Рішення

від 08.10.2024 по справі 916/2838/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2838/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від прокуратури: Шафарчук О.В.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2838/24

за позовом: Керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 8, м. Роздільна, Одеська обл., 67400) в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Одеської області (вул. Муніципальна, буд. 17, м. Роздільна, Одеська обл., 67400)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (вул. Зелена, буд. 20, с. Нерубайське, Одеський район, Одеська обл., 67661)

про стягнення 542 355,39 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ

1. Суть спору.

Керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа», в якому просить:

- стягнути з ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» на користь Роздільнянської міської ради суму основної заборгованості за оренду земельної ділянки у розмірі 542 355,39 грн.;

- розірвати договір оренди землі № 127, загальною площею 9,3973 га з кадастровим номером 5123983000:01:001:0166, укладений 16.08.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 28086677 від 19.09.2018;

- зобов`язати ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» повернути Роздільнянській міській раді Роздільнянського району Одеської області земельну ділянку площею 9,3973 га з кадастровим номером 5123983000:01:001:0166, розташовану на території Роздільнянської територіальної громади (колишньої - Кіровської сільської ради) Одеської області.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Прокурора.

Прокурор зазначає, що 16.08.2018 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області в особі заступника начальника відділу Держгеокадастру в Одеській області Вербовщука С.Г., що виступає як орендодавець з одного боку, та ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа», як орендаря з другого боку, укладено договір оренди землі № 127, відповідно до п. 2.1 якого в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5123983000:01:001:0166, загальною площею 9,3973 га ріллі, що розташована на території Кіровської сільської ради (на даний час Роздільнянська територіальна громада) Роздільнянського району (за межами населеного пункту). При цьому прокурор зазначає, що договір оренди зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (номер запису 28086677 від 19.09.2018).

Також, посилаючись на умови договору, прокурор вказує, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 205237,88 грн. та підлягає щорічній індексації, а орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок УДКСУ Кіровської сільської ради Роздільнянського району Одеської області у розмірі 87,71% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2021 та складає 180020 грн за 1 (один) рік відповідно до протоколу проведення земельних торгів за лотом № 1415б від 16.08.2018 № 1/1415б та складає 15001,67 грн за один місяць, не пізніше 28 числа кожного місяця, наступного за звітним.

За ствердженнями прокурора, після внесення змін до Земельного кодексу України, а саме після 27.05.2021, зазначена земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності Роздільнянської міської ради Одеської області, що стало підставою для прийняття державним реєстратором відділу «Центр надання адміністративних послуг Роздільнянської міської ради» Одеської області Качковською О.В. 15.01.2021 рішення за індексним № 56212761 про реєстрацію права державної власності на земельну ділянку із кадастровим номерам 5123983000:01:001:0166 за Роздільнянською міською радою Одеської області (номер відомостей про речове право - 40174658).

Відтак, як вказує прокурор, до Роздільнянської міської ради Одеської області перейшли всі права, передбачені вище укладеним договором оренди землі № 127 від 16.08.2018, в тому числі і право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Між тим прокурор зазначає, що Роздільнянською міською радою на адресу ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» 06.07.2022 за № 557 направлялось повідомлення щодо зміни власника вказаних земельних ділянок на Роздільнянську міську раду та необхідності погашення суми наявної заборгованості.

Крім того прокурор вказує, що Роздільнянською міською радою на адресу ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» направлялась претензія від 06.07.2022 за № 556, відповідно до відповіді на яку ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» зазначило, що у зв`язку із запровадженням на території України Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України був оприлюднений лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), тобто введення військового стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Внаслідок катастрофічних наслідків посухи, що сталася в зимово-весняний період 2023 року, загинув врожай ТОВ "ОПСВП «Рідна природа» і все це призвело до скрутного майнового становища ТОВ «ОПСВП «Рідна природа», яке сталося внаслідок випадку непереборної сили.

У зв`язку з викладеним, станом на 03.08.2022 ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» просило відкласти оплату заборгованості за договорами оренди землі. Разом з тим, як вказує прокурор, згідно з інформацією ГУ ДПС в Одеській області від 15.12.2023 у 2022-2023 роках заяви у порядку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та переліків документів на підтвердження від ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку не надходило.

Разом з тим прокурор зазначає, що станом на травень 2024 року орендна плата за період з квітня 2021 по 31.03.2024 років ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» не вносилась, що є суттєвим порушенням умов договору оренди та земельного законодавства України, оскільки орендна плата за землю має сплачуватись відповідачем своєчасно та в повному обсязі згідно з умовами укладеного договору оренди землі.

Водночас, як наголошує прокурор, ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» обов`язку щодо сплати орендної плати в обумовлені строки за вищевказаним договором не виконувало, внаслідок чого за діючим договором оренди землі, враховуючи останні 3 роки, станом на 31.03.2024 виникла заборгованість із виплати орендної плати у розмірі 542355,39 грн. При цьому відповідно даних з інформаційно-комунікаційної системи ДПС України по товариству станом на 17.05.2024 по Роздільнянській територіальній громаді податковий борг становить в загальній сумі 5397744,49 грн.

Отже, як стверджує прокурор, ТОВ «ОПСВП «Рідна природа», як орендарем земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 5123983000:01:001:0166 площею 9,3973 га, допущено порушення умов договору оренди землі від 16.08.2018 в частині виконання обов`язків зі сплати орендної плати, наслідком чого є утворення заборгованості з орендної плати за квітень 2021 - 31.03.2024 у розмірі 542355,39 грн, яка носить систематичний характер, тобто понад 3 місяці підряд, а в даному випадку понад 3 роки.

Крім того прокурор додає, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки на території Роздільнянської міської територіальної громади від 31.08.2023, складеного комісією Роздільнянської міської ради щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123983000:01:001:0166, площею 9,3973 га, на момент обстеження земельна ділянка використовувалась за цільовим призначенням, на земельній ділянці зібрано врожай ярового ріпаку, обробіток ґрунту після збирання врожаю не здійснювався, земельна ділянка забур`янена карантинною рослиною (амброзією). Отже, на переконання прокурора, відповідач використовує вказану земельну ділянку та отримує від неї прибуток, однак орендні платежі за її використання до бюджету міської ради не сплачує.

Разом з тим, прокурор вважає, що оскільки встановлено, що відповідач протягом тривалого часу (систематично) орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 5123983000:01:001:0166 площею 9,3973 га, яка є предметом спірного договору оренди, не вносило, то відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 Земельного кодексу України, п. «а», ст. 651 ЦК України та умов договору оренди землі від 16.08.2018, вказане є достатньою підставою для розірвання цього договору.

З огляду на викладене прокурор зазначає, що невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Крім того прокурор додає, що п. 6.1 договору передбачено, що у разі припинення дії або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, що також встановлено в ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі».

Відтак, на переконання прокурора, належним способом захисту та відновлення порушеного права місцевої територіальної громади є як стягнення заборгованості з орендної плати, так і припинення договірних відносин шляхом розірвання договору оренди і повернення предмету спору його законному володільцю.

Також прокурор зауважує, що листом Роздільнянської окружної прокуратури від 11.07.2022 № 62-1309 вих-22 повідомлено Роздільнянську міську раду про наявність порушень чинного законодавства при використанні земельної ділянки, у тому числі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123983000:01:001:0166 площею 9,3973 га за договором оренди № 127 від 16.08.2018, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» в частині обов`язку внесення орендної плати.

Згідно інформації Роздільнянської міської ради від 13.07.2022 № 606, останні чекають відповідь на претензію та мають намір звернутися до Господарського суду з заявами про видачу судових наказів на стягнення заборгованості по кожному договору окремо.

В подальшому, як вказує прокурор, окружною прокуратурою на адресу Роздільнянської міської ради неодноразово направлялися листи із зазначенням вказаного факту (24.08.2023 № 62- 2425вих-23, 27.10.2023 № 62-3185вих-23, 13.11.2023 № 62-3427вих-23), проте фактично Роздільнянська міська рада самоусунулась від самостійного захисту майнових інтересів держави у сфері земельних відносин, надавши інформацію, у якій їх зміст зводився лише до підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості з орендної плати за землю та направлення претензії на адресу боржника, водночас, враховуючи те, що пройшло вже майже 1 рік та 10 місяців, Роздільнянська міська рада з відповідним позовом до суду не зверталася, порушення не усунуто.

За ствердженнями прокурора, обґрунтуванням підстав представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі є бездіяльність уповноваженого органу та нездійснення ним обов`язку із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання земель, що полягає у невжитті заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки власнику - Роздільнянській територіальній громаді.

Прокурор вважає, що користування ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» спірною земельною ділянкою без оплати орендних платежів відповідно до умов договору оренди становить порушення майнових інтересів територіальної громади в особі Роздільнянської міської ради Одеської області, ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, що в свою чергу позбавляє можливості міську раду здійснювати подальше використання коштів бюджету на реалізацію програм соціально-економічного розвитку та на інші потреби Роздільнянської територіальної громади.

Таким чином, прокурор зазначає, що, враховуючи безпідставне безоплатне використання спірної земельної ділянки, а отже, порушення майнових інтересів держави, даний позов подається до суду прокурором в інтересах Роздільнянської міської ради Одеської області, наділеної державою, окрім іншого, можливістю самостійно відреагувати на порушене право та захистити його у передбаченому законодавством порядку, зокрема, шляхом звернення до суду з аналогічним позовом, але якою не вжито заходів на поновлення майнових державних інтересів у сфері земельних відносин.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024 позовну заяву (вх. № 2899/24) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

01.07.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 2899/24 від 24.06.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2838/24. Постановлено справу № 916/2838/24 розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "16" липня 2024 року о 12:20 год.

09.07.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до суду звернулась Роздільнянська міська рада Одеської області з клопотанням (вх. № 26349/24) про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яке судом було задоволене відповідною ухвалою суду від 10.07.2024.

16.07.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/2838/24 судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву до "13" серпня 2024 року о 10:40 год., про що Роздільнянську міську раду Одеської області та ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» було повідомлено відповідною ухвалою суду від 17.07.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

17.07.2024 від представника позивача до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 27304/24), в якому позивач просив суд розглянути справу № 916/2838/24 за відсутності представника Роздільнянської міської ради Одеської області за наявними в матеріалах справи документам та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

13.08.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/2838/24 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та протокольну ухвалу про перерву до "03" вересня 2024 року об 11:40 год., про що позивач та відповідач повідомлені ухвалою суду від 14.08.2024, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

03.09.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/2838/24, з`ясувавши думку прокурора та після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/2838/24 до судового розгляду по суті на "24" вересня 2024 року о 10:20 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/2838/24 по суті на 08 жовтня 2024 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 04.09.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, Роздільнянська міська рада Одеської області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» повідомлені про дату, місце та час судового розгляду по суті у справі № 916/2838/24.

24.09.2024, з огляду на неявку представників позивача та відповідача і неможливість звершити розгляд справи по суті, судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи № 916/2838/24 по суті, згідно раніше визначеної резервної дати, на 08 жовтня 2024 року о 10:00 год.

24.09.2024 та 08.10.2024 під час розгляду справи по суті прокурор виступив із вступною промовою, у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити повністю. Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Позивач - Роздільнянська міська рада Одеської області, про час та дату судового розгляду справи по суті повідомлялася судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази направлення копій ухвал до її електронного кабінету, проте в судові засідання з розгляду справи по суті представник позивача не з`явився. Як встановлено з наданої суду заяви, позовні вимоги прокурора позивач підтримує в повному обсязі, своєї правової позиції щодо обставин, викладених в позовній заяві, не надав, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення ухвал суду до його електронного кабінету в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до відомостей, наявних у КП «ДСС», відповідач - ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в «Електронному суді» та має власний «кабінет» в «Електронному суді».

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У той же час чергове безпідставне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з нез`явленням представників позивача та відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 08.10.2024 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та після виходу з нарадчої кімнати судом, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

16.08.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (орендар) був укладений договір оренди землі № 127, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом № 1415б від 16.08.2018 № 1/1415б, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Одеської області, Роздільнянського району, Кіровської сільської ради (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки: 5123983000:01:001:0166.

Згідно з п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,3973 га, у тому числі: 9,3973 га ріллі, що розташована на території Одеської області, Роздільнянського району, Кіровської сільської ради (за межами населеного пункту).

В п.п. 2.2, 2.3 договору визначено, що кадастровий номер земельної ділянки: 5123983000:01:001:0166. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури.

Відповідно до п.п. 2.4, 2.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 01.01.2018 складає 205237,88 грн. та підлягає щорічній індексації. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Пунктами 3.1, 3.2. договору від 16.08.2018 визначено, що його укладено на строк 7 (сім) років. Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Положеннями п. 4.1 договору погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок УДКСУ Кіровської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області у розмірі 87,71 (вісімдесят сім цілих сімдесят одна сотих відсотків) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2018, а саме: 180 020,00 грн. за 1 рік, що зазначено у протоколі проведення повторних земельних торгів за лотом № 1415б від 16.08.2018 № 1/1415б та складає 15001,67 грн. за один місяць.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що орендна плата за перший рік користування земельною ділянкою сплачується орендарем протягом трьох банківських днів з дня підписання цього договору, за виключенням сплаченого гарантійного внеску, у розмірі 821,00 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору орендна плата вноситься орендарем не пізніше 28-го числа місяця, наступного за звітним, у розмірі, встановленому п. 4.1 договору, за кожен місяць.

Згідно з п. 4.4 договору річна орендна плата протягом дії договору без внесення до нього змін визначається із діючої нормативної грошової оцінки, яка кумулятивно індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт Кі. У разі набуття чинності нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є об`єктом цього договору, сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Положеннями п.п. 5.1 5.3 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Умовами п. 6.1 договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

Підпунктами 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 договору визначені права орендодавця, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки у відповідності із цільовим призначенням згідно з цим договором; своєчасного та повного внесення орендної плати. Орендодавець має право здійснювати контроль за виконанням умов цього договору з боку орендаря.

Положеннями п. 8.4 договору сторонами погоджені обов`язки орендаря, а саме: своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату (п.п. 8.4.6); після закінчення строку договору повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані в порядку, встановленому договором (п.п. 8.4.10); самостійно, щорічно обчислювати орендну плату з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року та, враховуючи вимоги п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, не пізніше 20 лютого поточного року подавати відповідному органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (8.4.14).

Відповідно до п. 11.1 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Згідно з п. 11.3 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, у тому числі вимог пунктів 5.5, 8.4.5, 8.4.13, а також внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, несплати, несвоєчасної або неповної сплати орендарем орендної плати.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 11.4 договору).

Пунктами 12.1, 12.2 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання за договором, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Як встановлено п.п. 14.1 -14.3 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Реєстрація права оренди здійснюється відповідно до закону та після виконання орендарем обов`язків, встановлених п. 8.4.1 цього договору. Земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди відповідно до закону.

Невід`ємними частинами договору є кадастровий план земельної ділянки та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, копії яких містяться в матеріалах справи.

З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 378979328 від 17.05.2024 вбачається, що земельна ділянка (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1462568051239) з кадастровим номером: 5123983000:01:001:0166, площею 9,3973 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить з 15.01.2021 на праві власності Роздільнянській міській раді (номер відомості про речове право: 40174658), а також з 19.09.2018 на праві оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (номер запису про інше речове право: 28086677).

Із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 17.05.2024 № HB-9939420362024 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером № 5123983000:01:001:0166 складає 213595,86 грн.

06.07.2022 позивач листом № 553 повідомив Роздільнянську окружну прокуратуру про систематичне порушення відповідачем норм ст. 96 Земельного кодексу України, існування заборгованості по орендній платі, серед іншого, за спірну земельну ділянку та невикористання земельних ділянок за цільовим призначенням, а також просив прокуратуру вжити заходи щодо дотримання відповідачем норм діючого законодавства та сприяти у вирішенні питання права користування земельними ділянками комунальної власності Роздільнянської міської ради Одеської області.

Як вбачається із матеріалів справи, Роздільнянська міська рада Одеської області звернулася до ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» із претензією № 556 від 06.07.2022 щодо погашення заборгованості за договорами оренди, в якій позивач повідомив відповідача, зокрема, що у зв`язку з набранням чинності 27.05.2021 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ, серед іншого, земельна ділянка за кадастровим номером 5123983000:01:001:0166 перейшла у комунальну власність Роздільнянської міської ради Одеської області, зазначено про необхідність сплати у 20-денний термін з моменту отримання дійсної претензії заборгованості з орендної плати, зокрема, за договором № 127 від 16.08.2018.

Також 06.07.2022 позивач звернувся до відповідача із повідомленням (повторним) № 557 від 06.07.2022, в якому повідомив відповідача про перехід, зокрема, земельної ділянки за кадастровим номером 5123983000:01:001:0166 у комунальну власність Роздільнянської міської ради Одеської області та запропонував у випадку необхідності внести відповідні зміни до договору оренди землі № 12, від 16.08.2018 щодо нового власника вищезазначеної земельної ділянки, повідомити про це Роздільнянську міську раду протягом 10 днів з моменту отримання даного повідомлення.

У відповідь на лист прокурора від 11.07.2022 № 62-1309ВИХ-22 Роздільнянська міська рада Одеської області, листом від 13.07.2022 № 606, надала прокурору запитувану інформацію, зокрема, щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5123983000:01:001:0166 та зазначила, що наразі чекає відповіді відповідача на претензію.

В свою чергу, у відповідь на претензію від 06.07.2022, ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» листом № 0108/2022-РП від 01.08.2022 просило позивача відкласти оплату заборгованості за договорами оренди землі, оскільки вказана заборгованість виникла внаслідок випадків або непереборної сили, які продовжуються до теперішнього часу, що підтверджується відповідним листом ТТП, листом Мінекономіки № 3102-06/32776-06 від 25.05.2020 та листом Комітету з питань аграрної та земельної політики ВРУ №04-11/8-102105 від 16.06.2020.

В матеріалах справи наявний акт обстеження земельної ділянки на території Калантаївського старостинського округу Роздільнянської міської територіальної громади від 31.08.2023, здійснений комісією Роздільнянської міської ради Одеської області у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому зазначені наступні результати обстеження земельної ділянки за кадастровим номером 5123983000:01:001:0166: земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, на момент обстеження на земельній ділянці зібрано врожай ярого ріпаку, обробіток ґрунту після збирання врожаю не проводився, земельна ділянка забур`янена карантинною рослиною (амброзією).

Із матеріалів справи також вбачається, що Роздільнянська окружна прокуратура Одеської області звернулася до Роздільнянської міської ради Одеської області із листом від 13.11.2023 за вих. № 62-3427ВИХ-23, в якому з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді прокуратура просила міську раду у найкоротший строк надати інформацію чи вживалися останньою заходи щодо усунення порушень за договорами оренди, зокрема стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 5123983000:01:001:0166, в тому числі в судовому порядку.

Окрім того, листом від 13.11.2023 за вих. № 62-3426ВИХ-23 Роздільнянська окружна прокуратура Одеської області звернулася до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просила у строк до 20.11.2023 надати інформацію стосовно наявності заборгованості ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» за кожним договором окремо у період з 2019 року по 30.09.2023, а також зазначити чи подає товариство податкові звітності.

20.11.2023 Головне управління ДПС в Одеській області листом № 21191/5/15-32-04-09-05 повідомило прокуратуру, зокрема, що згідно з даними ІКС по Товариству станом на 30.09.2023 по Роздільнянській ТГ по коду бюджетної класифікації 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» рахується заборгованість у сумі 5671760,20 грн, а також зазначило, що товариство надавало звітність по орендній платі по Роздільнянській ТГ у 2019 - 2023 роках.

Листом від 22.11.2023 № 1234 Роздільнянська міська рада Одеської області на вказаний вище лист прокуратури повідомила Роздільнянську окружну прокуратуру Одеської області, що заходи щодо усунення порушень, у тому числі в судовому порядку, зокрема, за договором оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5123983000:01:001:0166, Роздільнянською міською радою не приймались.

Листом за вих. № 62-3734ВИХ-23 від 12.12.2023 Роздільнянська окружна прокуратура Одеської області звернулася до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просила у строк до 15.12.2023 надати інформацію щодо надходження до податкових органів Одеської області заяви ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» про відсутність можливості виконання податкових обов`язків за 2022-2023 роки, якщо так, чи приймалися відповідні рішення за результатами їх розгляду.

У відповідь на вказаний вище лист Головне управління ДПС в Одеській області листом № 23306/5/15-32 від 15.12.2023 повідомило окружну прокуратуру, зокрема, що заяв від ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку не надходило.

В подальшому, листом від 16.05.2024 за вих. № 62-1976ВИХ-24 Роздільнянська окружна прокуратура Одеської області звернулася до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просила у строк до 24.05.2024 надати інформацію стосовно наявності заборгованості ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» за кожним договором окремо у період з 2019 року по 01.04.2024, а також зазначити чи подає товариство податкові звітності.

У листі від 21.05.2024 Головне управління ДПС в Одеській області повідомило прокуратуру, зокрема, що згідно з даними ІКС по ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» станом на 17.05.2024 по Роздільнянській ТГ по коду бюджетної класифікації 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» рахується заборгованість у сумі 5397744,49 грн, а також зазначило, що товариством подано податкові декларації по платі за землю по Роздільнянській ТГ за 2019 - 2024 роки.

Так, Роздільнянська окружна прокуратура Одеської області листом вих. № 62-2049ВИХ-24 від 21.05.2024 року звернулася до Роздільнянської міської ради Одеської області, яким, з метою вирішення питання щодо вжиття заходів представницького характеру, просила в строк до 22.05.2024 надати обґрунтовані розрахунки заборгованості з орендної плати за договорами (окремо по кожному, в т.ч. по спірному договору № 155, за останні 3 роки, а саме за період з квітня 2021 року по квітень 2024 року.

У відповідь на вказаний вище лист прокуратури Роздільнянська міська рада Одеської області листом № 642 від 23.05.2024 направила окружній прокуратурі розрахунок заборгованості ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» по договорам, в т.ч. договору № 127 від 16.08.2018.

Також в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» за договором № 127 від 16.08.2018 (земельна ділянка з кадастровим номером 5123983000:01:001:0166), відповідно до якого за період з квітня 2021 року по березень 2024 року включно розмір заборгованості складає 542355,39 грн.

Відтак, за ствердженнями прокурора, відповідач всупереч положенням договору оренди не виконує належним чином зобов`язання за вказаним договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість по орендній платі за період з квітня 2021 року по березень 2024 року включно в розмірі 542355,39 грн, що стало підставою для звернення прокурора до суду.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Одеської області.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, відповідно до статтей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Позовні вимоги прокурора, який посилається на наявність підстав для його представництва інтересів держави в особі Роздільнянської міської ради Одеської області у даній справі, обґрунтовано істотним порушенням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо щомісячної та у повному обсязі оплати орендної плати у встановленому розмірі за користування земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави, прокурор зазначає, що систематичною несплатою орендних платежів, та як наслідок обмеженням бюджетних надходжень, що в свою чергу підриває засади бюджетного процесу щодо наповнення місцевого бюджету, призводить до порушення економічних інтересів держави (недоотримання коштів місцевим бюджетом) та нецільового використання земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 статті 142 Конституції України, Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно із статтею 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

Пунктом 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України. Також, згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код доходів бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно.

Земельна ділянка, надана у користування відповідачу за оскаржуваним договором, перебуває на адміністративній території Роздільнянської міської ради. З огляду на вищевикладене, вимоги чинного законодавства, на даний час саме Роздільнянська міська рада Одеської області є отримувачем коштів у вигляді орендної плати з юридичних осіб за оренду зазначеної земельної ділянки.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, сформованою у постанові від 11.05.2016 за наслідками розгляду справи №6-824цс16, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Таким чином, ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному обсязі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому, однак вищезазначене залишилось поза увагою уповноваженого державою органу - Роздільнянської міської ради Одеської області.

Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Виходячи із наведених норм законодавства, суд вважає, що «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушення орендарем умов договору, шляхом його розірвання та повернення земельної ділянки, оскільки орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету.

Тобто, з урахуванням наведеного, систематична несплата відповідачем орендної плати за землю, а також її сплата несвоєчасно та не в повному розмірі, порушує право даної територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету через ненадходження коштів.

При цьому необхідно зазначити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Як вказав суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Окружною прокуратурою на адресу Роздільнянської міської ради неодноразово направлялися листи із зазначенням факту наявності заборгованості відповідача (від 24.08.2023 № 62-2425вих-23, від 13.11.2023 № 62-3427вих-23), але, фактично Роздільнянська міська рада самоусунулась від самостійного захисту майнових інтересів держави у сфері земельних відносин, надавши інформацію, у якій їх зміст зводився лише до підтвердження факту наявності у ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» заборгованості з орендної плати за землю та направлення претензії на адресу боржника. В свою чергу, з відповідним позовом позивач до суду не звертався та порушення наразі не усунуто.

З матеріалів справи вбачається, що у повідомленні від 24.06.2024 № 62-2510ВИХ-24 Роздільнянською окружною прокуратурою Одеської області повідомлено Роздільнянську міську раду Одеської області, що прокурором в порядку господарського судочинства буде скеровано до суду позовну заяву на захист інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Роздільнянської міської ради Одеської області до ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди землі № 127 від 16.08.2018 та повернення земельної ділянки; ціна позову 542355,39 грн.

При цьому позивач, будучи тривалий час обізнаним про порушення інтересів територіальної громади, не вжив заходів реагування, спрямованих на стягнення з ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» відповідної орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Таким чином, з огляду вказані обставини та наведені норми законодавства, в даному випадку існують достатні підстави вважати наявність бездіяльності зі сторони позивача та застосування представницьких повноважень прокурора з метою захисту інтересів держави.

Також слід зазначити, що з моменту звернення прокурора до компетентного органу та надання ним прокурору відповіді до моменту подання позову минуло достатньо часу, що також свідчить про те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», що в свою чергу означає про наявність підстав в даному випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Щодо суті спору і позовних вимог прокурора про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку суд зазначає таке.

Договірні відносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору оренди земельної ділянки, до якого застосовуються норми Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон про оренду), Земельного кодексу України (далі ЗК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та іншими нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення відповідної заборгованості, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлений чинним законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суд має виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами та має бути спрямований на захист порушеного права.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України, особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно із частиною 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до вимог ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).

За змістом частини 8 статті 93 Земельного кодексу України і частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

За ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина 1статті 5 названого Закону).

Так, згідно із статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- дата укладення та строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За змістом статті 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із статтею 22 ЗУ «Про оренду землі», орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

У статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов`язки орендаря. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Як встановлено судом, 16.08.2018 між Роздільнянською міською радою Одеської області (орендодавець) та ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (орендар) було укладено договір оренди землі № 127, яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 9,3973 га з кадастровим номером 5123983000:01:001:0166 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Одеської області, Роздільнянського району, Кіровської сільської ради (за межами населеного пункту).

Спірна земельна ділянка площею 9,3973 га відноситься до території Калантаївського старостинського округу Роздільнянської міської територіальної громади і, як встановлено судом, 15.01.2021 було зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Роздільнянською міською радою Одеської області.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди.

Положенням статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 96 Земельного Кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 36 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Згідно п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, що встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, який виникає у платника за кожним податком і збором.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).

Так, згідно умов договору, відповідач з моменту прийняття в оренду земельної ділянки мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату за користування земельною ділянкою не пізніше 28-го числа кожного місяця, наступного за звітним, у розмірі, встановленому п. 4.1 договору, тобто 87,71% від нормативної грошової оцінки.Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України орендна плата вноситься орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з статтею 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому згідно з пунктом 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з вимогами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

На підставі ст. 290.1 Податкового кодексу України, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону, п.п. 8.1, 8.4 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря, а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Ч. 3 ст. 285 ГК України також визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, як з`ясовано судом, в порушення умов договору відповідачем не здійснювалась передбачена договором оплата за період з квітня 2021 року по березень 2024 року включно, що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Так, з наданого прокурором розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача існує борг за період з квітня 2021 року по березень 2024 року включно в розмірі 542355,39 грн.

На підтвердження протилежного відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору оренди землі щодо несплати протягом тривалого періоду платежів за користування орендованою земельною ділянкою, як це передбачено відповідним договором, є істотним, оскільки в значній мірі позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати за землю до місцевого бюджету із подальшим їх розподіленням відповідно до законодавства. Представлений договір оренди не передбачає безоплатне користування, а отже позивач розраховує на надходження коштів від передання земельної ділянки в оплатне користування.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно із пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Враховуючи наведене, під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до положень статті 782 Цивільного кодексу України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Із системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто систематична несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 16.02.2022 у справі № 923/1427/20, від 14.06.2022 у справі № 923/614/21, від 13.12.2023 у справі № 909/419/22.

У свою чергу, у постанові від 10.11.2021 у справі № 175/642/19 Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, відповідач мав сплачувати орендну плату у розмірі, порядку та строки визначені договором оренди земельної ділянки, проте тривалий час протягом 2021-2024 років орендну плату за орендовану земельну ділянку не сплачував.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними доказами обставини наявності зобов`язальних відносин між сторонами та заборгованості у відповідача з орендних платежів, яка утворилась внаслідок систематичної несплати відповідачем орендної плати за землю на момент звернення прокурора із позовом до суду.

Як слідує з розрахунку начальника фінансового управління Роздільнянської міської ради, заборгованість відповідача за договором № 127 від 16.08.2018 за період з квітня 2021 року по березень 2024 року включно становить 542355,39 грн.

З урахуванням вищенаведених обставин, факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди щодо внесення орендної плати вважається доведеним, а наявність заборгованості в сумі 542355,39 грн підтверджується наявними у справі доказами.

Суд враховує, що відповідач доводів прокурора не спростував та доказів сплати заборгованості з орендної плати за землю за спірним договором у вказаному розмірі до суду не надав, з огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю за період з квітня 2021 по 31.03.2024 у розмірі 542355,39 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Наголошуючи на наявності підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, прокурор у позовній заяві посилався на обставину порушення відповідачем істотної умови договору, а саме систематичної несплати орендних платежів.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Разом з тим слід зазначити, що об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації є одними з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України).

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, у наведеній нормі йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке викликає для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічні правові висновки, які мають загальний характер щодо тлумачення застосування приписів частини другої статті 651 ЦК України, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021у справі № 910/2861/18, постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, від 14.10.2014 у справі № 3-143гс14, у яких, крім наведеного, зазначено, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Орендодавець, вступаючи у договірні відносини розраховує на належне і своєчасне виконання умов договору оренди, у тому числі і в частині внесення орендної плати, відтак порушення орендарем обов`язку з оплати оренди протягом тривалого періоду, що носить систематичний характер є істотним порушенням та підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.

Положеннями пункту 11.3 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, несплати, несвоєчасної або неповної сплати орендарем орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У постанові від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19 Верховний Суд зазначив, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору).

У зв`язку з тим, що відповідачем допущено систематичну несплату орендної плати за землю, що є порушенням умов договору та частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі», тому відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України існують підстави для припинення договору оренди землі № 127 від 16.08.2018 шляхом його розірвання за рішенням суду і в судовому порядку.

Наразі, слід зазначити, що право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Таким чином, проаналізувавши зміст спірного договору та наведені прокурором норми законодавства, як підстави для розірвання цього договору, суд доходить до висновку, що у даному випадку невнесення орендарем орендної плати є підставою для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки орендар порушує істотні умови договору та не вносить плату за користування об`єктом оренди понад трьох місяців підряд.

Зважаючи на викладені вище норми чинного законодавства та систематичні порушення відповідачем взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про повернення об`єкта оренди судом встановлено таке.

Положеннями пункту 6.1 договору оренди земельної ділянки передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно із частиною 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Відповідно до вимог частини 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

З аналізу правових норм вбачається, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі. Отже, правовим наслідком розірвання договору оренди землі є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку.

Так, із аналізу вищевказаних положень Закону та обставин справи встановлених судом вбачається, що власником земельної ділянки є Роздільнянська міська рада Одеської області.

Враховуючи, викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути Роздільнянській міській раді Одеської області земельну ділянку з кадастровим номером 5123983000:01:001:0132 площею 9,3973 га, передану в оренду на підставі договору оренди землі № 127 від 16.08.2018, є похідною та залежить від первинної вимоги про розірвання договору, та з огляду на те, що суд визнав обґрунтованою вимогу про розірвання договору оренди землі та відсутні правові підстави для користування відповідача спірною земельною ділянкою, є обґрунтованою та також підлягає задоволенню.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати по справі відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа».

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (вул. Зелена, буд. 20, с. Нерубайське, Одеський район, Одеська обл., 67661, код ЄДРПОУ 19058491) на користь Роздільнянської міської ради Одеської області (вул. Муніципальна, буд. 17, м. Роздільна, Одеська обл., 67400, код ЄДРПОУ 33356925) суму заборгованості за оренду земельної ділянки у розмірі 542 355 (п`ятсот сорок дві тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн 39 коп.

3. Розірвати договір оренди землі № 127, загальною площею 9,3973 га з кадастровим номером 5123983000:01:001:0166, укладений 16.08.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 28086677 від 19.09.2018.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (вул. Зелена, буд. 20, с. Нерубайське, Одеський район, Одеська обл., 67661, код ЄДРПОУ 19058491) повернути Роздільнянській міській раді Одеської області (вул. Муніципальна, буд. 17, м. Роздільна, Одеська обл., 67400, код ЄДРПОУ 33356925) земельну ділянку площею 9,3973 га з кадастровим номером 5123983000:01:001:0166, розташовану на території Роздільнянської територіальної громади (колишньої - Кіровської сільської ради) Одеської області.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (вул. Зелена, буд. 20, с. Нерубайське, Одеський район, Одеська обл., 67661, код ЄДРПОУ 19058491) на користь Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, буд. 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір в розмірі 14 191 (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто одна) грн 33 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський