Рішення

від 16.10.2024 по справі 420/35538/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35538/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства Алібі до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішень

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду через систему Електронний суд з позовною заявою звернулось Приватне підприємство Алібі (далі - позивач) до Одеської митниці (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2023 року № UA500500/2023/000762/2, прийняте Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що 12.01.2023 року між ПП АЛІБІ, як покупцем, та MAYUR ENTERPRISE (Індія), як продавцем, укладений контракт №2023-2-IN-ME, відповідно до якого Товар поставляється у кількості та на умовах вказаних у Інвойсі. У зв`язку із імпортуванням на територію України на умовах поставки : DAP Одеса, Україна, товару Арахис сирий, лущений, не очищений, не обсмажений та не приготовлений іншим способом, не підроблений без додавання інших речовин: солі, ароматизаторів., колібр ядра 60/70, сорт болд, дата виготовлення (пакування) 09.2023 року, врожай 2022 року, термін придатності 12 місяців, упакований в мішки по 25 кг, кількість мішків 1080, Торгівельна марка LIZA декларантом позивача подано до Митниці щодо митного оформлення вказаного товару електронну митну декларацію № UA UA500500040206U0 вiд 11.11.2023 року та документи, що підтверджують митну вартість товарів, визначену за ціною Контракту. За результатами наданих декларантом документів до митної декларації було складено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001433 від 13.11.2023р. та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000762/2 від 13.11.2023р. Позивач вважає дії митного органу щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом митної оцінки за ціною договору, неправомірними, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001433 такою, що підлягає скасуванню, рішення про коригування відповідачем митної вартості № UA500500/2023/000762/2 від 13.11.2023р.. за вищезазначеною партією товару протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що подані ним документи підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, тому висновки митниці про наявність будь-яких розбіжностей та коригування митної вартості товару в сторону його збільшення за другорядним методом є неправомірними. При цьому, зазначає, що у зв`язку із прийняттям оскаржуваних рішень на позивача було покладено додаткові фінансові зобов`язання у вигляді митних і інших пов`язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав Позивача.

19.01.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи на, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) 23UA500500040206U0 від 11.11.2023, відповідно до якої за умовами поставки DAP на митну територію України надійшов товар ПП АЛІБІ, а саме, Товар 1. 1. Арахіс сирий, лущений, не очищений, не обсмажений і не приготовлений іншим способом, не подрібнений, без додання інших речовин: солі, цукру, прянощів, ароматизаторів. ДСТУ 4822:2007. Врожаю 2022 р. Калібр 60/70. Сорт: "болд". Напрямок використання - промислова переробка. Дата виготовлення (пакування) 09.2023 р. Термін придатності 12 місяців. Пакування: мішки по 25 кг. нетто.Торговельна марка: "LIZA".Виробник: "MAYUR ENTERPRISE".Країна виробництва: Індія, IN/. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500040206U0 від 11.11.2023, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000762/2 від 13.11.2023. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 13.11.2023 декларантом ФОП ОСОБА_1 надіслано прайслист від 31.08.2023 б/н, копія митної декларації країни відправлення від 29.09.2023 №4286566 (повторно) та лист ПП "Алібі" від 13.11.2023 № №13-11- 2023 з переліком наданих документів для підтвердження митної вартості, додаткових документів та яким повідомлено митний орган, що всі документи надані, інших додаткові документів надаватися не буде. Таким чином декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, а також не спростовані раніше виявлені розбіжності. Вказані обставини стали підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000762/2 від 13.11.2023 та відмови митним органом у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення #UA500500/2023/001433 за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. При цьому, послідовно розглядаючи обмеження щодо застосування наступних методів визначення митної вартості товарів, які наведені у ст. ст. 59-63 Митного кодексу України, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний метод визначення митної вартості резервний. З огляду на вказане, відсутні підстави для задоволення позову.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25.12.2023 року позовну заяву залишено без руху

Ухвалою суду від 04 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ж ухвалою зобов`язано Одеську митницю разом з відзивом надати суду належним чином завірені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, у тому числі, але не виключно, МД на підставі яких скоригована митна вартість товарів, та документи, додані декларантом до митної деклараці .

Щодо клопотання представника відповідача, поданого разом з відзивом на позов, про розгляд справи з повідомленням сторін, суд враховує наступне.

Як вбачається з вказаного клопотання, то необхідність розгляду справи з повідомленням сторін обґрунтована віднесенням даної справи до категорії справ, яка містить можливий розмір матеріальних збитків на суму 107 151,37 грн., а тому вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи з наданням можливості у судовому засіданні надати усні пояснення по суті спору.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. ( частина 3 ст. 257 КАС України).

Натомість, у клопотанні про розгляд справи з викликом сторін представником відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалось би необхідність вирішення вказаного питання, а доводи, на які представник посилається у клопотанні є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Окрім того, відповідач не обґрунтовує надання яких саме пояснень є необхідним саме у судовому засіданні та яким чином розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) вплине на об`єктивність з`ясування обставин справи, або їх повноту та негативні наслідки.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не позбавлений права викласти свої міркування та заперечення у додаткових письмових поясненнях та надати додаткові докази по справі, тобто не позбавлений прав, передбачених ст. 44 КАС України.

Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

При цьому, суд зауважує, що предметом оскарження у даній справі є рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів, а не рішення суб`єкта владних повноважень, яким визначена сума грошових зобов`язань, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про її стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена необхідність продовження розгляду справи з викликом сторін, тому дане клопотання є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 04 січня 2024 року судом вирішено, що розгляд справи буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, виходячи із характеру та обсягу доказів по справі та характеру спірних правовідносин, які не потребують усного заслуховування сторін.

З огляду на вказане справа розглядається судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно умов зовнішньоекономічного контракту №2023-2-IN-ME від 12.01.2023 укладеного між з MAYUR ENTERPRISE (Індія) (Продавець) та ПП АЛІБІ (Покупець),, на умовах поставки DAP Одеса, Україна, на митну територію України ввезено товар, а саме: Арахіс сирий, лущений, не очищений, не обсмажений і не приготовлений іншим сп особом, не подрібнений, без додання інши х речовин: солі, цукру, прянощів, аромат изаторів. ДСТУ 4822:2007. Врожаю 2022 р. Калібр 60/70. Сорт: "болд". Напрямок ви користання - промислова переробка. Дата виготовлення (пакування) 09.2023 р. Терм ін придатності 12 місяців. Пакування: мішки по 25 кг. нетто .

З метою митного оформлення вказаного товару декларантом ПП АЛІБІ до митного органу була подана митна декларація (МД) №23UA500500040206U0 вiд 11.11.2023 року.В якій визначив митну вартість товарів, що імпортуються, за ціною контракту. (а.с.25-26)

На підтвердження заявленої митної вартості товару разом з вказаною митною декларацією були подані документи, перелічені у графі 44 вказаної митної декларації: Пакувальний лист (Packing list) № EXP/123/2023-24 від 26.09.2023 ; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № EXP/123/2023-24 від 26.09.2023 ; Коносамент (Bill of lading) № 231726278 від 03.10.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №427 від 02.11.2023; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №465 від 17.10.2023; Некласифікований комерційний документ б/н від 31.08.2023;Банківський платіжний документ, що стосується товару № 70 від 06.09.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару № 74 від 23.10.2023;Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 31.08.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 31.08.20234; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2023-2-IN-ME від 12.01.2023, Договір про надання послуг митного брокера № 09-08/21 від 09.08.2021 ;Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 10696769 від 10.11.2023 ; Інші некласифіковані документи довіреність б/н від 27.03.2023; Копія митної декларації країни відправлення № 4286566 від 29.09.2023, що відповідає переліку документів, вказаному в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001312 ( (с. 23)

В свою чергу, на електронну адресу декларанта надійшло повідомлення, в якому митний орган повідомив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів та відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов`язав протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.(а.с.27-28)

13 листопада 2023 року на вимогу митного органу, декларантом позивача було направлено до Одеської митниці лист за Вих. №13-11-2023 з запереченнями щодо розбіжностей у поданих до митного органу документах, надавши при цьому додаткові документи, зокрема, прайс лист № б.н. від 31.08.2023 митна експортна декларація № 4286566 від 29.09.2023 (а.с.29-30)

Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ та у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000762/2 від 13.11.2023 року, застосувавши при визначенні митної вартості другорядний - резервний метод (метод 2 ґ).(а.с.21-22)

Крім того, 13.11.2023 р. Одеською митницею складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001433 ( а.с. 23-24)

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (EМД) 23UA500500040498U3 (а.с.47-48) за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 107 151,37 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи рішення відповідача рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема

- митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);

- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України)

- у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України)

- перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України.

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);

- забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ( частина п`ята - шоста статті 53 МК України);

- митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п`ятої статті 54 МК України);

- митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);

- рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);

- у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);

- протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);

- визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України)

- у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України).

- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України)

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ( частини четверта - п`ята статті 58 МК України).

VI. Оцінка суду.

З аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, наведені приписи МК України надають митному органу право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Щодо вищевказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Предметом оскарження у даній справі є рішення року про коригування митної вартості товарів, яке прийнято у зв`язку з не поданням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, та не спростуванням у додатково поданих документах розбіжностей.

Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у пункті 33 оскаржуваного рішення №UA500500/2023/000762/2 від 13.11.2023р, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.

Так, за твердженням митниці наданий ТОВ "Алібі"прайс-лист не дає змогу визначити чи актуальна дана цінова пропозиція для інших учасників ринку.

Надаючи правову оцінку вказаному доводу відповідача, суд зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( ст. 49 МК України)

Серед переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведеного у частині другій статті 53 МК України, прайс-лист відсутній.

Натомість, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема, копію митної декларації країни відправлення.

Разом з тим, суд погоджується з доводом позивача, що в українському законодавстві відсутнє правове регулювання форми прайс-листа, видання їх адресно чи не обмеженому колу осіб та те, що наданий до митного оформлення прайс-лист свідчить про вартість товару яку визначив Продавець Покупцеві з урахуванням ділових взаємовідносин та інших чинників, зворотне відповідачем під час судового розгляду доведено не було.

При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо твердження митниці, що в банківських платіжних документах наявне посилання лише на контракт 2023-2-IN-ME, що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата, суд зазначає наступне.

Судом встановлено що поставка товару здійснювалася відповідно до контракту №2023-2-IN-ME від 12.01.2023 року, за умовами якого Покупець здійснює оплату згідно інвойсу в доларах США банківським переказом і зобов`язаний відправити копію банківського переказу на факс Продавця або по електронній пошті (підпункт 4.3 контракту) .

Разом з тим відповідачем не заперечується, що разом із митною декларацією 23UA500500040206U0 від 11.11.2023 на підтвердження заявленої вартості товару з поміж іншого надано Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № EXP/123/2023-24 від 26.09.2023,. відповідно якого загальна сума до оплати 39 420 доларів США, передоплата складає 7884 доларів США, балансовий платіж на суму 31 536 доларів США, умови оплати - за 10-15 днів до приходу товару до Одеси.

Тобто, інвойс містить посилання на специфікацію №3 від 31.08.2023 року та контракт №2023-2-IN-ME від 12.01.2023 року .(а.с.36)

Окрім цього, позивачем до митного оформлення товару були надані, два банківських платіжних документа №70 від 06.09.2023 року на суму 7884 дол. США, яка відповідає сумі передоплати згідно умов інвойсу № ЕХР/123/2023-24 від 26.09.2023 р. та платіжне доручення № 74 від 23.10.2023 р. на суму 31536 дол. США., що відповідає сумі балансового платежу згідно інвойсу № EXP/123/2023-24 від 26.09.2023. (а.с.37-40)

Тож, з урахуванням поданих позивачем до митного органу документів у їх сукупності суд дійшов висновку, що банківські платіжні документи ідентифікуються, що не може свідчити про розбіжності числового значення митної вартості товару.

Стосовно доводу , що у специфікації №3 від 31.08.2023 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.01.2023 № 2023-2-IN-ME зазначено, що за товаром здійснюється передоплата 7884 доларів США, але не зазначено у які строки та на яких умовах.

Надаючи правову оцінку вказаному доводу відповідача, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося раніше відповідачем не заперечується, що разом із митною декларацією, на підтвердження митної вартості товару було надано два банківські платіжні документа №70 від 06.09.2023 року на суму 7884 дол. США, яка відповідає сумі передоплати згідно умов інвойсу № ЕХР/123/2023-24 від 26.09.2023 р. та платіжне доручення № 74 від 23.10.2023 р. на суму 31536 дол. США. (а.с.37-40)

Разом з тим, судом вже встановлено, що дані документи розбіжностей числового значення митної вартості товару не містять.

Відповідачем в свою чергу не обґрунтовано, яким чином зазначення в Специфікації №3 від 31.08.2023 умов передоплати за товар впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок не відображення цих відомостей не підтверджено, чи які розбіжності і в чому спричинило відсутність вказаної інформації в специфікації. .

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.04.2018 року по справі № 815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

У Постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.

Наступним твердженням митниці було те, що у наданій калькуляції відсутня інформація щодо вартості страхування транспортування та вартості обслуговування у портах відправки та прибуття.

Надаючи правову оцінку даному доводу митного органу, суд вказує про таке.

Згідно інвойсу № ЕХР/123/2023-24 від 26.09.2023 р., специфікації № 3 від 31.08.2023 року до контракту від 12.01.2023 № 2023-2-IN-ME поставка здійснюється на умовах поставки DAP - Одеса, Україна, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до міжнародних правил Інкотермс термін DAP (Delivered At Piont (... named point of destination) поставка в пункті означає, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення.

При цьому, умови поставки за базисом Інкотермс DAP не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим у митного органу відсутні підстави стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки. Відповідно надана позивачем калькуляція не містить інформація щодо вартості страхування.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність у копії експортної декларації географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів, витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, оскільки поставка здійснювалася на умовах DAP. У поданих митниці інвойсі № EXP/123/2023-24 від 26.09.2023 та інших наданих до митного органу документах містяться відомості про умови поставки DAP Одеса, Україна, оскільки саме вказані умови погоджені сторонами у контракт. Митна декларація країни відправлення містить в собі інформацію про умови поставки DAP, тобто умови погоджені між продавцем та покупцем за контрактом.

Умови Інкотермс 2010 "Delivered at Place", скорочено "DAP" (постачання в місці призначення) одна з умов (термінів) Інкотермс, яка означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Виходячи з оскаржуваного рішення, відповідачем не заперечується, що поставка здійснювалася на умовах DAP UA Одеса , що в свою чергу є конкретний географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та втрат транспортування товарів від продавця до покупця відповідно до умов Інкотермс 2010.

Так, не зазначення в копіях митних декларацій географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця не впливає на розмір митної вартості товару.

Більше того, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни. Крім того, в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.

Крім того, суд зазначає, що митним орган не обґрунтовано яким чином не зазначення географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів, витрат на транспортування товарів від продавця до покупця впливає на складові митної вартості товару.

Щодо доводу відповідача в частині не зазначення у перекладі експортної декларації відповідальну особу за здійснення перекладу, то відповідач не надав суду та не зазначив у рішенні про коригування митної вартості, які саме складові митної вартості товару неможливо перевірити без зазначення відповідальної особи за здійснення перекладу.

Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу вище перелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Щодо позиції митного органу в частині неподання декларантом запитуваних митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.

Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).

Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України до переліку додаткових документів віднесено, зокрема, копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як зазначалось вище, на вимогу митного органу декларантом позивача надано додаткові документи, зокрема, прайс лист № б.н. від 31.08.2023, митна експортна декларація № 4286566 від 29.09.2023 р.

Проте, у даній справі відповідач вважає, що подані до митного контролю та оформлення документи містили розбіжності, а також не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Щодо правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT)- за резервним методом.

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митої вартості - другорядний: резервний метод.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄAIC та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару №1 - 2,01 дол.США/кг нетто (МД від 30.10.2023 № UA209230/2023/115174, від 28.10.2023 № UA209230/2023/113630) ніж заявлено декларантом 1,46 дол.США/кг нетто

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).

Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як встановлено судом, то спірне рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного ( резервного) методу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

При цьому, суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2023 року № UA500500/2023/000762/2 , оскільки контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу, а тому рішення підлягає скасуванню.

VII. Висновок суду.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2147,00 грн., що підтверджується платіжним документом № 59 від 13.12.2023 на суму 2147,00 грн. (а.с.15)

З огляду на викладене та враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2147,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву Приватного підприємства Алібі (вул. Армійська, буд. 8-В, офіс 12, м. Одеса, 65058, ЄДРПОУ 32508982) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078, ЄДРПОУ 44005631), про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № № UA500500/2023/000762/2 від 13.11.2023 року,

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Приватного підприємства Алібі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147 ,00 (дві тисячі сто сорок сім гривень 00 копійок.) гривні .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна