач-2 та третя особа у судове засідання 12.09.2024 своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідач-2 відзиву на позов не подав.

Пояснень по суті спору позивач суду не надав.

В судовому засіданні 12.09.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача-1, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.03.2016 Відокремленим підрозділом "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція") в електронній системі публічних закупівель "ProZorro" опубліковано відомості про проведення спрощеної/допорогової закупівлі UA-2016-03-09-000045-b, предметом якої є: ДК 021:2015:31224000-2 з`єднувачі та контактні елементи та ДК 016:2010:27.33.1 пристрої електромонтажні у кількості 110 шт, очікувана вартість предмета закупівлі - 314534,00 грн.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у вказаній закупівлі прийняли чотири суб`єкти господарювання: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н" з пропозицією 280000,00 грн; Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Електро" з остаточною пропозицією 297990,50 грн; ПП Светолюкс-Николаев з остаточною пропозицією 299900,00 грн; Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Николаев" з остаточною пропозицією 314534,00 грн.

Критерієм вибору переможця була ціна 100%.

Згідно повідомлення про переможця електронних торгів UA-2016-03-09-000045-b, опублікованого 17.03.2016 Відокремленим підрозділом "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в електронній системі публічних закупівель "ProZorro", переможцем електронних торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н".

В подальшому, 17.03.2016 електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір з переможцем торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н".

08.04.2016 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н", як постачальником, укладено договір на постачання товару №53-123-11-16-02383 від 08.04.2016 (договір).

Згідно умов договору постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити з`єднувачі та контактні елементи у кількості і за ціною, зазначеними у специфікації №1, що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару не раніше 2015-2016 року.

Загальна вартість товару складає 336000,00 грн з ПДВ (п.2.1 договору).

Пунктом 12.2 договору визначено, що строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.12.1 цього договору та закінчується 31.12.2016.

Відповідно до інформації, наведеної Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у відповіді на запит №01-152/10-вих від 16.01.2024, сторонами договору виконано взяті на себе зобов`язання, зокрема, товар поставлено в обумовлені договором строки, заборгованість за поставлений товар відсутня, а саме: платіжними інструкціями №УВТК/1696 від 09.06.2016 на суму 93081,60 грн, №УВТК/1697 від 09.06.2016 на суму 121459,20 грн та №УВТК/1695 від 09.06.2016 на суму 121459,20 грн Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н" грошові кошти на загальну суму 336000,00 грн, що свідчить про повне виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором з оплати придбаного товару.

У подальшому, рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №58/31-рш від 11.12.2019 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Николаев" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н" своїми діями вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів (тендеру) UA-2016-03-09-000045-b, проведеного Відокремленим підрозділом "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на закупівлю: ДК 021:2015:31224000-2 з`єднувачі та контактні елементи та ДК 016:2010:27.33.1 пристрої електромонтажні.

Вказане рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному вебсайті Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та доступне за відповідним посиланням.

Під час розгляду адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України справи №02/14-19 було встановлено обставини, які свідчать про узгоджену поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Николаев" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н" під час участі у торгах, що підтверджується наступним:

- зв`язком відповідачів через певних осіб, що сприяє обміну інформацією між ними;

- наявністю сталих господарських відносин між відповідачами;

- використанням одних і тих же IP-адрес, засобів зв`язку при проведенні господарських операцій, під час участі у процедурах закупівлі;

- синхронним поданням документів на торги;

- спільними унікальними особливостями властивостей файлів відповідачів;

- синхронними діями відповідачів під час отримання забезпечення тендерних пропозицій (гарантій) в одній банківській установі, участі у торгах, при формуванні цінових пропозицій;

- схожістю в тендерних пропозиціях, у властивостях електронних файлів документів тощо, що не може бути випадковим збігом обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) учасниками торгів своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах, про обмін інформацією (за змістом мотивувальної частини рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України).

З огляду на зазначене, адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні №58/31-рш від 11.12.2019 дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Николаев" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н" під час підготовки документації на торги діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Николаев" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н" тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення торгів, порушивши право замовника (відповідача-1) на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Із врахуванням наведеного, рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №58/31-рш від 11.12.2019 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Николаев" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н" накладено штрафи за виявлені порушення.

Згідно інформації Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, зазначеної у листі №54-02/2595 від 18.12.2023 на запит прокуратури, рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №58/31-рш від 11.12.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Николаев" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н" до суду не оскаржувалось. В добровільному порядку рішення №58/31-рш від 11.12.2019 товариством не виконано. У зв`язку з цим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 у справі №904/97/21 та рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/103/21 позовні вимоги Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Николаев" задоволено в повному обсязі, стягнуто накладені рішенням №58/31-рш від 11.12.2019 штрафи, а також пеню за прострочення терміну їх сплати.

Таким чином, рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №58/31-рш від 11.12.2019 є законним, обґрунтованим та чинним.

Обґрунтовуючи звернення до суду з відповідним позовом прокурор зазначає про порушення відповідачами при укладенні оспорюваного договору інтересів держави, оскільки вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-торгівельний центр "Електроніка-Н" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати закупівлі, призвело до закупівлі товару за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів, у зв`язку з чим прокурор просить суд визнати недійсним укладений між відповідачами договір та застосувати наслідки недійсності правочину.

Відповідач-1 проти заявлених позовних вимог заперечує з підстав, наведених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

Згідно з ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст.215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України (в редакції, станом на дату укладення відповідного правочину).

Зокрема, згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-5 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст. 208 ГК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Частиною 3 ст.5 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ст.7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

У постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 Верховний Суд зазначив, що здійснивши правовий аналіз ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" у відповідній редакції визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За визначенням ст.1 наведеного Закону економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закон України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (ч.1 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з ст.51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, зокрема, що за порушення, передбачені п.п.1, 2 та 4 ст.50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Закон України "Про публічні закупівлі" установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, станом на дату укладення відповідного правочину) закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Доказом того, що укладений між відповідачами договір на постачання товару №53-123-11-16-02383 від 08.04.20216 є такими, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони відповідача-2, на думку прокурора, є рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №58/31-рш від 11.12.2019, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Николаев" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н" своїми діями вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів (тендеру) UA-2016-03-09-000045-b, проведеного Відокремленим підрозділом "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", законність якого підтверджена відповідними рішеннями судів.

Позивачем у справі прокурор визначив Південний офіс Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області.

За змістом ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі №911/2169/20.

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено органи, які здійснюють регулювання та реалізують державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Тобто, кожен з цих органів, виходячи з його законодавчо визначених функцій і завдань, реалізує державну політику щодо дотримання законодавства у сфері закупівель з тих питань, які віднесені до компетенціїї такого органу, - казначейське обслуговування, дотримання антимонопольного законодавства та фінансовий контроль.

Згідно п.1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (Положення) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Серед основних завдань Держаудитслужби: здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів (п.3 Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель (п.4 Положення).

Проте, обставин щодо неефективного використання державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів внаслідок укладення відповідачами спірного правочину прокурор не наводить, докази на підтвердження таких обставин в матеріалах справи відсутні.

Прокурор не надав суду доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника (відповідача-1) цінових пропозицій. Як і не надав доказів того, що товар за договором, укладеним за результатами проведених відповідачем-2 торгів, було поставлено із завищенням цін, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів.

Сторони оспорюваного договору виконали його умови у повному обсязі, зокрема, відповідач-1 перерахував відповідачу-2 грошові кошти у загальній сумі 336000,00 грн та прийняв від відповідача-2 товар, поставка якого є предметом договору, без зауважень щодо кількості, якості тощо.

Як зазначено у поданій на розгляд суду позовній заяві, пред`явлення позову прокурором зумовлено очевидним порушенням інтересів держави, оскільки вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати закупівлі.

Отже, обставини, зазначені прокурором в обґрунтування позову, до сфери, яка належить до компетенції та повноважень позивача, не входять і питань щодо дотримання учасниками закупівель фінансової дисципліни не стосуються.

Відповідно, суд відхиляє твердженням прокурора про те, що позивач у спірних правовідносинах не здійснив належного захисту інтересів держави. Необхідності представництва інтересів держави в особі позивача у спірних правовідносинах та у визначений в позовній заяві спосіб прокурор суду не довів.

На переконання суду, прокурором обрано загалом неефективний спосіб захисту інтересів держави, який не призведе до поновлення її порушених прав, що є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

Суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності у Державної аудиторської служби України та її територіальних органів права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю. Проте, право порушувати у суді питання про визнання недійсними таких договорів у Державної аудиторської служби України та її територіальних органів беззаперечно пов`язано із реалізацією цим органом державної політики у конкретно визначеній сфері - сфері державного фінансового контролю. Інакше суперечило б положенням ст. 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4 ч.1 ст.17 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

У вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.

Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність, зокрема, за порушення, п.п.1, 2 та 4 ст.50 цього Закону, накладаються штрафи (ст.51, ч.2 ст.52).

Матеріалами справи підтверджено, що за порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №58/31-рш від 11.12.2019 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Торгівельний Центр "Електроніка-Н" було накладено штрафи у розмірі 118000,00 грн. Отже, відповідач-2 поніс відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п. 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст.50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням.

Отже, прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання спірного договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст.55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним та підстав для застосування наслідків недійсного правочину.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за прокуратурою.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судовий збір залишити за прокуратурою.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.10.2024

Суддя Ю.М.Смирнова