Рішення

від 17.10.2024 по справі 120/5506/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 120/5506/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі Костюкевич С.Ф., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (далі ТзОВ «Пекканіска») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 25.10.2023 №КТ-UA205000-0053-2023 про визначення коду товару.

Позов обґрунтований тим, що для проведення митного оформлення імпортованого товару «Площадки для підіймання людей та ведення малярних і будівельних робіт: - підйомники самохідні дизельні колінчатого типу оснащений стріловим підіймальним механізмом, б/в, 2012 р.в.: Haulotte НА16Х, заводський номер: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , робоча висота підйому: 15,45 м, вантажопідйомність - 230 кг, довжина: 6,7 м., ширина: 2,25 м., швидкість пересування: 1,5/6 км/год, кількість 2 шт; не є навантажувачем, не призначений для перевезення людей, не є транспортним засобом або візком; виробник: Haulotte Group; країна виробництва: FR», уповноважена особа ТзОВ «Пекканіска» подав митну декларацію (далі - МД) №23UA205050069988U0 від 23.10.2023, у якій визначено код товарів згідно з УКТ ЗЕД 8428909000 (Інші машини та пристрої для підіймання, переміщення, навантажування або розвантажування (наприклад, ліфти, ескалатори, конвеєри, канатні дороги): Інше обладнання: Інше).

Проте, 25.10.2023 відділ класифікації товарів Волинської митниці прийняв рішення про визначення коду товару №КТ-UA205000-0053-2023, яким заявлений позивачем у графі 33 митної декларації код УКТ ЗЕД 8428909000 змінений на коди УКТ ЗЕД 8427201900 (Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням; інші навантажувачі самохідні, інші) та 8427101000 (Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням: - навантажувачі самохідні з електродвигуном: - з висотою підіймання 1 м або більше), навівши свій опис товару. На підставі цього рішення відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів).

Позивач із рішенням не погоджується та вважає, що віднесення відповідачем вказаних товарів до товарної позиції 8427 УКТ ЗЕД є необґрунтованим та суперечить правилам інтерпретації УКТ ЗЕД. Так виробником визначене призначення товару «підіймання» та ці підйомники не є навантажувачами (адже не обладнані штабелювальними пристроями) і за даними виробника не призначені для роботи на нерівній місцевості та не декларувалися з вилковим захватом (не мають застосувань - засобів, приладдя, кріплень, хватів) для фіксації та піднімання/перевезення вантажу), а також не є транспортними засобами та не пристосовані для перевезення людей або вантажу, що виключає їх класифікацію як візки.

Позивач зауважив, що митний орган здійснює контроль за вказаною ТзОВ «Пекканіска» у митній декларації класифікацією товарів за УКТ ЗЕД і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Між тим відповідач не складав протокол про порушення митних правил, а в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не наведено підстав його прийняття.

Позивач зауважував, що відповідач не врахував збіг коду товару у митній декларації країни відправлення Франція з кодом, заявленим до митного оформлення товару в Україні, а також не врахував висновки щодо класифікації аналогічних товарів в раніше прийнятих деклараціях без будь-яких коригувань.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що оскаржуване рішення про визначення коду товару прийнято з дотриманням вимог закону, зокрема, статей 67, 69 Митного кодексу України (далі МК України). Посилаючись на пояснення щодо товарних позицій 8427 та 8428 зазначив, що наведені позивачем опис товарів у графі 31 митної декларації не відповідає критеріям, які вказано у поясненнях до товарної позиції 8428, до якої входять підіймальні або вантажно-розвантажувальні (транспортувальні) машини, що зазвичай використовують за допомогою системи шківів, лебідок чи домкратів, в яких велику питому вагу становлять статичні сталеві конструкції. Робоча висота підйомників є більшою ніж 1 м (становить 15 м, 10,08 м та 8,18 м відповідно), а сам процес піднімання здійснюється ножичним підіймальним механізмом з гідравлічним або електромеханічним приводом від дизельного генератора. На переконання відповідача, дані підйомники є візками з механічними підіймальними платформами та не можуть відповідати тим поясненням, які зазначені до товарної позиції 8428 («Інші машини та пристрої для підіймання»). Також зазначив, що зазначення певного коду товару у декларації країни відправлення та товаро-супровідних документах не створює обов`язку для митного органу не змінювати код товару. З урахуванням наведеного вважає, що рішення про визначення коду товару від 25.10.2023 №КТ-UA205000-0053-2023 відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

23.10.2023 ТзОВ «Пекканіска» подало до Волинської митниці МД №23UA205050069988U0 для митного оформлення товару «Площадки для підіймання людей та ведення малярних і будівельних робіт: - підйомники самохідні дизельні колінчатого типу оснащений стріловим підіймальним механізмом, б/в, 2012 р.в.: Haulotte НА16Х, заводський номер: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , робоча висота підйому: 15,45 м, вантажопідйомність - 230 кг, довжина: 6,7 м., ширина: 2,25 м., швидкість пересування: 1,5/6 км/год, кількість 2 шт; не є навантажувачем, не призначений для перевезення людей, не є транспортним засобом або візком; виробник: Haulotte Group; країна виробництва: FR» (графа 31 з доповненнями). У графі 33 МД визначено код товарів згідно з УКТ ЗЕД 8428909000.

До митної декларації додано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) М2000040 від 09.10.2023, автотранспортну накладну №18102303 від 18.10.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №100 від 18.10.2023, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1, 2, 3, 4, 5, 5/1, 6, 7, зовнішньоекономічний контракт №10/01-09 від 10.01.2009, договір про перевезення №0114-01 від 25.04.2016, фотографії товарів, технічну документацію, митну декларацію країни відправлення, тощо

25.10.2023 Волинською митницею прийнято рішення №КТ-UA205000-0053-2023, яким товар №1-1 класифіковано за кодом УКТЗЕД 8427201900 за описом: «Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням: навантажувачі самохідні з електродвигуном: з висотою підіймання 1 м або більше) та наведений наступний опис товарів у графі 31 ВМД: «Візки самохідні з дизельним двигуном внутрішнього згоряння, оснащені підіймальним обладнанням, що використовуються для підйому людей на будівництві, монтажних (малярних) роботах, бувші у використанні: підйомники дизельні стрілові, самохідні, колінчастого типу, 2012 р.в. HAULOTTE HA16X заводські номери AD124055, AD124806, робоча висота підйому: 15,45 м, вантажопідйомність - 230 кг, довжина: 6,7 м., ширина: 2,25 м., швидкість пересування: 1,5/6 км/год; повний привід 4х4 з можливістю блокування диференціалу; торгова марка «HAULOTTE», виробник: «HAULOTTE GROUP», Франція».

Також 25.10.2023 за результатами перевірки митної декларації Волинською митницею прийнято картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA205050/2023/033727 з тих причин, що прийняте рішення №КТ-UA205000-0053-2023.

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

За змістом статті 257 МК України декларування товару для митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України та інших необхідних для цього відомостей (частина перша статті 257 МК України).

Відповідно до частини першої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Відомості щодо коду товару згідно з УКТ ЗЕД вносяться декларантом до митної декларації (підпункт «г» пункту 5 частини восьмої статті 257 МК України).

Статтею 67 МК України визначено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

01.01.2023 набрав чинності Закон України від 19.10.2022 №2697-IX «Про Митний тариф України», статтею 1 якого встановлено Митний тариф України (групи 01-49; групи 50-97). Митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з УКТ ЗЕД.

Процедуру ведення УКТ ЗЕД визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428 (далі - Постанова №428).

Відповідно до пункту 12 Порядку №428 пояснення до УКТ ЗЕД розробляються та затверджуються Держмитслужбою з урахуванням змін, які вносяться Всесвітньою митною організацією до пояснень до Гармонізованої системи та Європейським Союзом до пояснень до Комбінованої номенклатури. У разі потреби Держмитслужба розробляє пояснення до кодів товарів, що деталізовані на національному рівні.

На виконання положень статті 68 МК України, Порядку №428, наказом Державної митної служби України від 14.07.2020 №256 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Правилом 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД встановлено, що назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил.

Пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД передбачено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Відповідно до пункту 3 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД у разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються (пункт 4 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД).

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу щодо застосування Основних правил при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції відповідно до УКТЗЕД, зокрема, але не виключно, у постанові від 20.06.2019 у справі №826/7208/16, від 08.02.2022 у справі №808/3175/16, від 31.01.2023 у справі №808/2311/16 та ін.

Отже, чинне законодавство, яке регулює правовідносини у сфері митної справи, встановлює єдиний порядок класифікації товарів для митного оформлення на території України, який здійснюється відповідно до вимог УКТ ЗЕД з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, Пояснень до УКТ ЗЕД, на основі характеристик товару, які є визначальними для його класифікації.

Частинами другою статті 69 МК України установлено, що митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари (частина четверта статті 69 МК України).

Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо (абзац перший частини п`ятої статті 69 МК України).

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими (частина сьома статті 69 МК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650 затверджено Порядок роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1085/21397; далі - Порядок №650, зі змінами).

Пунктом 2 розділу 1 Порядку №650 визначено, що контроль правильності класифікації товарів - перевірка відповідності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення або після них.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №650 посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу; відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.

У разі якщо посадова особа ПМО не може однозначно перевірити правильність класифікації товарів на підставі задекларованих відомостей, така посадова особа у паперовій або електронній формі надсилає повідомлення декларанту або уповноваженій ним особі про необхідність надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД. Строк надання додаткових документів та/або відомостей не має перевищувати 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення. У разі відмови у наданні або ненаданні додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, перевірка правильності класифікації товарів здійснюється за наявними документами та/або відомостями з використанням довідкової інформації (пункти 3, 4 розділу ІІ Порядку №650).

Пунктами 5, 6 розділу ІІ Порядку №650 передбачено, що у разі надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, такі документи та/або відомості обов`язково враховуються під час перевірки правильності класифікації товарів, за результатами якої посадова особа ПМО: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД; або передає виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією до Підрозділу.

Крім випадку, передбаченого абзацом третім пункту 5 цього розділу, передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює ПМО: у складних випадках класифікації товарів; на вимогу Підрозділу або підрозділу митних компетенцій, у тому числі за результатами самостійного виявлення порушення правил класифікації товарів під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, моніторингу митних декларацій, щодо яких посадові особи ПМО виконують митну формальність щодо перевірки правильності класифікації товарів; в інших випадках, передбачених законодавством України з питань митної справи.

Передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює посадова особа ПМО за допомогою автоматизованої системи митного оформлення (далі - АСМО) шляхом оформлення запиту за формою, наведеною в додатку 3 до Порядку виконання митних формальностей (далі - Запит) (пункт 7 розділу ІІ Порядку №650).

Посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій у строк не більше 10 календарних днів з дня отримання Запиту здійснює класифікацію товарів, за результатами якої: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТЗЕД; або приймає Рішення (пункт 9 розділу ІІ Порядку №650).

Згідно з пунктом 15 розділу ІІ Порядку №650 якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба у спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, митний орган може звернутися до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації). Залучення спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення: необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації; складних випадків класифікації товарів, вирішення яких потребує проведення досліджень.

Аналіз змісту наведених норм вказує на те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. Митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Така ж правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №814/1256/17, від 20.06.2019 №826/7208/16, від 07.07.2023 у справі №804/45/17.

З огляду на обґрунтування позову, при вирішенні спору необхідно встановити, які підстави для самостійного визначення митницею коду товару згідно з УКТ ЗЕД та відповідність прийнятого рішення правилам застосування класифікації товарів.

Як уже зазначалося, імпортований позивачем товар було задекларовано за кодом УКТ ЗЕД 8428909000 (Iншi машини та пристрої для пiдiймання, перемiщення, навантажування або розвантажування (наприклад, лiфти, ескалатори, конвеєри, канатнi дороги): iнше обладнання), а рішенням Волинської митниці від 25.10.2023 №КТ-UA205000-0053-2023 визначено код товару 8427201900 (Автонавантажувачi з вилковим захватом; iншi навантажувачi та вiзки, оснащенi пiдiймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням: iншi навантажувачi та вiзки самохiднi: з висотою пiдiймання 1 м або бiльше: інші).

Відповідно до Пояснень до УКТ ЗЕД «Розділ ХVІ. Група 84» у товарну позицію 8427 «Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням», крім портальних навантажувачів і заводських візків, оснащених підіймальним краном (внутрішньозаводських автонавантажувачів, оснащених кранами) товарної позиції 8426, включаються внутрішньозаводські автонавантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням.

Внутрішньозаводські автонавантажувачі цієї товарної позиції включають, наприклад:

(А) Автонавантажувачі з вилковим захватом та інші підіймальні навантажувачі або штабелювальні навантажувачі:

(1) Автонавантажувачі з вилковим захватом з механічним приводом, які іноді бувають великих розмірів, підіймають вантаж на підіймальній каретці, що переміщається по вертикальній щоглі. Підіймальний механізм зазвичай розташовується перед водієм. Механізм призначений для підтримування вантажу під час руху і підіймання вантажу з метою його укладання або навантаження на транспортний засіб.

У цю групу також входять автонавантажувачі з бічним захватом, які призначені для навантаження і розвантаження довгомірних вантажів (балки, дошки, труби, контейнери і т.п.). Вони зазвичай оснащені платформою для утримання вантажу під час його перевезення на короткі відстані.

Підіймальний пристрій вищевказаних автонавантажувачів зазвичай приводиться в дію силовим блоком транспортного засобу і, як правило, передбачає оснащення різним спеціальним начіпним обладнанням (вилкові захвати, укосини, ковші, грейфери (захвати) і т.п.) відповідно до виду вантажу, що підлягає навантаженню.

(2) Інші штабелювальні пристрої, зазвичай встановлювані на навантажувачі, оснащуються платформами або вилками, які можуть підійматися та опускатися уздовж вертикальних опор за допомогою ручних лебідок або лебідок з приводом від двигуна чи рейкової системи. Вони використовуються для укладання мішків, ящиків, бочок і т.п.

Деякі типи штабелювальних машин, які працюють за тим же принципом, що й елеватори, включаються до товарної позиції 8428.

(B) Інші навантажувачі (візки), оснащені підіймальним або вантажно-розвантажувальним обладнанням.

До цієї групи входять: 1) Візки з механічними підіймальними платформами для технічного обслуговування електричних проводів, суспільних освітлювальних систем і т.п. (див. пояснення до товарної позиції 8426 щодо підіймальних платформ цього типу, установлених на вантажних автомобілях); 2) Інші візки, оснащені підіймальним або вантажно-розвантажувальним обладнанням, включаючи спеціально призначені для використання в деяких галузях промисловості (наприклад, у текстильній чи керамічної, молочний і т.п.).

Натомість до товарної позиції 8428 «Інші машини та пристрої для підіймання, переміщення, навантажування або розвантажування (наприклад, ліфти, ескалатори, конвеєри, канатні дороги)», крім підіймальних та вантажо-розвантажувальних механізмів товарних позицій 8425-8427, включається широкий ряд машин для механічного переміщення матеріалів, товарів і т.п. (підіймання, переміщення по конвеєру, навантаження, розвантаження і т.п.). Вони включаються до цієї товарної позиції, навіть якщо спеціально призначені для застосування в будь-якій окремій галузі промисловості: у сільському господарстві, металургії і т.п.

До цієї товарної позиції входять підіймальні або вантажно-розвантажувальні (транспортувальні) машини, що зазвичай використовують системи шківів, лебідок чи домкратів, в яких велику питому вагу становлять статичні сталеві конструкції і т.п. Ці статичні елементи конструкцій (наприклад, пілони, спеціально призначені для канатних доріг, і т.п.) включаються до цієї товарної позиції, коли вони постачаються як частини більш-менш укомплектованої вантажно-розвантажувальної (транспортувальної) машини.

Згідно з додатковими поясненнями товарна категорія 8428 90 90 включає: 1) рольганги або роликові конвеєри, з механічним приводом (приводні) або без нього, призначені для подачі вихідного матеріалу в кліть прокатного стану і видалення його з кліті або для транспортування заготовки від однієї кліті до іншої; 2) обтискні валки з функціями, аналогічними функціям зазначених вище машин, які складаються з двох рядів валків, між якими проходять заготовки; 3) охолоджувані рольганги, які розташовуються наприкінці ліній прокатних станів і здійснюють повільні пересування заготовок (наприклад, брусків або дроту), що дозволяють їй охолоджуватися в навколишньому повітрі; 4) піднімальні або хитні столи для прокатних станів з декількома рядами валків, розташованих один над одним (тривалкові та чотиривалкові кліті); такий пристрій містить стіл, що хитається відносно осі, розташованої на найбільш далекому крайньому перетині прокатного стану; столи обладнані приводними роликами; після проходження через один комплект валків заготовка надходить на стіл, який потім нахиляється та вирівнюється відносно наступного комплекту валків, між якими заготовка проштовхується за допомогою приводних роликів; 5) шлепери прокатних станів з рівнобіжними клітями для переміщення, наприклад, брусків від роликового столу першої кліті до роликового столу другої кліті; 6) хитні пристрої та пристрої для кантування; 7) механізми, що розроблені для дистанційного маніпулювання високорадіоактивними речовинами.

Суд зазначає, що згідно з Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД критеріями розмежування товарних позицій (перші чотири знаки) за УКТ ЗЕД є не лише характеристики товару, а й функції та призначення, що виконує товар.

Відповідно до контракту від 10.01.2009 №10/01-09 купівлі-продажу, укладеного між ТзОВ «Пекканіска» (покупець) та компанією Pekkaniska Оу (Фінлядія) (продавець), його предметом є знаряддя для будівельних робіт та запчастин.

За змістом інвойсу від 10.10.2023 №2000042 сторони на умовах контракту погодили поставку площадок для підіймання людей та введення малярних і будівельних робіт типів Haulotte НА16Х.

Отже, тип та призначення машин/пристроїв (основні споживчі характеристики товару) зазначено в інвойсі продавця. Відомості про технічні характеристики товару, які визначені виробником, долучалися до митної декларації та є доступними в мережі Інтернет та на сайті виробника Haulotte Group.

Враховуючи визначене в інвойсі від 10.10.2023 №2000042 призначення товару (площадки для підіймання людей та введення малярних і будівельних робіт), а також технічні характеристики, ці підйомники не обладнані штабелювальними пристроями та у них відсутній вилковий захват (тобто вони не є навантажувачами). А до товарної позиції 8427 «Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі та візки, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням» нагадаємо включено автонавантажувачі, інші підіймальні навантажувачі, штабелювальні навантажувачі, для яких характерним є те, що вони призначені для підтримування вантажу під час руху і його підіймання з метою укладання або навантаження на транспортний засіб. При цьому автонавантажувачі з вилковим (бічним) захватом оснащені платформою для утримання вантажу під час його перевезення на короткі відстані та призначені для навантаження і розвантаження довгомірних вантажів; інші штабелювальні пристрої (встановлювані на навантажувачі) оснащуються платформами або вилками (для укладання мішків, ящиків, бочок і ін.), які підіймаються/опускаються уздовж вертикальних опор за допомогою ручних лебідок або лебідок з приводом від двигуна чи рейкової системи; візки з механічними підіймальними платформами (для технічного обслуговування електричних проводів, суспільних освітлювальних систем) або інші візки, оснащені підіймальним або вантажно-розвантажувальним обладнанням, також мають основне призначення - підіймання, навантаження/розвантаження.

До товарної позиції 8428 «Інші машини та пристрої для підіймання, переміщення, навантажування або розвантажування (наприклад, ліфти, ескалатори, конвеєри, канатні дороги)» також віднесено багатофункціональні машини.

Відповідно до пункту 3 Пояснень до групи 84 (8401-8429) розділу XVI УКТ ЗЕД комбіновані машини (комбайни), які складаються з двох або більше машин, що становлять єдиний агрегат, та інші машини, призначені виконувати дві чи кілька доповнювальних або не пов`язаних між собою різних функцій, повинні класифікуватися за тією машиною, або основною функцією, яка є головною у цьому виробі, якщо в контексті не зазначене інше.

У Поясненнях до розділу XVІ (VІ. Багатофункціональні машини і комбіновані машини (комбайни) (Примітка 3 до цього розділу) вказано, що загалом багатофункціональні машини класифікуються за основною функцією цієї машини. Якщо неможливо визначити основну функцію і якщо, як передбачено в Примітці 3 до цього розділу, у контексті не зазначено інше, слід застосовувати Правило 3 в) Основних правил інтерпретації класифікації товарів; це, зокрема, стосується багатофункціональних машин, які потенційно можуть бути розглянуті в товарних позиціях 8425 - 8430, у товарних позиціях 8458 - 8463 або в товарних позиціях 8470 - 8472.

Призначення товару (підйомників), митне оформлення яких здійснювалося за МД №23UA205050069988U0 від 23.10.2023, визначене виробником - підіймання людей для малярних і будівельних робіт, що є його основною функцією. Підйомники за даними виробника не призначені для роботи на нерівній місцевості, для перевезення людей чи вантажу (на відміну від візків) та не мають жодних пристосувань (захватів, приладів, кріплень, хватів) для фіксації та піднімання/перевезення вантажу.

Судом взято до уваги й те, що позивачем неодноразово декларувався ідентичний чи аналогічний товар (був оформлений у вільний обіг) за кодом УКТ ЗЕД 8428909000, тобто таким, який був зазначений ним на спірні товари: МД №UA100040/2019/295974 від 23.07.2019, МД №UA100110/2020/603639 від 22.05.2020, МД №UA100110/2020/600764 від 30.01.2020, МД №UA100110/2020/604289 від 22.06.2020, МД №UA100110/2020/604445 від 30.06.2020, МД №UA100040/2019/297501 від 08.10.2019, МД №UA100110/2020/605140 від 24.07.2020, МД №UA100110/2020/605659 від 10.08.2020.

Також з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у судовому порядку скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби від 22.10.2021 №KT-UA100000-0104-2021, яким код товару Haulotte Compact 10N HG797, ввезеного за тим же зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу товарів від 10.01.2009 №10/01-09, що й у розглядуваному випадку, змінено з 8428909000 згідно з УКТ ЗЕД на 8427101000 (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2022 у справі №640/2775/22). Наведене спростовує доводи відповідача у відзиві на позов про відсутність фактів судового оскарження класифікаційних рішень до суду та їх законність і згоду позивача з проведеною зміною коду товару.

Приймаючи спірне рішення, відповідач змінив опис товару та класифікував його за іншим кодом УКТ ЗЕД, не навівши у рішенні незалежних підстав та мотивів для вчинення таких дій, зокрема, порушень з боку позивача.

У постанові від 03.04.2018 у справі №814/1256/17 Верховний Суд вказував на безпідставності спірного рішення митного органу внаслідок недоведення останнім наявності підстав для зміни коду товару за власною ініціативою в межах процедури митного оформлення.

За змістом висновку Верховного Суду, сформульованим у постанові від 17.04.2018 у справі №810/2823/17 (справа щодо оскарження рішення митного органу про визначення коду товару), відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо самостійного визначення коду товару, оскільки жодного експертного дослідження митним органом не проводилося, а методичні рекомендації Державної фіскальної служби України не є законною підставою для зміни коду товару.

У розглядуваному випадку відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення від 25.10.2023 №КТ-UA205000-0053-2023 про визначення коду товару не надано повідомлення декларанту, в якому було б обґрунтовано наявність виявлених митницею порушень правил класифікації, як і доказів та висновків експертних досліджень на підтвердження відповідності товару саме товарній позиції 8427, а не 8428.

Таким чином, суд вважає, що рішення про визначення коду товару від 25.10.2023 №КТ-UA205000-0053-2023 є необґрунтованим, та таким, що прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже як неправомірне підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.01.2020 №1-010120, укладеного між адвокатом Філоненком Я.А. та ТзОВ «Пекканіска», акта надання послуг від 24.04.2024 №209-1-010120, рахунка-фактури від 25.04.2024 №205, платіжного доручення від 25.04.2024 №2477

Згідно з актом надання послуг від 24.04.2024 №209-1-010120 адвокатом надано позивачу такі послуги: консультація та ознайомлення з матеріалами справи 4 800,00 грн, складання позовної заяви 5 200,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що консультація та ознайомлення з матеріалами справи є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг (предметом оскарження є одне рішення суб`єкта владних повноважень, а такі послуги, як ознайомлення з матеріалами справи, охоплюють процес складання позовної заяви), виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення відповідача, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.04.2024 №5595.

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 6 028,00 грн (3 028,00 грн грн - витрати зі сплати судового збору; 3 000,00 грн - витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про визначення коду товару від 25.10.2023 №КТ-UA205000-0053-2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» судові витрати у сумі 6 028,00 (шість тисяч двадцять вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (04209, Київська область, м. Київ, вул. Богатирська, 11, код ЄДРПОУ 35411500).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя С.Ф. Костюкевич