Рішення

від 18.10.2024 по справі 420/10920/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10920/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з квітня 2009 року по квітень 2016 року; зобов`язання відповідача виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з квітня 2009 року по квітень 2016 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з квітня 2009 року по квітень 2016 року, та з квітня 2016 року був виключений зі списків особового складу. Позивач звернувся до відповідача щодо нарахування та виплати йому індексації його грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині, а саме з квітня 2009 року по квітень 2016 року, на що отримав відповідь від 09.06.2022 року №603 з відмовою у задоволенні заяви та відмовою в наданні розрахунку про розмір індексації з 2009-2016 роки. Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача та вважаючи їх протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представник Військової частини НОМЕР_1 надав до суду відзив на адміністративний позов, який мотивований тим, що відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Відповідно до ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Також відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 року №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 року №252/10/136-16 та від 08.08.2017 року №13700/з проведення індексації доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Таким чином, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Крім того представник відповідача вказав, що на виконання вимог телеграми Міністерства оборони України від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150 щодо збільшення в 2016 році розмірів грошового забезпечення військовослужбовців директором Департаменту фінансів Міністерства оборони України підготовлено та відправлено вказівку від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 про призупинення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення до окремого роз`яснення, у зв`язку з відсутністю бюджетних призначень на зазначені цілі.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Цховребової М.Г. від 15.08.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також вказаною ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії: усіх доказів-підстав (фактичних і юридичних) правомірності оскаржуваної бездіяльності, згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України (у т.ч. в обов`язковому порядку докази щодо фактичного нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за заявлений у позові період (наприклад, особисті/особові картки на грошове забезпечення позивача тощо); матеріалів досудового вирішення спору (якщо позивач скористався відповідним порядком оскарження).

Ухвалою суду від 18.09.2023 року прийнято до провадження адміністративну справу. Розпочато розгляд даної справи спочатку.

Ухвалою суду від 23.10.2023 року зобов`язано відповідача протягом десяти робочих днів з дня отримання ухвали надати до Одеського окружного адміністративного суду: довідку із зазначенням відомостей щодо грошового забезпечення позивача з квітня 2009 року по квітень 2016 року включно, зокрема відомості щодо виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період, та який базовий місяць для індексації враховувався, а також у разі не здійснення виплати індексації вказати причини такої невиплати; засвідчені належним чином накази про призначення та звільнення позивача зі служби. Зупинено провадження по справі №420/10920/22 до надходження до суду вищевказаних доказів.

Ухвалою суду від 18.10.2023 року поновлено провадження по справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 у період з квітня 2009 року по 04.04.2016 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до Витягу із Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №101 від 04.04.2016 року начальника служби пального і мастильних матеріалів тилу військової частини НОМЕР_1 Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, призначеного наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 12 лютого 2016 року №33 начальником відділу ремонту військової частини НОМЕР_2 , ВОС-2410003, з 04 квітня 2016 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

Разом з тим, як зазначено в позові, позивачу у період проходження ним служби нарахування грошового забезпечення здійснювалось не в повному обсязі, а саме у період з квітня 2009 року по квітень 2016 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

З огляду на зазначене, 21.02.2022 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо здійснення індексації грошового забезпечення за період квітень 2009 року по квітень 2016 року.

09.06.2022 року відповідачем листом №603 позивачу надано відповідь на його заяву. В зазначеному листі щодо вищенаведених вимог ОСОБА_1 з посиланням на законодавчі акти вказано, що Порядок №1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди, та що виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Також вказано, що розрахунок та нарахування індексації за попередні періоди здійснюється виключно на підставі попередньої редакції Порядку №1078.

Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Згідно ст.1-2 Закону №2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями них прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення (далі Закон №1282-ХІІ).

Відповідно до ст.1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст.4 Закону №1282-ХІІ (в редакції до 01.01.2016 року), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року, було внесено зміни у частині 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та цифри "101" замінено цифрами "103".

Відповідно до ст.5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно ч.6 ст.5 Закону №1282-ХІІ (в редакції з 01.01.2015 року) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно ч.6 ст. Закону №1282-ХІІ (чинній з 11.10.2017 року) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно ч.2 ст.6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі Порядок №1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 року було внесено зміни та в абзаці 2 пункту 1-1 Порядку №1078, цифри « 101» замінено цифрами « 103». Абзац 2 пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою №77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, зокрема (п.2 Порядку №1078).

Згідно п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно п.5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), зокрема, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Тобто він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), зокрема, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.

Відповідно до ч.2 п.1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 року №260, чинної на момент виникнення спірних правовідносин грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Слід зазначити, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд критично відноситься до посилання відповідача у відзиві на положення статті 51 Бюджетного кодексу, згідно з якою керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення, а також на висновок відповідача, що виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі, оскільки такі посилання є необґрунтованими.

Так положеннями Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина НОМЕР_1 , відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.

Таким чином, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч.6 ст.5 Закону №1282-XII, на яку зокрема посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Також суд зазначає, що відповідно до п.14 Порядку №1078 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №35 від 25.01.2012), роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на телеграму Міністерства оборони України від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150 щодо збільшення в 2016 році розмірів грошового забезпечення військовослужбовців та на вказівку директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 про призупинення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення до окремого роз`яснення, у зв`язку з відсутністю бюджетних призначень на зазначені цілі. На переконання суду, така інформація не є нормативно-правовим актом та не може застосовуватися Військовою частиною НОМЕР_1 як роз`яснення, з огляду на те, що така інформація надана не уповноваженим на те органом, зокрема не Міністерством соціальної політики України. Так само вказана інформація не може враховуватися в якості належного обґрунтування вчинення військовою частиною бездіяльності щодо виплати індексації позивачу.

Так проведення індексації, в тому числі, грошового забезпечення військовослужбовців, а також обмеження реалізації цих норм не може відбуватися за телеграмами, роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України, вказівками командирів військових частин, закладів та установ Міністерства оборони України, роз`яснень міністерств, тощо.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду доказів, які дали б підстави вважати, що у період з квітня 2009 року по 30.07.2015 року та у 2016 році ним здійснювались нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення.

Як вбачається з наданої відповідачем довідки із зазначенням відомостей щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 за період січень 2012 року березень 2016 року, позивачу нараховувалася поточна індексація лише з серпня по листопад 2015 року, проте без визначення базового місяця 2008 року.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи те, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов`язку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності останньої щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з квітня 2009 року по квітень 2016 року.

Разом з цим, суд зазначає, що в даному випадку, розрахунок індексації грошового забезпечення, тобто нарахування конкретної суми індексації належить до компетенції відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Враховуючи показники прожиткового мінімуму, встановлені для працездатних осіб відповідно до законів України про державний бюджет на відповідний рік та офіційних даних Індексу споживчих цін на товари та послуги (індекс інфляції), що містяться на сайті Державної служби статистики України, у період з квітня 2009 року по 30.07.2015 року, відповідно до правил та порядку проведення індексації грошового забезпечення, передбачених Законом №1282-ХІІ та Порядком №1078, суд зазначає, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу, однак як вбачається з матеріалів справи, така нарахована та виплачена не була. При цьому доказів зворотного відповідачем не надано.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

На підставі вищезазначеного, враховуючи що відповідачем було протиправно допущено бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з квітня 2009 року по квітень 2016 року, для ефективного захисту порушених прав суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з квітня 2009 року по квітень 2016 року, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем, як особою, звільненою від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011року №3674-VI, судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду не сплачувався. Доказів здійснення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні обставини для розподілу судових витрат відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з квітня 2009 року по квітень 2016 року.

Зобов`язати військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з квітня 2009 року по квітень 2016 року, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст.ст.295, 297 КАС України.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

СуддяІванов Е.А.