Ухвала

від 17.10.2024 по справі 420/31204/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31204/24

УХВАЛА

17 жовтня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Житомирська митниця Державної фіскальної служби України про зняття арешту,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якої діє адвокат Князь Інна Іванівна, звернулася до суду з адміністративним позовом до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), третя особа Житомирська митниця Державної фіскальної служби України (далі - третя особа), в якому просить зняти арешт, накладений постановою Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції у Одеській ВП 58548228 від 24.07.2019 про арешт майна боржника та постановою Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ВП 58548228 від 28.01.2022 про арешт коштів боржника щодо ОСОБА_2 .

У зв`язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 10.10.2024 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

На виконання ухвали суду від 10.10.2024 представник позивача надала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Представник позивача зазначає, що дійсно позивач дізналася про накладення арешту на поточний рахунок виконавчою службою при отриманні відповіді на запит з Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо виконавчого провадження № 58548228. Інформація з Автоматизованої системи виконавчого провадження не містить самих документів, які були підставою для відкриття виконавчого провадження, для накладення арешту, для винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Для формування правової позиції при захисті позивача у суді та надання до суду належних та допустимих доказів представником - адвокатом Князь І.І. здійснений адвокатський запит до Житомирської митниці ДФС. 01.10.2024 від Житомирської митниці ДФС отримано пакет документів щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, зокрема постанову № 1901/10100/18 від 18.01.2019, протокол про порушення митних правил № 1901/10100/18 від 07.08.2018 та інші документи адміністративної справи. На підставі наведеного вбачається, що причини пропуску строків для подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 є поважними.

Дослідивши вказану заяву, суддя приходить до такого.

У позовній заяві позивач просить зняти арешт, накладений постановою Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції у Одеській ВП 58548228 від 24.07.2019 про арешт майна боржника та постановою Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП 58548228 від 28.01.2022 про арешт коштів боржника.

Як вбачається із матеріалів справи (інформації про виконавче провадження, роздрукованої 11.09.2024 з Автоматизованої системи виконавчого провадження) та не заперечується самою позивачкою, про порушення своїх прав остання дізналася 11.09.2024 при формуванні засобами Автоматизованої системи виконавчого провадження запиту щодо виконавчого провадження № 58548228.

Положеннями ст.122 КАС Країни встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 КАС України.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Останнім днем строку звернення до суду в даному випадку є 23.09.2024 (перший робочий день).

До суду з даним позовом позивач звернулася 07.10.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.10.2024), тобто з пропущенням десятиденного строку звернення до суду, встановленого статтею 287 КАС України.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Зазвичай це обставини, які не залежали від волевиявлення особи або обставини, які об`єктивно перешкоджали у вчасному зверненні до суду.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Щодо посилання позивача на те, що тільки 01.10.2024 остання отримана від Житомирської митниці ДФС пакет документів щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 470 Митного кодексу України, суддя зазначає, що відповідь на адвокатський запит не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання відповідної інформації, тощо.

Крім того, матеріали справи про порушення митних правил не мають правового значення для вирішення питання щодо правомірності існування арешту грошових коштів та майна боржника, накладеного постановами державного виконавця.

Отже, отримання тих чи інших документів із справи про порушення митних правил не було необхідним для формування правової позиції у цьому спорі.

Суддя зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які би давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які би зумовили поважність пропуску встановленого законом строку звернення до суду.

Таким чином, позивач не довів, що вживав своєчасних та належних заходів задля реалізації свого права на звернення до суду.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, частиною 5 статті 169 КАС України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене вказаний позов підлягає поверненню позивачу, що не позбавляє останню права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Житомирська митниця Державної фіскальної служби України про зняття арешту разом з доданими документами повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.С. Пекний