РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2024 року справа № 580/8079/24
м. Черкаси
Черкаський? ? окружний? ? адміністративний? ? суд? ? у? ? складі? ? головуючого? ? судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльністю та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління Служби безпеки України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 до 16.04.2022;
- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Черкаській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України грошове забезпечення та додаткову винагороду за період з 24.02.2022 до 16.04.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно після призову позивача на військову службу до Управління Служби безпеки України в Черкаській області по мобілізації із запасу за період з 24.02.2022 до 16.04.2022 не нарахував та не виплатив йому грошове забезпечення та додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову, оскільки у зв`язку з початком повномасштабної військової агресії рф проти України відповідачем було видано наказ від 25.02.2022 № 25/дск про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовців запасу СБУ, зокрема, ОСОБА_1 . У зв`язку з неможливістю службового використання мобілізованих осіб до затвердження штату воєнного часу Управління Служби безпеки України в Черкаській області, тому наказом відповідача від 16.04.2022 №35-ОС/дск було скасовано наказ від 25.02.2022 № 25/дск про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 . Також відповідачем вказано, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду. Враховуючи вищевикладені обставини відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Черкаській області за контрактом осіб офіцерського складу в СБУ з 27.02.2003 та наказом СБ України від 18.12.2013 №1507-ОС звільнений з військової служби у запас СБУ за п.п. «а» п. 61 та п.п. «б» п. 62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ. Позивач виключений зі списків особового складу 27.12.2013 наказом Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 25.12.2013 № 214-ОС.
У зв`язку з початком повномасштабної військової агресії рф проти України відповідачем було видано наказ від 25.02.2022 №25/дск про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовців запасу СБУ, зокрема, ОСОБА_1 , однак у зв`язку з неможливістю службового використання мобілізованих осіб до затвердження штату воєнного часу Управління Служби безпеки України в Черкаській області, тому наказом відповідача від 16.04.2022 №35-ОС/дск було скасовано наказ від 25.02.2022 № 25/дск про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 .
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно, після призову його на військову службу по мобілізації із запасу за період з 24.02.2022 до 16.04.2022 не нарахував та не виплатив йому грошове забезпечення та додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, звернувся до суду з даним позовом .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до статті 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (у редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №2232-XII) правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022), постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 3 Указу №65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації було неодноразово продовжено.
Згідно зі статтею 4 Указу №65/2022 постановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (частина друга статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (в діючій на час спірних відносин редакції) (далі-Закон №3543-XII) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Матеріалами справи підтверджено, що у зв`язку з початком повномасштабної військової агресії рф проти України відповідачем було видано наказ від 25.02.2022 №25/дск про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовців запасу СБУ, зокрема, ОСОБА_1 .
Однак, частинами 1, 3 ст. 3 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави. Зміст мобілізаційної підготовки, в числі іншого, складає підготовку та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.
Згідно з частиною 5 ст. 4 Закону № 2232-XII для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями на особливий період, а в разі прийняття у випадках та порядку, визначених законом, відповідного рішення Президента України - і в мирний час проводиться планомірна військова підготовка і забезпечується перебування в запасі та військовому резерві необхідної кількості військовонавчених громадян.
Частинами 1, 5 статті 6 Закону № 2232-XII визначено, що військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти. Військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.
Суд зазначає, що після винесення наказу від 25.02.2022 №25/дск про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовців запасу СБУ, зокрема, ОСОБА_1 , у зв`язку з неможливістю службового використання мобілізованих осіб до затвердження штату воєнного часу Управління Служби безпеки України в Черкаській області, тому наказом відповідача від 16.04.2022 №35-ОС/дск було скасовано наказ від 25.02.2022 № 25/дск про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 .
Таким чином, наказ про призов під час мобілізації щодо позивача скасований, а отже, прийняття на військову службу не реалізовано, факт виконання посадових обов`язків по певній посаді під час мобілізації позивачем не доведено, а відповідач заперечує вказану обставину, тому відсутні підстави вважати, що позивач дійсно ніби то проходив військову службу Управління Служби безпеки України в Черкаській області під час мобілізації у спірний період.
Крім того, згідно з пунктом 68 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007, днем звільнення військовослужбовців СБУ з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом виключено зі списків особового складу Служби безпеки України.
Судом встановлено, що наказ Управління Служби безпеки України в Черкаській області про звільнення ОСОБА_1 з військової служби під час мобілізації, на особливий період не приймався, оскільки наказом відповідача від 16.04.2022 №35-ОС/дск було саме скасовано наказ від 25.02.2022 № 25/дск про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 .
Додатково суд зазначає, що Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців СБ України врегульовано Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ №515/дск від 10.04.2018, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2018 року за № 512/31964 (далі- Інструкція № 515/дск) та пунктом 5 глави 1 якої визначено, що грошове забезпечення виплачується за місцем постійної служби і виключно в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах органів, підрозділів, закладів та установ СБ України. Відповідно пункту 3 розділу 1 «Посадові оклади військовослужбовців» глави ІІ «Склад грошового забезпечення» посадові оклади військовослужбовцям виплачуються з дня призначення їх на штатну посаду.
Однак, як встановлено судом із матеріалів справи, що наказ про призов під час мобілізації щодо позивача скасований, а отже, прийняття на військову службу не реалізовано, як наслідок, позовні вимоги про виплату позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а судові витрати не підлягають розподілу.
Стосовно твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, то суд зазначає наступне.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу, частина 5 статті 122 КАС України передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належних їм коштів у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 (справа № 990/156/23) зробила висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (в редакції до 18.07.2022 включно).
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України).
Норми статті 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Тобто, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати, зокрема, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Таким чином, після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Більш того, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 надано розширене тлумачення порядку застосування строків звернення до суду, визначених статтею 233 КЗпП України до 19.07.2022 та після 19.07.2022. Зокрема зазначено, що при вирішенні спору щодо оплати праці за період по 19.07.2022 - особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи, що спірні правовідносини між ОСОБА_1 та Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області виникли до 19.07.2022, тому позивач має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ
Суд | Черкаський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2024 |
Оприлюднено | 21.10.2024 |
Номер документу | 122411566 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Черкаський окружний адміністративний суд
Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні