Рішення

від 11.09.2024 по справі 320/47121/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року місто Київ № 320/47121/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Розуменко А.Б., розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Світ Тепла" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представник позивача адвокат Пікалова Ю.М.;

представника відповідача Гайдай В.М.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Світ Тепла" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 14.09.2023 №00579770702; від 14.09.2023 №00579830702; від 14.09.2023 №00579890702; від 14.09.2023 №00579880702; від 14.09.2023 №0581062304; від 06.12.2023 №00771740702.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду: від 25.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті, визначено дату підготовчого судового засідання; від 04.03.2024 закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті; від 15.07.2024 витребувано в позивача докази. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Підставами позову визначено: порушення відповідачем процедури розгляду заперечень на акт перевірки, оскільки подані вчасно заперечення не були розглянуті; необґрунтованість висновків акту перевірки про реалізацію товарно-матеріальних цінностей третім особам, оскільки вони були списані правомірно з дотриманням форми та змісту актів списання, зокрема з вказівкою підстав, мети такого списання; помилковість висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікпрапйм", оскільки до перевірки були надані документи на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом; позивач належно виконав свій обов`язок з подання звіту про контрольовані операції, який було прийнято відповідачем; безпідставність застосування штрафної санкції за порушення, вчинене під час карантину.

Відповідачем подано відзив про невизнання позову. У відзиві зазначено про встановлення під час перевірки безпідставного списання платником податків товарно-матеріальних цінностей, що призвело до заниження податкових зобов`язань. Відповідачем зроблено висновок про реалізацію позивачем не облікованих товарно-матеріальних цінностей третім особам без реєстрації податкових накладних. За висновком контролюючого органу, позивачем не підтверджено здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Нікпрайм".

Дослідивши докази суд установив.

Відповідачем проведено документальну планову перевірку ТОВ "Компанія "Світ Тепла", за результатами чого складено акт перевірки від 22.02.2022 №11215/26-15-0702-01-03/39211956.

Згідно з актом перевірки встановлено порушення ТОВ "Компанія "Світ Тепла":

пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (ПК України), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, пунктів 2.1, 2.15, 2.16 "Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, пунктів 5, 7 "Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.02.1999 за №860/4153; пункту 7 "Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18.05.2012 №568, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.06.2012 за № 903/21215, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 14093768,00 грн. (2017 рік 7632,00 грн, 2019 рік 372183,00 грн., 2020 рік 2520934,00 грн), завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у 2018 році на суму 146006,00 грн.;

пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 6264282,00 грн. (жовтень 2017 року 37681,00 грн., грудень 202 року 28109,00 грн., лютий 2021 145089,00 грн., серпень 2021 246251,00 грн., вересень 2021 5807152,00 грн.), завищено від`ємне значення податку на додану вартість за вересень 2021 року на суму 367351,00 грн.;

пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України в частині відсутні реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 6718534,00 грн. (січень 2020 року 8180,00 грн., лютий 2020 року 15194,00 грн.; березень 2020 року 1279,00 грн., квітень 2020 року 15758,00 грн, травень 2020 року 13817,00 грн., червень 2020 року 26822,00 грн., липень 2020 року 36109,00 грн., серпень 2020 року 55456,00 грн., вересень 2020 року 72432,00 грн., жовтень 2020 року 128817,00 грн., листопад 2020 року 80953,00 грн., грудень 2020 року 73597,00 грн., січень 2021 року 31960,00 грн., лютий 2021 року 39770,00 грн., березень 2021 року 31540,00 грн., квітень 2021 року 85738,00 грн., травень 2021 року 56324,00 грн., червень 2021 року 124582,00 грн., липень 2021 року 79024,00 грн., серпень 2021 року 8449,00 грн., вересень 2021 року 5734433,00 грн.);

пункту 57.2 статті 57 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1506.10 грн.;

пункту 63.3 статті 63 ПК України в частині неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП;

підпункту 39.4.2 пункту 39.2. статті 39 ПК України щодо неподання звіту про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2020 звітний рік.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 22.02.2022 №11215/26-15-0702-01-03/39211956.

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 17.08.2023 №4073-к "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Світ Тепла" на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.5 статті 78 ПК України призначено документальну позапланову виїзну перевірку з питань що стали предметом оскарження.

За наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Світ Тепла" складено акт від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956.

Згідно з актом перевіркою встановлено порушення ТОВ "Компанія "Світ Тепла":

пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (ПК України), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, пунктів 2.1, 2.15, 2.16 "Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, пунктів 5, 7 "Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.02.1999 за №860/4153; пункту 7 "Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18.05.2012 №568, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.06.2012 за № 903/21215, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 9122052,00 грн. (2017 рік 7632,00 грн, 2019 рік 372183,00 грн., 2020 рік 2507535,00 грн), завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у 2018 році на суму 146006,00 грн.;

пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 680584,00 грн. (жовтень 2017 року 37681,00 грн., грудень 202 року 13224,00 грн., лютий 2021 138301,00 грн., серпень 2021 366500,00 грн., вересень 2021 124878,00 грн.), завищено від`ємне значення податку на додану вартість за вересень 2021 року на суму 367351,00 грн.;

пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України в частині відсутні реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1010254,00 грн. (січень 2020 року 8180,00 грн., лютий 2020 року 15139,00 грн.; березень 2020 року 730,00 грн., квітень 2020 року 15758,00 грн, травень 2020 року 10818,00 грн, червень 2020 року 26492,00 грн., липень 2020 року 32532,00 грн., серпень 2020 року 54918,00 грн., вересень 2020 року 71112,00 грн., жовтень 2020 року 124387,00 грн., листопад 2020 року 100927,00 грн., грудень 2020 року 50836,00 грн., січень 2021 року 28256,00 грн., лютий 2021 року 36686,00 грн., березень 2021 року 32291,00 грн., квітень 2021 року 87631,00 грн., травень 2021 року 50241,00 грн., червень 2021 року 117023,00 грн., липень 2021 року 86571,00 грн., серпень 2021 року 7567,00 грн., вересень 2021 року 52159,00 грн.);

пункту 57.2 статті 57 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1506.10 грн.;

пункту 63.3 статті 63 ПК України в частині неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП;

підпункту 39.4.2 пункту 39.2. статті 39 ПК України щодо неподання звіту про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2020 звітний рік з контрагентом-нерезидентом компанією "Defro Sp z.o.o. S.K." (Республіка Польща).

Згідно з поштовим конвертом та трекінгом Укрпошти рекомендоване поштове відправлення №0407601156280 надіслано ГУ ДПС у м. Києві 07.09.2023 на адресу ТОВ "Компанія "Світ Тепла" та вручене адресату 11.09.2023.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956, які отримано контролюючим органом 18.09.2023, що підтверджується печаткою та відповідною розпискою відповідальної особи про отримання.

На підставі акту перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 14.09.2023 00579810702, яким визначено (збільшено) грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 9217006,00 грн. (податок 9122052,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 94954,00 грн.);

від 14.09.2023 №00579770702, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у зв`язку з завищенням від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 146006,00 грн. (за звітний період 2018 рік);

від 14.09.2023 №00579830702, яким визначено (збільшено) грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 850730,00 грн. (податок 680584,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 170146,00 грн.);

від 14.09.2023 №00579890702, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у зв`язку з завищенням від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 367351,00 грн. (за звітний період 2021 рік);

від 14.09.2023 №00579880702, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 11659,50 грн. у зв`язку з нескладенням або та / або нереєстрацією протягом граничного строку податкових накладних / розрахунків коригування на суму податку на додану вартість 1010254,00 грн.;

від 14.09.2023 №0581062304, яким визначено грошове зобов`язання на суму 630600,00 грн. штрафні (фінансові) санкції за порушення підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України.

Позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС України від 30.11.23 №15630/699-00-06-01-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 00579810702 у частині заниження доходів на суму отриманих коштів від контрагентів-покупців та в частині застосованих штрафних санкцій, в іншій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Згідно зі штрихкодом поштового відправлення та трекінгом Укрпошти рекомендоване поштове відправлення №0600065074637 від ДПС України направлено 30.11.2023 та вручено адресату 04.12.2023.

На підставі акта перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956 та рішення ДПС України від 30.11.2023 №15630/699-00-06-01-01-06 відповідачем замість скасованого податкового повідомлення-рішення від 14.09.2023 00579810702 прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 06.12.2023 №00771740702, яким визначено (збільшено) грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 1047088,00 грн. (податок 1045280,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 1908,00 грн.).

Не погоджуючись з податковими повідомленням-рішеннями від 14.09.2023 №00579770702; від 14.09.2023 №00579830702; від 14.09.2023 №00579890702; від 14.09.2023 №00579880702; від 14.09.2023 №0581062304; від 06.12.2023 №00771740702, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України в разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

За змістом статті 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження. Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається в разі розгляду заперечення до акта перевірки контролюючим органом, який проводив перевірку.

Судом установлено подання позивачем заперечень на акт перевірки від 22.02.2022 №11215/26-15-0702-01-03/39211956.

Відповідачем відповідно підпункту 78.1.5 пункту 78.5 статті 78 ПК України прийнято наказ від 17.08.2023 №4073-к про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Світ Тепла з питань що стали предметом оскарження.

За наслідками цієї перевірки складено акт від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956, який вручено платнику податків 11.09.2023, що підтверджується поштовим конвертом та трекінгом Укрпошти про надіслання та вручення рекомендованого поштового відправлення №0407601156280.

Подані позивачем заперечення на акт перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956, отримані контролюючим органом 18.09.2023, що підтверджується печаткою та відповідною розпискою відповідальної особи про отримання.

Відповідачем не висловлено заперечень щодо наведених обставин, заяв, клопотань з цього приводу не подано.

Згідно з абзацом десятим підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 87 ПК України в разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.

За змістом наведеної норми, в разі подання платником податків заперечень на акт перевірки, проведеної відповідно підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний скласти висновок відповідно до статті 86 ПК України.

Відповідачем не надано висновку, складеного за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Світ Тепла" на підставі 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України в частині нескладення контролюючим органом висновку на заперечення платника податків висновку відповідно до статті 86 ПК України.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих за її висновками податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 28.09.2022 у справі №160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

У спірному випадку суд враховує, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Компанія "Світ Тепла" проведена на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України за результатами розгляду заперечень платника податків, які подані на попередній акт перевірки. Процедура розгляду заперечень на акт перевірки, проведеної згідно з наведеною нормою, не передбачає права платника податків на участь у розгляді цих заперечень. Такі заперечення мають бути долученні до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку.

Судом зазначалось, що позивач скористався правом на оскарження до ДПС України податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956. За результатами розгляду скарги ДПС України частково врахувало відповідні доводи позивача.

На думку суду, в розглядуваному випадку з урахуванням встановлених обставин, нескладення відповідачем висновку відповідно до статті 86 ПК України на заперечення платника податків щодо акта перевірки. яка проведена на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, не є достатньою підставою для визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними саме на підставі наведеного порушення.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Згідно з актом перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956 позивачем у жовтні 2017 року занижено податок на додану вартість на суму 37681,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Нікпрайм", оскільки взаємовідносини позивача з цим контрагентом не були нереальними.

За твердженням позивача, в жовтні 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Нікпрайм" (постачальник) укладено договір поставки товарів на підставі частини першої статті 181 ГК України у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень щодо отримання товарів (продукції) оплатою їх вартості та подальшого використання їх у господарській діяльності позивача. Позивачем придбано 27.10.2017 у ТОВ "Нікпрайм" товар, про що свідчать зареєстровані податкові накладні від 27.10.2017 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Оплата за поставлений товар була проведена 02.11.2017 на суму 170400,00 грн. та 03.11.2017 на 55687,80 грн.

Відповідачем здійснення позивачем такої оплати на користь ТОВ "Нікпрайм" не заперечувалась, в акті перевірки ця оплата підтверджена.

Не заперечуючи право позивача не укладати договори поставки письмово, суд вважає, що це не звільняє платника податків від обов`язку складати первинні документи за наслідками здійснення відповідних господарських операцій відповідно до згаданого судом Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку. Відсутність таких документів ставить під сумнів обґрунтованість сформованої податкової звітності за наслідками господарських операцій, щодо яких відсутні первинні документи. Вимога до складання первинних документів не є формальною, оскільки саме первинні документи дають можливість оцінити зміст і характер господарської операції. Щодо господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, то первинні документи дають можливість установити вид товару, обсяги та умови поставки, можливість контрагентів виконати свої зобов`язання, пов`язаність господарської операції з господарською діяльністю контрагентів, наявність економічної мети здійснення такої господарської операції.

Позивач пояснив, що згідно з податковими накладними придбавав у ТОВ "Нікпрайм" радіатори, крани, муфти, труби, системи очистки, які доставлялися ТОВ "Нікпрайм", тому товарно-транспортні накладні не складались. Згодом постановлені товари реалізовувались покупцям, проте докази такої реалізації суду не надано через те, що придбані товари реалізовувались в різні період разом з іншим товарами, які придбавались у багатьох інших постачальників.

На думку суду такі пояснення не є достатніми для висновку про фактичне придбання позивачем товарів у ТОВ "Нікпрайм", оскільки неможливо встановити яким чином товари поставлялись позивачу, як вони приймались, обліковувались та знімались з обліку, використовувались в господарські діяльності платника податку, про що стверджує позивач. Стверджуючи в позовній заяві, що придбання товарів здійснювалось з метою здійснення господарської діяльності, відповідних доказів позивачем не надано. Та обставини, що товари реалізовувались в різні періоди з іншими товарами не може слугувати поважною причиною ненадання доказів на підтвердження доводів позивача про пов`язаність господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Нікпрайм" з господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України): кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та перечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша); в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (часина друга).

В цьому випадку обов`язок доказування використання позивачем придбаних у ТОВ "Нікпрайм" товарів покладено саме на платника податків, оскільки відповідні обставини не були предметом перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому судом не застосовувався принцип офіційного з`ясування обставин справи згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України шляхом витребування доказів, оскільки позивачем не повідомлено суду про наявність доказів або про наявність інших засобів доказування на підтвердження доводів позивача використання товарів, придбаних у ТОВ "Нікпрайм". Пояснення позивача зводяться до нескладання первинних документів та неможливість подання інших доказів.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи позивача про необґрунтованість висновку контролюючого органу про непідвтердження позивачем придбання у ТОВ "Нікпрайм" товарів. Та обставина, що контролюючим органом не було зупинено реєстрацію відповідних податкових накладних не є доказом фактичного здійснення позивачем господарських операцій та не спростовує наведених висновків суду.

Водночас судом не взято до уваги посилання позивача в акті перевірки на бази даних органів ДПС України щодо контрагента позивача ТОВ "Нікпрайм", зокрема щодо наявності ресурсів, неподання звітності з 2018 року, анулювання свідоцтва платника податків 12.03.2019 у зв`язку із наданням декларацій про відсутність поставок, оскільки в суду та позивача відсутній доступ до цих баз даних контролюючого органу, відповідних доказів до відзиву не додано, клопотань з цього приводу не заявлено. Крім того, суд вважає слушними доводим позивача про те, що спірні господарські операції відбувались у 2017 роках, водночас в акті перевірки йдеться про діяльність ТОВ "Нікпрайм" у 2018-2019 роках. Щодо наявності кримінальних проваджень відносно посадових осіб ТОВ "Нікпрайм", то суд також вважає, що це не може бути доказом неможливості здійснення ТОВ "Нікпрайм" зазначених господарських операцій, оскільки відповідачем не зазначено, які саме судові рішення та встановлені судом у кримінальному провадженні обставини підтверджують доводи контролюючого органу.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача про протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення від 14.09.2023 №00579770702.

Перевіркою також установлено декларування ТОВ "Компанія "Світ тепла" господарських операцій з контрагентами-покупцями ТОВ "Будівельна компанія "Укркомплексбуд" (код 35703778), ТОВ "Компанія "Іскра-груп" (код 36279262), ТОВ "ВУ "Традиції будівництва" (код 39387959), ТОВ "Екобуденерго" (код 39951326), ТОВ "Петком Пауер" (код 41024431), ТОВ "УБК "Аркадія" (код 42347350), ТОВ "Будкомред" (код 42374735), ТОВ "Техбудстиль" (код 43093329), ТОВ "Буд альянс компані" (код 43139530), ТОВ "Басс білдинг" (код 43195583), ТОВ "Ретсет" (код 43217016), ТОВ "Вокар-Буд" (код 43352471), ТОВ "Амадем плюс" (код 43359943), ТОВ "БА "Версальбуд" (код 43370904), ТОВ "Стекс-борс" (код 43427269), ТОВ "Графіт-торг" (код 43427405), ТОВ "ЛТД Мегапром-торг" (код 43462277), ТОВ "Скай-кепітал буд" (код 43522409), ТОВ "Рентобуд" (код 43576784), ТОВ "Ск-цегла" (код 43883032), ТОВ "Меридіан констракшн" (код 44023121), ТОВ "Будсіті торг" (код 44091715), по яким встановлено нереальність проведення господарських операцій.

За висновком відповідача, отримані вказаними контрагентами позивача кошти не пов`язані з постачанням товарів та за відсутності та за відсутності даних у позивача щодо їх повернення в майбутньому, кваліфікуються як активи, які слід враховувати в складі інших доходів звітного періоду, що не знайшло відображенні у фінансовій звітності платника податків та не враховано при визначені об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у період, що перевірявся. Задекларовані платником податку суми доходів від реалізації товарів при непідвтердженні реальності операцій з поставки товару не змінюються, оскільки одночасно реалізований товар списано у зв`язку з його реалізацією та не обліковується у складі залишків товарних запасів станом на 30.09.2021, тобто перевіркою встановлено реалізацію товарів третім особам.

На підставі наведеного відповідач дійшов висновку про заниження доходів позивачем на загальну суму 44870957,00 грн., що призвело до заниження доходів на вказану суму в податковому обліку (рядок 01 Декларації): за 2019 рік 2067685,00 грн., за 2020 рік 11371603,00 грн., за 9 місяців 2021 року 31431669,00 грн. Водночас вказане порушення не вплинуло на визначення суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Підставами позову не визначено необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій за наведеним контрагентами, тому відповідні обставини суд не встановлював, доказів не досліджував, правової оцінки не надавав.

У позовній заяві зазначено про обґрунтованість списання товарно-матеріальних цінностей, які були використанні для облаштування бетонної підлоги для зберігання товарів. З цією метою позивач 03.08.2020 прийняв земельну ділянку на підставі попереднього договору оренди земельної ділянки від 02.08.2020 та акту приймання-передачі. Для того аби зробити цю земельну ділянку придатною для зберігання товарів, позивач облаштував на ній бетонну підлогу, яка слугувала місцем для зберігання товарів. Оскільки бетонна підлога влаштовувалася позивачем для зберігання своїх товарів та їх реалізації з цього місця зберігання, то витрати на її облаштування списувалися саме на з на збут.

Під час судового розгляду справи представник позивач пояснила, що для облаштування бетонної підлоги товариство самостійно закупило необхідні матеріали, які були використані в процесі облаштування бетонної підлоги. Відповідно ці матеріали підлягали списанню як такі, що використані в господарській діяльності товариства.

Оскільки позивачем не складалась проектна документація, не надано інших первинних документів на підтвердження придбання, обліку, переміщення, використання відповідних матеріалів для влаштування бетонної підлоги, судом витребувано докази фототаблиці на підтвердження існування бетонної підлоги.

На думку суду, подані позивачем фототаблиці із зображенням бетонної підлоги та прив`язкою до адреси місця здійснення позивачем господарської діяльності, підтверджують її існування.

Відповідно до підпункту 15.4 пункту 15 П(С)БО 16 до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

За змістом пункту 19 П(С)БО 16 витрати на збут включають витрати, пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона). Витрати на утримання та обслуговування будівель (споруд) слід включати до витрат на збут (93 рахунок), якщо будівля (споруда) пов`язана зі складом.

Позивачем не надано первинних документів, які б дозволили суду дійти висновку про обґрунтованість списання придбаних раніше товарно-матеріальних цінностей у зв`язку з їх використанням для побудови цементної підлоги. Відсутність проектної документації, кошторису, актів використання матеріалів, інші первинні документи не дають можливості суду встановити об`єм робіт, кількість використаних матеріалів, періоди їх використання. Відповідно неможливо зробити висновку, що заявлені до списання товарно-матеріальні цінності використані для зазначеної цілі. Водночас суд відхиляє доводи відповідача, що на право списання товарно-матеріальних цінностей у спірному випадку може вплинути відсутність договору оренди земельної ділянки та дозволу на влаштування цементної підлоги в разі, коли б судом було встановлено обґрунтованість їх списання.

На думку суду, доводи позивача щодо обґрунтованості списання товарно-матеріальних цінностей є помилковими, тому відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2023 №00579830702.

В акті перевірки зазначено про заниження позивачем податку на прибуток через відсутність на обліку товарно-матеріальних цінностей. На підставі встановлених обставин котнтролюючий орган дійшов висновку про реалізацію таких товарів третім особам.

Суд погоджується з доводами позивача про безпідставність такого висновку, оскільки обставин реалізації не облікованих товарів третім особами під час перевірки не встановлено, відповідно позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2023 №00771740702, від 14.09.2023№00579890702 підлягають задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про реалізацію необлікованих товарів третім особам, відповідно помилковим є висновок про обов`язок реєстрації податкових накладних. Відтак податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 №00579880702 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Контролюючим органом за наслідками перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 39.2. статті 39 ПК України, за яким платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції. Платники податків, які є учасниками відповідної міжнародної групи компаній та у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що такий висновок зроблено через неподання позивачем звіту відповідно до наведеної норми, оскільки ТОВ "Компанія "Світ тепла" укладено зовнішньоекономічні контракт з контрагентом-нерезидентом компанією "Defro Sp z.o.o. S.K." (Республіка Польща).

Позивачем у позові та під час судового розгляду визнано обов`язок подати звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній у зв`язку з укладенням контракту та здійснення операцій з контрагентом Defro Sp z.o.o. S.K." (Республіка Польща).

В акті перевірки зафіксовано, що позивач всупереч вимогам підпункту 39.4.2 пункту 39.2. статті 39 ПК України подало 07.02.2022 звіт №9374032164 про контрольовані операції за 2020 рік та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній від 07.02.2022 №9374031958 з порушенням термінів.

Суд погоджується з доводами представника позивача про необґрунтованість висновків акту перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956 про неподання позивачем звіту про контрольовані операції за 2020 рік та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, оскільки в цьому акті встановлено подання платником податків вказаних зітних документів з порушенням термінів.

При цьому доказів на спростування доводів позивача про те, що звіт був прийнятий контролюючим органом не надано. У відзиві відповідач жодних аргументів на доводи позивача про прийняття звіту не навів.

Пунктом 120.3 статті 120 ПК України передбачено застосування штрафу за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній відповідно до вимог статті 39 цього Кодексу.

В спірному випадку встановлено подання платником податків, станом на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.09.2023 №0581062304, звіту та повідомлення з порушенням строків. Відтак висновки контролюючого органу щодо неподання вказаної звітності є необґрунтованими.

В акті перевірки зазначено про надання контролюючим органом звіту про контрольовані операції за 2020 рік від 07.02.2022 №9374032164 та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2020 рік від 07.02.2022 №9374031958 статусу "не визнано як податкова звітність" у зв`язку порушенням платником податків строків їх подання.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПКУ України податкова декларація, розрахунок, звіт (податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Пунктом 49.15 статті 49 ПК України встановлено, що Податкова декларація вважається неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого-третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та надання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" для податкових декларацій, поданих у такий спосіб.

У разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (підпункт 49.9.2 пункт 49.9 статті 49 ПК України).

У матеріалах справи відсутні докази про прийняття контролюючим про надсилання платнику податків повідомлення про відмову в прийняті його звітності. Про такі обставини сторони суд не повідомляли, клопотання з цього приводу не заявлялись.

З огляду на встановлені обставини щодо фіксації в акті перевірці обставин подання позивачем звіту про контрольовані операції за 2020 рік від 07.02.2022 №9374032164 та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2020 рік від 07.02.2022 №9374031958, не встановлення під час судового розгляду адміністративної справи обставин надсилання позивачу повідомлення про неприйняття вказаної звітності, суд вважає, що встановлення такій звітності статусу "не визнано як податкову звітність" не є підставою вважати звітність не поданою. Суд зауважує, що порушення строків подання звітності не є достатньою підставою для її неприйняття згідно зі статтею 49 ПК України. При цьому суд ураховує, що контролюючим органом встановлено єдиний недолік поданої платником податків звітності порушення строків її подання.

Відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім визначених цим пунктом випадків, серед яких не зазначено підпункт 120.3 статті 120 ПК України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24:00 год. 30.06.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Судом установлено, що порушення щодо неподання позивачем звітності на підставі підпункту 39.4.2 пункту 39.2. статті 39 ПК України за 2020 рік тривало з 01.10.2021 (строк, до якого мали бути подані звіт та повідомлення) по 07.02.2022 (день, коли ці документи були подані).

Отже, обґрунтованими є доводи позивача про безпідставність застосування штрафу на підставі підпункту 120.3 статті 120 ПК України за порушення, яке тривало під час дії карантину.

Враховуючи наведене, наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2023 №0581062304, відповідно задоволення позовних вимог в цій частині.

Підсумовуючи все викладене в сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачем сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру в розмірі 26840,00 грн. (платіжна інструкція від 12.12.2023 №100061643).

З урахуванням пропорційності задоволених вимог на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 18077,00 грн.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.09.2023 №00579890702; від 14.09.2023 №00579880702; від 14.09.2023 №0581062304; від 06.12.2023 №00771740702.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Світ Тепла" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 18077,00 грн. (вісімнадцять тисяч сімдесят сім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління ДПС у м. Києві.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Світ Тепла" (ідентифікаційний код 39211956, адреса місцезнаходження: 02660, місто Київ, вулиця Бориспільська, 7).

Відповідач Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, адреса місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 18 жовтня 2024 року.

Суддя Донець В.А.