Рішення

від 16.10.2024 по справі 620/9622/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/9622/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКлопота С.Л.,

за участю секретаряШевченко А.В.,

представника позивача Лук`янця Д.М.,

представника відповідача Борисович О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту та просить наступне.

1. Визнати протиправним рішення Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 12.04.2024 № 360 щодо відмови у призначенні і виплати грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до його рапорту від 29.02.2024.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 (далі - Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем, головним сержантом військової частини НОМЕР_2 .

Внаслідок авіаційного удару та розриву бомби на близькій відстані, під час виконання обов`язків військової служби 25.02.2022 близько 13-30 год., Позивач отримав мінно-вибухову травму, черепно-мозкову травму, контузію головного мозку та інші супутні порушення і травми.

Рішенням МСЕК від 01.02.2024 (довідка Серія 12 ААА № 073699) Позивачеві встановлено 25% ступеня втрати професійної працездатності внаслідок травми, ТАК, пов`язаної із захистом Батьківщини .

Через військову частину НОМЕР_2 , де Позивач проходить службу, 29.02.2024 Позивач звернувся до Відповідача з питання виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Постанова 975).

Рішенням комісії Адміністрації державної спеціальної служби транспорту від 12.04.2024 № 360 Позивачеві відмовлено у зв`язку з тим, що відповідно до акту службового розслідування від 01.05.2022 Позивачу не проводилось обстеження на наявність алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 даного Закону його дія поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;.

Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема, 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

А відповідно до ч. 6 ст. 16-3 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно з ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011 порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі загибелі (смерті) військовослужбовців державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги членам сімей військовослужбовців, які загинули у розмірі, визначеному ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі Порядок № 975).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі-одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі-військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 4 цього Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Пунктами 12, 13 цього Порядку № 975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відмовляючи у призначенні спірної допомоги, Відповідач, виходив з того, що травма військовослужбовця пов`язана із захистом Батьківщини, проте не проводилось обстеження на наявність алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 16-4 даного Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічні норми містяться в п. 19 зазначеного вище Порядку № 975.

Аналіз наведених норм, свідчить, що зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Аналогічна правова позиція висловлена в позиції Верховного Суду у постанові від 29 червня 2022 у справі 640/6477/19.

Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння, на час настання смерті, не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Тобто, на думку Верховного Суду, в такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом можливого сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Як видно з довідки про обставини травми від 02.05.2022 № 145 - Позивач 25.02.2022 отримав вибухову травму, ЗЧМТ, контузію. Травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків в районі ведення бойових дій.

Дана інформація також підтверджується довідками ВЛК від 24.05.2022 та від 27.11.2023 року.

Право на виплату ОГД визначено довідкою МСЕК Серія ААА №073699 де Позивачеві встановлено 25% ступеня втрати професійної працездатності внаслідок травми, ТАК, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Відповідно до акту службового розслідування від 01.05.2022 року, Позивач і інші військовослужбовці, що отримали МВТ для проходження обстеження на стан сп`яніння не направлялись і не звертались через об`єктивні обставини - необхідність стаціонарного лікування.

Також із пояснень командира 79 тактичної групи ОСОБА_2 видно, що об`єктивної можливості звернення Позивача на обстеження на вміст алкоголю не було через передислокацію особового складу.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до Статуту ЗСУ - головним пріоритетом є збереження життя і здоров`я військовослужбовців.

Від так суд дійшов висновку, якщо в екстремальних умовах слід обирати між дотриманням процесуальних норм і діями по збереженню життя особового складу то вибір очевидний на користь життя людей.

Верховний Суд у постанові від 29.02.2022 у справі 640/6477/19 зазначив, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

Трактування положень пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII у зазначеній інтерпретації узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.04.2018 (справа №802/1869/17-а), від 04.03.2020 (справа №813/2071/17) та від 15.06.2022 (справа № 826/4813/18).

Докази і службове розслідування вказують що Позивач отримав поранення через авіаційний удар і розрив бомби, а не в результаті вчинення ним злочину, адміністративного правопорушення, або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали свої наслідком його поранення, а відтак відмова відповідача у призначені та виплаті Позивачу одноразової грошової допомоги є протиправною.

При цьому суд вважає посилання відповідача на не дотримання приписів ч. 1 ст. 16-4 вказаного вище закону, є над мірним формалізмом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову повністю, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (вул. Якова Гніздовського, 5 ,м. Київ, 02094) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним рішення Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 12.04.2024 № 360 щодо відмови у призначенні і виплати грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до його рапорту від 29.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 7000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2024 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ