Рішення

від 18.10.2024 по справі 240/15014/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/15014/24

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Професіонал-аудит-Інформ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Професіонал-аудит-Інформ" (ТОВ АФ "Професіонал-аудит-Інформ") до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 травня 2024 року № 00011685/06-30-24-11.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставне застосування штрафної санкції на підставі пункту 119.1 статті 119 Податкового кодексу України (надалі ПК України) за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Обґрунтовуючи підстави оскарження податкового повідомлення-рішення позивач стверджує про порушення податковим органом процедури контрольного заходу з огляду на те, що Уточнюючий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску було зареєстровано в органах ДПС 06 лютого 2024 року, тобто термін проведення камеральної перевірки згідно з положеннями пункту 76.3 статті 76 ПК України закінчився 07 березня 2024 року. Натомість камеральну перевірку, результати якої покладено в основу оскаржуваного індивідуального акта, оформлено актом від 10 квітня 2024 року № 8057/06-30-24-11, відтак спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню з підстав порушення відповідачем порядку проведення перевірки.

По суті виявленого порушення пункту 51.1 статті 51 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України пояснює, що розбіжності, які стали причиною подання уточнюючої звітності за 1 квартал 2023 року виникли у зв`язку з проведенням перерахунку доходу фізичних осіб та які було виправлено позивачем у порядку статті 50 ПК України. За пунктом 119.1 статті 119 ПК України встановлено відповідальність у разі виявлення помилки, яка призвела до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку. Однак, у цьому ж пункті зазначеної норми ПК України вказано щодо не застосування визначених цим пунктом штрафів у випадку виникнення недостовірних відомостей у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та які були виправлені відповідно до вимог статті 50 ПК України. Тож застосування штрафу на підставі пункту 119.1 статті 119 ПК України за спірним актом вважає безпідставним.

Ухвалою cуду від 19 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провадити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав. Подав відзив на позовну заяву, у якому стверджує про безпідставність посилань позивача на положення пункту 51.1 статті 51 ПК України, оскільки, як зазначає відповідач, ці норми стосуються податкових декларацій, а не уточнюючих рахунків. З таких підстав відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, тому просить суд відмовити в позові.

Відповідач подав клопотання про розгляд справи у порядку загального провадження, яке ухвалою суду від 05 вересня 2024 року залишено без задоволення.

Позивач подав суду відповідь на відзив, у якому зауважує на тому, що відповідачем не наведено спростування доводів позивача щодо порушення порядку проведення камеральної перевірки, а відтак вважає податкове повідомлення-рішення, складене на підставі акта цієї перевірки, неправомірним.

Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведено камеральну перевірку Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, за звітний податковий період 1 квартал 2023 року, поданого ТОВ АФ "Професіонал-аудит-Інформ", про що складено акт від 10 квітня 2024 року № 8057/06-30-24-11.

За висновками акта перевірки встановлено:

порушення пункту 51.1 статті 51 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме платником податків подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2023 року з недостовірними відомостями.

ТОВ АФ "Професіонал-аудит-Інформ" подано Уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2023 року від 06 лютого 2024 року за № 9381071807, в якому відображено введення інформації по 101 ознаці по фізичній особі з нарахованим і виплаченим доходом та нарахованим і перерахованим податком та відображено зменшення суми нарахованого та сплаченого доходу, зменшення суми нарахованого та перерахованого податку, тобто розрахунок за 1 квартал 2023 року було подано в неповному обсязі та недостовірними даними.

До акта камеральної перевірки від 10 квітня 2024 року № 8057/06-30-24-11 позивачем було подано заперечення від 23 квітня 2024 року № 77, за результатами розгляду якого постійно діюча комісія з розгляду спірних питань ГУ ДПС у Житомирській області вирішила висновки акта перевірки від 10 квітня 2024 року № 8057/06-30-24-11 вважати правомірними, а заперечення позивача залишити без задоволення (лист ГУ ДПС у Житомирській області від 03 травня 2024 року № 10281/6/06-30-24-01).

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено податкове повідомлення-рішення від 09 травня 2024 року № 00011685/06-30-24-11, згідно з яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 119.1 статті 119 ПК України за подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги) застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020,00 грн за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати".

21 травня 2024 року позивач звернувся до Державної податкової служби України з відповідною скаргою, за результатами розгляду якої ДПС 12 липня 2024 року ухвалила рішення № 21602/6/99-00-06-01-03-06, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 09 травня 2024 року № 00011685/06-30-24-11, а скаргу платника - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Відповідно до пунктів 76.1 та 76.2 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Мета і зміст камеральної перевірки, а так само обсяг інформації, який може під час такої перевірки перевірятися, в розумінні вищезазначених норм, були предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.

У постанові від 21 січня 2021 року у справі № 813/2519/17 Верховний Суд зазначав, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Верховний Суд дійшов висновку про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

У постанові від 15 березня 2024 року у справі № 320/4840/22 Верховний Суд підтримав таку усталену позицію сформувавши правовий висновок: "За змістом статті 76 ПК України камеральна перевірка, яка проводиться в межах 30 календарних днів, є обов`язковою і стосується усієї податкової звітності суцільним порядком. Під час саме такої перевірки можуть бути перевірені усі показники податкової звітності на предмет арифметичного, методологічного та/або логічного зв`язку, узгодженості відповідних показників поточного періоду, їх зіставлення з показниками попередніх періодів.".

Оскаржуючи у судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 09 травня 2024 року № 00011685/06-30-24-11 позивач насамперед покликається на проведення камеральної перевірки поза межами встановленого у пункті 76.3 статті 76 ПК України 30-денного строку.

Тож ключовим питанням під час судового розгляду цієї справи є застосування пункту 76.3 статті 76 ПК України в контексті строку для проведення камеральної перевірки з тим предметом, що мав місце у цій справі.

Як встановлено у пункті 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з актом № 8057/06-30-24-11 контролюючим органом 10 квітня 2024 року проведено камеральну перевірку Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску ТОВ АФ "Професіонал-аудит-Інформ", за звітний податковий період: 1 квартал 2023 року на предмет "виявлення помилок (порушень)".

За змістом цього акта камеральної перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ АФ "Професіонал-аудит-Інформ" подано Уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2023 року від 06 лютого 2024 року за № 9381071807.

Як підтверджено Квитанцією № 2 вказаний уточнюючий податковий розрахунок за І квартал 2023 року прийнято та зареєстровано у податковому органі 06 лютого 2024 року о 13:40:20 год за реєстраційним № 9381071807.

Враховуючи предмет камеральної перевірки суд зазначає, що такі питання за своїм змістом охоплюються вжитою у абзаці першому пункту 76.3 статті 76 ПК України конструкцією "камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку", тож уточнюючий розрахунок платника міг бути предметом камеральної перевірки виключно в межах 30 календарних днів, що настають за днем його фактичного подання.

Тому доводи позивача про те, що термін проведення камеральної перевірки закінчився 07 березня 2024 року є обґрунтованими та доводять проведення камеральної перевірки з порушенням встановленого у пункті 76.3 статті 76 ПК України 30-денного строку.

У цій справі суд враховує висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, відповідно до яких, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, провівши камеральну перевірку уточнюючого розрахунку поза межами встановленого законодавством граничного строку з формалізацією її результатів у відповідному акті, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений ПК України, тому таке порушення є істотним, призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Така позиція Верховного Суду є усталеною та послідовно підтримується судом касаційної інстанції, зокрема у вже згаданій постанові від 15 березня 2024 року у справі № 320/4840/22.

Разом з тим, враховуючи доводи позивача щодо безпідставності висновків контролюючого органу по суті виявленого камеральною перевіркою порушення, на забезпечення ефективного та дієвого захисту права платника та певності у вичерпаності юридичного конфлікту та остаточному вирішенні спору, суд вважає доцільним надати оцінку обґрунтованості виявленого податкового правопорушення та, відповідно, доводам сторін у цій частині.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 51.1 статті 51 ПК України визначено, що платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 171.1 статті 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

За правилами підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Підставою для застосування штрафу у сумі 1020 грн за оскаржуваним у справі податковим повідомленням-рішенням від 09 травня 2024 року № 00011685/06-30-24-11 слугували висновки акта камеральної перевірки про подання позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2023 року з недостовірними відомостями.

Суд встановив та сторонами не заперечується, що 06 лютого 2025 року позивачем було подано Уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2023 року, в якому відображено введення інформації по 101 ознаці по фізичній особі з нарахованим і виплаченим доходом та нарахованим і перерахованим податком та відображено зменшення суми нарахованого та сплаченого доходу, зменшення суми нарахованого та перерахованого податку, тобто розрахунок за 1 квартал 2023 року

За результатом камеральної перевірки відповідачем зроблено висновок про подання позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за І квартал 2023 року з недостовірними даними та констатовано порушення пункту 51.1 статті 51 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, що слугувало підставою для застосування штрафу на підставі пункту 119.1 статті 119 ПК України.

Так, відповідно до пункту 119.1 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, якщо недостовірні відомості або помилки в податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Своєю чергою, порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України визначає Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 грудня 2020 року № 773) (надалі Порядок № 4).

Згідно з пунктами 1, 2, 5 Розділу V Порядку № 4 коригування поданого і прийнятого Розрахунків проводяться на підставі самостійно виявлених платником помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом. На підставі такого Розрахунку здійснюється коригування необхідних реквізитів та показників як у межах звітного (податкового) періоду, так і поза його межами. Розрахунок з типом "Уточнюючий" подається після закінчення строку подання розрахунку з типом "Звітний" та/або "Звітний новий". Уточнюючий Розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Отже податковим законодавством передбачена можливість виправити помилки у вже поданому податковим агентом Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

При цьому, як вже йшлося, згідно з положеннями пункту 119.1 статті ПК України штрафи за цим пунктом не застосовуються у випадках, якщо недостовірні відомості або помилки в податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу.

Пунктом 169.4 статті 169 ПК України передбачено випадки перерахунку податку, перерахунку та обмеження податкової соціальної пільги.

Позивач стверджує, що розбіжності, які стали причиною подання уточненої звітності Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2023 року виникли у зв`язку з проведенням позивачем перерахунку доходу фізичних осіб, що і зумовило подання уточнюючого розрахунку, прийнятого відповідачем 06 лютого 2024 року.

Наведене не спростовано відповідачем ані висновками камеральної перевірки, ані під час судового розгляду цієї справи.

Доводи відповідача про те, що норми пункту 51.1 статті 51 ПК України стосуються податкових декларацій (а не уточнюючих розрахунків) не заслуговують на увагу, оскільки у розумінні ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (пункт 46.1 статті 46 ПК України). При цьому порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 ПК України, й конкретно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку передбачено Порядком № 4.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч статті 77 КАС України відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки у межах спірних у цій справі правовідносин й не наведено жодних доводів щодо обґрунтованості оскаржуваного індивідуального акта.

Натомість доводи позивача ґрунтуються на матеріальному законі та відповідають фактичним обставинам цієї справи, а тому визнаються судом обґрунтованими.

Тому суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09 травня 2024 року № 00011685/06-30-24-11 не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, та порушує законні інтереси платника податків, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування цього рішення контролюючого органу.

Отже позов слід задовольнити.

За правилами частини першої статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 3028 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (платіжна інструкція від 08 серпня 2024 року № 260).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн, суд зазначає таке.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження витрат на правову допомогу до позовної заяви додано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 серпня 2024 року № 2024/08-01, рахунку на оплату від 09 серпня 2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 серпня 2024 року № 2024/08-01, платіжної інструкції від 09 серпня 2024 року № 261 на суму 4500 грн, акта наданих послуг від 12 серпня 2024 року.

За умовами пункту 1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 серпня 2024 року № 2024/08-01 адвокат Лінкевич Я.Б. надає ТОВ АФ "Професіонал-аудит-Інформ" правову допомогу у вигляді, зокрема, представництва інтересів в судах, надання правових консультацій і роз`яснень з правових питань, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 цього ж договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару у фіксованій формі, що становить 1500 грн за одну годину.

Згідно з актом наданих послуг рахунком на оплату послуг адвоката сума винагороди складає 4500 грн та включає: підготовка проєкту позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, аналіз судової практики 2,5 год. 3750 грн; подання позовної заяви до Житомирського окружного адміністративного суду 0,5 год. 750 грн.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування суми коштів за критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, виходить з того, що ця справа відноситься до справ незначної складності та призначена до розгляду за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні), розгляд справи проведено без участі сторін, стороною позивача подано позовну заяву (9 стор.) та відповідь на відзив (1 арк.).

При цьому суд зауважує на тому, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (надалі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону № 5076-VI, й до таких не відноситься ані аналіз судової практики, ані подання позовної заяви до суду. За схожих обставин подібні висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 9901/264/19.

Вирішуючи питання обґрунтованості та співмірності зі складністю справи заявлених до відшкодування судових витрат на правничу допомогу суд також враховує заперечення Головного управління ДПС у Житомирській області щодо заявленого до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу у цій справі у додаткових поясненнях від 12 вересня 2024 року, яке стверджує про їх не співмірність зі складністю справи, яка є справою незначної складності, а також обсягу виконаної адвокатом роботи.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на доводи відповідача із запереченнями їх розміру, та враховуючи те, що згідно з актом наданих послуг сторони фактично підтвердили підготовку адвокатом проєкту позовної заяви, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги й таким, що відповідатиме критерію розумності та реальності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 КАС України, суд -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Професіонал-аудит-Інформ" (вул. Шевченка, буд. 6, м. Коростень, Житомирська обл., 11500, ЄДРПОУ 30376095) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Ю.Тютюнника, буд. 7, місто Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 09 травня 2024 року № 00011685/06-30-24-11.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Професіонал-аудит-Інформ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень витрат по сплаті судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

18.10.24