Ухвала

від 18.10.2024 по справі 916/3759/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3759/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників сторін:

від стягувача: не з`явився,

від боржника: Шуть О.О. - керівник, адвокат Донін С.С.,

розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свобода-43» (вх. ГСОО № 2-1569/24 від 07.10.2024) про відстрочення виконання судового наказу по справі № 916/3759/24

за заявою: Акціонерного товариства «Одесагаз» (вул. Одарія, № 1, м. Одеса, 65003)

до боржника: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свобода-43» (вул. Академіка Вільямса, № 43А, м. Одеса, 65038)

про видачу судового наказу щодо стягнення 35 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Акціонерного товариства «Одесагаз» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свобода-43» заборгованості в розмірі 35000,00 грн за договором про відступлення права вимоги від 01.11.2023.

02.09.2024 за результатами розгляду вказаної заяви судом видано відповідний наказ, стягнуто з боржника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свобода-43» на користь Акціонерного товариства «Одесагаз» заборгованість за договором про відступлення права вимоги від 01.11.2023 в розмірі 35 000 грн 00 коп та судовий збір в сумі 242 грн 24 коп.

02.10.2024 Акціонерному товариству «Одесагаз» судом був виданий оригінал судового наказу Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 по справі № 916/3759/24, який набрав законної сили 25.09.2024.

07.10.2024 до Господарського суду Одеської області від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свобода-43» надійшла заява (вх. № 2-1569/24) про відстрочення виконання судового наказу у даній справі, в якій заявник просить суд відстрочити виконання судового наказу Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 по справі № 916/3759/24 строком на 10 місяців.

В обґрунтування заяви ОСББ «Свобода-43» зазначає, що 04.10.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецул Вадимом Андрійовичем відкрито виконавче провадження за номером ВП76215922 з примусового виконання вищезазначеного судового наказу, проте, судовий наказ до цього часу не виконано з причин, що ускладнюють виконання та не залежать від об`єднання.

Так, боржник, посилаючись на норми ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», зауважує, що об`єднання створено співвласниками для забезпечення власних потреб, а не з комерційною метою, в ньому не виникає подій з реалізації (продажу) послуг та процесу виробництва. При цьому, у зв`язку з введенням на Україні правового режиму воєнного стану, більшість співвласників з різних причин не сплачують у повному обсязі ОСББ «Свобода-43» внески на управління багатоквартирним житловим будинком АДРЕСА_1 .

Боржник вказує, що згідно порядку погашення заборгованості, визначеної в договорі про відступлення права вимоги від 01.11.2023, за перші декілька місяців, він, як новий кредитор поступово погашав заборгованість ЖБК «Уют-43». Однак, у подальшому в ОСББ виникли труднощі щодо погашення іншої частини даної заборгованості за вищезазначеним договором у зв`язку з відсутністю коштів, що виникла через несплату співвласниками багатоквартирного будинку внесків та платежів, та, як наслідок, наразі залишок заборгованості складає 35000,00 грн.

За ствердженням боржника, ОСББ бажає повністю погасити залишок заборгованості за договором від 01.11.2023 у розмірі 35 000,00 грн, однак, це буде можливо, коли ОСББ зможе отримати на свою користь позитивне рішення місцевих судів про стягнення заборгованостей за житлово-комунальні послуги з неплатників-співвласників, зокрема, у справах: №947/10722/24 та №947/12499/24 за позовом ОСББ «Свобода-43» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті частки співвласника у розмірі 103 202,91 грн та до ОСОБА_2 про стягнення з заборгованості по оплаті частки співвласника у розмірі 64 901,63 грн відповідно, оскільки після винесення позитивних рішень місцевих судів по вищевказаним справам та їх фактичного виконання на стадії виконання рішень, об`єднання спрямує ці кошти на погашення залишку заборгованості за вищевказаним договором від 01.11.2023.

09.10.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свобода-43» (вх. ГСОО № 2-1569/24 від 07.10.2024) про відстрочення виконання судового наказу по справі № 916/3759/24 прийнято до розгляду та призначено її розгляд на "18" жовтня 2024 року о 12:00 год. Окрім того, запропоновано АТ «Одесагаз» надати суду правову позицію щодо заяви.

17.10.2024 до суду від АТ «Одесагаз» надійшли заперечення (вх. № 37904/24) щодо заяви про відстрочення виконання рішення, де стягувач відзначив, що, на його думку, боржник не обґрунтував доцільності відстрочення рішення суду саме на 10 місяців та не надав доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому виконати рішення у цій справі.

При цьому, воєнний стан та військова агресія рф проти України має негативний влив не лише на діяльність боржника, а й на діяльність АТ «Одесагаз», який має статус об`єкта критичної інфраструктури України, а послуги з розподілу природного газу, які надає підприємство АТ «Одесагаз», мають важливе соціально-економічне значення для забезпечення потреб українських підприємств і організацій та побутових споживачів.

Крім того, як наголошує стягувач, кошти заявлені АТ «Одесагаз» до стягнення у даній справі, є основним боргом, будь-яких штрафних санкцій до стягнення не заявлено та стягувач розраховує на отримання даних коштів в своїй господарській діяльності та з їх врахуванням планує свої видатки. Тому, на думку стягувача, відстрочення виконання рішення може призвести до значного негативного наслідку в фінансовому становищі АТ «Одесагаз».

Відтак, стягувач підсумовує, що, на його переконання, боржником не доведено наявність виняткових фактичних підстав для відстрочення виконання судового наказу Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 у справі №916/3759/24.

В судовому засіданні 18.10.2024 боржник підтримав надану ним правову позицію та просив задовольнити заяву повністю, представник стягувача до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 09.10.2024 до Електронного кабінету стягувача в ЄСІТС.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання судового наказу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

За змістом ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В ч. 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон України «Про виконавче провадження») встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 по справі № 11-рп/2012).

Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов.

Відповідно до ст. 160 ГПК України, суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з частиною 5 статті 331 ГПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 в справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, судом встановлено, що безпідставне відстрочення (розстрочення) без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 в справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Так, відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Особа, яка подала заяву про розстрочення або відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 74-79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Суд зауважує, що враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»;

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд зазначає, що долучені боржником до заяви докази не можуть підтверджувати обставини неможливості виконати судовий наказ та реальності виконання судового наказу в даній справі після закінчення терміну, на який боржник просив відстрочити його виконання.

Твердження боржника про його скрутне фінансове становище не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки (розстрочки), оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків його діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, тоді як за частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відсутність станом на даний час грошових коштів, достатніх для виконання судового наказу Господарського суду Одеської області від 02.09.2024, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення у цій справі.

Також, суд не приймає до уваги додані боржником до заяви довідки про заборгованість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за утримання будинку і прибудинкової території, оскільки вони жодним чином не стосуються даної справи, а можуть бути враховані при розгляді справ № 947/10722/24 та № 947/12499/24.

Недоцільним також є посилання боржника на вищевказані справи № 947/10722/24 та № 947/12499/24, оскільки, як встановлено судом, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.07.2024 зупинено провадження по цивільній справі № 947/10722/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/222/24, розгляд якої проводиться Господарським судом Одеської області, а відтак, очікування позитивного рішення у даній справі та відповідно його виконання може тривати невизначений та досить тривалий час.

В свою чергу, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.08.2024 у справі № 947/12499/24 в задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свобода» про стягнення заборгованості по оплаті частки співвласника відмовлено.

Суд дійшов висновку, що наведені боржником обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається ОСББ у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

При цьому, судом враховано, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб`єктів господарювання.

Відтак, суд також погоджується з доводами стягувача наведеними у його запереченнях, що в заяві про відстрочення виконання судового наказу ОСББ «Свобода-43» не надав жодних доказів, що після спливу 10 місяців у нього буде наявна можливість виконання судового наказу у даній справі.

Підставою для встановлення відстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим. Більше того, заявник має довести повну відсутність грошових коштів та майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відстрочка виконання рішення суду є інструментом, який спрямований на забезпечення виконання рішення суду в майбутньому, метою такого є надання боржнику можливості виконати рішення суду в майбутньому через певний строк. Тобто боржник має обґрунтувати, які дії він вчинить протягом відстрочки виконання рішення суду, і що такі дії забезпечать належне виконання рішення суду після відстрочки. Відстрочка виконання рішення суду не має полягати лише у наданні боржнику тимчасового періоду, протягом якого він може не виконувати рішення суду. Боржник не навів обставин і не підтвердив їх доказами, яким чином відстрочка виконання рішення суду буде сприяти належному та повному виконанню рішення суду після її завершення.

Заявником не подано доказів того, що фінансування останнього покращиться та буде здійснюватися без затримки, а результати господарської діяльності будуть позитивними, та що відстрочення наявної у нього заборгованості забезпечить виконання судового рішення і у майбутньому надасть можливість боржнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання цього рішення.

Боржник не скористався своїм процесуальним правом та не надав жодного доказу, який би свідчив про реальну можливість погашення заборгованості в разі надання йому відстрочки.

Водночас боржником, в порушення приписів статті 74 ГПК України, не надано і належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для відстрочення виконання судового наказу, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду, а також доказів відсутності достатніх грошових коштів для погашення наявної заборгованості.

Тому, розглядаючи заяву відстрочення виконання судового наказу Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 по справі № 916/3759/24, суд, з урахуванням наведених вимог, оцінивши належним чином вказані обставини, визнав їх такими, що не можуть вважатися винятковими.

Суд, з урахуванням дотримання справедливого балансу між боржником та стягувачем і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, враховуючи матеріальні інтереси сторін, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, вважає, що наведені боржником обставини не є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання судового наказу у цій справі, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свобода-43» про відстрочення виконання судового наказу Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 у справі № 916/3759/24.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свобода-43» (вх. ГСОО № 2-1569/24 від 07.10.2024) про відстрочення виконання судового наказу Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 по справі № 916/3759/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 18.10.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 18.10.2024.

Суддя О.В. Цісельський