Рішення

від 11.10.2024 по справі 916/2572/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2572/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (код ЄДРПОУ 30401456, 01601, м. Київ, вул.Мечникова, 16-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерно Трейд" (код ЄДРПОУ 39461403, 66810, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Миколаївка, вул. Назарова, 1В)

про стягнення заборгованості та вилучення предмета лізингу

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пилипенко Артем

від відповідача: не з`явився

Позивач Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерно Трейд" про стягнення заборгованості та вилучення предмета лізингу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу №15-21-99 ств-фл/203 від 18.05.2021 в частині повної та своєчасної оплати лізингових платежів.

Ухвалою суду від 17.06.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою суду від 28.06.2024 позовну заяву Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги підготовче засідання, призначене на 24.07.2024, не відбулося.

Ухвалою суду від 24.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 26.09.2024 та призначено підготовче засідання у справі на 12.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 закрито підготовче провадження у справі №916/2572/24; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 26.09.2024.

У судовому засіданні 26.09.2024 господарський суд оголосив перерву до 11.10.2024.

У судове засідання 11.10.2024 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвали суду у цій справі були доставлені відповідачу до його електронного кабінету.

За наведеного суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 11.09.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 18.05.2021 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзерно Трейд" (далі - лізингоодержувач) укладено договір лізингу №15-21-99 ств-фл/203.

За умовами п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець зобов`язується набути у власність у постачальника предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його (предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк не менше одного року.

Відповідно до п. 1.2 договору, сторони погодились, що специфікацією та умовами предмета лізингу є найменування, кількість, тип, модель, марка, інші технічні характеристики, вартість предмета лізингу, що визначені у додатках до цього договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу".

За умовами п. 2.1 договору, лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу.

Згідно п. 2.2 договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 5 автентичних примірниках.

За умовами п. п.3.4.3 договору, лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, протягом 7 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором лізингоодержувач перераховує на рахунок лізингодавця: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15% вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

Згідно п. 4.2 договору, з моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 2 відсотків (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору згідно з графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору;

- комісію за супроводження договору в розмірі 14 відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість. Комісія за супроводження договору є складовою частиною лізингового платежу, не відноситься до послуг та не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Якщо з дня отримання повідомлення про готовність передати предмет лізингу, надісланого позивачем відповідно до п.3.4.1 договору, лізингоодержувач відмовляється від його отримання, лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати лізингові платежі, визначені у п.4.2 договору, починаючи з 6-го календарного дня отримання від позивача повідомлення про готовність передати предмет лізингу та сплачуються щомісячно.

Умовами п. 4.3 договору визначено, що лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно.

Згідно п. 4.4 договору, розмір лізингових платежів, їх складових встановлюється графіком оплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору.

За умовами п. 5.1 договору, предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом, за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.1 цього договору, та (за необхідності) у разі укладання забезпечувального (забезпечувальних) договору (договорів) відповідно до розділу 7 цього договору.

Відповідно до п.5.2 договору, предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що у разі належного (повного та своєчасного) виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань відповідно до умов цього договору лізингоодержувач має право набути у власність Предмет лізингу на підставі акту приймання-передачі із зазначенням остаточних розрахунків. Таке право також надається лізингоодержувачу у разі дострокової сплати всіх платежів, передбачених графіком сплати лізингових платежів, але не раніше, ніж через 1 (один) рік з дати отримання у користування предмета лізингу.

Згідно з п. 5.7. договору, перехід права власності на предмет лізингу здійснюється згідно з п. 5.6 цього договору та у випадку здійснення лізингоодержувачем викупного платежу у розмірі 500 грн., в тому числі ПДВ 83,33 грн. Сплата викупного платежу здійснюється з розрахунку 500,00 грн. за одну одиницю предмета лізингу.

За умовами п. 5.10. договору, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів після закінчення строку лізингу лізингоодержувач не здійснив виконання умов цього договору та не сплатив викупний платіж, то він зобов`язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю в порядку та на умовах, визначених розділом 9 цього договору.

Відповідно до п. 8.1 договору, сторони домовились і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4 цього договору, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору вдруге лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору втретє лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 5% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. За кожне наступне порушення умов договору лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 10% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що вартість цього договору (розмір фінансового активу) за домовленістю і згодою сторін складає суму загальних виплат, передбачених графіком сплати лізингових платежів, і становить 625798,32 грн.

Згідно з п. 8.3 договору, сторони домовилися і встановили, що за кожен день прострочення сплати лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% (двадцять п`ять) річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п. 8.1 цього договору.

За умовами п. 8.9. договору, нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Згідно п.9.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до цього договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором, якщо інше не визначено цим договором.

За умовами п.9.10. договору, дострокове повернення предмета лізингу лізингоодержувачем допускається виключно на вимогу або за згодою лізингодавця.

Відповідно до п.9.11. договору, лізингодавець в разі порушення або неналежного виконання лізингодержувачем умов договору застосовує наступні оперативно-господарські санкції: лізингодавець має право безперешкодного доступу до Предмета лізингу задля його повернення незалежно від місцезнаходження та самостійно або із залученням третіх осіб здійснює повернення (вилучення) Предмету лізингу за рахунок лізингоодержувача. Протидія лізингодержувача у здійсненні лізингодавцем зазначеної оперативно-господарської санкції є посяганням на право власності Лізингодавця на Предмет лізингу та є підставою для притягнення лізингоодержувача до відповідальності, визначеної чинним законодавством України та Договором.

Договір підписано представниками сторін без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.

У додатоку № 1 до договору від 18.05.2021 сторони узгодили, що постачальником предмета лізингу є ТОВ "Техноторг", предмет лізингу - "Трактор Беларус-892", строк лізингу складає 36 місяців, ціна 520000 грн. Попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмету лізингу, що в подальшому передається в лізинг, у розмірі 15% його вартості складає 78000,00 грн. (з ПДВ), предмет лізингу буде передано в термін не пізніше 18.05.2022. Предмет лізингу передається згідно з актом приймання-передачі.

У додатку № 2 до договору сторони узгодили графік лізингових платежів.

21.05.2021 між сторонами було підписано акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки №14, відповідно до якого ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" передав, а ТОВ "Укрзерно Трейд" прийняв у платне користування на умовах договору фінансового лізингу №15-21-99 ств-фл/2023 від 18.05.2021 предмет лізингу - "Трактор Беларус-892 зав. № 89206581", у кількості - 1, вартістю 520000,00 грн. з ПДВ.

Разом з тим, відповідач не виконував свої зобов`язання зі сплати лізингових платежів в добровільному порядку, у зв`язку з чим ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" було ініційовано ряд судових спорів про стягнення з останнього лізингових платежів та штрафних санкцій.

До матеріалів справи позивачем долучені рішення Господарського суду Одеської області у справах №916/382/23, №916/3524/23, № 916/4772/23, №916/439/24 про стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 03.04.2023 по справі №916/382/23 позовні вимоги ДПАТ "НАК "Украгролізинг" до ТОВ "Укрзерно Трейд" про стягнення заборгованості, розірвання договору та вилучення майна задоволено частково шляхом присудження до стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 194302,25 грн., пені у розмірі 2432,38 грн., збитків від інфляції у розмірі 389,41 грн., 25% річних у розмірі 3516,90 грн., штрафу у розмірі 159,61 грн., в іншій частині вимог відмовлено.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2023 по справі №916/3524/23 позовні вимоги ДПАТ "НАК "Украгролізинг" до ТОВ "Укрзерно Трейд" про стягнення заборгованості задоволено частково шляхом присудження до стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 99982,05 грн., пені у розмірі 12941,20 грн., збитків від інфляції у розмірі 1504,01 грн., 25% річних у розмірі 6470,61 грн., штрафу у розмірі 2999,46 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2024 у справі №916/4772/23 позовні вимоги ДПАТ "НАК "Украгролізинг" до ТОВ "Укрзерно Трейд" про стягнення заборгованості задоволено повністю шляхом присудження до стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 40700,85 грн., пені у розмірі 1487,82 грн., збитків від інфляції у розмірі 68,55 грн., 25% річних у розмірі 888,96 грн., штрафу у розмірі 22100,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.04.2024 у справі № 916/439/24, позовні вимоги ДПАТ "НАК "Украгролізинг" до ТОВ "Укрзерно Трейд" про стягнення заборгованості задоволено частково шляхом присудження до стягнення основної заборгованості у розмірі 39411,66 грн., пені у розмірі 1073,31 грн., інфляційних втрат у розмірі 92,96 грн., 25 % річних у розмірі 833,81 грн., штрафу у розмірі 3941,17 грн.

Означені рішення набрали законної сили.

29.05.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити на його користь у десятиденний строк заборгованість з лізингових платежів у загальному розмірі 98294,80 грн. та протягом 15 календарних днів з моменту відправлення цього листа повернути предмет лізингу.

Разом з тим, претензія залишена без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст.292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16.12.1997 (чинний на дату укладення договору), фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

13.06.2021 набув чинності Закон України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX від 04.02.2021, відповідно до п. п. 2, 3 розділу III Прикінцевих та перехідних положень якого, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом. Визнати таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про фінансовий лізинг" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 16, ст.68 із наступними змінами).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено судом, між сторонами виникли договірні відносини, за якими відповідач зобов`язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

21.05.2021 між сторонами було підписано акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки №14, відповідно до якого ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) передав, а ТОВ "Укрзерно Трейд" прийняв у користування на умовах договору фінансового лізингу №15-21-99 ств-фл/2023 від 18.05.2021, предмет лізингу - "Трактор Беларус-892 зав. № 89206581", у кількості - 1, вартістю 520000 грн.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п. 2.2 договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами.

Згідно п. 4.4 договору, розмір лізингових платежів, їх складових встановлюється графіком оплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору.

Отже, враховуючи, що акт приймання-передачі був підписаний між сторонами 21.05.2021, відповідач, відповідно до графіку сплати лізингових платежів, повинен був сплатити лізингові платежі за спірний період в загальному розмірі 50543,44 грн.

Також, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем повної оплати заборгованості з лізингових платежів, що є предметом даного спору.

Враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 50543,44 грн. є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Водночас, окрім основного боргу, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1820,11 грн. пені, 115,37 грн. інфляційних втрат, 1615,88 грн. 25% річних та 44000,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст.226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.3 договору, сторони домовилися і встановили, що за кожен день прострочення сплати лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних.

За умовами п. 8.9. договору, нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Згідно пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені, 25% річних та інфляційних витрат, здійснених за спірний період, суд вважає його вірним, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п. 8.1 договору, сторони домовились і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4 цього договору, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 0,1 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору вдруге лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору втретє лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 5% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. За кожне наступне порушення умов договору лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 10 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу.

Відповідно до п. 8.3 договору, сторони домовилися і встановили, що сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п.8.1 цього договору.

Так, позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 10% від невідшкодованої вартості предмета лізингу в розмірі в сумі 44200,00 грн. (520000,00 грн. (вартість техніки) - 78000,00 грн. (попередній лізинговий платіж).

Обґрунтовуючи нарахування відповідачу штрафу в розмірі 10%, позивач зазначає, що відповідачем неодноразово порушувались умови договору фінансового лізингу №15-21-99 ств-фл/203 від 18.05.2021, що підтверджується доданими до матеріалів справи рішеннями Господарського суду Одеської області від 03.04.2023 по справі №916/382/23, від 17.10.2023 по справі №916/3524/23, від 12.01.2024 по справі №916/4772/23, від 05.04.2024 по справі 916/439/24.

Судом у вищезазначених рішеннях суду встановлено факт неналежного виконання ТОВ "Укрзерно Трейд" прийнятих на себе зобов`язань за договором фінансового лізингу №15-21-99 ств-фл/203 від 18.05.2021, у тому числі, в частині оплати лізингових платежів №1-29.

Перевіривши розрахунок штрафу в сумі 44200,00 грн. суд встановив, що позивач невірно розрахував штраф, оскільки згідно п.8.1. договору штраф нараховується на суму невідшкодованої вартості предмета лізингу, яка, відповідно до довідки НАК "Украгролізинг" від 04.06.2024 №16/495 за період з 01.02.2024 по 23.05.2024 складає 50543,44 грн.

Таким чином, судом здійснено власний розрахунок, відповідно до якого сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 5054,34 грн (50543,44 грн. (невідшкодована вартість предмета лізингу) х 10%), у зв`язку з чим вимоги позивача в зазначеній частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про вилучення у відповідача предмета лізингу.

Згідно з ст.17 Закону України "Про фінансовий лізинг", після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; 2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом. Повернення предмета договору фінансового лізингу за виконавчим написом нотаріуса здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Вчинення виконавчого напису про витребування предмета договору фінансового лізингу здійснюється нотаріусом відповідно до вимог та в порядку, встановлених главою 14 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець, зокрема, має право: у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об`єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об`єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, у тому числі оплати ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу, та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства; у разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця у строки, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об`єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач, зокрема, зобов`язаний: своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

За умовами п. 5.2. договору, предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця.

Згідно з п. 5.7. договору, перехід права власності на предмет лізингу здійснюється згідно з п. 5.6 цього договору та у випадку здійснення лізингоодержувачем викупного платежу у розмірі 500 грн., в тому числі ПДВ 83,33 грн. Сплата викупного платежу здійснюється з розрахунку 500,00 грн. за одну одиницю предмета лізингу.

За умовами п. 5.10. договору, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів після закінчення строку лізингу лізингоодержувач не здійснив виконання умов цього договору та не сплатив викупний платіж, то він зобов`язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю в порядку та на умовах, визначених розділом 9 цього договору.

Відповідно до п. 9.11 договору, лізингодавець, в разі порушення або неналежного виконання лізингодержувачем умов договору, застосовує наступні оперативно-господарські санкції: лізингодавець має право безперешкодного доступу до предмета лізингу задля його повернення незалежно від місцезнаходження та самостійно або із залученням третіх осіб здійснює повернення (вилучення) предмету лізингу за рахунок лізингоодержувача.

Станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом строк лізингу закінчився, проте лізингоодержувач не здійснив виконання умов цього договору в частині погашення заборгованості за лізинговими платежами, а також не сплатив викупний платіж.

За таких обставин, оскільки відповідачем допущено прострочення сплати лізингових платежів, відповідач у встановлений договором строк свого права на викуп предмета лізингу не використав, після закінчення строку лізингу у добровільному порядку об`єкт лізингу позивачу не повернув, то вимога позивача про вилучення у відповідача об`єкта лізингу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерно Трейд" (код ЄДРПОУ 39461403, 66810, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Миколаївка, вул. Назарова, 1В)

на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (код ЄДРПОУ 30401456, 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А) - 50543 (п`ятдесят тисяч п`ятсот сорок три) грн. 44 коп. основного боргу, 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн. 11 коп. пені, 115 (сто п`ятнадцять) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 1615 (одну тисячу шістсот п`ятнадцять) грн. 88 коп. 25 % річних, 5054 (п`ять тисяч п`ятдесят чотири) грн. 34 коп. штрафу, 4850 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 25 коп. судового збору.

3. Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерно Трейд" (код ЄДРПОУ 39461403, 66810, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Миколаївка, вул. Назарова, 1В) трактор Беларус-892 зав. № 89206581 (1 од.), викупною вартістю 500,00 грн. та передати Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (код ЄДРПОУ 30401456, 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А)

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Судові витрати в сумі 1205,75 грн. судового збору покласти на позивача.

6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 18 жовтня 2024 р.