Рішення

від 17.10.2024 по справі 420/24632/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/24632/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправним та скасування рішення у формі довідки від 21.03.2023 та зобов`язання провести повторний огляд, вирішив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

І. Суть спору:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача, Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», в якій просив суд:

(1). Визнати протиправним та скасувати рішення у формі Довідки про невизнання інвалідом від 21.03.2023 року Київської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», ухвалене відносно ОСОБА_1 .

(2). Зобов`язати Комунальну установу «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» провести повторний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивачки

В обґрунтування позовних вимог вказала, що у встановленні інвалідності їй було відмовлено неправомірно, медико-соціальні комісії всіх рівнів проявили поверхневий підхід під час дослідження її медичної експертної справи. Чинні нормативно-правові акти містять чіткий перелік діагнозів для встановлення групи інвалідності безстроково, однак вони в той же час не виключають можливість встановлення інвалідності з подальшим повторним оглядом (з метою перевірки динаміки реабілітації).

28.11.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що Актом визнається наявність критеріїв для встановлення ІІІ групи інвалідності (п. 34 Акту), при цьому сама інвалідність не визнана (п. 29.4 Акту).

(б) Позиція Відповідача

24.11.2023 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у позові відмовити повністю.

Відповідачем зазначено, що позивачкою не надано доказів та аргументів на підтвердження обставин, які викладені у позові та наявних реальних підстав для встановлення позивачу групи інвалідності, і визнання її особою з інвалідністю. Підстав для переогляду згідно поданих медичних документів не достатньо. Рішення та дії Київської міжрайонної МСЕК правомірні, а тому позов не підлягає задоволенню.

ІІІ Процедура та рух справи

18.09.2023 р. ухвалою суд позов залишив без руху.

25.09.2023 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.11.2023 р. ухвалою суд витребувати у Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» медичну експертну справу позивачки; зупинив провадження по справі № 420/24632/23 до моменту отримання витребуваних доказів.

17.10.2024 р. ухвалою суд поновив провадження у справі.

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що позивачка 21.03.2023 року пройшла огляд в Київській міжрайонній медико-соціальній експертній комісії з метою встановлення групи інвалідності.

Довідкою Київської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 21.03.23 про невизнання інвалідом встановлено, що за результатом позивачка не визнана інвалідом.

Листом Державного закладу «Центральна медико-соціальної експертна комісія Міністерства здоров`я України» від 04.05.2023 року № 56-15(13)-464 повідомила, зокрема, що:

- Центральна МСЕК МОЗ розглянула мед.експертну справу позивачку з питання встановлення групи інвалідності;

- позивачка оглянута 05.04.2023 р. обласною МСЕК № 1. Діагноз: Лівобічна глухота. Правобічна нейрон-сенсорна приглухуватість ІІІ ст. група інвалідності не встановлена;

- розглянувши надану мед.експертну документацію комісія вважає, що рішення обласної МСЕК було прийнято відповідно до вимог п. 27 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 р. № 1317, Наказу МОЗ України від 05.09.2021 р. № 561. Підстав для встановлення групи інвалідності в даний час немає;

- позивачці роз`яснено, що у відповідності до п. 3.4.4 Наказу МОЗ України від 05.09.2011 р. № 561 підставою для встановлення групи інвалідності у осіб з патологією слуху є двобічна глухота.

Вважаючи рішення у формі Довідки Київської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» від 21.03.2023 року про невизнання інвалідом протиправним, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

IV. Джерела права та висновки суду

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до абзаців 4, 8 статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі Закон № 2961-IV) інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону № 2961-IV залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317, встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 3 Положення).

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 17 Положення).

Пунктом 11 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317, передбачено, що ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Пенсійного фонду України після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.

Відповідно до Пункту 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 (далі Інструкція №561), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Пунктом 2.2. Інструкції № 561, регламентовано, що критерії життєдіяльності людини - це здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

У свою чергу вказаною Інструкцією № 561 визначено, що ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

Так, помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності (абз. 20 п. 2.2 Інструкції № 561).

Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності (абз. 20 п. 2.2 Інструкції № 561).

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 561 повторний огляд інвалідів проводиться згідно з пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Як встановлено комісією МСЕК, за результатами огляду позивачки, вона має діагноз правобічна сенсоневральна приглухуватість 3 ст Лівобічна глухота, що не дає можливості визнати її особою з інвалідністю, тому відповідачем складено довідку про невизнання інвалідом.

Крім того, листом Державним закладом «Центральна медико-соціальної експертна комісія Міністерства здоров`я України» від 04.05.2023 року № 56-15(13)-464 роз`яснено позивачці, що у відповідності до п. 3.4.4 Наказу МОЗ України від 05.09.2011 р. № 561 підставою для встановлення групи інвалідності у осіб з патологією слуху є двобічна глухота.

Суд зазначає, що фактично звернення позивачки до суду з даним позовом направлено на вирішення питання щодо надання позивачу відповідної групи інвалідності.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 17 грудня 2018 року у справі № 819/3211/15, від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 30 листопада 2020 року у справі № 200/14695/19-а, від 30 квітня 2021 року у справі № 160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

При цьому, в постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про те, що у даній справі у суду відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачу групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням МСЕК.

Разом із тим, позивачем не оскаржується процедура прийняття відповідачем відповідного висновку (акту та довідки), а судом рамках розгляду даної справи не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відтак, у суду відсутні підстави для визнання протиправним рішення у формі Довідки Київської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» від 21.03.2023 року про невизнання інвалідом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову суд не здійснює розподіл судових витрат.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправним та скасування рішення у формі довідки від 21.03.2023 та зобов`язання провести повторний огляд відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО

.