Рішення

від 08.10.2024 по справі 912/2220/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 рокуСправа № 912/2220/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Арсенія Тарковського, 67, м. Кропивницький, 25006)

до: Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, (вул. Перспективна, 32-А, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28008)

про стягнення 8 492 419,59 грн

Секретар судового засідання - Коваленко Т.А.,

представники сторін участі в судовому засіданні не брали,

у судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення, без проголошення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення 7 921 179,12 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 370 304,31 грн пені, 41 878,37 грн 3% річних, 159 057,79 грн інфляційних втрат з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" зазначило, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором розподілу природного газу в частині оплати послуг, підлягає стягненню зазначена заборгованість

Ухвалою від 09.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2220/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 08.10.2024 та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

24.09.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про визнання позовних вимог та навів обставини, які на його думку є виключними для зменшення суми пені.

26.09.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав суду відповідь на відзив, в якій останній не погоджується з доводами відповідача щодо зменшення розміру пені, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

26.09.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав суду заяву про поновлення процесуального строку, встановленого для подання відзиву на позовну заяву та відзив на позовну заяву.

Представники сторін в судовому засіданні не брали, хоча повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в підготовчому засіданні 08.10.2024 за відсутності представників сторін.

У підготовчому засіданні 08.10.2024 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії (Оператор ГРМ) та Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (далі - КП "Теплокомуненерго") (Споживач) укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви - приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (далі - договір) (а.с. 9-16).

Заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) підписана представником відповідача, про що свідчить підпис та відбиток печатки КП "Теплокомуненерго" (а.с. 7).

Пунктом 1.1. договору визначено, що типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до п. 1.4. договору терміни, що використовуються в цьому договорі, мають такі значення:

ЕІС - код - персональний код ідентифікації Споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку природного газу (за необхідності), присвоєний Оператором ГРМ в установленому порядку, який обліковується Оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС);

заява-приєднання - письмова заява-приєднання Споживача до умов цього Договору, складена відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, що містить персоніфіковані дані щодо Споживача та його об`єкта та є невід`ємною частиною цього Договору;

підтверджений обсяг природного газу - об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб Споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) та доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Регулятора від 30.09.2015 №2493;

постачальник - суб`єкт господарювання, з яким Споживач в установленому порядку уклав договір постачання природного газу;

Реєстр споживачів постачальника - це перелік споживачів, які в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку закріплені в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за певним постачальником у розрахунковому періоді;

Споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої

підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 2.1. договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

У п. 6.1. договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

За умовами п. 6.2. договору тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4. договору).

Згідно з п. 6.6. договору Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Оператора ГРМ.

Дата оплати визначається датою, на яку зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Відповідно до п. 6.8. договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку визначені цим договором (п. 7.4 договору).

Згідно з п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України. Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).

КП "Теплокомуненерго" присвоєно ЕІС - код 56ХQ000005596006 (персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу), про що зазначено у заяві-приєднання до договору.

Відповідно до додатку №6 до договору розподілу природного газу відповідачу встановлена річна замовлена потужність на 2024 рік в обсязі 13 290 569 куб.м з місячною вартістю послуги розподілу природного газу 1 980 294,78 грн (а.с. 8).

Позивач свої зобов`язання за договором розподілу природного газу виконав в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами актами про надані послуги з розподілу природного газу та виставленими рахунками на оплату (розподіл газу): за березень від 31.03.2024 на суму 1 980 294,77 грн, за квітень від 30.04.2024 на суму 1 980 294,79 грн, за травень від 31.05.2024 на суму 1 980 294,79 грн, за червень від 30.06.2024 на суму 1 980 294,77 грн (а.с. 17-24).

Наявна сума заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом за період 01.03.2024-10.07.2024, який підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 25).

Заборгованість в сумі 7 921 179,12 грн не сплачена відповідачем.

Крім того, за порушення відповідачем свого зобов`язання по оплаті послуг з розподілу природного газу позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 1 глави 1 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 1, 3, 4, 7 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до п.1 гл.6 р. VІ Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Згідно з п. 2 гл. 6 р. VІ Кодексу газорозподільних систем річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 №1944 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України", Регулятором встановлено наступний тариф на послуги розподілу природного газу з 01.01.2023 - у розмірі 1,49 грн за 1 м3 на місяць без ПДВ (1,79 грн за 1 м3 на місяць з урахуванням ПДВ).

Судом встановлено, що між ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії та КП "Теплокомуненерго" укладений договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), що відповідає типовому договору розподілу природного газу, шляхом підписання заяви-приєднання та скріплення її печаткою.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з умовами договору позивач зобов`язується надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а останній зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Як вже зазначено, позивач у період з березня 2024 року по червень 2024 року надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 7 921 179,12 грн, що підтверджується підписаними актами про надані послуги з розподілу природного газу (а.с. 17-21).

В порушення п. 6.6. договору відповідач не здійснив ані попередню оплату, ані остаточний розрахунок до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Строк оплати вартості послуг за договором є таким, що настав.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 921 179,12 грн.

Доказів оплати за послуги з розподілу природного газу в сумі 7 921 179,12 грн відповідач не надав.

При цьому, відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що вказав у відзиві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 7 921 179,12 грн, які визнано відповідачем.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову не порушує права та обов`язки третіх сторін, стосується предмета спору, суд приймає визнання позову.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 370 304,31 грн пені, 41 878,37 грн 3% річних, 159 057,79 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (п. 8.1. договору). Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Зазначене в силу наведених вище норм законодавства, є підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених Договором, а також нарахувань згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок позивача щодо штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає, що такий розрахунок є правильним та нарахування здійснено в межах періоду прострочення, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, а саме за період з 01.03.2024-10.07.2024 пеня складає 370 304,31 грн пені, 41 878,37 грн 3% річних, 159 057,79 грн інфляційних втрат.

Власний контррозрахунок відповідач не подав.

Встановлені матеріалами справи обставини прострочення виконання зобов`язання із своєчасного розрахунку за поставлений природний газ є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій та нарахувань згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у наведеному вище розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7 921 179,12 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 370 304,31 грн пені, 41 878,37 грн 3% річних, 159 057,79 грн інфляційних втрат

Стосовно клопотання відповідача про зменшення пені суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, п. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, винятковими обставинами, які завадили Відповідачу своєчасно виконати свої договірні зобов`язання, є скрутний майновий стан підприємства, що підтверджується статистичною фінансовою звітністю за 2023 рік та довідкою про заборгованість за податками та обов`язковими платежами, відповідно до яких заборгованість по податках станом на 01.07.2024 становила 55330,8 тис. грн (а.с. 128-131).

Низький рівень платоспроможності всіх категорій споживачів за спожиту теплову енергію також істотно впливає на виконання зобов`язань підприємства перед позивачем.

Станом на 01.07.2024 заборгованість перед КП "Теплокомуненерго" різних категорій споживачів складала 142 398,40 тис грн.

Несвоєчасна сплата за спожиту теплову енергію має наслідком накопичення заборгованості підприємства за послуги з розподілу природного газу.

Введення воєнного стану на території країни також погіршило матеріальне становище багатьох мешканців міста; спостерігається тенденція до втрати постійного працевлаштування, що є додатковою вагомою причиною зниження сплати за спожиту теплову енергію від населення.

При цьому КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради є об`єктом критичної інфраструктури, яка має особливе стратегічне значення на даний час що забезпечує безперебійне постачання споживачам теплової енергії.

Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають фактично понесеним витратам під час виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Обсяг нарахованої та не відшкодованої з державного бюджету заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію станом на 01.07.2024 складає 141 552,1 тис грн. Відповідність цих сум засвідчена протокольно обласною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Кіровоградської обласної військової адміністрації (а.с. 76-127).

У структурі тарифів не передбачено статтю з відшкодування нарахованих штрафних санкцій, тому додаткові нарахування призводять до накопичення прямих збитків підприємства.

Закон України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяє реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги строком до 5 років, що зменшує вірогідність отримання доходу підприємства у період понесення витрат на виробництво теплової енергії та виставлення рахунків населенню для погашення наявної заборгованості за спожиту теплову енергію. Тобто, відповідачу необхідно розрахуватися за спожитий природний газ з позивачем протягом опалювального сезону, в той час як населення має відстрочку для сплати заборгованості протягом ще чотирьох опалювальних сезонів.

Першочерговим завданням та метою КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради є підприємством стратегічного значення, від безперебійного та сталого функціонування якого залежить надання послуг з виробництва та транспортування теплової енергії різним категоріям споживачів в місті Олександрія, в тому числі: пологовим будинкам, лікарням, дитячим садкам, школам, державним, адміністративним органам, підприємствам усіх форм власності,

У відповідності до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Конституційний Суд в рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Аналіз наданих відповідачем документів дає суду підстави вважати про збитковість діяльності відповідача, що підтверджується даними статистичної фінансової звітності за відповідні періоди.

На підтвердження погіршення фінансового стану відповідача, що призвело до прострочення зобов`язань перед позивачем, надано баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2024, довідку про заборгованість КП "Теплокомуненерго" за червень та обсяг заборгованості в різниці тарифів станом на 01.07.2024.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідачем не доведено (належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами) необхідних відповідно до положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України обставин для застосування судом першої інстанції зменшення розміру неустойки (пені) на 70%.

Однак судом враховано відсутні в матеріалах справи докази понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань саме за даним Договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.

В розрізі зазначеного вище, суд вважає необхідним вказати на те, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.

При цьому, суд також враховує, що окрім пені позивач нарахував проценти річних та інфляційні втрати, які визнані судом обґрунтованими, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем у вказаний період прострочення оплати.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, визнання позовних вимог, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50% і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене, у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, 50% судового збору в сумі 50954,52 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а 50 % судового збору в сумі 50954,52 грн підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 130, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, (вул. Перспективна, 32-А, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28008, ідентифікаційний код 00185330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Арсенія Тарковського, 67, м. Кропивницький, 25006,ідентифікаційний код 45068116): 7 921 179,12 грн основної заборгованості, 41 878,37 грн 3% річних, 185152,16 грн пені, 159 057,79 грн інфляційних втрат та 50 954,52 грн сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230, р/р UA178999980313161206083011567, код класифікації доходів бюджету 22030101) Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Арсенія Тарковського, 67, м. Кропивницький, 25006, ідентифікаційний код 45068116) 50 954,52 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 6355 від 02.09.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оригінал рішення, після набрання законної сили, направити позивачу.

Копії рішення надіслати сторонам через систему "Електронний суд".

Повне рішення складено 18.10.2024.

Суддя М.С. Глушков