Рішення

від 17.10.2024 по справі 320/43452/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року № 320/43452/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ ФУД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області форми «Р» №152500714 від 17.08.2023;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області форми «Р» №152510714 від 17.08.2023;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області форми «П» №152490714 від 17.08.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що реальність господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ «ЮСТ ПРОМ СТ» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «ТОРЕДО 2020»), ТОВ «КОМПУС ПЛЮС» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «РЕТЕЙЛ ФРУТС») підтверджується сукупністю первинних документів, які були надані до перевірки. Твердження контролюючого органу про ненадання документів до перевірки не відповідає дійсності, оскільки первинні документи були направлені на електронну адресу відповідача, яка була надана під час перевірки. Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями, тобто з наданих доказів повною мірою можна прослідкувати рух товару та грошових коштів. ТОВ «КЕЙ ФУД» зазначено, що ним виконано всі умови чинного законодавства України пов`язані з обігом векселів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 року у справі № 320/43452/23 відкрито адмінстративне провадження за правилами загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Фуд» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де останній не погоджується з доводами Позивача та зазначає, що з ТОВ «ЮСТ ПРОМ СТ» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «ТОРЕДО 2020»), ТОВ «КОМПУС ПЛЮС» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «РЕТЕЙЛ ФРУТС») відсутня технічна, трудова, технологічна можливість здійснити господарські операції. Надані видаткові накладні, акти звірки, товарно-транспортні накладні містять дефекти.

Відповідачем також здійснено посилання на недопустимість доказів, оскільки частина первинних документів, яка була надано до суду не була надана ні до перевірки ні до заперечень.

Відповідачем зазначено, що згідно ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 року № 2374-III із змінами та доповненнями видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Таким чином, видача посадовими особами ТОВ «КЕЙ ФУД» векселів в рахунок боргу за цінні папери перед ПП «АРМАТЕКО» є порушенням вимог ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 року № 2374-III із змінами та доповненнями, що призводить до порушення положень (стандартів) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», 16 «Витрати», затверджених наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку від 29.11.99 року № 290 , п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та призводить до безпідставного включення витрат на придбання цінних паперів до інших операційних витрат у сумі 7 180 307,20 грн.

Позивач не погодившись з доводами контролюючого органу та подав відповідь на відзив, де зазначив, що операції з обігу векселів належним чином оформлені первинними документами та проведені у бухгалтерському обліку, що підтверджується бухгалтерською довідкою. Посилання Відповідача на дефектність первинних документів, жодним чином не впливає на зміст та реальність господарських операцій.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, де здійснив посилання на практику Верховного Суду стосовно недопустимості доказів.

Позивачем надано до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, які підтверджують надання до перевірки всіх первинних документів.

Позивачем подано Заяву (клопотання) про виклик свідка, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Позивачем подано Заяву (клопотання) про виклик свідка, а саме: ОСОБА_5 .

Позивачем подано Заяву (клопотання) про виклик свідка, а саме: ОСОБА_6 .

Протокольною ухвалою клопотання про долучення доказів задоволено, долучено докази до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою у задоволені заяви (клопотання) про виклик свідка, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - відмолено.

Протокольною ухвалою задоволено клопотання про виклик свідків - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Позивачем заявлено клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження. Заслухавши думку сторін, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ ФУД» (код ЄДРПОУ 39267663) є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС України у Київської області.

Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі направлень від 26.01.2022р. №350/0717, №351/0717, №352/0717, №353/0717, №354/0717, від 31.01.2021р. №480/10-36-08-01, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82, п.522 підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами і доповненнями, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2022 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 05.01.2022р. №16-п, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ ФУД» (скорочена назва ТОВ «КЕЙ ФУД») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2021 року.

За результатами перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КЕЙ ФУД», податковий номер 39267663 від 22.02.2022р. № 2658/10-36-07-17/39267663 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зафіксовано наступні порушення:

1. пп.14.1.11, 14.1.257 п.14.1 ст.14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 р. ІІІ Податкового Кодексу України 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами і доповненнями, порушеня п.5, 7, 21 №15 «Дохід», 11 «Зобов`язання», 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 212 932 грн., в тому числі по періодам: ІІІ кв. 2019р. в сумі 4 027 грн., IV кв. 2019р. в сумі 24 828 грн., IV кв. 2020р. в сумі 1 184 078 грн..

2. пп.14.1.11, 14.1.257 п.14.1 ст.14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 р. ІІІ Податкового Кодексу України 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами і доповненнями, порушеня п.5, 7, 21 №15 «Дохід», 11 «Зобов`язання», 16 «Витрати», в результаті чого встановлено завищення від`ємного заначення об`кта оподаткування всього у сумі 3 120 356 грн., в тому числі по періодам: 9 місяців 2021 року в сумі 3 120 356 грн.

3. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 та п.201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, на суму 472 201 грн., в т.ч. за жовтень 2019 у сумі 24 653 грн., за листопад 2019 у сумі 6 663 грн., за лютий 2020 у сумі 20 402 грн., за березень 2020 у сумі 45 238 грн., за серпень 2020 у сумі 67 216 грн., за вересень 2020 у сумі 16 462 грн., за жовтень 2020 у сумі 95 839 грн., за січень 2021 у сумі 151 760 грн., за лютий 2021 у сумі 29 913 грн., за березень 2021 у сумі 14 055 грн.

Не погодившись з висновками Акта перевірки, Позивачем було подано заперечення на Акт перевірки.

Листом Головного управління ДПС у Київській області вих. № 19840/12/10-36-07-14 від 14 серпня 2023 року «Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки», висновки Акта перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

Внаслідок чого було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2023 року №№152500714, 152510714, 152490714.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем було подано скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України «Про результати розгляду скарги» №32623/6/99-00-06-01-01-06 від 31 жовтня 2023 року, податкові повідомлення - рішення від 17 серпня 2023 року №№152500714, 152510714, 152490714 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення рішення протиправними, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам,що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України .

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України зазначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту 199.1. статті 199 ПК України визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзаців 5, 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт надання послуги особою, яка вказана в первинних документах, наданих платником податків. Водночас наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку.

Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, з метою дослідження фактичного руху активів у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання послуг, специфіку предмету надання послуги, обсяги і зміст послуги, щодо зберігання майна, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з надання послуг, щодо зберігання майна, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом встановлено нереальність господарських операцій Позивача з ТОВ «ЮСТ ПРОМ СТ» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «ТОРЕДО 2020»), ТОВ «РЕТЕЙЛ ФРУТС».

Щодо взаємовідносин Позивача з ТОВ «ЮСТ ПРОМ СТ» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «ТОРЕДО 2020»).

ТОВ «ЮСТ ПРОМ СТ» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «ТОРЕДО 2020») та ТОВ «КЕЙ ФУД» укладено Договір поставки товару від 11.02.2019р. №КФ120220. Відповідно до умов даного Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРЕДО 2020» зобов`язується у встановлений строк (строки) передати у власність Покупцеві (поставити) товари (надалі - товар або товари), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього встановлену грошову суму на умовах визначених цим Договором.

Поставка товару здійснюється Постачальником партіями в порядку та строки, визначені цим Договором (пункт 4.1. Договору).

На виконання умов Договору, Позивачем надано видаткові накладні, а саме: № 121 від 12.02.2020; № 137 від 19.02.2020; № 156 від 25.02.2020; № 161 від 27.02.2020; № 175 від 10.03.2020; № 174 від 10.03.2020; № 238 від 19.03.2020; № 341 від 27.04.2020; № 456 від 19.05.2020; № 506 від 10.06.2020; № 509 від 11.06.2020; № 637 від 01.07.2020; № 773 від 09.07.2020; № 846 від 30.07.2020; № 905 від 25.08.2020; № 931 від 03.09.2020; № 933 від 07.09.2020; № 993 від 18.09.2020; № 1028 від 06.10.2020; № 1078 від 26.10.2020; № 1133 від 19.11.2020; 1138 від 23.11.2020; № 1169 від 11.12.2020; № 1191 від 29.12.2020; №67 від 03.02.2021; №92 від 15.02.2021; № 103 від 23.02.2021; № 115 від 09.03.2021; № 119 від 10.03.2021. Номенклатура товару: Toredo Ананаси шматочками, Toredo Кукурудза, Toredo Кукурудза цукрова делікатесна, що узгоджується з основним видом діяльності Позивача.

Транспортування товару підтверджується наданими товарно-транспортними накладними, а саме: від 06.10.2020 № Р1028; від 26.10.2020 № Р1078; від 23.11.2020 року № Р1138; від 11.12.2020 № Р1169; від 03.02.2020 № Р67; від 15.02.2021 № Р92; від 23.02.2021 № Р103; від 09.03.2021 № Р115; № 121 від 12.02.2020, №Р137 від 13.02.2020, №156 від 25.02.2020, №Р161 від 27.02.2020, №Р174 від 10.03.2020, №Р238 від 19.03.2020, №Р341 від 27.04.2020, № Р506 від 10.06.2020, №Р509 від 11.06.2020, №Р773 від 09.07.2020, №Р846 від 30.07.2020, №Р905 від 25.08.2020, №Р931 від 03.09.2020, №Р933 від 07.09.2020, №Р993 від 18.09.2020, №Р1028 від 06.10.2020. Маршрут: Гореничи вул.Соборна, 250 - Киїська обл., с. Требухов, вул. Броварська, 27.

Судом також враховується, що саме ТОВ «ТОРЕДО 2020» був відповідальний за поставку товарно-матеріальних цінностей.

Оплата товару підтверджується платіжними інструкціями, а саме: від 26.02.2020 на загальну суму 57 600,00 грн.; від 05.03.2020 на загальну суму 57 600,00 грн.; від 10.03.2020 на загальну суму 28 800,00 грн.; від 13.03.2020 на загальну суму 86 400,00 грн.; від 24.03.2020 на загальну суму 10 800,00 грн.; від 25.03.2020 на загальну суму 86 400,00 грн.; від 06.04.2020 на загальну суму 66 240,00 грн.; від 12.05.2020 на загальну суму 201 657,60 грн.; від 02.06.2020 на загальну суму 201 657,60 грн.; від 24.06.2020 на загальну суму 153 590,40 грн.; від 25.06.2020 на загальну суму 100 828,80 грн.; від 14.07.2020 на загальну суму 70 440,12 грн.; від 22.07.2020 на загальну суму 52 761,60 грн.; від 13.08.2020 на загальну суму 51 840,00 грн.; від 08.09.2020 на загальну суму 25 920,00 грн.; від 17.09.2020 на загальну суму 25 920,00 грн.; від 22.09.2020 на загальну суму 223 920,00 грн.; від 02.10.2020 на загальну суму 223 920,00 грн.; від 20.10.2020 на загальну суму 249 840,00 грн.; від 09.11.2020 на загальну суму 51 840,00 грн.; від 03.12.2020 на загальну суму 51 840,00 грн.; від 08.12.2020 на загальну суму 198 000,00 грн.; від 24.12.2020 на загальну суму 51 732,00 грн.; від 13.01.2021 на загальну суму 51 840,00 грн.; від 17.02.2021 на загальну суму 25 920,00 грн.; від 01.03.2021 на загальну суму 51 840,00 грн.; від 09.03.2021 на загальну суму 186 048,00 грн.; від 23.03.2021 на загальну суму 184 060,80 грн.; від 25.03.2021 на загальну суму 174 758,40 грн..

Кредиторська заборгованість ТОВ «КЕЙ ФУД» перед ТОВ «ЮСТ ПРОМ СТ» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «ТОРЕДО 2020»), податковий номер 42536824 за придбаний товар, відсутня (зазначена обставина Відповідачем не заперечувалася та підтверджується змістом Акта перевірки аркуш 16).

Таким чином, судом встановлено рух коштів, що підтверджує факт здійснення господарської операції.

Реальність господарських операцій підтверджується: сертифікатами, звітом № 579 від 19.05.2020 року, звітом № 431 від 15.05.2020 року.

Щодо взаємовідносин Позивача з ТОВ «КОМПУС ПЛЮС» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «РЕТЕЙЛ ФРУТС»).

Між ТОВ «КОМПУС ПЛЮС» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «РЕТЕЙЛ ФРУТС») та ТОВ «КЕЙ ФУД» укладено Договір поставки товару від 29.05.2019р. №29/5. Відповідно до умов Договору Постачальник зобов`язується у встановлений строк (строки) передати у власність Покупцеві (поставити) товари (надалі - товар або товари), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього встановлену грошову суму на умовах визначених цим Договором (пункт 1.1 Договору).

Поставка товару здійснюється Постачальником партіями в порядку та строки, визначені цим Договором (пункт 4.1 Договору).

На виконання умов Договору, Позивачем надано видаткові накладні, а саме:№ 24 від 09.09.2019 року; № 27 від 12.09.2019 року; № 39 від 23.09.2019 року; № 50 від 30.09.2019 року; № 60 від 10.10.2019 року; № 66 від 18.10.2019 року; № 75 від 25.10.2019 року; № 130 від 05.11.2019. Номенклатура товару: Toredo Кукурудза делікатесна, що узгоджується з основним видом діяльності Позивача.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними: № Р26 від 09.09.2019 року, Р66 від 18.10.2019 року; № Р27 від 12.09.2019 року. Маршрут: Гореничи вул. Соборна, 250 - Київська обл., м.Боярка, вул. 40-річчя Жовтня буд. 36.

Оплата за товар підтверджується платіжними інструкціями від 30.09.2019 на загальну суму 26841,6 грн.; від 03.10.2019 на загальну суму 26841,6 грн.; від 07.10.2019 на загальну суму 26841,6 грн.; від 15.10.2019 на загальну суму 26841,6 грн.; від 23.10.2019 на загальну суму 26841,6 грн.; від 19.11.2019 на загальну суму 26841,6 грн.; від 26.11.2019 на загальну суму 4473,6 грн.; від 26.11.2019 на загальну суму 26841,6 грн.; від 08.01.2020 на загальну суму 17894,4 грн.

Таким чином, судом встановлено рух коштів, що підтверджує факт здійснення господарської операції.

Реальність господарських операцій підтверджується: звітом №411 від 08.04.2019 року.

Щодо твердження контролюючого органу про дефектність наданих видаткових накладних.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що надані видаткові накладні повною мірою дозволяють ідентифікувати господарську операцію та осіб, які брали в ній участь. Не значні дефекти первинного документа жодним чином не впливають на зміст господарської операції.

Таким чином, посилання Відповідача на дефектність наданих первинних документів, жодним чином не спростовує реальність господарських операцій.

Щодо твердження контролюючого органу, щодо дефектності товарно-транспортних накладних.

У відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 за №363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Ці Правила встановлюють, що товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім цього, оформлення товарно - транспортної накладної є обов`язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Угода поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому її реальне виконання не повинно підтверджуватись товарно-транспортними накладними. Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення»;

Товарно-транспортна накладна - це не первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Отже, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.01.2024 у справі № 320/2332/19, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16.

Таким чином, твердження контролюючого органу про дефектність товарно-транспортних накладних не спростовує факту поставки товару.

Щодо посилання контролюючого органу на недопустимість доказів, а саме: товарно-транспортних накладних № 121 від 12.02.2020, №Р137 від 13.02.2020, №156 від 25.02.2020, №Р161 від 27.02.2020, №Р174 від 10.03.2020, №Р238 від 19.03.2020, №Р341 від 27.04.2020, № Р506 від 10.06.2020, №Р509 від 11.06.2020, №Р773 від 09.07.2020, №Р846 від 30.07.2020, №Р905 від 25.08.2020, №Р931 від 03.09.2020, №Р933 від 07.09.2020, №Р993 від 18.09.2020року, №Р1028 від 06.10.2020; видаткові накладні №121 від 12.02.2020; №137 від 19.02.2020; №156 від 25.02.2020; №161 від 27.02.2020; №175 від 10.03.2020; №174 від 10.03.2020; №238 від 19.03.2020; №341 від 27.04.2020; №456 від 19.05.2020; №506 від 10.06.2020; №509 від 11.06.2020; №637 від 01.07.2020; №773 від 09.07.2020; №846 від 30.07.2020; №905 від 25.08.2020; №931 від 03.09.2020; №933 від 07.09.2020; №993 від 18.09.2020 у зв`язку з тим, що дані документи не були надані до перевірки та до заперечень, проте надані до суду.

Відповідно до пункту 85.6. статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26.01.2021 у справі №814/3617/14, від 03.03.2021 у справі №824/638/18-а, від 08.09.2022 у справі №640/26351/20, від 11.11.2023 у справі №822/554/17, від 10.01.2023 у справі №814/876/16 тощо.

Наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 року №470 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (в редакції, чинній на час складення акта перевірки; далі також - Методичні рекомендації)

Так, відповідно підпункту 1.4.7.3 «Організація роботи у разі ненадання платником податків документів до перевірки в інших випадках» підпункту 1.4.7 пункту 1.4 розділу I «Організація та проведення перевірок платників податків» Методичних рекомендацій у разі ненадання платником податків під час проведення перевірки (крім наведених у цьому пункті випадків та випадків, передбачених підпунктом 1.4.6 пункту 1.4 цього розділу цих Методичних рекомендацій) відповідних документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для її здійснення, складається відповідний акт, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу цих Методичних рекомендацій, а також вживаються заходи щодо документування цих фактів у відповідних розділах (додатках) до акта перевірки з наведенням переліку документів, які не надано (за необхідності - згрупованих за типами).

Отже, у разі відмови платника податків у наданні документів чи їх ненадання з інших причин, контролюючий орган складає відповідний акт у довільній формі, в якому зазначає перелік документів, які не надано. Такий акт має бути зареєстрований та задокументований у відповідних розділах акта перевірки.

Проте жодного акти ненадання документів Відповідачем не складено, а акт перевірки не містить жодного посилання на складання Акта ненадання документів.

Судом також враховується, що з матеріалів справи вбачається, що Позивачем дані документи надавалися під час перевірки шляхом надсилання на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була надана контролюючим органом для листування, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, твердження Відповідача про недопустимість доказів спростовується матеріалами справи.

Судом також враховуються пояснення свідка ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні підтвердила, що нею всі первинні документи надавалися та направлялися на електронну адресу контролюючого органу, яку було надано з метою здійснення комунікації під час перевірки.

Щодо посилань контролюючого органу про відсутність трудових ресурсів, основних засобів, технічної можливості здійснити господарські операції ТОВ «КОМПУС ПЛЮС» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «РЕТЕЙЛ ФРУТС»), ТОВ «ЮСТ ПРОМ СТ» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «ТОРЕДО 2020»), що встановлено на підставі інформації з баз податкового органу.

Суд зазначає, наступне. Верховний Суд займає чітку позицію з цього питання та зазначає (наприклад у постанові від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16), що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального законодавства.

Відповідно до висновку Великої палата Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3055/19, висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані ТОВ «АТБ-маркет» до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону.

Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Аналізуючи можливість здійснити господарські операції в розрізі наявності основних засобів, технічної, трудової можливості здійснити операції, Суд звертає увагу, що по-перше: Акта перевірки (аркуш 31) вбачається, що в користуванні ТОВ «КОМПУС ПЛЮС» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «РЕТЕЙЛ ФРУТС») у момент взаємовідносин знаходилися наступні основні засоби: Офісне приміщення за адресою: м.Київ, Печерський р-н., вул. Іоана Павла ll, буд.7, оф.10; Склад: Київська обл., с. Гореничи, вул. вул.Соборна,250. Отже, Суд скептично ставиться до твердження контролюючого органу про відсутність основних засобів для здійснення господарських операцій у ТОВ «КОМПУС ПЛЮС» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «РЕТЕЙЛ ФРУТС»), оскільки дане твердження самостійно спростовується змістом Акта перевірки.

По-друге: Акта перевірки (аркуш 16) вбачається, що в користуванні ТОВ «ЮСТ ПРОМ СТ» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «ТОРЕДО 2020») у момент взаємовідносин знаходилися наступні основні засоби: Офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул. вул.Ямська,41; Склад: Київська обл., с. Гореничи, вул. вул.Соборна,250. Також в період взаємовідносин у трудових відносинах перебувало - 6 працівників. Отже, Суд скептично ставиться до твердження контролюючого органу про відсутність основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій у ТОВ «ЮСТ ПРОМ СТ» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «ТОРЕДО 2020»), оскільки дане твердження самостійно спростовується змістом Акта перевірки.

Таким чином, позиція контролюючого органу спростовується Актом перевірки, інших доказів матеріали справи не містять.

Щодо посилань контролюючого органу на ненадання документів обов`язковість, яких визначена умовами договорів самостійно Позивачем, Суд зазначає.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзаців 5, 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, заявки, специфікації на відсутність яких посилався Відповідач не є первинними документами в розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Судом також враховується, що доказів того, що дані документи витребовувалися під час перевірки, матеріали справи не містять. Жодних зауважень про їх ненадання, Акт перевірки не містить.

Щодо посилання контролюючого органу на те, що ТОВ «КОМПУС ПЛЮС» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «РЕТЕЙЛ ФРУТС») та ТОВ «ЮСТ ПРОМ СТ» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «ТОРЕДО 2020») віднесено до переліку ризикових платників податку на додану вартість.

Суд зазначає, що відповідно до загальної практики Верховного Суду (постанови КАС від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15) чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагентів позивача матеріальних і трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання такими платниками господарських операцій і не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, позаяк залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умови укладання відповідних договорів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, що свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Щодо твердження Відповідача, що підписи ОСОБА_7 , які містяться у видаткових накладних, договорах відрізняються. Суд зазначає, що почерковознавча експертиза контролюючим органом не була проведена, таким чином, посилання на відмінність підписів ОСОБА_7 - не підтверджене жодним належним та допустимим доказом.

Судом також враховується, що під час судового засідання було допитано директора (на момент здійснення господарських операцій головного бухгалтера ТОВ «КЕЙ ФУД») - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які підтвердили, що самостійно отримували товар, який надійшов від контрагентів.

Таким чином, суд доходить висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень в частині взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «КОМПУС ПЛЮС» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «РЕТЕЙЛ ФРУТС»), ТОВ «ЮСТ ПРОМ СТ» (ПОПЕРЕДНЯ НАЗВА ТОВ «ТОРЕДО 2020»).

Щодо взаємовідносин між ТОВ «КЕЙ ФУД» та ПП «АРМАТЕКО» суд зазначає, наступне.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (п.5 П(С)БО №11).

Правовідносини щодо обігу векселів в Україні врегульовано наступними нормативними актами: Уніфікованим законом, Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», Законом України «Про обіг векселів в Україні» та іншими прийнятими згідно з ними актами законодавства України.

Відповідно до п.п. 2 ч. 7 ст. 8 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» боргові цінні папери - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають обов`язок емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги, а також інші права власника та обов`язки емітента і осіб, які надають забезпечення за облігаціями. До боргових цінних паперів належать, зокрема, векселі.

Положеннями ст. 28 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» передбачено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у паперовій формі. Особливостей видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються Законом України «Про обіг векселів в Україні».

Вексель складається на спеціальному бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення за встановленою формою та розміром, вимоги щодо типової форми якого регламентовано Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 03.09.2013 № 1681, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.09.2013 за № 1639/24171).

Обов`язкові реквізити простого векселя визначені в ст. 75 Уніфікованого закону.

Так, простий вексель містить:

назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей;

зазначення строку платежу;

зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;

зазначення дати і місця видачі простого векселя;

підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно зі ст. 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у ст. 75, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у ст. 76.

Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням.

Також відповідно до ст. 33, 34 Уніфікованого закону (з урахуванням вимог ст. 77 цього закону стосовно простих векселів) встановлено наступні строки платежу за переказним та простим векселем, а саме: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Простий вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні.

При цьому, він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

В силу норм ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Зі змісту наведених законодавчих норм можна дійти висновку про те, що операції щодо видачі та погашення векселя є способом проведення негрошового розрахунку за отримані товари (роботи, послуги). У свою чергу вексель по суті виступає письмовим борговим зобов`язанням у вигляді цінного паперу, складеного за встановленою формою, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов`язання особи, яка його видала (векселедавця), сплатити у визначений строк зазначену в ньому суму коштів особі, якій він виданий (векселедержателю). Обов`язковою умовою проведення розрахунків застосуванням векселів є наявність договору, який в письмовій формі, передбачає такий порядок розрахунку та те, що у випадку видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселями.

У матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу цінних паперів від 27.10.2020 року № 20201027/БВ-5, згідно якого продавець: ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АРМАТЕКО», яке представляє Директор Проскурін Володимир Миколайович, що діє на підставі Статуту, від імені та за рахунок якого діє повірений: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕКСПРЕС ІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 31261711), що діє на підставі Ліцензії НКЦПФР серії АД № 075793 від 18.08.2012р. (строк дії: з 18.08.2012 необмежений) на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності та є платником податку на прибуток на загальних підставах відповідно до чинного законодавства України, в особі Директора Зінов`єва Олександра Олександровича, який діє на підставі Статуту та Договору доручення №20201027/БД-5 від 27 жовтня 2020р., з однієї сторони, та покупець: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕЙ ФУД», яке представляє ОСОБА_6 , що діє на підставі Довіреності № 16 від 15 жовтня 2020 року, з другої сторони, надалі при зазначенні разом - Сторони, уклали цей договір (надалі Договір) про наступне:

1.1. Продавець зобов`язується передати у власність покупця, а Покупець - прийняти та оплатити цінні папери (далі - ЦП) на умовах Договору.

1.2. Відомості про ЦП, що є предметом Договору: вексель простий іменний № АА 2423172, АА 2423173, АА2737554, АА 2737555, АА 2737556.

1.3. Сума Договору становить: 7 180 307,20 (Сім мільйонів сто вісімдесят тисяч триста сім гри. 20 коп.) грн., без ПДВ.

2. Порядок розрахунків.

2.1.Оплата вартості ЦП провадиться у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів Покупцем на поточний рахунок продавця без участі повіреного до 31 грудня 2020р. Можливі інші види розрахунків не заборонені чинним законодавством України.

2.1.1.У разі наявності будь-якого грошового боргу Покупця перед Продавцем за продані ЦП Покупець має право проводити повні або часткові розрахунки за ЦП із застосування векселів (векселя) - шляхом видачі Покупцем Продавцю простих векселів (простого векселя), зі строком платежу за пред`явленням, але не раніше 30.10.2033 року. Видані векселя (вексель) передаються Покупцем Продавцю шляхом оформлення Акту прийому-передачі векселів (векселя), який підписується Сторонами і є невід`ємною частиною Договору.

У разі видачі (передачі) векселів (векселя) Покупцем Продавцю відповідно до Договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим Договором в частині, що дорівнює номінальній вартості виданих (переданих) векселів (векселя) та виникають грошові зобов`язання щодо платежів за векселями (векселем).

В Акті прийому-передачі векселів (векселя) можуть погоджуватись інші умови щодо проведення розрахунків векселями (векселем) ніж зазначені у цьому Договорі, у такому разі застосовуються домовленості, які зазначені в такому Акті прийому-передачі векселів (векселя).

У разі видачі (передачі) Покупцем Продавцю простих векселів (простого векселя) за фактично продані ЦП. Продавець зобов`язується прийняти таки векселі (вексель) від Покупця.

2.2.Продавець зобов`язаний передати ЦП. зазначені у п. 1.2. цього Договору, на користь Покупця протягом 3 (трьох) днів після дня укладення цього Договору.

2.3.Продавець гарантує, що ЦП, котрі передаються ПОКУПЦЮ у відповідності з Договором, мають законне походження, нікому не передані, не закладені, під арештом не знаходяться, в інших зобов`язаннях не перебувають.

Передачу вищенаведених цінних паперів (векселів) від ПП «АРМАТЕКО» (код ЄДРПОУ 42392309) до покупця ТОВ «КЕЙ ФУД» документально оформлено актом прийому-передачі цінних паперів від 28.10.2020 року за Договором купівлі-продажу цінних паперів № 2020І027/БВ-5 від 27 жовтня 2020 року.

Факт можливості придбання даних векселів та можливості формування витрат за даними операціями Актом перевірки не заперечується.

Відповідно до п. 6 П(с)БО «Витрати» зазначено «Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені».

Таким чином, Суд зазначає, що позивачем правомірно сформовано витрати по купівлі векселів.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем надано акт прийому-передачі цінних паперів від 30 жовтня 2020 року, згідно якого на адресу ПП «АРМАТЕКО» підприємство ТОВ «КЕЙ ФУД» передало в рахунок оплати заборгованості по договору купівлі-продажу цінних паперів № 20201027/БВ-5 від 27 жовтня 2020 року векселі, які видано ТОВ «КЕЙ ФУД» 30.10.2020 року на адресу ПП «АРМАТЕКО» на загальну суму 7 180 307,20 грн.:

Згідно п. 2.1.1. Договору купівлі-продажу цінних паперів № 20201027/БВ-5 від 27 жовтня 2020 р. Покупець передав в рахунок заборгованості, яка на 30 жовтня 2020р. складає 7 180 307.20 (Сім мільйонів сто вісімдесят тисяч триста сім грн. 20 кон.) гри., а Продавець прийняв наступні цінні папери (далі - ЦП): АА 2497511, АА 2497512, АА 2497513, АА 2497514, АА 2497515, АА 2497516, АА 2497517, АА 2497518 (на загальну суму 7 180 307,20 грн. (Сім мільйонів сто вісімдесят тисяч триста сім грн. 20 коп.).

3.Векселя передаються Покупцем Продавцю з метою проведення розрахунків за фактично поставлені товари (куплені Покупцем у Продавця цінні папери).

Цей акт підписано Директором ПП «АРМАТЕКО» (код ЄДРПОУ 42392309) Проскуріним В.М. та Представником за довіреністю Литвиненко Н.С.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Таким чином, Суд погоджується з твердженням Позивача, що ТОВ «КЕЙ ФУД» видало ПП «АРМАТЕКО» векселі для погашення грошового боргу за фактично поставлені ПП «АРМАТЕКО» векселі.

Судом також враховується, що в подальшому ТОВ «КЕЙ ФУД» здійснило продажу простих векселів на адресу ТОВ «БІГ ФУДЗ», що свою чергу призвело до формування «інших доходів», що підтверджується бухгалтерською довідкою № 38 від 27.10.2020 року, № 23 від 28.10.2020 року, № 37 від 23.11.2020 року.

Відповідно до п. 5 П(с)БО «Дохід» встановлено, що «Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена».

Враховуючи, що відбулося зменшення зобов`язань, Позивачем правомірно сформовано «дохід».

Таким чином, суд погоджується, що ТОВ «КЕЙ ФУД» виконало всі умови чинного законодавства України пов`язані з обігом векселів.

Отже твердження Відповідача, про порушення положень (стандартів) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», 16 «Витрати», затверджених наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку від 29.11.99 року № 290 , п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та призводить до безпідставного включення витрат на придбання цінних паперів до інших операційних витрат у сумі 7 180 307,20 грн. - не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи.

Суд доходить висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 26840,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №12665 від 14.11.2023.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 26840,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області форми «Р» №152500714 від 17.08.2023.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області форми «Р» №152510714 від 17.08.2023.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області форми «П» №152490714 від 17.08.2023.

5. Стягнути на користь товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ ФУД» (адреса: 08154, Київська область, м. Боярка, вул. Соборності, 26 код ЄДРПОУ 39267663) судовий збір у розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (адреса: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, 5А, код ЄДРПОУ ВП 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.