Рішення

від 07.10.2024 по справі 922/2968/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024м. ХарківСправа № 922/2968/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

при секретарі судового засідання Корнух В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Благодійного фонду «МІВІНА» (61105, м. Харків, провулок Щедрика (провулок Забайкальський), буд. 15) до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди (колишня Пушкінська), буд. 61) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Благодійний фонд «МІВІНА» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, в якому просить:

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (ІКЮО 07923280, 61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди (колишня Пушкінська), 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Благодійного фонду «Мівіна» (ІКЮО 25857925, 61105, м. Харків, провулок. Забайкальський, 15, п/р НОМЕР_1 в ХГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», в м. Харків, Код банку 351533), заборгованість з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії за договором тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 258 від 08.06.2023 року, за період 08.06.2023 - 20.11.2023, в розмірі 367 480,04 (триста шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят грн. 04 коп.); а також сплачену суму судового збору у розмірі 5512,21 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2968/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 16 вересня 2024 року о 12:15 год..

03.09.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позов за вх. № 22032, в якому відповідач просить в позові відмовити в повному обсязі та посилається на те, що Харківське КЕУ є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. А отже, в діях відповідача, щодо виниклої тимчасової заборгованості за Договором тимчасового безоплатного користування № 258 від 08.06.2023, не було вини (умислу або необережності), а лише обставини затримка бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію рф проти України.

10.09.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив за вх. № 22679 із спростуванням доводів відповідача.

В судовому засіданні 16.09.2024 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.10.2024 о(б) 12:10 год.

В призначене судове засідання 07.10.2024 учасники справи своїх представників не направили.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.06.2023 між Благодійним фондом «МІВІНА» (далі Сторона 1, Позивач), Військовою частиною НОМЕР_2 (далі Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі Відповідач, Сторона 3) було укладено Договір тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 258 (далі - «Договір користування»).

Відповідно до п. 1.1. Договору користування, Сторона 1 надає Стороні 2 в тимчасове безоплатне користування нерухоме майно, яке належіть Стороні 1 на праві власності, а саме приміщення 1-20, І загальною площею 276,7 кв.м, які розташовані на першому поверсі в нежитловій будівлі бази відпочинку благодійного фонду «Мівіна» корпусу №1 Літ А-2, яка розташована за адресою: Харківська область. Вовчанський район, село Петрівське (Зарічне), вул. Вовчанський шлях, 17, та належіть Стороні 1 на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на нежитлові будівлі бази відпочинку благодійного фонду «Мівіна», виданого Старосалтівською селищною радою на підставі рішення виконкому Старосалтівської селищної ради від 30.11.2004 року № 92, зареєстровано Вовчанським бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за Благодійним фондом «Мівіна», записаної у реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 205 стор. 191 21 грудня 2004 року (далі - «Майно»).

Відповідно до п. 1.2. Договору користування, Сторона 1 надає Стороні 2 можливість користування Майном без права передачі такого права третім особам.

Згідно п. 1.3. Договору користування, стан Майна на момент укладання цього Договору не потребує поточного та/або капітального ремонту.

Відповідно до п. 2.1. Договору користування, Сторона 2 набуває права користування Майном з 08.06.2023 р.

Відповідно до п. 2.2 . Договору користування, користування Майном не тягне за собою виникнення у Сторони 2 або Сторони 3 будь-якого права на це Майно, крім прав передбачених цим Договором.

Пунктом 2.3. Договору користування передбачено, що про передачу Майна Стороною 1 Стороні 2, Сторона 1 та Сторона 2 складають Акт прийому-передачі, Сторона 3 має бути ознайомлена з Актом прийому- передачі, про що зазначається безпосередньо в Акті прийому-передачі. Акт прийому- передачі складається Стороною 1 в трьох екземплярах та передається Стороні 2 для підписання. Сторона 2 забезпечує ознайомлення Сторони 3 з Актом прийому-передачі, передачу одного оформленого всіма сторонами екземпляра Стороні 1.

Пунктом 2.4. Договору користування встановлено, що про повернення майна Стороною 2 Стороні 1, Сторона 1 та Сторона 2складаюгь Акт прийому-передачі. Акт прийому передачі щодо повернення майна Стороною 2 Стороні 1 складається в порядку передбаченому п. 2.3.

Відповідно до п. 3.1. Договору користування, тимчасове користування Майном здійснюється Стороною 2 на безоплатній основі.

Згідно п. 3.2. Договору користування, Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору користування, відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів на них.

Пунктом 3.4. Договору користування визначено, що Сторона 3 не відповідає за зобов`язаннями Сторони 2 крім тих зобов`язань, що визначені в цьому Договорі.

Відповідно до п. 4.7. Договору користування, Сторона 2 зобов`язується укласти із Стороною 1 та Стороною 3, договори відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.

Відповідно до Акта приймання-передачі нерухомого майна від 08.06.2023 на підставі Договору тимчасового безкоштовного використання нерухомого майна від 08 червня 2023 року № 258 Сторона 1 передала, а Сторона 2 прийняла: приміщення 1-20, І загальною площею 276.7 кв.м ( далі Майно), які розташовані на першому поверсі в нежитловій будівлі бази відпочинку благодійного фонду «Мівіна» корпусу №1 Літ А-2, яка розташована за адресою Харківська область, Вовчанський район, місто Петрівське, вул. Вовчанський шлях,17.

Технічний стан Майна: задовільний.

Акт приймання - передачі нерухомого майна підписано уповноваженими представниками сторін на скріплено печатками.

20.11.2023 відповідно до Угоди про припинення договору тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 258 від 08.06.2023 р. від 20 листопада 2023 р. (надалі - «Угода про припинення»), Договір користування припинено.

Про повернення нерухомого майна, на виконання п. 2.3. та 2.4 Договору користування та п. 3 Угоди про припинення, було складено акт приймання -передачі від 20.11.2023 року. Акт підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Позивач вказує, що Благодійним фондом «МІВІНА» та військовою частиною НОМЕР_2 , за зразком та з погодженням всіх зауважень Харківського квартирно-експлуатаційного управління, було підготовлено та оформлено (підписано та завірено печатками) проект договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії (дата та номер за погодженням з Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням повинні бути вказані Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням). Вказаний договір передбачає відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії за період з 08.06.23 р. по 20.11.23 р. на загальну суму 367 480,04 (триста шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят грн. 04 коп.)

Також, Благодійним фондом «МІВІНА» та військовою частиною НОМЕР_2 за зразками та з погодженням всіх зауважень Харківського квартирно-експлуатаційного управління було підготовлено та оформлено (підписано та завірено печатками) АКТ № 1 фіксації показників лічильника електричної енергії до договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії від 30.11.2023 р., АКТ № 1 виконаних робіт (наданих послуг) до договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії від 30.11.2023 р., Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 08.06.2023- 20.11.2023 між Благодійний фонд «МІВІНА» і Харківське квартирно- експлуатаційне управління за договором Договір відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії.

З супровідним листом вих. № 3 від 11.03.2024 р. проект договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії (який передбачає відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії за період з 08.06.2023 р. по 20.11.2023 р., підписаний Благодійним фондом «МІВІНА» та військовою частиною НОМЕР_2 ), АКТ № 1 фіксації показників лічильника електричної енергії до договору року про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії від 30.11.2023 р., АКТ № 1 виконаних робіт (наданих послуг) до договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії від 30.11.2023 р., Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 08.06.2023- 20.11.2023 між Благодійний фонд «МІВІНА» і Харківське квартирно- експлуатаційне управління за договором Договір відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії та пакет документів до договору згідно додатку до цього листа (копія Договору користування, копія Угоди про припинення, акти приймання-передачі, рахунки та акти АТ «Харківобленерго» та ПрАТ «Харківенергозбут») було направлено БФ «МІВІНА» до Харківського квартирно-експлуатаційного управління з вимогою про підписання та здійснення відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії за період з 08.06.2023 р. по 20.11.2023 р. (в сумі 367 480,04 (триста шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят гри. 04 коп.)) під час безоплатного користування об`єктом нерухомого майна, визначеного в 1.1. договору тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 258 від 08.06.2023 р., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок БФ "Мівіна" (код ЄДРПОУ 25857925): НОМЕР_1 в ХГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Харків, Код банку 351533.

Проте, як вказує позивач, Харківське квартирно-експлуатаційне управління підписувати проект договору та виконувати свій обов`язок з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії за період з 08.06.2023 р. по 20.11.2023 р., відмовилось.

Так, листом від 27.03.2024 № 583/1345 відповідач повідомив БФ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що Харківське квартирно-експлуатаційне управління не може передати до органу Казанчейства України доручення на здійснення платежу згідно звернення директора Благодійний фонд «МІВІНА» Катуніна О.М. від 27.03.2024 року за договором № 258 від 08 червня 2023 р. тому, що Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується з державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. Крім того, Харківське квартирно-експлуатаційне управління запропонувало звернутись до Господарського суду Харківської області за відшкодуванням заборгованості за спожиту електричну енергію.

У зв`язку з тим, що в позасудовому порядку поновити порушені права позивача не вдалося, позивач був змушений звернутися з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії за договором тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 258 від 08.06.2023 року, за період 08.06.2023 - 20.11.2023, в розмірі 367 480,04 грн..

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як було встановлено судом, 08.06.2023 між Благодійним фондом «МІВІНА» (Сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_2 (Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (Сторона 3) було укладено Договір тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 258, відповідно до п.п. 1.1. якого Сторона 1 (БФ «Мівіна») надає Стороні 2 (Військовій частині НОМЕР_2 ) в тимчасове безоплатне користування нерухоме майно, яке належіть Стороні 1 на праві власності, а саме приміщення 1-20, І загальною площею 276,7 кв.м, які розташовані на першим) поверсі в нежитловій будівлі бази відпочинку благодійного фонду «Мівіна» корпусу №1 Літ А-2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належіть Стороні 1 на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на нежитлові будівлі бази відпочинку благодійного фонду «Мівіна».

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що Сторона 3 зобов`язана відшкодувати стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті стороною 2 у процесі виконання цього Договору.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість у вигляді понесених витрат з оплати послуг з електропостачання.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зміст положень договору тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 258 від 08.06.2023, укладеного між позивачем, відповідачем та військовою частиною, передбачає відшкодування відповідачем всіх витрат за комунальні послуги, які були отриманні військовою частиною за час дії вказаного договору.

Відтак, оскільки плата за саму діяльність балансоутримувача умовами договору не передбачена, за своєю правовою природою зазначений договір має ознаки договору про безоплатне надання послуг. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/770/19.

Згідно зі статтею 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Обов`язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Під фактичними витратами слід розуміти грошові витрати або використання власних матеріалів і предметів виконавця з повним чи частковим їх споживанням, що здійснюються виконавцем для належного надання послуги. Тягар доведення відповідності понесених витрат, необхідних для виконання договору, лежить на виконавцеві.

Як стверджує позивач, у відповідача наявна заборгованість у вигляді понесених витрат за спожиту електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 367 480,04 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази на предмет доведення відповідності понесених позивачем витрат, суд враховує, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості розрахована на підставі виставлених ПрАТ «Харківенергозбут» та АТ «Харківобленерго» рахунків та актів, які додано до позову.

Крім того, військовою частиною, шляхом підписання проекту договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії, АКТ № 1 фіксації показників лічильника електричної енергії до договору року про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії від 30.11.2023 р., АКТ № 1 виконаних робіт (наданих послуг) до договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії від 30.11.2023 р., обсяги спожитої електричної енергії та сума заборгованості були підтверджені.

При цьому, Харківське квартирно-експлуатаційне управління у своєму листі від 27.03.2024 № 583/1345 та у відзиві на позов не заперечує проти заявленої до стягнення суми заборгованості та її не спростовує.

В той же час, заперечуючи проти позову, Харківське квартирно-експлуатаційне управління стверджує, що оскільки воно є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду і невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, відтак для сплати заборгованості за попередній період у Харківського КЕУ відсутнє відповідне фінансування.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

З огляду на приписи Договору користування та зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні докази надсилання на адресу відповідача рахунків за послуги електропостачання за період з 08.06.2023 по 20.11.2023, строк оплати відшкодування комунальних витрат за договором є таким, що настав.

За змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Разом з тим, частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Посилання відповідача на відсутність у нього, як бюджетної установи, необхідного фінансування та бюджетних асигнувань, суд вважає безпідставним та таким, що не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

З огляду на зміст статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26).

ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 911/4249/16 відхилила твердження скаржника про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.

Відтак, з урахуванням вимог частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України, а також правових висновків, викладених в рішеннях Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, у даному випадку, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі щодо стягнення заборгованості за Договором тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 258 від 08.06.2023 року у вигляді понесених витрат з оплати послуг за електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії та перетікань реактивної енергії у розмірі 367 480,04 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди (колишня Пушкінська), 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Благодійного фонду «Мівіна» (код ЄДРПОУ 25857925, 61105, м. Харків, провулок. Забайкальський, 15, п/р НОМЕР_1 в ХГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», в м. Харків, Код банку 351533) заборгованість з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії за договором тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 258 від 08.06.2023 року, за період 08.06.2023 - 20.11.2023, в розмірі 367 480,04 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 5512,21 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Благодійний фонд «Мівіна» (код ЄДРПОУ 25857925, 61105, м. Харків, провулок. Забайкальський, 15).

Відповідач: Харківське квартирно-експлуатаційне управління (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди (колишня Пушкінська), 61, код ЄДРПОУ 07923280).

Повне рішення складено "17" жовтня 2024 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 922/2968/24