Ухвала

від 15.10.2024 по справі 160/25607/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 жовтня 2024 рокуСправа № 160/25607/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.11.1977 по 11.05.1978 та з 11.10.1982 по 16.05.1986 згідно записів у трудової книжки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року адміністративний позов було залишено без руху. Встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом надання уточненої позовної заяви, з приведенням її у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України в якій уточнити суб`єктний склад сторін у справі (відповідачів), або уточнити позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із зазначенням інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви та власного письмового підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропущення.

Позивачем було отримано копію зазначеної ухвали та 11.10.2024 року на її виконання подано до суду уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до суду.

Дослідивши зміст поданої позивачем на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року уточненої позовної заяви судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не уточнено суб`єктний склад сторін у справі (відповідачів), або позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Отже, позивачем в позовній заяві зазначено двох відповідачів, в той час як самі позовні вимоги заявлено лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області і цей недолік позовної заяви позивачем не усунуто.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Так, в обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що з позовною заявою вона звернулась до суду лише 24.09.2024 року, тому що є внутрішньо переміщеною особою та на момент необхідного звернення до суду у 2022 році, кошти для плати судового збору були відсутні. Позивач опинилася у складній життєвій ситуації, рятуючись від збройної агресії вимушена була покинути місце проживання.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен дізнатися, що містяться в частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав.

Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Окремо, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведені норми кореспондуються з приписами частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Водночас, частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, з урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Так, в позовній заяві позивачем оскаржуються протиправні дії Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови в призначенні пенсії.

З доданих матеріалів до позовної заяви вбачається, що позивач 09.12.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.12.2022 року № 212450010937 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Відповідно до наданого супровідного листа від 19.12.2022 року №0400-010219-8/128504, рішення від 16.12.2022 року № 212450010937 надіслано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу позивача.

Однак з позовною заявою позивач звернулась до суду лише 24.09.2024 року, що свідчить про пропуск нею строку звернення до суду.

Суд зазначає, що перебування позивача у м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, як внутрішньо переміщеної особи з 08.12.2022 року, що підтверджено довідкою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Покровської районної в місті ради від 08.12.2022 року №1210-5002383541, не позбавляло позивача можливості своєчасно звернутися до суду з адміністративним позовом в більш коротші строки.

Щодо посилання позивача на причини пропуску строку з приводу того, що на момент звернення до суду у 2022 році, кошти для сплати судового збору були відсутні, суд зазначає наступне.

Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідні докази, які свідчили б про скрутне становище (податкову декларацію про доходи, довідку від податкового органу про суму отриманих доходів, довідку про призначення державної соціальної допомоги тощо).

Проте, позивачем не надано доказів звернення з позовною заявою до суду у 2022 році, а додана до позовної заяви довідка про взяття на облік особи від 08.12.2022 року №1210-5002383541 не може бути самостійним доказом підтвердження незадовільного майнового стану позивача, оскільки з неї не вбачається відсутності інших джерел доходу.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав є неповажними. Позивач не надала доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали їй звернутись до суду з дня коли вона дізналася, що її права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.

Так, суд наголошує, що не доведення суду об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 зазначила, що аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Отже, оскільки позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, у суду відсутні підстави для визнання їх поважними.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи позивачем не усунуто всі недоліки зазначені в ухвалі від 30.09.2024 року.

Згідно частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 1 та 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що згідно частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом із адміністративним позовом та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною в адміністративному позові адресою.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська