Рішення

від 18.10.2024 по справі 916/1905/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1905/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/1905/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акорн Трейдінг» (вул. Ярославська, № 28, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 42490552)

до відповідача: Комунального підприємства «Водоканал» (вул. Інтернаціональна, № 4, м. Арциз, Болградський р-н, 68400, код ЄДРПОУ 32795506)

про стягнення 426 200,18 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акорн Трейдінг» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Водоканал» 426200,18 грн заборгованості, з яких 230535,95 грн заборгованості за постачання електричної енергії, 163391,58 грн пені, 11219,16 3% річних та 21053,49 інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконання взятих на себе за укладеним 14.02.2022 договором про постачання електричної енергії споживачу № 80/ПРРЕЕ зобов`язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості спожитої протягом березня 2022 року лютого 2023 року електричної енергії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що листом № 101-19/03-1466 від 23.02.2022 АТ «ДТЕК Одеські електромережі» як оператор системи розподілу підтвердило позивачу можливість постачати електричну енергію відповідачу з 10.03.2022 у зв`язку із зміною електропостачальника відповідача на нового позивача.

Як вказує позивач, у спірний період АТ «ДТЕК Одеські електромережі» як оператор системи розподілу електронними листами на адресу електронної пошти позивача відправило фактичні реєстри за березень 2022 року лютий 2023 року відповідно щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ «Акорн Трейдінг», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ «ДТЕК Одеські електромережі» з переліком точок комерційного обліку електроенергії споживачів постачальника, яким забезпечується розподіл електричної енергії оператором системи розподілу.

Між тим, як зауважує позивач, у вказаний період ним були складені акти прийому-передачі електричної енергії відповідно, які разом з розрахунком ціни на електроенергію, а також підсумковими рахунками за розрахункові місяці були направлені електронним листами, як це передбачено п. 17 Комерційної пропозиції, на електронну адресу відповідача.

За ствердженням позивача, ним як постачальником в рамках договору було поставлено (продано), а відповідачем як споживачем придбано (куплено) та спожито електричну енергію на загальну суму 2 680 197,47 грн. В свою чергу, відповідач оплатив за використану (спожиту) електричну енергію у сумі 2 449 661,52 грн, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за договором за постачання електричної енергії в розмірі 230 535,95 грн.

Відтак, сума заборгованості за спожиту електричну енергію за період з березня 2022 року по лютий 2023 року складає 230535,95 грн, на яку позивачем були нараховані пеня в сумі 163391 грн, інфляційні втрати в сумі 21053,49 грн та 3% річних в сумі 11219,16 грн.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 позовна заява вх.№1953/24 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Акорн Трейдінг» (вх.№1953/24 від 30.04.2024) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

13.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Акорн Трейдінг» надано до суду заяву про усунення недоліків (вх. № 19209/24) на виконання ухвали, із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 06.05.2024.

20.05.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву (вх.№ 1953/24 від 30.04.2024) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу № 916/1905/24 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов.

Крім того, роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Примірник ухвали Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 про відкриття провадження у справі № 916/1905/24 позивачу було направлено судом до електронного кабінету та доставлено 20.05.2024.

Окрім того, ухвалу суду від 20.05.2024, яку суд надіслав відповідачу за місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була отримана останнім 31.05.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.06.2024.

21.06.2024 за вх.№24416/24 Господарським судом Одеської області одержано заперечення Комунального підприємства «Водоканал» проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до якої відповідач просив постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засідання, мотивуючи вказане тим, що ціна позову у даній справі перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Того ж дня, від КП «Водоканал» до суду надійшов також відзив (вх. № 24417/24) на позовну заяву.

12.07.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області заперечення Комунального підприємства «Водоканал» (вх. № 24416/24 від 21.06.2024) проти розгляду в порядку спрощеного позовного провадження справи № 916/1905/24 та відзив (вх. № 24417/24 від 21.06.2024) на позовну заяву повернуті відповідачу без розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Клопотань в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права на судовий захист не можуть бути обмежені.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Авторії»).

У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).

При цьому, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об`єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Одесі, де розташований Господарський суд Одеської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв`язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв`язку потребує додаткового часу.

Водночас, у місті Одесі періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов`язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Одесі, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.248 ГПК України.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Отже, оскільки відповідач правом на подання належним чином відзиву на позов та заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні не скористався, враховуючи вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи № 916/1905/24 за допомогою засобів поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відтак, 18.10.2024 судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2019 між Акціонерним товариством «Одесаобленерго» (оператор системи, наразі АТ «ДТЕК Одеські електромережі») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акорн Трейдінг» (постачальник) укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 129, відповідно до п. 2.1. якого на підставі цього договору Оператор системи забезпечує недискримінаційний доступ постачальника до мереж Оператора системи з метою реалізації постачальником як суб`єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов`язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності Оператора системи.

Оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання. Реєстр ведеться Оператором системи в електронному вигляді. Оператор системи забезпечує інформаційний обмін та контроль за режимами розподілу в обсязі, необхідному та достатньому для виконання постачальником функцій відповідного суб`єкта роздрібного ринку електричної енергії.

14.09.2020 листом № 19/31-167 АТ «ДТЕК Одеські електромережі» повідомило позивача про зміни найменування АТ «Одесаобленерго» та введення з 09.09.2020 в дію нової форми договору постачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка розміщена на сайті АТ «ДТЕК Одеські електромережі».

23.02.2022 АТ «ДТЕК Одеські електромережі» листом № 101-19/03-1466 підтвердило для ТОВ «Акорн Трейдінг» можливість постачання електричної енергії, зокрема, КП «Водоканал» з 10.03.2022.

14.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акорн Трейдінг» (постачальник) та Комунальним підприємством «Водоканал» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 80/ПРРЕЕ, за умовами п. 1.1 якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1. за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.2. договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Пунктом 3.1. договору визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

За умовами п.п. 5.1. 5.4. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, як є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках на оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до абз. 2 п. 5.5. договору споживач повинен у платіжному дорученні у призначенні платежу вказувати номер договору про постачання електричної енергії, розрахунковий період (календарний місяць в якому здійснюється споживання) та номер рахунку наданий постачальником.

Пунктом 5.6. договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з дня відправлення постачальником на електронну адресу споживача, яка зазначена у реквізитах договору та заяві-приєднанні, рахунку за електроенергію.

Згідно п. 5.7. договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, яка є додатком 2 цього договору, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу порядку, визначеному ПРРЕЕ, про що одночасно письмово повідомляє споживача на електронну адресу, зазначену у заяві-приєднанні. Також, при порушенні споживачем термінів оплати або неповної оплати за електричну енергію згідно комерційної пропозиції, споживач зобов`язаний за вимогою постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.2. договору, споживач зобов`язався, серед іншого, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору та виконувати інші обов`язки, покладені на споживача чинним законодавством та/або цим договором.

Умовами п.п. 9.1., 9.2. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків в розмірі фактичних збитків постачальника.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту підписання договору сторонами, погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку постачальника (п. 13.1. договору).

У заяві-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору № 80/ПРРЕЕ від 14.02.2022) сторонами погоджено початок постачання з 10.03.2022 Погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її), споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі. Додатком до заяви-приєднання є перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку із зазначенням назви споживача, адрес та назви об`єктів, назви точки комерційного обліку та відповідно ЕІС-коду.

Пунктом 1.1 Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до договору № 80/ПРРЕЕ від 14.02.2022, передбачено, що ціна на електроенергію, спожиту споживачем у відповідному розрахунковому місяці, дорівнює відношенню загальної фактичної вартості електропостачання споживача до фактичного обсягу споживання електроенергії споживачем у цьому розрахунковому місяці.

Згідно п. 1.2. комерційної пропозиції загальна фактична вартість електропостачання споживача дорівнює сумі:

1.2.1. Фактичної вартості електричної енергії, придбаної постачальником на ринках РДД, РДН та ВДР електричної енергії України (далі - ОРЕ) для задоволення потреб споживача у розрахунковому місяці.

1.2.2. Фактичної вартості послуг з передачі електричної енергії у розрахунковому місяці, яка дорівнює добутку фактичних обсягів споживання електричної енергії споживачем та тарифу на послуги з передачі електроенергії, затвердженому НКРЕКП, що діє у відповідному розрахунковому місяці.

1.2.3. Винагороди постачальника, яка дорівнює: 80,00 грн без ПДВ за 1 МВт*год фактичного споживання в розрахунковому місяці.

1.2.4. Вартості небалансів спричинених відхиленням фактичного споживання від купленого для споживача на ринках РДД, РДН та ВДР.

1.2.5. Інших податків та зборів, що встановлюються нормативними документами відповідного регулятора та законодавством, котрі додатково з`являться, а також витрат на оформлення банківської гарантії виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії.

Відповідно до п. 1.3. комерційної пропозиції станом на дату підписання даної комерційної пропозиції ціна постачання складає 3153,30* грн без ПДВ за 1 МВт*год. Розрахунок ціни виконаний з урахуванням: прогнозованої вартості електричної енергії умовно закупленої на РДН та ВДР 2727,66 грн. без ПДВ за 1 МВт*год; вартість та об`єм небалансів прийняті рівними нулю; тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що діє з 01 січня 2022 року 345,64 грн без ПДВ за 1 МВт*год; винагороди постачальника у розмірі 80,00 грн без ПДВ за 1 МВт*год.

У відповідності до п. 1.5. комерційної пропозиції постачальник у термін до восьмого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу електронною поштою деталізований розрахунок ціни на електроенергію за розрахунковий місяць у форматі Ехсеl.

Вартість послуг постачальника може бути переглянута в залежності від обсягів та режиму споживання споживачем. В такому випадку, якщо сторони дійдуть згоди на інших умовах, вони мають укласти договір у паперовій формі, зазначивши нові умови комерційної пропозиції. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії та загальна вартість електричної енергії відображаються в підсумковому рахунку-фактурі, який надається споживачу по закінченню розрахункового періоду.

Як передбачено п. 3.1. комерційної пропозиції, оплата за електричну енергію здійснюється споживачем на підставі рахунків, виставлених постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у такі терміни: 100% оплата протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту отримання підсумкового рахунку за фактично спожиту електричну енергію.

Умови оплати можуть бути змінені у рахунку, що обов`язково має надавати постачальник споживачу для здійснення оплати. Споживачу слід дотримуватися умов вказаних саме у рахунку на оплату, при здійсненні платежів. В будь-якому разі умови зазначені у рахунку не можуть бути гіршими за умови вказані у цій комерційній пропозиції.

Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем з урахуванням податку на додану вартість. Оплата здійснюється у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання, вказаний у рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 3.2. комерційної пропозиції остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунку, який виставляється споживачу постачальником на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем за розрахунковий період та ціни, визначеної в п. 1.1. комерційної пропозиції. Постачальник також може змінювати умови оплати у випадку зміни умов оплати у договорах на закупівлю електричної енергії та послуг з передачі, або інших платежів та зборів встановлених регулятором.

Розділами 4, 5 комерційної пропозиції встановлено термін (строк) виставлення рахунку за електроенергію - не пізніше, ніж за 5 (п`ять) банківських днів до дати платежу. Рахунки за електроенергію направляються на електронну адресу споживача, вказану у заяві-приєднанні та реквізитах договору. В свою чергу, термін (строк) оплати рахунку за електроенергію не більше 5 (п`яти) робочих днів з дня відправлення постачальником на електронну адресу споживача, яка зазначена у реквізитах договору та заяві-приєднанні, рахунку за електроенергію.

Відповідно до розділу 7 комерційної пропозиції при порушенні споживачем термінів оплати або неповної оплати за електричну енергію згідно даної комерційної пропозиції, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно п. 10 комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди № 1 від 26.12.2022) договір набирає чинності з дати підписання договору сторонами та діє до 31 грудня 2022 року.

Як передбачено розділом 15 комерційної пропозиції, розрахунковим періодом постачання електричної енергії є календарний місяць (з першого по останнє число включно). Обсяги постачання електричної енергії споживачу у розрахунковому періоді узгоджуються сторонами в План-графіку продажу електричної енергії споживачу (додаток 3 до договору).

Фактично спожитий обсяг електричної енергії визначається погодинно для кожного розрахункового періоду окремо у відповідності до положень Кодексу комерційного обліку електричної енергії (розділ 16 комерційної пропозиції).

Відповідно до розділу 17 комерційної пропозиції постачальник у термін до восьмого робочого дня місяця (при умові отримання усіх розрахункових даних від учасників ринку, що надавали послуги пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу), наступного за розрахунковим, підписує зі свого боку зазначені нижче документи та надсилає споживачу їх скановані копії, шляхом направлення електронного листа на електронну адресу споживача, що вказана у реквізитах договору, з подальшим направленням оригіналів на поштову адресу споживача, крім розрахунку ціни на електроенергію за розрахунковий місяць: - розрахунок ціни на електроенергію за розрахунковий місяць (у форматі Ехсеl, тільки в електронному вигляді на електронну адресу); - акт приймання-передачі електричної енергії; - підсумковий рахунок за розрахунковий місяць.

Споживач до десятого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, підписує отриманий від постачальника акт постачання-прийняття електричної енергії та направляє його скановану копію постачальнику електронним листом на електронну адресу постачальника, що вказана у реквізитах договору та заяві-приєднанні. При цьому, отриманий від постачальника оригінал акту постачання-прийняття електричної енергії споживач має підписати та направити постачальнику не пізніше 5 (п`ятого) робочого дня з дня його отримання. У випадку не надання споживачем постачальнику оригіналу акту постачання-прийняття електричної енергії у встановлений строк - такий акт вважається погодженим та підписаним споживачем.

Вищевказаний договір № 80/ПРРЕЕ від 14.02.2022 разом із відповідними додатками до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками контрагентів.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору за період з березня 2022 року по лютий 2023 року включно ТОВ «Акорн Трейдінг» було поставлено, а КП «Водоканал» спожито електричної енергії на загальну вартість 2 680 197,47 грн, що підтверджується актами прийому-передачі електричної енергії, а саме: в березні 2022 року в обсязі 45858 кВт*год. на загальну суму 149335,66 грн. (акт № 515 від 31.03.2022); в квітні 2022 року в обсязі 61918 кВт*год. на загальну суму 196636,71 грн. (акт № 552 від 30.04.2022); в травні 2022 року в обсязі 68420 кВт*год. на загальну суму 212708,89 грн. (акт № 588 від 31.05.2022); в червні 2022 року в обсязі 49214 кВт*год. на загальну суму 157028,59 грн. (акт № 624 від 30.06.2022); в липні 2022 року в обсязі 64510 кВт*год. на загальну суму 224997,98 грн. (акт № 660 від 31.07.2022); в серпні 2022 року в обсязі 67364 кВт*год. на загальну суму 256055,28 грн. (акт № 692 від 31.08.2022); у вересні 2022 року в обсязі 62435 кВт*год. на загальну суму 267673,21 грн. (акт № 724 від 30.09.2022); в жовтні 2022 року в обсязі 61646 кВт*год. на загальну суму 286536,16 грн. (акт № 757 від 31.10.2022); в листопаді 2022 року в обсязі 53178 кВт*год. на загальну суму 248689,04 грн. (акт № 790 від 30.11.2022); в грудні 2022 року в обсязі 64685 кВт*год. на загальну суму 300950,84 грн. (акт № 823 від 31.12.2022); в січні 2023 року в обсязі 60100 кВт*год. на загальну суму 278620,60 грн. (акт № 857 від 31.01.2023); в лютому 2023 року в обсязі 23062 кВт*год. на загальну суму 100964,51 грн. (акт № 892 від 28.02.2023).

До перелічених вище актів прийому-передачі електричної енергії позивачем додані відповідні розрахунки ціни на електричну енергію, що є додатками № 1 до актів, за кожен місяць споживання, та погодинні розрахунки вартості електричної енергії за період з 10.03.2022 по 10.02.2023, що є складовою додатків № 1 до актів.

Також ТОВ «Акорн Трейдінг» виставлялися КП «Водоканал» рахунки на оплату, з урахуванням вартості фактично спожитої відповідачем електричної енергії та заборгованості за попередні розрахункові періоди, а саме: № 1035 від 13.04.2022 за березень 2022 року на суму 149335,66 грн; № 1129 від 11.05.2022 за квітень 2022 року на суму 196636,71 грн; № 1209 від 09.06.2022 за травень 2022 року на суму 212708,89 грн; № 1275 від 11.07.2022 за червень 2022 року на суму 157028,59 грн; № 1341 від 08.08.2022 за липень 2022 року на суму 224997,98 грн; № 1405 від 08.09.2022 за серпень 2022 року на суму 256055,28 грн; № 1469 від 10.10.2022 за вересень 2022 року на суму 267673,21 грн; № 1533 від 08.11.2022 за жовтень 2022 року на суму 286536,16 грн; № 1597 від 09.12.2022 за листопад 2022 року на суму 248689,04 грн; № 1664 від 09.01.2023 за грудень 2022 року на суму 300950,84 грн (до сплати 549639,88 грн); № 1732 від 10.02.2023 за січень 2023 року на суму 278620,60 грн (до сплати 728260,48 грн); № 1802 від 09.03.2023 за лютий 2023 року на суму 100964,51 грн (до сплати 680535,95 грн).

Вищевказані акти прийому-передачі електричної енергії, розрахунки ціни та рахунки були направленні 13.04.2022, 11.05.2022, 09.06.2022, 11.07.2022, 08.08.2022, 09.09.2022, 10.10.2022, 09.11.2022, 09.12.2022, 09.01.2023, 10.01.2023, 10.02.2023, 09.03.2023 та 10.03.2023 відповідними електронними листами на електронну адресу відповідача, яка вказана у розділі реквізитів сторін договору №80/ПРРЕЕ від 14.02.2022, що підтверджується роздруківками з електронної пошти позивача.

Належних та допустимих доказів того, що електронна адреса, на яку направлялись акти та рахунки, не є електронною адресою відповідача, або перестала працювати, відповідачем не надано.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б незгоду та/або наявність зауважень зі сторони відповідача щодо обсягу чи загальної ціни електричної енергії, поставленої позивачем у спірний період.

Факт постачання та обсяги постачання електричної енергії підтверджується зведеними реєстрами фактичних (звітних) обсягів постачання та розподілу електричної енергії споживачам ТОВ «Акорн Трейдінг» мережами оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за кожен розрахунковий період з березня 2022 року по лютий 2023 року.

В порушення встановлених договором строків, відповідач здійснив оплату за спожиту електричну енергію за період з березня 2022 року по лютий 2023 року на загальну суму 2449661,52 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 1780 від 21.04.2022 на суму 149335,66 грн; № 1823 від 26.05.2022 на суму 66636,71 грн; № 1828 від 30.05.2022 на суму 130000,00 грн; № 1861 від 23.06.2022 на суму 112708,89 грн; № 1869 від 29.06.2022 на суму 100000,00 грн; № 1899 від 18.07.2022 на суму 157028.59 грн; № 1974 від 25.08.2022 на суму 224997,98 грн; № 2019 від 21.09.2022 на суму 156055,28 грн; № 2023 від 23.09.2022 на суму 100000,00 грн; № 2059 від 14.10.2022 на суму 100000,00 грн; № 2062 від 20.10.2022 на суму 67673,21 грн; № 2068 від 21.10.2022 на суму 100000,00 грн; № 2802 від 25.11.2022 на суму 100000,00 грн; № 2109 від 25.11.2022 на суму 186536,16 грн; № 2882 від 16.01.2023 на суму 100000,00 грн; № 2264 від 22.02.2023 на суму 148689,04 грн; № 2300 від 15.03.2023 на суму 90000,00 грн; № 2319 від 22.03.2023 на суму 35000,00 грн; № 2795 від 22.03.2023 на суму 55000,00 грн; № 2299 від 29.03.2023 на суму 100000,00 грн; № 2335 від 13.04.2023 на суму 100000,00 грн; № 2619 від 04.10.2023 на суму 70000,00 грн.

Відтак, судом встановлено, що залишок заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію у період з березня 2022 року по лютий 2023 року включно становить 230535,95 грн.

ТОВ «Акорн Трейдінг» листами № 78/23 від 26.06.2023, № 82/23 від 06.07.2023, № 96/23 від 03.10.2023, № 9823 від 09.11.2023 та № 3/24 від 29.01.2024, надісланими на адресу електронної пошти, повідомляло КП «Водоканал» про необхідність погашення заборгованості та попереджало про розірвання спірного договору в односторонньому порядку.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за спожиту електричну енергію у відповідності до п. 5.6. договору та умов комерційної пропозиції, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 163391,58 грн, 3 % річних у розмірі 11219,16 грн та інфляційні втрати в розмірі 21053,49 грн.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір. Між цим, ч. 3 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язаннях встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 633 - 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 45 Закону України «Про ринок електричної енергії», розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Пунктом 8 ст. 46 цього ж закону передбачено, що оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.(ч.ч. 6, 7 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Пункт 3 ч.1 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Роздрібний ринок функціонує для задоволення потреб споживачів у електричній енергії та пов`язаних з цим послуг. Учасниками роздрібного ринку електричної енергії є споживачі, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачам (ч. 1 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно ч. 2 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку.

Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками (ч. 4 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до ч. 9 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.

Розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку (ч. 1 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Пунктом 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ) передбачено, що електрична енергія (активна) енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

Відповідно до п. 3.1.6, 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії; 5) відсутній факт припинення/призупинення постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу електричної енергії у випадках, передбачених законодавством у сфері енергетики.

Пунктами 3.1.7., 3.1.8. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Пунктом 4.3. Правил встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4.14. ПРРЕЕ платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається: 1) дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи); 2) дата його отримання від кур`єра; 3) відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; 4) дата його відкриття споживачем на персональній сторінці (особовому кабінеті) споживача на офіційному вебсайті електропостачальника, оператора системи, що може бути підтверджено програмною платформою, яка забезпечує роботу персональної сторінки з визначенням дати та часу його відкриття; 5) дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв`язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії; 6) третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв`язку, на території обслуговування якого розташований об`єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв`язку рекомендованим або цінним листом). Вимоги щодо порядку та форми надання інформації в платіжних документах (рахунках) електропостачальника встановлені розділом ІХ цих Правил.

Положеннями п. 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно п.п. 2 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акорн Трейдінг» є постачальником електричної енергії та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.10.2018 № 1240.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Водоканал» уклало договір № 80/ПРРЕЕ про постачання електричної енергії споживачу з ТОВ «Акорн Трейдінг» шляхом його підписання 14.02.2022 та підписання відповідних додатків та додаткової угоди № 1 від 26.12.2022 до договору. В силу договору відповідач прийняв на себе зобов`язання в обумовлені договором строки сплачувати спожиту електричну енергію.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову відповідача від вищевказаного договору та/або наявності у відповідача у спірному періоді правовідносин з постачання електричної енергії з іншим постачальником.

Також судом встановлено, що факт укладення договору підтверджується діями відповідача, які спрямовані на виконання його умов, зокрема, споживанням електричної енергії та частковою сплатою вартості спожитого обсягу електричної енергії.

Отже, з моменту акцептування вказаного договору в установленому ПРРЕЕ порядку, позивач та відповідач набули всіх прав та обов`язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинного законодавством України.

Матеріалами справи підтверджено, що об`єкти енергоспоживання КП «Водоканал» підключені до мереж АТ «ДТЕК Одеські електромережі», яке виконує функції оператора системи розподілу на території Одеської області.

Враховуючи викладене, на теперішній час АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як оператор системи розподілу відповідно до укладених із споживачами договорів про надання послуги з розподілу електричної енергії, виконує функції оператора даних комерційного обліку та повинне передавати учасникам ринку дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Матеріалами справи підтверджено, що за розрахунковий період березня 2022 року лютого 2023 року TOB «Акорн Трейдінг» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як постачальника послуг комерційного обліку, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії КП «Водоканал» за ці розрахункові періоди.

На підставі даних, щодо обсягу спожитої електричної енергії за точками комерційного обліку відповідача, які містяться в реєстрах щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачам ТОВ «Акорн Трейдінг» та умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 80/ПРРЕЕ від 14.02.2022 позивачем було сформовано акти прийому-передачі електричної енергії та відповідні рахунки за вказані періоди.

Зазначені вище рахунки та акти були надіслані відповідачу електронною поштою за повідомленою відповідачем електронною адресою, проте ані акти приймання-передачі електричної енергії, ані акти коригування відповідачем не підписані.

Суд зазначає, що після отримання відповідачем актів та рахунків на оплату за спірний період, відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунку та актах приймання - передачі електричної енергії на адресу позивача не надіслав, належним чином оформлені акти за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої електричної енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди.

Також, відповідач не надав і суду жодних доказів, які б спростовували достовірність визначених позивачем обсягів спожитої відповідачем електричної енергії та підтверджували інший обсяг електроенергії.

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії останнім є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати згідно виставлених рахунків на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких поряд зі звітами про спожиті обсяги електричної енергії наявні в матеріалах справи.

Відповідач здійснив оплату за спожиту електричну енергію в сумі 2449661,52 грн за період з березня по грудень 2022 року та частково за січень 2023 року, однак відповідна оплата відповідачем здійснювалась невчасно та повну оплату за спожиту електричну енергію у січні - лютому 2022 року в загальній сумі 230535,95 грн здійснено не було.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту електроенергію відповідач порушив умови укладеного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано належних доказів оплати за спожиту електричну енергію за період січня - лютого 2023 року, на спірну суму коштів, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору щодо повної оплати вартості отриманої електричної енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 230535,95 грн. основного боргу за отриману електричну енергію - є обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами.

У зв`язку із тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично спожиту у спірному періоді електричну енергію суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 230535,95 грн підлягають задоволенню судом.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Суд наголошує, що прийняття відповідачем у період з березня 2022 року по лютий 2023 року електричної енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлену електричну енергію відповідно до чинного законодавства та умов договору і комерційної пропозиції протягом 14 днів від дати отримання підсумкового рахунку.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії не виконував у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленої електричної енергії) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: «Х» * «і-1» - 100 грн. = «ЗБ», де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97 також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленої електричної енергії в сумі 21053,49 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань було здійснено позивачем методологічно та арифметично невірно.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат, враховуючи встановлені обставини порушення грошового зобов`язання, момент виникнення права вимоги, та приймаючи до уваги визначений позивачем період нарахування, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат у відповідності до правових позицій вказаних вище постанов Верховного Суду, господарський суд встановив, що у вказаних періодах інфляційні втрати становлять 17965,22 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 17965,22 грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині 3% річних, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Так, позивачем при нарахуванні 3% річних за рахунком № 1802 від 09.03.2023 невірно визначений період нарахування, оскільки нарахування має здійснюватись на наступний день після настання строку, визначеного умовами договору та п.3 комерційної пропозиції, а відтак, враховуючи факт надіслання рахунку 10.03.2023, строк виконання зобов`язання з оплати заборгованості за спожиту електричну енергію у лютому 2023 року спливав 24.03.2023, а відповідно прострочення оплати розпочалась з 25.03.2024.

За результатами здійсненої за допомогою системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення 3% річних судом встановлено, що розмір річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного судом періоду прострочення, становить 11206,78 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є частково обґрунтованими в сумі, визначеній судом, і підлягають задоволенню в розмірі 11206,78 грн.

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 163212,44 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Окрім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України та статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати за спожиту у період березня 2022 року по лютий 2023 року електричну енергію, позивачем нарахована до стягнення пеня у розмірі 163391,58 грн.

Однак, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов`язковими для застосування.

Так, пунктом 5 вказаної постанови (доповненим згідно постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (доповненим згідно з постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766») визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

За наслідками розгляду справи № 911/1359/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 зробила висновки такого змісту:

- Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в преамбулі постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила підстави та мету її прийняття, якою (метою) є, зокрема, забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, ураховуючи протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та яка діє відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (пункти 8.13.29, 8.13.30);

- згідно з пунктом 5 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії»; згідно з підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії (пункти 8.13.31, 8.13.32);

- з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії (пункт 8.13.33);

- підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» (пункт 8.13.34);

- рішення регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечить нормам ЦК України та ГК України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; такі рішення регулятора не скасовують встановлену нормами ЦК України та ГК України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії (пункти 8.13.35, 8.13.36);

- норми постанови від 25.02.2022 № 332 (у редакціях від 27.02.2022 № 333 та від 26.04.2022) прийняті регулятором в межах своїх повноважень (пункт 8.13.37);

- отже, регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення (пункт 8.13.43).

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (тут і надалі в редакції станом на 26.04.2022) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 2 даного Закону встановлено, що регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі в редакції станом на 26.04.2022) Регулятор має право, зокрема, видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

Згідно з абзацом 3 частини 5 статті 14 Закону про НКРЕКП рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Таким чином, на переконання суду, положення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (в редакції постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022), якими НКРЕКП в межах наданих повноважень, тимчасово зупинила нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії, у тому числі й позивачем, відповідно до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії».

В подальшому підпункт 16 пункту 1 виключено на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1231 від 28.06.2024.

Таким чином, на сторін у даній справі, як на учасників ринку електричної енергії, поширюються положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (в редакції постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022) щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану.

Відтак, суд враховує вищевикладене, виходячи з наведених висновків про обов`язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Станом на день вирішення спору по суті, Указом Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 (який затверджений Законом України № 3891-IX від 23.07.2024) строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Отже, нарахована позивачем сума пені є штрафною санкцією, нарахування якої було обмежено в період дії воєнного стану.

Враховуючи те, що договір регулює відносини між сторонами спору, як учасниками ринку електричної енергії та приймаючи до уваги, що строк дії воєнного стану в Україні охоплює період заборгованості (з березня 2022 року по лютий 2023 року) відповідача за укладеним між сторонами спору договором, а період нарахування пені, заявленої до стягнення, починається з 26.05.2022, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 163391,58 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Позиція правомірності зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період воєнного стану також закріплена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22.

Також судом враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідач не надає доказів того, що у приміщеннях, до яких подавалась електрична енергія, розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, а відповідач не має право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Подібна правова позиція висвітлена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №904/4862/22.

При цьому, відповідач у даній справі не відноситься і до категорії населення, на яку розповсюджується дія вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України. В даній справі відповідач у правовідносинах з позивачем виступає як господарюючий суб`єкт (спеціальний суб`єкт), отже пільги, передбачені законодавством для населення на нього також не розповсюджуються.

Відтак положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не можуть застосовуватися у даній справі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 справа «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до п.5 ч.4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову. Відповідачем належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у визначеному судом розмірі, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надано та у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини та надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем умов договору та чинного законодавства, приймаючи до уваги факт несплати відповідачем заявленої суми основної заборгованості, 3% річних та інфляційних за порушення строків оплати за поставлену позивачем електричну енергію у спірний період, перевіривши розрахунки позивача та встановивши їх часткову обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Акорн Трейдінг» в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 230535,95 грн, інфляційних втрат в сумі 17965,22 грн та 3% річних в сумі 11206,78 грн.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3895,62 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» (вул. Інтернаціональна, № 4, м. Арциз, Болградський р-н, 68400, код ЄДРПОУ 32795506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акорн Трейдінг» (вул. Ярославська, № 28, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 42490552) заборгованість за електричну енергію в розмірі 230 535 (двісті тридцять тисяч п`ятсот тридцять п`ять) грн 95 коп, інфляційні втрати в розмірі 17 965 (сімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 22 коп, 3% річних в розмірі 11 206 (одинадцять тисяч двісті шість) грн 78 коп та судовий збір в розмірі 3 895 (три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн 62 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський