Постанова

від 10.10.2024 по справі 910/1509/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1509/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Курдельчука І.Д.

від 23.04.2024

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Андрієнка В.В., Буравльова С.І., Шапрана В.В.

від 12.06.2024

та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Андрієнка В.В., Буравльова С.І., Шапрана В.В.

від 26.06.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про внесення змін до договору, скасування оперативно-господарської санкції та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

від позивача: Пустовіт Ю.Ю., Колісник В.А.,

від відповідача: Підлипенський Д.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" (далі - ТОВ «Норма Плюс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»), у якому просило суд внести зміни до договору про надання послуг з ремонту і технічного обслуговування в запропонованій ним редакції, а також скасувати оперативно-господарську санкцію та повернути її на розрахунковий рахунок позивача.

Позовна заява мотивована неможливістю виконати позивачем взяті на себе зобов`язання у встановлені договором строки через наявність форс-мажорних обставин, які підтверджені сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати, у зв`язку з чим позивачем ініційовано внесення змін до договору, шляхом укладення додаткової угоди.

Оскільки відповідачем не було погоджено внесення змін до договору, шляхом укладання додаткової угоди, в частині строку виконання зобов`язання, позивач звернувся з цим позовом до суду з метою внесення змін до договору у судовому порядку. Також вважає, що відповідачем неправомірно застосована оперативно-господарська санкція відповідно до пп.10.12.1 п.10 Договору у розмірі 28 417,00 грн.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

За результатами публічної закупівлі UA-2022-12-05-016887-a між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", як замовником, та ТОВ "Норма Плюс", як підрядником, укладено договір № 4600007058 від 12.01.2023 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник за завданням замовника, зобов`язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних і контрольних приладів (ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Красилів).

Відповідно до пп. 1.2. п.1 зазначеного договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1 до договору), договірною ціною (додаток № 2 до договору) та графіком виконання робіт (додаток №3 до договору), які є невід`ємною частиною договору.

Оплата за договором проводиться в такому порядку: замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не пізніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджуються актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт (пп.3.3 п.3 договору.)

Відповідно до пп. 4.1 п.4 договору підрядник зобов`язався виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання договору, з обов`язковим дотриманням погодженого з ТОВ "Оператор ГТС України" графіку виконання робіт (додаток №3 до договору).

У пп.4.2 п.4 договору передбачено, що строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір у випадках, передбачених чинним законодавством України. Термін дії договору з моменту підписання 395 днів (пп.11.1 п.11 Договору).

Передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником, відповідно до п. 5.1. договору, оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України (пп.8.2 п.8 договору).

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (пп.8.3 п.8 Договору).

Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (пп.8.4 п.8 договору).

У випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт, до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт (п. 10.2 договору).

Також, пп. 14.6. п. 14 договору закріплено, що усі зміни і доповнення до даного договору вносяться шляхом укладання відповідної додаткової угоди до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього договору.

Починаючи з 14.08.2023 позивачу стало неможливо дотримуватися графіку виконання робіт, у зв`язку із здійсненням з боку російської федерації масованих ворожих атак/обстрілів, форс-мажорними обставинами контрагента позивача та мобілізацією працівників.

Листом від 22.08.2023 № 463 позивач повідомив відповідача про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажор).

Листом від 24.08.2023 №ТОВВИХ-23-11640 відповідач повідомив позивача, що залишає за собою право не приймати сертифікат ТПП, який може бути наданий підрядником та відмовити підряднику в прийнятті та урахуванні такого сертифікату, якщо: підрядником не дотримано порядку, установленого умовами договору, щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин та надання відповідного сертифікату ТПП; з наданого сертифікату ТПП та документів не вбачається, що внаслідок настання обставин, які зазначені як форс-мажорні (війна, військові дії), виконання підрядником зобов`язань за договором стало неможливим.

Листом від 28.08.2024 № 483 позивач надав свої пояснення щодо причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання за договором.

04.09.2023 відповідач направив позивачеві вимогу про оплату 1 757, 42 грн штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за травень 2023 року. Штрафна санкція була нарахована за невчасне виконання робіт, згідно з додатком 3 до договору. З пояснень позивача, викладених у заявах по суті спору, вбачається, що позивач погодився із застосованою штрафною санкцією на вказану суму, шляхом її оплати (платіжна інструкція №1753 від 12.10.2023 року).

За порушення строків (до 08.11.2023) виконання робіт за договором (II етап) замовник листом від 23.11.2023 вимагав у строк до 28.11.2023 сплатити штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 28 417, 00 грн.

З метою встановлення істотної зміни обставин, що спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань у встановлені договором строки, позивач звернувся до Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати з питанням щодо проведення аналізу фактичних обставин справи, що склалися в його господарській діяльності щодо унеможливлення виконання зобов`язання за договором.

29.11.2023 Київською обласною (регіональною) ТПП видано сертифікат №3200-23-4587 (від 29 листопада 2023 року №728/03.23) про форс-мажорні обставини, яким засвідчено, що обставини непереборної сили тривали з 14.08.2023 по 29.11.2023 включно та унеможливили виконання позивачем зобов`язань за договором протягом зазначеного терміну.

Листом від 29.11.2023 № 677 позивач повідомив відповідача, що послуги та роботи були виконані вчасно, із врахуванням строку дії форс-мажорних обставин. Вказаним листом, на підставі п.п. 7.4.2. п. 7 договору, позивачем було ініційовано внесення змін до договору шляхом укладання додаткової угоди про продовження строку виконання зобов`язань підрядника, та продовження граничного терміну виконання робіт.

29.11.2023 відповідачем до позивача була застосована оперативно-господарська санкція у розмірі 28 417,00 грн за порушення строків виконання робіт.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд міста Києва рішенням від 23.04.2024 у справі №910/1509/24 позов задовольнив повністю. Вирішив внести зміни до договору № 4600007058 від 12 січня 2023 року щодо надання послуг з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Красилів), а саме:

Пункт 4.1. Договору викласти в наступній редакції: « 4.1. Підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом 473 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною».

Пункт 10.9.3. Договору викласти в наступній редакції: « 10.9.3. Термін дії Гарантії до « 29» травня 2024 року включно».

Пункт 11.1. Договору викласти в наступній редакції: « 11.1 Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє 503 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання». Додаток №3 до Договору - «Графік виконання робіт» викласти в новій редакції, а саме: «Обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів»; «виготовлення/ придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 408 календарних днів»; «пусконалагоджувальні роботи - 473 календарних днів».

Скасував оперативно-господарську санкцію у розмірі 28 471,00 грн, застосовану ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ТОВ «Норма плюс» за несвоєчасне виконання робіт та зобов`язав ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» повернути оперативно-господарську санкцію у розмірі 28 417,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Норма плюс».

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 084,00 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що зміна обставин мала місце після укладення договору; усунення такої обставини не залежало від позивача; виконання умов договору на існуючих на даний час умовах щодо строків виконання робіт порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що останній розраховував при укладенні договору. При цьому, покладення на позивача ризику настання непередбаченої військової агресії та введення в Україні воєнного стану, та як наслідок, затримка у виконанні робіт не узгоджуються із такими засадами цивільного законодавства як справедливість та розумність, визначених статтею 3 Цивільного кодексу України. Запропоновані позивачем зміни до договору щодо збільшення строку виконання робіт та строку дії договору не суперечать чинному законодавству України, є виправданими (з огляду на форс-мажор) та законними. Враховуючи внесення змін до договору, у відповідача відпала підстава на якій було набуте майно (грошові кошти у сумі оперативно-господарської санкції), оскільки строки виконання зобов`язань за Договором змінені, тому наявні підстави для скасування оперативно-господарської санкції та зобов`язання відповідача повернути позивачеві 28 417,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.06.2024 у справі №910/1509/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі №910/1509/24 залишив без змін.

Додатковою постановою від 26.06.2024 Північний апеляційний господарський суд заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1509/24 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №910/1509/24, у якій просило їх скасувати, у задоволенні позову відмовити, а також на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі №910/1509/24, у якій просив її скасувати, в задоволенні заяви позивача відмовити.

Касаційні скарги подані на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування доводів касаційної скарги за пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржником вказано на помилкове застосування судами попередніх інстанцій при ухваленні рішення у цій справі норм матеріального права (ст.ст. 837, 846, 901, 550, 617, 652, 1212 ЦК України, ст.ст. 188, 218, 237 ГК України, а також ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та неврахування:

- при застосуванні статей 617 ЦК України та 218 ГК України, статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 по справі № 913/20/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, від 16.11.2023 у справі № 908/1642/22, від 10.03.2023 у справі № 922/1093/22, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21;

- при застосуванні статей 618 ЦК України та 218 ГК України, висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 21.09.2022 у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21 про те, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Також вказав, що апеляційним господарським судом при ухваленні додаткової постанови не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм статей 126, 129 ГПК України, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 466/9758/16-ц, № 199/3939/18-ц (щодо документального підтвердження витрат та їх доведеності).

У якості підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- статті 193 ГК України щодо належності сертифікату регіональної торгово-промислової палати у якості підтвердження факту і початку виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) та їх тривалості за умови, якщо у договорі, який укладено після 25.02.2022, передбачено таке підтвердження виключно сертифікатом Торгово-промислової палати України;

- частини 5 статті 188 ГК України щодо правових наслідків ухвалення судами рішень про внесення змін до умов укладеного сторонами у справі договору і можливості скасування вже застосованих оперативно-господарських санкцій.

Позивач у відзиві на касаційні скарги просив у їх задоволенні відмовити, оскаржені судові рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом позову у цій справі є вимога Товариства про внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими є обставини непереборної сили, внаслідок чого підлягає скасуванню оперативно-господарська санкція, застосована відповідачем. Таким чином, першочерговому вирішенню підлягає питання щодо можливості внесення змін у договір, укладений за результатами проведення публічних закупівель, в частині збільшення строків виконання робіт та дії договору з підстави істотної зміни обставин, якими є обставини непереборної сили (форс-мажор).

Прийнявши до уваги твердження позивача та оцінивши надані ним докази, зазначивши, що сертифікат Київської обласної (регіональної) ТПП від 29.11.2023 є доказом на підтвердження наявності обставин непереборної сили (форс-мажору) - військової агресії проти України, що вплинуло на виконання позивачем своїх зобов`язань за договором в обумовлені строки, позивач вчасно повідомив відповідача у листі від 22.08.2023 про настання цих обставин, у період з серпня 2023 року по листопад 2023 року господарська та виробнича діяльність позивача вимушено призупинялась через повітряні тривоги, що свідчить про неможливість своєчасного виконання позивачем своїх зобов`язань, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позову повністю та внесли заявлені позивачем зміни у договір на підставі пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та статті 652 ЦК України.

У своєму правозастосуванні статті 652 ЦК України до спірних правовідносин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, та підстав, визначених частиною 4 статті 652 цього Кодексу, для внесення змін у договір в частині продовження строків виконання робіт та строку дії договору, оскільки форс-мажорні обставини - військова агресія проти України та зупинення виробничих процесів в результаті ворожих обстрілів та, як наслідок, затримка у виконанні робіт при зміні істотних обставин, які мали місце після укладення договору, не залежали від позивача та призвели до порушення його майнових інтересів.

Верховний суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, на незастосування висновків якої вказує відповідач у касаційній скарзі, вирішувались вимоги про внесення змін до договору про закупівлі в частині продовження строків виконання зобов`язань з підстав існування форс-мажорних обставин, які спричинили істотну зміну обставин, якими сторони керувались під час укладення договору, що свідчить про подібність правовідносин у цій справі та у справі, що розглядається.

Згідно з висновками Верховного Суду у таких правовідносинах ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Стаття 652 ЦК України містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.

Відповідно до вимог цієї статті у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

Відтак форс-мажор (ст.617 ЦК України) та істотна зміна обставин (ст.652 ЦК України) є різними правовими ситуаціями, стаття 652 ЦК України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 652 ЦК України та внесення змін у договір на підставі цієї норми при одночасному встановлені підстав для задоволення позову з огляду на існування й обставин непереборної сили, свідчать про неправильне застосування апеляційним судом вказаної норми матеріального права у даному випадку, оскільки при наявності форс-мажору положення статті 652 ЦК України не застосовуються, відповідно не вимагається додаткова перевірка наявності ще й сукупності чотирьох умов, визначених у частині 2 цієї статті, для внесення змін до договору, а також установлення підстав, визначених частиною 4 цієї статті.

У цій справі підставою для внесення змін до договору позивачем зазначено існування обставини непереборної сили.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Частина 2 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що у підтвердження істотної зміни обставин, якими є обставини непереборної сили, та неможливості своєчасно здійснити виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач надав суду сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-4587 (від 29 листопада 2023 року №728/03.23), Сертифікат №3200-23-3008 (від 27 червня 2023 року №311/03.23), виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою (щодо контрагента), а також договір поставки № 28-10/2022 від 28 жовтня 2022 року, додаткову угоду № 1 від 10 липня 2023 року, додаткову угоду №2 від 17 листопада 2023 року, звіт 3 від 28.04.2023 року, звіт 4 від 31.05.2023 року, звіт 5 від 30.06.2023 року, звіт 6 від 31.07.2023 року, звіт 7 від 04.09.2023 року, звіт 8 від 06.10.2023 року, звіт 9 від 03.11.2023 року, звіт 10 від 05.12.2023, звіт 11 від 04.01.2024, звіт 12 від 02.02.2024, наказ № 14 від 02.10.2017 року про призначення ОСОБА_1 , Наказ 8-к від 05 травня 2022 року, Розпорядження № 2023/07 від 03.07.2023 року про встановлення призупинення робіт, Розпорядження № 2023/07-1 від 07.07.2023 року про зупинення виконання робіт працівниками у зв`язку з ракетними обстрілами та повітряними тривогами, Наказ № 9-К від 02.02.2022 року про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника проектно-конструкторського відділу, Наказ № 14/1-К від 14.06.2023 року про увільнення ОСОБА_2 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації, Наказ № 5 від 04.06.2020 року про призначення ОСОБА_3 на посаду фахівця з інформаційних технологій, Наказ № 17/1-К від 01.07.2023 року про увільнення ОСОБА_3 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації.

Встановивши обставини, відповідно до яких загалом за період з 14.08.2023 року по 29.11.2023 року на Хмельниччині 71 повітряна тривога, загальною тривалістю понад 112 годин, що стали перешкодою для здійснення виробничих процесів позивача та призвели до уповільнення надання послуг (Розпорядження № 2023/07 від 03.07.2023 року про встановлення призупинення робіт та Розпорядження № 2023/07-1 від 07.07.2023 року про зупинення виконання робіт працівниками у зв`язку з ракетними обстрілами та повітряними тривогами), оцінивши сертифікат №3200-23-4587 про настання форс-мажорних обставин виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою від 29.11.2023, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вказаний сертифікат є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, який документально підтверджує наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): вiйськової агресiї російської федеpації проти України, що вплинуло на виконання позивачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг, та дійшли висновку, що позивач підтвердив неможливість виконання взятих на себе зобов`язань за договором по II етапу у строк до 08.11.2023 та про наявність підстав для продовження строку виконання робіт.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, що відповідно до п.8.2 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України, у цьому випадку не мають значення для вирішення спору.

Порядок засвідчення встановлення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в системі ТПП України визначений Регламентом засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України № 44 від 18.12.2014, № 44 (5), із змінами, (далі - Регламент).

Пункт 4.2 Регламенту передбачає, що ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань, зокрема, за умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

На офіційному сайті ТПП України www.ucci.org.ua оприлюднено Розпорядження Президента ТПП України Геннадія Чижикова від 25.02.2022 № 3, в якому установлено, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, в тому числі й Київська обласна (регіональна) ТПП, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених пунктом 4.2 Регламенту засвідчення ТПП України і регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014, № 44 (5), із змінами та доповненнями.

Отже, Торгово-промислова палата України уповноважила Київську обласну (регіональну) Торгово-промислову палату засвідчувати форс-мажорні обставини, що стосуються зобов`язань за договорами, в яких передбачено таку функцію як компетенцію Торгово-промислової палати України.

Однак, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, на які посилається скаржник, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- ст.14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Отже, наданий позивачем сертифікат на підтвердження форс-мажорних обставин підлягав оцінці судами попередніх інстанцій у сукупності з іншими доказами у справі саме з точки зору того, чи були ці обставини форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Таким чином, позивач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з відповідачем спірний договір (укладений за результатами публічної закупівлі), усвідомлював, що кінцевою датою виконання робіт ІІ етапу є дата, визначена у графіку до договору, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки. Тобто Товариство, підписавши договір, погодило усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати виконання кожного етапу робіт.

Суди попередніх інстанцій беззаперечно прийнявши доводи позивача щодо неможливості виконання ним умов договору у погоджені строки через ракетні обстріли та повітряні тривоги, не надали оцінки обставинам того, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України розпочалася 24 лютого 2022 року. Спірний договір надання послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Красилів) укладено між сторонами 12.01.2023. Тобто на час підписання спірного договору позивач був обізнаний щодо ситуації, пов`язаної з обстрілами території України у зв`язку з військовою агресією російської федерації, у тому числі обстріли Хмельниччини, але жодних зауважень щодо його умов, зокрема щодо строків виконання кожного з етапів робіт, не висловив.

У зв`язку з цим висновки судів попередніх інстанцій про те, що несправедливим буде покладення на позивача ризику настання непередбаченої військової агресії та введення в Україні воєнного стану, є неспроможними, оскільки укладення спірного договору відбулося майже через рік після початку повномасштабної агресії російської федерації проти України.

У той же час надані позивачем звіти, розпорядження на призупинення робіт, а також накази про увільнення працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації, не були оцінені судами з точки зору підтвердження обставин, що перешкоджали позивачеві своєчасному виконанню робіт саме за спірним договором. Суди попередніх інстанцій, не встановили, який час, коли оголошувалися повітряні тривоги в області, припадав на робочий час, у який працівники позивача виконували роботи за договором, та не з`ясували чи є ці періоди значними, чи могли вплинути на реальні строки виконання робіт. Не з`ясували чи працівники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 брали безпосередню участь у виконанні робіт за договором від 12.01.2023 та чи була їх участь значною в усьому обсязі робіт, чи викликало увільнення цих працівників у позивача необхідність введення на об`єкт інших працівників для забезпечення виконання робіт за спірним договором та чи потребувало це значного часу для можливості продовжувати розпочаті роботи тощо.

Також, відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, згідно з частиною 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) у разі продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань, у тому числі у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили. При цьому Закон України "Про публічні закупівлі" не передбачає випадків обов`язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін, в тому числі шляхом звернення до суду. Тому Верховний Суд доходить до висновку, що така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін, а сама норма не надає одній зі сторін вимагати від іншої внесення змін до договору в судовому порядку (подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Тобто продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони про це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (можливість чого передбачена у пункті 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Однак, всупереч наведеним нормам, суди попередніх інстанцій не здійснили перевірку договору на предмет наявності у ньому погоджених сторонами договору умов щодо продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин, що давало б можливість позивачеві ставити питання про зміну умов договору з підстав, передбачених пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що саме позивач порушив умови договору щодо строків виконання робіт та ініціював унесення змін до договору. У зв`язку з цим судам необхідно було з`ясувати чи не спрямовані зміни, які позивач просив суд унести до договору виключно на захист інтересів позивача. Чи не будуть у такому разі покладені на відповідача всі негативні наслідки від затримки виконання передбачених договором робіт. Тобто, чи буде у разі задоволення такого позову судом дотриманий принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги, поданої з підстав передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, знайшли своє часткове підтвердження. Суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що обставини, якими Товариство обґрунтовує свої позовні вимоги, є обґрунтованими та достатніми для внесення змін до договору, а також не перевірили наявність правових підстав для цього, обумовлених особливостями укладення спірного договору та внесення до нього змін, що регулюється статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування частини 5 статті 188 ГК України щодо правових наслідків ухвалення судами рішень про внесення змін до умов укладеного сторонами у справі договору і можливості скасування вже застосованих оперативно-господарських санкцій, то наразі такий висновок не може бути сформовано, з огляду на те, що справа підлягає передачі на новий розгляд для вирішення питання про наявність підстав для внесення змін до договору за рішенням суду, від вирішення якого буде залежати наявність / відсутність підстав для застосування оперативно-господарської санкції.

Враховуючи те, що постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена по суті спору у цій справі, за результатом її перегляду в касаційному порядку підлягає скасуванню, додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду 26.06.2024 також підлягає скасуванню, як невід`ємна частина оскаржуваної відповідачем (ухваленої по суті спору) постанови суду апеляційної інстанції, що нерозривно пов`язана з результатом вирішення спору по суті. При цьому, за правилами Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат сторін у справі, зокрема і витрат на професійну правничу допомогу, має бути здійснене судом за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Висновки Верховного Суду

За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також те, що порушення правових норм було допущено судом першої інстанції, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення, постанова та додаткова постанова - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 910/1509/24 скасувати.

3. Справу №910/1509/24 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

О. Кролевець