Рішення

від 17.10.2024 по справі 520/19381/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 р. справа №520/19381/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом Керівника Ізюмської окружної прокуратури Дементьєва Миколи Володимировича до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, третя особа - Управління освіти, культури, молоді та спорту Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ізюмської окружної прокуратури Дементьєв Микола Володимирович (далі - Прокурор), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (код ЄДРПОУ 42360167, вул. Центральна, 8, м.Барвінкове, Ізюмський район, Харківська область) щодо неоформлення правовстановлюючих документів та не проведення державної реєстрації права комунальної власності Барвінківської територіальної громади на приміщення філії «ІІ-Іванівський сільський Будинок культури» комунального закладу «Барвінківський Будинок культури» Барвінківської міської територіальної громади та захисної споруди цивільного захисту населення № 76215, яка є підвальним приміщенням, що знаходяться по вул. Шкільній, 20, в сел. Іванівка Барвінківської МТГ Ізюмського району Харківської області;

2. зобов`язати Барвінківську міську раду Ізюмського району Харківської області вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації права комунальної власності Барвінківської територіальної громади на приміщення філії «ІІ-Іванівський сільський Будинок культури» комунального закладу «Барвінківський Будинок культури» Барвінківської міської територіальної громади, що знаходиться по вул. Шкільній, 20, в сел. Іванівка Барвінківської МТГ Ізюмського району Харківської області;

3. зобов`язати Барвінківську міську раду Ізюмського району Харківської області вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації права комунальної власності Барвінківської територіальної громади на захисну споруду цивільного захисту населення № 76215, розташовану у підвальному приміщенні філії «ІІ-Іванівський сільський Будинок культури» комунального закладу «Барвінківський Будинок культури» Барвінківської міської територіальної громади по вул. Шкільній, 20, в сел. Іванівка Барвінківської МТГ Ізюмського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначає, що відповідачем протиправно не оформлено правовстановлюючі документи та не проведено державну реєстрацію права комунальної власності Барвінківської територіальної громади на приміщення філії «ІІ-Іванівський сільський Будинок культури» комунального закладу «Барвінківський Будинок культури» Барвінківської міської територіальної громади та захисної споруди цивільного захисту населення № 76215, яка є підвальним приміщенням, що знаходяться по вул. Шкільній, 20, в сел. Іванівка Барвінківської МТГ Ізюмського району Харківської області.

Ухвалою суду від 15.07.2024 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства та доставлено до електронного кабінету останнього 13.07.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. Також, ухвалу суду від 15.07.2024 направлено та доставлено до електронного кабінету останнього 16.07.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Від третьої особи до суду письмових пояснень не надходило, про розгляд справи третя особа повідомлялась належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом дійшов наступного.

Судом встановлено, що на території Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області за адресою: вул. Шкільна, 20, сел. Іванівка Ізюмського (до адміністративно-територіальної реформи - Барвінківського) району Харківської області знаходиться філія «ІІ-Іванівський сільський Будинок культури» комунального закладу «Барвінківський Будинок культури» Барвінківської міської територіальної громади (до адміністративно-територіальної реформи - Іванівський Другий сільський будинок культури) із вбудованою у підвальне приміщення захисною спорудою цивільного захисту протирадіаційним укриттям № 76215, для укриття населення площею 82 кв.м, розраховано на 117 осіб, яке в мирний час використовується як підсобне приміщення будинку культури, що підтверджується Паспортом та Обліковою карткою захисної споруди цивільного захисту.

До приєднання до Барвінківської міської ради (новоствореної територіальної громади) вказаний заклад із захисною спорудою перебував у підпорядкуванні Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» у Харківській області утворено Ізюмський район (з адміністративним центром у місті Ізюм) у складі відповідних територій, зокрема, Барвінківської міської територіальної громади.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Харківської області» територію Іванівської Другої сільської ради включено до складу території Барвінківської територіальної громади з адміністративним центром у м. Барвінкове.

Рішенням Барвінківської міської ради від 15.12.2020 № 19 «Про початок реорганізації місцевих рад Барвінківського району Харківської області» розпочато процедуру реорганізації сільських рад, зокрема, Іванівської Другої сільської ради, шляхом їх приєднання до юридичної особи - Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (код 42360167).

Відповідно до акту приймання-передачі від 29.01.2021 до комунальної власності Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області прийнята будівля Іванівського Другого сільського будинку культури (інвентарний номер 101310014), розташована за адресою: вул. Шкільна (до перейменування вул. Жовтнева), 20 в с-щі Іванівка Барвінківської МТГ Ізюмського району Харківської області.

На підставі рішення VII сесії VIII скликання Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 25.02.2021 № 224-VIІI «Про перейменування та передачу закладів культури в оперативне управління Відділу культури і туризму Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області» вищевказана Філія передана Відділу культури і туризму Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (код 43944236) в оперативне управління, як заклад культури комунальної форми власності Барвінківської міської територіальної громади, засновником якої є Барвінківська міська рада.

Відповідно до рішення ХХVІІІ сесії Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 18.02.2022 № 1136-VІІІ «Про закріплення майна комунальної власності Барвінківської міської територіальної громади на праві оперативного управління» (зі змінами) та акту приймання-передачі від 01.12.2022 зазначена вище будівля передана Управлінню освіти, культури, молоді та спорту Барвінківської міської ради на праві оперативного управління.

Таким чином, на даний час Іванівська Друга сільська рада як представник інтересів жителів територіальної громади сел. Іванівка припинила свої повноваження і відповідні права та обов`язки перейшли до Барвінківської міської ради, яка є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Іванівської Другої сільської ради, на балансі якої і перебував Іванівський будинок культури разом із захисною спорудою (протирадіаційним укриттям).

Згідно листа від 03.06.2024 № 02-28/2073 Барвінківської міської ради та наданих документів, за наслідками реорганізації Іванівської Другої сільської ради правонаступником майна сільської ради стала Барвінківська міська територіальна громада в особі Барвінківської міської ради.

Відповідно до передавального акту будівля Іванівського Другого сільського будинку культури прийнята до комунальної власності Барвінківської МТГ та знаходиться у підпорядкуванні Управління освіти, культури, молоді та спорту Барвінківської міської ради на праві оперативного управління.

Відповідно до інформації Барвінківського комунального підприємства технічної інвентаризації, викладеної у листі від 21.05.2024 №46-24/1, станом на 31.12.2012, тобто на початок роботи Державного реєстру прав на нерухоме майно, право власності на об`єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: Харківська область, Ізюмський район, сел. Іванівка, вул. Шкільна, 20, не зареєстровано.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 14.06.2024, право комунальної власності Барвінківською міською радою чи будь-яке інше речове право на будівлю, включаючи й захисну споруду цивільного захисту за адресою: Харківська область, Ізюмський район, сел. Іванівка, вул. Шкільна, 20, не зареєстровано.

Прокурор, вважаючи, що бездіяльність відповідача, яка виразилась у не оформленні правовстановлюючих документів та не проведенні державної реєстрації права комунальної власності Барвінківської територіальної громади на приміщення філії «ІІ-Іванівський сільський Будинок культури» комунального закладу «Барвінківський Будинок культури» Барвінківської міської територіальної громади та захисної споруди цивільного захисту населення № 76215, створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики його безпідставного вибуття з власності територіальної громади, інтереси якої представляє міська рада, а також ризики для нормального функціонування закладу культури, розвитку культурного дозвілля жителів села та, крім того, цивільного захисту населення, а саме незабезпечення умов для захисту життя та здоров`я людей, які проживають в даній громаді, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Стосовно наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно з частиною 3 статті 23 цього ж Закон прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини 2 статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №320/14554/21, від 19 червня 2024 року у справі № 320/14524/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В адміністративному позові Прокурор стверджує, що Барвінківська міська рада не виконала покладені на неї повноваження з оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права комунальної власності Барвінківської територіальної громади на приміщення філії «ІІ-Іванівський сільський Будинок культури» комунального закладу «Барвінківський Будинок культури» Барвінківської міської територіальної громади та захисної споруди цивільного захисту населення № 76215, що створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики його безпідставного вибуття з власності територіальної громади, інтереси якої представляє міська рада, а також ризики для нормального функціонування закладу культури, розвитку культурного дозвілля жителів села та, крім того, цивільного захисту населення, а саме незабезпечення умов для захисту життя та здоров`я людей, які проживають в даній громаді.

При цьому, як зазначив Прокурор, орган, на який покладаються повноваження щодо забезпечення виконання міською радою своїх зобов`язань у спірних правовідносинах, відсутній.

З цього приводу суд зазначає, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Таким чином, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

У даному випадку, керівник Ізюмської окружної прокуратури, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту порушених інтересів держави у сфері управління комунальним майном, звертається до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Барвінківської міської ради вчинити певні дії, та реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту державних інтересів і, відповідно до ч. 5 ст. 53 КАС України, є позивачем у справі.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 19 січня 2023 року у справі №320/14554/21.

Стосовно суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до вступної частини Концепції реформування системи забезпечення населення культурними послугами затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 № 27-р «Про схвалення Концепції реформування системи забезпечення населення культурними послугами» у глобально-історичному контексті суспільного розвитку та еволюції інституцій культура була і залишається важливим інструментом збору та передачі соціального досвіду від покоління до покоління, від одного народу до іншого, формою самореалізації та самовдосконалення людини, що є основою особистісного самовираження, міжкультурного діалогу, поступального розвитку людства.

Культура має вирішальну роль у житті суспільства, забезпечує його цілісність і розвиток, впливає на всі сфери суспільного життя, насамперед на економіку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1998 № 1775 «Про нормативи забезпечення населення клубними закладами» передбачено, що на території кожної сільської, селищної, міської ради має функціонувати як мінімум один (базовий) клубний заклад. Кількість місць у ньому визначається відповідно до сумарної чисельності населення всіх населених пунктів, що знаходяться на території ради, та наведеного нормативу. До закладів культури клубного типу належать сільські, селищні, міські, районні, обласні будинки і палаци культури, клуби, народні доми, клуби технічної та художньої творчості, клуби-бібліотеки, центри дозвілля, клуби- кафе, культурно-спортивні центри тощо.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про культуру» об`єкти культурного призначення - цілісні майнові комплекси клубних закладів (клубів, будинків культури, палаців культури тощо), парків культури та відпочинку, бібліотек, музеїв, архівів історико-культурних заповідників, театрально- видовищних закладів (театрів, філармоній, концертних організацій, музичних колективів, ансамблів тощо), кінотеатрів, інших закладів культури; пам`ятки культурної спадщини, будівлі, споруди культурного призначення, тощо.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про культуру» суб`єктами діяльності у сфері культури є територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення.

Як передбачено ч. 1 ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування: управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відтак, згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 327 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) унормовано, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. ч. 1, 3 ст. 16, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Так, Барвінківською міською радою, як суб`єктом комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальної громади відповідні права комунальної власності, упродовж декількох років (з моменту прийому будівлі) фактично не здійснено жодних юридично значимих обов`язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на приміщення філії «ІІ-Іванівський сільський Будинок культури» комунального закладу «Барвінківський Будинок культури» Барвінківської міської територіальної громади та протирадіаційне укриття № 76215, розташовані за адресою: вул. Шкільна, 20, сел. Іванівка Ізюмського району Харківської області.

Відтак, використання зазначеного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства шляхом користування будівлями, спорудами без державної реєстрації права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс тощо).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і таке інше).

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

До відання виконавчих органів, зокрема селищних рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (підпункт 1 пункту «а» статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Так, ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об`єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.

За ст. 181 ЦК України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.

У Державному реєстрі прав, відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Отже, Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області, яка уповноважена управляти комунальним майном, належним територіальній громаді, несе обов`язок щодо державної реєстрації в установленому порядку права власності територіальної громади та належного оформлення правовстановлюючих документів на об`єкти права власності територіальної громади.

Проте, всупереч вищенаведеним законодавчим вимогам, вказаною міською радою, як суб`єктом комунальної власності, що реалізує від імені та в інтересах відповідної територіальної громади правомочності власника, не вчинено вказаних дій .

Крім того, враховуючи, що підвальне приміщення вказаної будівлі є захисною спорудою, то необхідно вказати, що статтею 27 Конституції України також визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави захищати життя людини.

Статтею 7 Кодексу цивільного захисту України унормовано, що одними із основних принципів цивільного захисту є гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності, а також виконання у воєнний час норм міжнародного гуманітарного права; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який продовжує діяти на всій території України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) захисні споруди цивільного захисту інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.

Цивільним захистом, відповідно до ст. 4 Кодексу, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

До суб`єктів забезпечення цивільного захисту належать і органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 6, ст. 19 Кодексу цивільного захисту України, ст. 36-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), до відання яких віднесено: виконання вимог законодавства щодо визначення потреби, створення, використання, утримання, реконструкції та ведення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту територіальної громади, здійснення контролю за станом утримання таких споруд та готовності їх до використання за призначенням та підтримкою в належному технічному стані.

У ст. 32 Кодексу цивільного захисту України зазначено, що захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.

Відповідно до п. І розділу II Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, що затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 № 582/5773 та Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2009 № 390, захисні споруди цивільного захисту підлягають технічній інвентаризації, на які складаються окремі інвентаризаційні справи і технічні паспорти.

Відповідно до п. 8 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018, захисні споруди ставляться на облік після їх уведення в установленому порядку в експлуатацію на підставі документів, передбачених Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, та технічного паспорта, складеного за результатами проведення їх технічної інвентаризації, як об`єктів нерухомого майна.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства, обов`язок щодо оформлення правовстановлюючих документів та реєстрації права власності на комунальне майно - приміщення будинку культури із захисною спорудою цивільного захисту № 76215 по вул. Шкільній, 20 в сел. Іванівка Барвінківської МТГ Ізюмського району Харківської області, лежить саме на Барвінківській міській раді.

У спірних правовідносинах, технічна інвентаризація зазначеного об`єкта нерухомого майна не проводилась, державна реєстрація не здійснювалась.

Право власності на протирадіаційне укриття №76215, яке є підвальним приміщенням, також не зареєстровано.

З вищевикладеного вбачається, що Барвінківською міською радою не виготовлялись документи на об`єкт нерухомості, який знаходиться по АДРЕСА_1 , в якому розміщена захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття № 76215), набута у комунальну власність в ході адміністративно-територіальної реформи, та відповідно відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права комунальної власності не вносились.

Отже, станом на день розгляду справи в суді правовстановлюючі документи на комунальне майно - приміщення будинку культури із захисною спорудою цивільного захисту № 76215 по АДРЕСА_1 , не оформлені, реєстрація права власності на вказані об`єкти не здійснена.

Доказів відсутності виділення необхідного бюджетного фінансування для вказаних цілей матеріали справи не містять.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, вбачається протиправна бездіяльність відповідача щодо невиконання покладених на нього повноважень щодо не оформлення правовстановлюючих документів та не проведення державної реєстрації права комунальної власності Барвінківської територіальної громади на приміщення філії «ІІ-Іванівський сільський Будинок культури» комунального закладу «Барвінківський Будинок культури» Барвінківської міської територіальної громади та захисної споруди цивільного захисту населення № 76215, яка є підвальним приміщенням, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

В той же час, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту порушеного права держави є зобов`язання Барвінківську міську раду Ізюмського району Харківської області вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації права комунальної власності Барвінківської територіальної громади на приміщення філії «ІІ-Іванівський сільський Будинок культури» комунального закладу «Барвінківський Будинок культури» Барвінківської міської територіальної громади та захисної споруди цивільного захисту населення № 76215, що знаходяться по вул. Шкільній, 20, в сел. Іванівка Барвінківської МТГ Ізюмського району Харківської області.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У даній справі прокурор є суб`єктом владних повноважень та виконує функції з представництва інтересів держави у суді відповідно до ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ч.3 ст.53 КАС України, а тому враховуючи, що витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не понесено, суд дійшов висновку, що відсутні витрати, які б підлягали стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (код ЄДРПОУ 42360167, вул. Центральна, 8, м.Барвінкове, Ізюмський район, Харківська область) щодо неоформлення правовстановлюючих документів та не проведення державної реєстрації права комунальної власності Барвінківської територіальної громади на приміщення філії «ІІ-Іванівський сільський Будинок культури» комунального закладу «Барвінківський Будинок культури» Барвінківської міської територіальної громади та захисної споруди цивільного захисту населення № 76215, яка є підвальним приміщенням, що знаходяться по вул. Шкільній, 20, в сел. Іванівка Барвінківської МТГ Ізюмського району Харківської області.

Зобов`язати Барвінківську міську раду Ізюмського району Харківської області вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації права комунальної власності Барвінківської територіальної громади на приміщення філії «ІІ-Іванівський сільський Будинок культури» комунального закладу «Барвінківський Будинок культури» Барвінківської міської територіальної громади, що знаходиться по вул. Шкільній, 20, в сел. Іванівка Барвінківської МТГ Ізюмського району Харківської області.

Зобов`язати Барвінківську міську раду Ізюмського району Харківської області вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації права комунальної власності Барвінківської територіальної громади на захисну споруду цивільного захисту населення № 76215, розташовану у підвальному приміщенні філії «ІІ-Іванівський сільський Будинок культури» комунального закладу «Барвінківський Будинок культури» Барвінківської міської територіальної громади по вул. Шкільній, 20, в сел. Іванівка Барвінківської МТГ Ізюмського району Харківської області.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 17.10.2024, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко