Рішення

від 17.10.2024 по справі 826/8695/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року місто Київ № 826/8695/15

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлолюкс Плюс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлолюкс Плюс" (далі ТОВ "Житлолюкс Плюс", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №00018052205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2015 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2019 справу прийнято до провадження, постановлено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX справу №640/5228/22 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №826/8695/15 передано для розгляду судді Донцю В.А.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду: від 26.07.2024 прийнято до провадження справу №826/8695/15, постановлено здійснити розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання; від 17.10.2024 замінено відповідача у справі Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення прийняте на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 27.11.2014 №1713/26-59-22-05 щодо встановлених в ході перевірки порушень ТОВ "Житлолюкс Плюс" вимог Податкового кодексу України (далі ПК України) під час формування податкової звітності з податку на додану вартість за результатами здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ "Брокбудкепітал" у лютому 2014 року. Позивач зазначив, що не отримав оскаржуваного рішення.

В позовній заяв вказано, що Господарські відносини із ТОВ "Брокбудкепітал" є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю позивача.

Наведене не спростовується зазначеними в акті перевірки доводами відповідача, які ґрунтуються на співставленні первинних документів позивача із інформацією щодо ТОВ "Брокбудкепітал" у системі АІС "Податковий блок".

При цьому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 826/9107/14 зобов`язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва вилучити з АІС "Податковий блок" інформацію про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Брокбудкепітал" (код 37450960), результати якої оформлені актом №1440/26-59-22-03/37450960 від 16.06.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Брокбудкепітал" (код 37450960) з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період вересень 2013р., лютий 2014 року".

Крім того, позивач звернув увагу на необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на висновки, викладені в акті від 27.11.2014 №1713/26-59-22-05, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій між ТОВ "Житлолюкс Плюс" та ТОВ "Брокбудкепітал".

Щодо задокументованих господарських операцій між ТОВ "Житлолюкс Плюс" та ТОВ "Брокбудкепітал" у лютому 2014 року контролюючий орган зазначив, що позивач безпідставно сформував за такими операціями у розмірі 142333,34 грн, оскільки: позивачем не надано до перевірки документів щодо оплати за отримані послуги, видаткові накладні; за даними АІС "Податковий блок" за тими ж операціями ТОВ "Житлолюкс Плюс" задекларовано податковий кредит у розмірі 142333,34 грн, а ТОВ "Брокбудкепітал" податкові зобов`язання у розмірі 126403,34 грн; відсутня інформація щодо наявності у ТОВ "Брокбудкепітал" основних фондів; ДПІ у Шевченківському районі складено акт про неможливість проведенні зустрічної звірки від 16.06.2014 № 1440/26-59-22-03/37450960 згідно якого встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Брокбудкепітал" за період вересень 2013, лютий 2014.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Житлолюкс Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Брокбудкепітал" за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 27.11.2014 №1713/26-59-22-05 у якому зафіксовано порушення ТОВ "Житлолюкс Плюс" вимог пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 142333,00 грн в результаті безпідставного формування податкового кредиту за результатами задокументованих операцій з придбання послуг у ТОВ "Брокбудкепітал" у лютому 2014 року.

На підставі вказаного висновку перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №00018052205, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 142333,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35583,00 грн.

ТОВ "Житлолюкс Плюс" не погодилося із податковим повідомленням-рішенням від 17.12.2014 №00018052205 та звернулось до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Зазначена норма кореспондується і з абзацом третім пункту 58.3 статті 58 ПК України, яким передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (за зареєстрованим місцем проживання) вважається врученим у тому числі і у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 ПК України, суд зазначає, що контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №826/17798/18, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19.

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №00018052205 надіслане на зареєстровану адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, який повернувся до контролюючого органу неврученим.

Доказів повідомлення позивачем про зміну податкової адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №00018052205 вважається належним чином врученим позивачу.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі Положення).

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

З огляду на викладене, платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Вказані висновки висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно матеріалів справи, ТОВ "Арсан-буд" (Замовник) та ТОВ "Житлолюкс Плюс" (Підрядник) уклали договір підряду від 04.06.2013 № 04/06-Б5 Додаткову угоду до такого Договору від 09.01.2014 №1 за умовами яких Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується відповідно до умов цього Договору власними та залученими силами і засобами, виконати комплекс підрядних робіт по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу та монтажу збірних залізобетонних конструкцій на будівництві багатоквартирної житлової забудови території 3-го мікрорайону IV житлового району на земельній ділянці площею 5,0088 га (житловий будинок №5) по вул. Київській, 243 в м. Бровари, Київської області.

Відповідно до пункту 2.4.1 вказаного договору Підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників.

Також ТОВ "Арсан-Буд" (Замовник) та ТОВ "Житлолюкс Плюс" (Підрядник) уклали договір підряду від 23.01.2014 № 23/01-2014 та Додаткові угоди до такого Договору від 25.02.2014 №1 та від 22.04.2014 №3 за умовами яких Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується відповідно до умов цього Договору власними та залученими силами і засобами, виконати комплекс підрядних робіт по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу та монтажу збірних залізобетонних конструкцій на будівництві багатоквартирної житлової забудови території 3-го мікрорайону IV житлового району по вул. Київській, 243 в м. Бровари, Київської області, будинок типу 1, секції №1, №2, №3.

Відповідно до пункту 4.3.1 вказаного договору Підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників.

ТОВ "Житлолюкс Плюс" (Замовник) та ТОВ "Брокбудкепітал" (Підрядник) уклали договір підряду від 03.02.2014 № 03/02-14П за умовами якго Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується відповідно до умов цього Договору власними та залученими силами і засобами, виконати комплекс підрядних робіт по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу та монтажу збірних залізобетонних конструкцій на будівництві багатоквартирної житлової забудови території 3-го мікрорайону IV житлового району по вул. Київській, 243 в м. Бровари, Київської області. Перша черга будівництва.

На виконання вказаного договору ТОВ "Брокбудкепітал" виконало роботи на загальну суму 431 804,51 грн, у тому числі ПДВ 71967,42 грн, що підтверджується підписаними 28.02.2014 довідкою про вартість виконаних робіт за лютий 2014 року та актом №1 приймання виконаних робіт за лютий 2014 року.

Згідно із випискою з банківського рахунку ТОВ "Житлолюкс Плюс" оплата за вказані роботи проведена ТОВ "Житлолюкс Плюс" у повному обсязі 07.03.2014.

ТОВ "Брокбудкепітал" складено податкову накладну від 28.02.2014 № 455 на загальну суму 431804,51 грн, у тому числі ПДВ 71967,42 грн. Вказану суму ПДВ ТОВ "Житлолюкс Плюс" включено до складу податкового кредиту за лютий 2014 року.

ТОВ "Житлолюкс Плюс" (Замовник) та ТОВ "Брокбудкепітал" (Підрядник) уклали договір підряду від 30.01.2014 № 30/01-14П за умовами якго Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується відповідно до умов цього Договору власними та залученими силами і засобами, виконати комплекс підрядних робіт по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу та монтажу збірних залізобетонних конструкцій на будівництві багатоквартирної житлової забудови території 3-го мікрорайону IV житлового району по вул. Київській, 243 в м. Бровари, Київської області. Перша черга будівництва.

На виконання вказаного договору ТОВ "Брокбудкепітал" виконало роботи на загальну суму 422195,49 грн, у тому числі ПДВ 70365,91 грн, що підтверджується підписаними 28.02.2014 довідкою про вартість виконаних робіт за лютий 2014 року та актом №1 приймання виконаних робіт за лютий 2014 року.

Згідно із випискою з банківського рахунку ТОВ "Житлолюкс Плюс" оплата за вказані роботи проведена ТОВ "Житлолюкс Плюс" у повному обсязі 07.03.2014 та 14.03.2014.

ТОВ "Брокбудкепітал" складено податкову накладну від 28.02.2014 № 456 на загальну суму 422195,49 грн, у тому числі ПДВ 70 365,91 грн. Вказану суму ПДВ ТОВ "Житлолюкс Плюс" включено до складу податкового кредиту за лютий 2014 року.

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують виконання відповідних робіт ТОВ "Брокбудкепітал", прийняття та оплату таких робіт ТОВ "Житлолюкс Плюс".

Посилання відповідача на відсутність на момент перевірки документів щодо оплати за отримані послуги спростовуються даними із виписками з банківського рахунку ТОВ "Житлолюкс Плюс".

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано до перевірки видаткові накладні не узгоджуються із змістом вказаних господарських операцій між ТОВ "Житлолюкс Плюс" та ТОВ "Брокбудкепітал".

Верховний Суд у постановах від 12.06.2018 у справі № 825/3419/14, від 30.06.2022 у справі № 1.380.2019.004460, від 01.02.2023 у справі № 300/1753/21 вказав, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Так, видаткові накладі складаються за фактами поставок товару, однак, у даному випадку ТОВ "Брокбудкепітал" виконувало роботи на замовлення ТОВ "Житлолюкс Плюс", а тому належними первинними документами для підтвердження виконання таких робіт є довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних робіт, які надані позивачем.

Питання дотримання пропускного режиму на будівельні майданчики та наявності документально підтверджених фактів інструктажу працівників по охороні праці, не пов`язані із податковим обліком вказаних господарських операцій, адже стосуються дотримання відповідних норм ТОВ "Брокбудкепітал" при виконанні робіт.

За змістом постанови Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 813/4501/13-а узагальнена податкова інформація, зроблена за результатами податкового контролю щодо господарської діяльності контрагентів платника в контексті оцінки реальності господарських операцій не відповідає критерію юридичної значущості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/9072/16).

Необхідно зауважити, що залучення ресурсів для надання послуг позивачу могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів, зокрема й щодо придбання матеріального втілення результатів надання таких послуг. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

Таким чином, суд вважає недоведеними висновки відповідача про нереальність вказаних господарських операцій між ТОВ "Житлолюкс Плюс" та ТОВ "Брокбудкепітал" з огляду на відсутність інформації щодо наявності у ТОВ "Брокбудкепітал" основних фондів, а також складання ДПІ у Шевченківському районі акт про неможливість проведенні зустрічної звірки від 16.06.2014 № 1440/26-59-22-03/37450960 згідно якого встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Брокбудкепітал" за період вересень 2013, лютий 2014.

Крім того, дії ДПІ у Шевченківському районі щодо складання акту про неможливість проведенні зустрічної звірки від 16.06.2014 № 1440/26-59-22-03/37450960 були предметом судового розгляду у справі № 826/9107/14, за результатом розгляду якої постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 826/9107/14 зобов`язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва вилучити з АІС "Податковий блок" інформацію про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Брокбудкепітал" (код 37450960), результати якої оформлені актом №1440/26-59-22-03/37450960 від 16.06.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Брокбудкепіталз контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період вересень 2013р., лютий 2014року".

У постанові від 23.05.2023 у справі № 360/1283/20 Верховний Суд зауважив, що покликання на недотримання контрагентами податкового законодавства не може слугувати одноосібною підставою для позбавлення платника податкової вигоди, оскільки відповідальність настає лише в разі доведення податковим органом недобросовісності дій платника, наміру останнього отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених, взаємозалежних, необумовлених ринковими механізмами дій суб`єктів (юридичних або фізичних осіб), які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних результатів для одного з суб`єктів оподаткування.

З огляду на принцип індивідуальної відповідальності за податкові правопорушення, не можуть мати негативних наслідків для позивача доводи контролюючого органу про те, що за даними АІС "Податковий блок" за тими ж операціями ТОВ "Житлолюкс Плюс" адекларовано податковий кредит у розмірі 142 333,34 грн, а ТОВ "Брокбудкепітал" податкові зобов`язання у розмірі 126 403,34 грн;

До того ж, аналіз даних Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про наявність постанов касаційного адміністративного суду, за змістом яких судами відхилені доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивачів у відповідних справах з ТОВ "Брокбудкепітал" у 2014 році (постанови Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 826/27034/15, від 13.10.2020 у справі № 826/12583/15).

Враховуючи наявність достатнього документального підтвердження виконання ТОВ "Брокбудкепітал" робіт на замовлення ТОВ "Житлолюкс Плюс", оплати таких робіт ТОВ "Житлолюкс Плюс" та зв`язку таких робіт із господарською діяльністю ТОВ "Житлолюкс Плюс", суд дійшов висновку про недоведеність висновків перевірки про нереальність вказаних господарських операції між ТОВ "Житлолюкс Плюс" та ТОВ "Брокбудкепітал".

Таким чином, позивач правомірно відобразив у податковому обліку операції з придбання вказаних робіт у ТОВ "Брокбудкепітал" та сформував податковий кредит за рахунок податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості таких робіт.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків від акту перевірки від 27.11.2014 №1713/26-59-22-05 про нереальність господарських операцій між ТОВ "Житлолюкс Плюс" та ТОВ "Брокбудкепітал", що свідчить про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 №00018052205.

Проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваного рішення, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 360,08 грн. (квитанція від 12.05.2015 №13630673 на суму 73,08 грн., квитанція від 02.06.2015 №239483 на суму 287,00 грн.).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову): за подання до адміністративного суду позову майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (підпункт 1 пункту 3 частини другої); під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги (частина третя).

З урахуванням наведеного правового регулювання та ціни позову 177916,00 грн. (грошове зобов`язання визначене в оскаржуваному податковому-рішенні) судовий збір становив 355,83 грн.

Оскільки позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 355,83 грн. Решта суми може бути повернута позивача за його заявою.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17.12.2014 №00018052205.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлолюкс Плюс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 355,83 грн (триста п`ятдесят п`ять гривень вісімдесят три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлолюкс Плюс" (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Коцюбинського, будинок 7, офіс 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 36856859).

Відповідач Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.