Рішення

від 18.10.2024 по справі 160/14920/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року Справа № 160/14920/24 ЗП/280/116/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я. розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, код ЄДРПОУ 34824364), Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ. вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (далі відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі відповідач 2), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період січень - грудень 2021 року суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102,00 грн.;

визнати протиправними дії Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судці ОСОБА_1 у період січень - грудень 2022 року суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатнихосіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року у розмірі 2102,00 грн.;

визнати протиправними дії Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період з січень - червень 2023 року суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року у розмірі 2102,00 грн.;

визнати протиправними дії Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період з 01.02.2024 по 31.05.2024 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року у розмірі 2102,00 грн.;

зобов`язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період січень - грудень 2021 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402 виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.) з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

зобов`язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період січень - грудень 2022 року на підставі частин 2,3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус судців від 02.06.2016 № 1402 виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року (2481,00 грн.). з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

зобов`язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період січень - червень 2023 року на підставі частин 2,3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус судців від 02.06.2016 № 1402 виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року (2684,00 грн.). з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

зобов`язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.02.2024 по 31.05.2024 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402 виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року (3028,00 грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення фінансування виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 30.06.2023 та з 01.02.2024 по 31.05.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн,; у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн. та у 2024 році - 3028,00 грн.;

зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.06.2023 та з 01.02.2024 по 31.05.2024 з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році- 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00грн, у 2023 році -2684,00 грн. та у 2024 році - 3028,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що є суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду з 2011 року. Вказує, що з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.06.2023 та з 01.02.2024 по 31.05.2024 позивачка недоотримала суддівську винагороду. Покликається на те, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Вважає, що обмеження суддівської винагороди позивачці у спірний період є протиправним. З огляду на викладене, просить позов задовольнити.

Відповідач 1 позовну заяву не визнав. У відзиві від 19.08.2024 вх. №38723 вказує, що Законом №1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, норма частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює конкретного розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно враховувати положення інших нормативно-правових актів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді. Такі норми доповнюють частину третю статті 135 Закону №1402-VIII і становлять єдину спеціальну норму, якою визначається розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної норми є відповідні положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» статтями 7 яких установлено у 2021-2024 роках прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі, крім іншого, для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Отже, з 1 січня 2021 року і по теперішній час розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач 2 відзиву на позов не надав.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 адміністративну справу №160/14920/24 передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Адміністративна справа №160/14920/24 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 30.07.2024 та за результатами автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Максименко Л.Я.

Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №160/14920/24, призначено підготовче судове засідання на 20.08.2024.

Ухвалою суду від 20.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.09.2024.

Представники сторін у судове засідання не прибули.

Позивачка у позовній заяви просила розглянути справу за її відсутності.

В свою чергу, відповідач 1 у відзиві заявив про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача 1 за наявними в справі матеріалами.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на посаді судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду з 21.02.2011 по теперішній час.

За період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.06.2023 та з 01.02.2024 по 31.05.2024 відповідачі нараховували позивачці суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, для визначення суми якої використовувалася величина «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», в сумі 2 102,00 гривні.

Вказаний факт не заперечується відповідачами та підтверджується інформаційними довідками Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 за № 34-05 та від 23.02.2024 за №45-05.

Вважаючи, такі дії Дніпропетровського окружного адміністративного суду протиправними, а також протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно п. 1 ч. 3, ч.ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2 294 гривні, з 01 грудня - 2 393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2 270 гривень, з 1 липня - 2 379 гривень, з 1 грудня - 2 481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2 102 гривні.

У ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік закріплено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2 393 гривні, з 1 липня - 2 508 гривень, з 1 грудня - 2 589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2 481 гривня, з 1 липня - 2 600 гривень, з 1 грудня - 2 684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2 102 гривні.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 2 684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2 102 гривні.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці Рішень Конституційного Суду України, зокрема в Рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України на підставі Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

Цим Законом, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.

Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України Про прожитковий мінімум від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Разом з тим, судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Суд зауважує, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, а тому, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-рп(II)/2020 визначено, що до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) - закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) - закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас, закони про Державний бюджет на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки фактично містять змінену складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону № 1402-VIII, а положення законів про Державний бюджет на 2021, 2022, 2023, 2024 роки вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22).

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, 1 січня 2024 року, на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена у спірному періоді, на підставі статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік є неправомірною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 у справі №360/503/21.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, а тому, позивачка має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди, яка повинна обчислюватися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року 2270,00 грн., на 01 січня 2022 року - 2 481,00 грн., на 01 січня 2023 2684,00грн., на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн.

Застосовуючи практику Верховного Суду щодо аналогічних правовідносинах, суд зазначає, що у постанові від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, Верховний Суд, розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102 грн, дійшов таких висновків: виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі.

Тому для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам потрібно з`ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді при виплаті суддівської винагороди, передбачених абзацом 5 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач).

У цьому зв`язку Верховним Судом зазначено, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов`язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб`єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).

Суд Касаційної інстанції зазначив, що в іншому випадку, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму, є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов`язуватися з цими діями та їх наслідками".

Суд зазначає, що невиплата позивачці суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону України № 1402-VIII), відповідно як суб`єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивачки.

Із урахуванням статусу ДСА України (співвідповідача у справі) як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020 року у справі № 280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі щодо розміру суддівської винагороди, яким зобов`язано ДСА України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

З огляду на такий висновок суду касаційної інстанції, предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо не забезпечення фінансування виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди в повному обсязі за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.06.2023 та з 01.02.2024 по 31.05.2024, нарахованої виходячи з встановленого прожиткового мінімуму на 01 січня 2021 року 2270,00 грн., на 01 січня 2022 року - 2 481,00 грн., на 01 січня 2023 року -2684,00грн., на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн.

Як наслідок, належним способом відновлення порушеного права є, зокрема, зобов`язання ДСА України провести фінансування для виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.06.2023 та з 01.02.2024 по 31.05.2024, нарахованої виходячи з встановленого прожиткового мінімуму на 01 січня 2021 року 2270,00 грн., на 01 січня 2022 року - 2 481,00 грн., на 01 січня 2023 року -2684,00грн., на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/10554/20, від 24 вересня 2020 року у справі № 280/788/19, а також Верховним Судом України у постановах від 13 січня 2015 року (№ 21-582а14) та від 20 вересня 2017 року (№ 2а-19282/10/0570).

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору у відповідності до п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, судові витрати зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, код ЄДРПОУ 34824364), Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ. вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 30.06.2023 та з 01.02.2024 по 31.05.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період січень - грудень 2021 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402 виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.) з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Зобов`язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період січень - грудень 2022 року на підставі частин 2,3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус судців від 02.06.2016 № 1402 виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року (2481,00 грн.). з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Зобов`язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період січень - червень 2023 року на підставі частин 2,3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус судців від 02.06.2016 № 1402 виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року (2684,00 грн.). з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Зобов`язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.02.2024 по 31.05.2024 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402 виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року (3028,00 грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення фінансування виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.06.2023 та з 01.02.2024 по 31.05.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн,; у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн. та у 2024 році - 3028,00 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.06.2023 та з 01.02.2024 по 31.05.2024 з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році- 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00грн, у 2023 році -2684,00 грн. та у 2024 році - 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 18.10.2024.

Суддя Л.Я. Максименко