Ухвала

від 25.09.2024 по справі 757/35624/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5690/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/35624/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 серпня 2024 року, -

за участю:

представника - адвоката ОСОБА_7 ,

прокурора - ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.08.2024 року задоволено клопотання прокурора другого відділу управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12023000000002323 від 20.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та накладено арешт на тимчасово вилучене 07.08.2024 року під час проведення обшуку за місцем знаходження офісних приміщень КПТМ «Криворіжтепломережа», за адресою: Дніпропетровська область, Кривий ріг, провулок Квітки Цісика, 9, майно, а саме: мобільний телефон марки Huawei р20 pro clt-129, imei НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , із мобільним номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.08.2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, такою, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а відтак підлягає скасуванню.

Вказує, що прокурором станом на 13.08.2024 року в судовому засіданні було зазначено що, слідчими, прокурором постанова про проведення експертизи не призначалась, проведення процесуальних дій щодо залучення експертів не здійснено. Тобто, докази того, що мобільний телефон ОСОБА_6 містить відомості, які можуть бути використані як доказ обставин вчинення кримінального правопорушення, прокурором в судовому засіданні не наведено та матеріали справи станом на 13.08.2024 року не містять.

Звертає апелянт увагу суду і на те, що стороною обвинувачення не надано жодних належних та допустимих доказів, які були б достатніми для прийняття процесуального рішення та можуть стверджувати про необхідність арешту майна, а саме особистого телефону ОСОБА_6 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_7 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника та просив залишити ухвалу без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням Національної поліції України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000002323 від 20.12.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що група суб`єктів господарювання, яка діє під керівництвом групи «братів Дубінських», з метою розкрадання бюджетних коштів та їх подальшої легалізації, шляхом штучного завищення вартості матеріалів, які виконують роботи на об`єктах комунальної власності Дніпровської міської ради та Дніпропетровської ОДА використовують схему ряду підконтрольних підприємств у закупівлях матеріалів, що дає змогу завищувати вартість матеріалів у 3-4 рази. Використання даної схеми з розкрадання бюджетних коштів, здійснюється за допомогою службових осіб комунальних підприємств Дніпровської міської ради та Дніпропетровської ОДА. Приблизна сума збитків складає близько 100 млн. грн.

Так, в період 2023 року виконувались роботи на підприємствах: КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради, КП ДОР "Аульський водовід" (ЄДРПОУ 34621490), Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської ОДА (ЄДРПОУ 38598277), КП "ЖИЛСЕРВІС- 5" (ЄДРПОУ 38199687), КП "Господар" Любиміської сільської ради Дніпровського району (ЄДРПОУ 32861273), КПТМ "Криворіжтепломережа" (ЄДРПОУ 03342184), Департамент житлового господарства ДМР (ЄДРПОУ 38114671), Служба відновлення у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 25843931), Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 40506232), КП "ЖИЛЄЕРВІЄ-14" ДМР (39761566) та інші.

07.08.2024 року на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва проведено ряд обшуків за місцями проживань фігурантів у даному кримінальному провадженні та місцями здійснення господарської діяльності вищевказаних підприємств, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення розслідуваного кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінальних правопорушень та майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення інших осіб, причетних до кримінальних правопорушень.

В ході обшуку за місцем знаходження приміщення КПТМ «Криворіжтепломережа», а саме Дніпропетровська область, Кривий ріг, провулок Квітки Цісика, 9, вилучено: мобільний телефон марки Huawei р20 pro clt-129, imei НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , із мобільним номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_9 та який поміщено до сейф-пакету GSU 1009455.

Вищевказані речі постановою слідчого ГЄУ НП України ОСОБА_10 , 07.08.2024 року визнано речовим доказом.

09.08.2024 року (клопотання датоване 08.08.2024 року) прокурор другого відділу управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту, у кримінальному провадженні № 12023000000002323 від 20.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, на тимчасово вилучене 07.08.2024 року під час проведення обшуку за місцем знаходження офісних приміщень КПТМ «Криворіжтепломережа», за адресою: Дніпропетровська область, Кривий ріг, провулок Квітки Цісика, 9, майно, а саме: мобільний телефон марки Huawei р20 pro clt-129, imei НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , із мобільним номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.08.2024 року вказане клопотання прокурора задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичних осіб з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376,404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 серпня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12023000000002323 від 20.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та накладено арешт на тимчасово вилучене 07.08.2024 року під час проведення обшуку за місцем знаходження офісних приміщень КПТМ «Криворіжтепломережа», за адресою: Дніпропетровська область, Кривий ріг, провулок Квітки Цісика, 9, майно, а саме: мобільний телефон марки Huawei р20 pro clt-129, imei НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , із мобільним номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4