Ухвала

від 17.10.2024 по справі 420/32403/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32403/24

УХВАЛА

17 жовтня 2024 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати Довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №1254/416 від 27.06.2024 р. щодо визнання придатним ОСОБА_1 до військової служби;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо зарахування ОСОБА_1 до категорії військового обліку - військовозобов`язаних, дії щодо прийняття наказу, яким ОСОБА_1 направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби.

Разом з позовною представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових осіб вчиняти дії щодо відправлення ОСОБА_1 нести службу та виконувати бойові завдання в інших військових частинах або на території активних бойових дій, або місця, де є загроза життю та здоров`ю до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду в цій справі.

В обґрунтування заяви зазначає, що на даний час ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у 235 Навчальному центрі в 6 Зведеному Навчальному батальйоні 1 роти 2 взводу на посаді заступника командира взводу. Дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби та направлення його у військову частину НОМЕР_1 для несення військової служби були незаконними та такими, що порушують його законні права та інтереси. 27.06.2024 р. внаслідок швидкого медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 було терміново видано військовий квиток серії НОМЕР_2 . Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 не було враховано наявність скарг на медичний стан ОСОБА_1 та протиправно визнано його придатним до військової служби та в подальшому зараховано в склад військової частини НОМЕР_1 . Позивач є єдиною особою, яка може піклуватися та доглядати за власною матір`ю, що не було враховано представниками відповідачів під час його внесення до списків військовозобов`язаних осіб та призвання на військову службу. У разі невжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 може бути відправлений командиром військової частини нести військову службу на першій/ближчій лінії фронту і ті дії, які він оскаржує у позові, вже будуть фактично вчинені. Це, у свою чергу, унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, у разі відмови у забезпеченні позову у ОСОБА_1 з`явиться пряма загроза його життю, здоров`ю, оскільки у будь-який момент його можуть направити нести військову службу на окуповані території, що є небезпечним для його життя.

При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Разом з цим, ч.2 ст.150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Згідно з вимогами чинного законодавства, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Зокрема, положеннями ч.2 ст.151 КАС України регламентовано, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, представником позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що невжиття заходів забезпечення унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки позивач може бути відправлений нести службу на першій/ближчій лінії фронту, внаслідок чого оскаржувані дії вже будуть вчинені.

При цьому зі змісту заяви про забезпечення позову слідує, що представник позивача вказує на протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби, швидкого проходження медичного огляду без врахування скарг на медичний стан, щодо мобілізації позивача без врахування того, що ОСОБА_1 є єдиною особою, яка може піклуватися та доглядати за своєю матір`ю.

Між тим, з долучених до позовної заяви додатків не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом таких заходів створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи.

Суддя зауважує, що надання оцінки правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 можливо лише під час розгляду справи по суті на підставі оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суддя позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача. Крім того, встановлення ознак протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

З огляду на викладене, враховуючи специфіку військової служби та умови воєнного стану, введеного на всій території України, мотиви, наведені представником позивача у заяві про забезпечення позову, не свідчать про реальний характер загрози правам та законним інтересам позивача до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання внаслідок невжиття таких заходів обставин, які б переважали пов`язані із цим наслідки, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

За наведених обставин та враховуючи, що представник позивача не навів обґрунтованих підстав для вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів ч.2 ст.150 КАС України, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений представником позивача.

Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 248, 256 КАС України, суддя -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя О.І.Бездрабко