Рішення

від 18.10.2024 по справі 916/3835/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3835/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "РЕНТА" (вул. Вапняна, 54-А, м. Одеса)

про стягнення 24049,77 грн

До суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "РЕНТА" про стягнення 24049,77грн заборгованості, з яких 16218,85грн заборгованості зі сплати вартості житлової послуги, 296,80 грн пені, 6277,81грн втрат від інфляції та 1256,31грн 3% річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником машиномісця № 59 у паркінгу по вул. Палубна 12/1 в м. Одесі, але не сплачує позивачу за послуги з обслуговування паркінгу.

Суд враховує, що у прохальній частині позовної заяви позивач помилко зазначив 1218,85грн заборгованості зі сплати вартості житлової послуги замість 16218,85грн, але в тексті позовної заяви та в розрахунку суми боргу зазначено суму 16218,85грн, в межах якої суд і розглядає спір.

Ухвалою від 02.09.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідань. Цією ж ухвалою встановлено строк відповідачу для подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали.

Ухвала, надіслана судом на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - м. Одеса вул. Вапняна 54А, повернулась до суду без вручення.

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач вважається повідомлений про розгляд справи.

Відповідач відзиву не надав, через що справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.01.2007 зареєстровано юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС" (позивач у справі).

Основні види діяльності ТОВ "БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС" згідно КВЕД-2010:

- 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту;

- 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів.

Основним видом діяльності ТОВ «Берег Жилсервіс» згідно п. 3.2. Статуту є організаційне забезпечення поточного утримання, ремонту та благоустрою житлового фонду, нежитлових споруд, їх інженерного обладнання та прилеглих територій, організація надання різного виду послуг, пов`язаних з експлуатацією, утриманням та ремонтом житлового та нежитлового фонду і одержанні прибутку в інтересах засновника.

На підставі акту приймання-передачі від 24.03.2011 року ТОВ «Адмірал будінвест» передав зі свого балансу, а ТОВ «Берег-Жилсервіс» прийняло на баланс паркінг, який розташований за адресою: м. Одеса. вул. Палубна, 12/1, який складається з 204 парко-місць, із яких 178 машино-місць у паркінгу та 26 зовнішніх машино-місць гостевих.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1360 від 10.06.2014 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Діордієвою І.В. ТОВ «ІЛК «РЕНТА» на праві власності належить машиномісце № 59 загальною площею 14,9 кв.м. що знаходиться в будинку № 12/1 по вулиці Палубна в місті Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 11060751101, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.07.2024 № 388284724.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 761/48615/18-ц.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VIII, який введено в дію з 01.05.2019, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.

Аналогічна норма була і в попередньому Законі України Про житлово-комунальні послуги від 2004 року.

Так, відповідно до кошторису витрат на обслуговування паркінгу Палубна 12/1 (а.с. 18), затвердженого директором позивача, 01.01.2020 тариф за 1 паркомісце 249,37грн.

Згідно з кошторисом витрат на обслуговування паркінгу Палубна 12/1 (а.с. 19), затвердженого директором позивача, 01.05.2024 тариф за 1 паркомісце 300грн

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з ст. 5 чинного Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за житлову послугу в сумі 16218,85грн, посилаючись на те, що відповідач не сплачує позивачу за обслуговування машиномісця № 59 у паркінгу.

Так, із наданого позивачем розрахунку боргу та оборотно-сальдової відомості (а.с. 24-26) вбачається, що станом на 01.01.2022 у відповідача існувала заборгованість в сумі 10878,93грн, за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 позивачем нараховано нараховано 7889,92грн. Відповідач частково сплатив 2550грн, тому несплаченою залишилась заборгованість в сумі 16218,85грн.

Згідно з ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Положеннями статей 7, 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Із зазначених положень закону випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 та від 09.06.2021 у справі № 303/7554/16-ц зроблено висновок, що хоча в Законі України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений законом обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що незважаючи на відсутність письмового договору про надання послуг з утримання та обслуговування нерухомого майна між сторонами у справі фактично склалися саме такі договірні правовідносини, оскільки позивачем послуги з утримання та обслуговування машиномісця, які не можуть бути відокремлені, фактично надаються, а тому відповідач, як власник цього нерухомого майна, зобов`язаний їх оплачувати.

В постанові від 02.12.2020 у справі № 761/48615/18-ц Верховний Суд зазначив, що послуги утримання та обслуговування паркінгу не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв`язку з специфікою їх надання (освітлення паркінгу, охорона, утримання систем водопостачання його прибирання здійснюється для власників усіх паркомісць одночасно).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є щомісячна сплата позивачу вартості наданих послуг.

Відповідно до змісту статтей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідач не надав суду доказів оплати позивачу за послуги утримання та обслуговування паркінгу, як і будь-яких заперечень щодо позовних вимог, тому позовні вимоги про стягнення 16218,85грн вартості житлової послуги підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем прострочено оплату позивачу житлової послуги, то позивачем нараховано 6277,81грн втрат від інфляції та 1256,31грн 3% річних за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.

Однак, розрахунок позивача має недоліки, оскільки він нараховує 3% річних та інфляційні втрати на суму боргу 16218,85грн, який виник станом на 31.07.2024, а період для нарахування визначає, починаючи з 01.01.2022. Однак, станом на 01.01.2022 у відповідача не було боргу в сумі 16218,85грн, а заборгованість була 10878,93грн відповідно до поданого ним розрахунку (а.с. 24).

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, виходячи із суми боргу 10878,93грн, але не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання.

з 01/01/2022 до 31/07/202410 878,93 грн.Всього:10 878,93 грн.Інфляційні витрати:

Останній період (01/01/2022 - 31/07/2024)Індекс інфляціїсічень 2022101,30лютий 2022101,60березень 2022104,50квітень 2022103,10травень 2022102,70червень 2022103,10липень 2022100,70серпень 2022101,10вересень 2022101,90жовтень 2022102,50листопад 2022100,70грудень 2022100,70січень 2023100,80лютий 2023100,70березень 2023101,50квітень 2023100,20травень 2023100,50червень 2023100,80липень 202399,40серпень 202398,60вересень 2023100,50жовтень 2023100,80листопад 2023100,50грудень 2023100,70січень 2024100,40лютий 2024100,30березень 2024100,50квітень 2024100,20травень 2024100,60червень 2024102,20липень 2024100,00Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) = 1.38706855

Інфляційне збільшення:

10 878,93 x 1.38706855 - 10 878,93 = 4 210,89 грн.

3% річних

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 01/01/2022 до 31/12/2023 10 878,93 x 3 % x 730 : 365 : 100730652,74 грн.з 01/01/2024 до 31/07/2024 10 878,93 x 3 % x 213 : 366 : 100213189,94 грн.Всього розмір 3% річних становить 842,67 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 842,67грн та 4 210,89 грн відповідно.

Крім того, позивач просить стягнути 296,80грн пені за період з 01.09.2023 по 01.03.2024 на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги, якою встановлено, що {Дію частини першої статті 26 зупинено до 1 липня 2020 року згідно із Законом № 533-IX від 17.03.2020} у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

17.03.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", де зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19), та протягом 30-ти днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

В Україні постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" було введено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 № 651, скасовано з 01.07.2023.

Однак, як зазначено вже вище розрахунок позивача має недолік, тому суд здійснив розрахунок самостійно.

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 01/09/2023 до 01/03/202410 878,93 грн.Всього:10 878,93 грн.Розмір пені, зазначений у договорі:

Розрахунок здійснюється за формулою:

Пеня = С x РП x Д : 100, де

С - Сума заборгованості за період,

РП - розмір пені, зазначений в договорі (в калькуляторі вказується користувачем в окремому віконці),

Д - Кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 01/09/2023 до 01/03/2024 10 878,93 x 0.01 x 183 : 100183199,08грн.Всього розмір пені становить 199,08 грн.

Отже вимоги про стягнення пені також підлягають частковому задоволенню в сумі 199,08грн.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню 16218,85грн заборгованості зі сплати вартості житлової послуги, 199,08 грн пені, 842,67грн 3% річних та 4 210,89 грн втрат від інфляції, всього - 21471,49грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2422,40/24049,77* 21471,49грн=2162,70грн).

Крім того, позивач в позові просить стягнути 8000грн витрат на правничу допомогу.

Розглянувши вимоги позивача про витрати на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

До позову позивач надав копію договору № 23 від 10.08.2022 про надання правової допомоги, укладеного між адвокатським об`єднанням "Нікітінський і партнери" в особі керуючого партнера Нікітінського Д.М. (виконавець) та позивачем (клієнт), за умовами якого виконавець зобов`язався надавати клієнтові правову допомогу, а клієнт зобов`язався її оплатити.

Згідно з п. 4.1 договору сума гонорару визначається шляхом підписання додаткової угоди.

15.08.2024 між позивачем та адвокатським об`єднанням укладено додаткову угоду № 7 до договору, якою сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги пов`язаної із зверненням з позовною заявою до Господарського суду Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "РЕНТА" заборгованості з оплати послуг з утримання паркінгу, що розташований за адресою м. Одеса вул. Палубна 12/1 становить 8000грн. Оплата має бути здійснена протягом 5 днів з дня підписання угоди (п. 1.2).

Крім того, до позову додано платіжну інструкцію від 19.08.2024, якою позивач сплатив адвокатському об`єднанню 8000грн за договором про надання правової допомоги від 10.08.2022 та додаткової угоди № 7 від 15.08.2024.

Матеріалами справи підтверджується, що позов підписав представник позивача - адвокат Голосов Юрій Валерійович. На підтвердження повноважень адвоката надано ордер від 12.08.2024 (а.с. 13), який видано адвокатським об`єднанням Нікітінський і партнери.

Однак, суд враховує, що в додатковій угоді № 7 від 15.08.2024 не зазначено подання якої саме позовної заяви передбачено нею, оскільки як вбачається із Інформації з державного реєстру речових прав (а.с. 22-23) відповідач є власником декількох машиномісць в паркінгу за адресою АДРЕСА_1 .

В даній справі розглядались вимоги про стягнення з відповідача боргу за послуги позивача з утримання та обслуговування одного із машиномісць за номером 59.

Враховуючи, що станом на час ухвалення рішення в даній справі відсутні інші позови позивача до відповідача, то суд дійшов висновку, що додаткова угода № 7 від 15.08.2024 стосується стягнення боргу з відповідача за машиномісце № 59.

Відповідач не подавав заяв про зменшення витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено понесення ним витрат на правничу допомогу в сумі 8000грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

У постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

В постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку скористатись своїм правом з власної ініціативи частково відмовити позивачу у відшкодуванні понесених ним на правову допомогу витрат, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову 24049,77грн, то суд покладає на відповідача 2000грн витрат на правничу допомогу.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "РЕНТА" (код 33085814, вул. Вапняна, 54-А, м. Одеса) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС" (код 34872051, м. Одеса Фонтанська дорога 67А) 21471,49грн заборгованості, 2000грн витрат на правничу допомогу та 2162,70грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова