Постанова

від 18.10.2024 по справі 520/405/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 р. Справа № 520/405/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., по справі № 520/405/24

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (надалі також - відповідач) в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загон Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:

- з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії,

- з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії,

- з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії,

- з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 року по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:

- з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії,

- з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії,

- з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Позивач частково не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 в частині щодо якої відмовлено у задоволенні позову, ухваливши в цій частині нову судове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення є передчасними. Вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що при непроведенні остаточного розрахунку при звільненні для роботодавця настає відповідність, яка визначена ст.117 КЗпП України. Відтак суд, в рамках розгляду справи, констатувавши порушення права у вигляді непроведення остаточного розрахунку при звільненні, повинен захистити це право у спосіб, передбачений законодавством. Однак, фактично судового захисту у цій частині порушеного права позивача не відбулось.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, також подав апеляційну скаргу в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2024 по справі 520/405/24 скасувати та прийняте нове, яким в задоволені адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 року по справі № 520/405/24 - повернуто скаржнику відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу позивача належить задовольнити частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивача відповідно до копії витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.12.2023 № 756-ОС виключено з 20 грудня 2023 року зі списків особового складу та всіх видів забезпечення головного сержанта ОСОБА_1 . (а.с.10)

Відповідач листом від 23.12.2023 повідомив позивача, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. Отже, підстав для проведення перерахунку раніше встановлених та виплачених розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення, не вбачається. (а.с.12-13)

Позивач вважаючи, що у період з 01.01.2020 по 20.05.2023 відповідачем виплата грошового забезпечення здійснювалася у заниженому розмірі, а саме без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 - дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що у період з 01.01.2020 по 20.05.2023 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є передчасними та такими, що заявлені на майбутнє, за відсутності підстав вважати, що його право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті грошового забезпечення буде порушене відповідачем.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині вимог про зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів абзацу 1 статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за № 2011-XII, ні іншими підзаконними нормативними актами не врегульовані питання порушення роботодавцем (у цьому випадку НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Ця позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, від 16.07.2020 у справі № 400/2884/18.

Відтак, оскільки наведеними нормативними актами не врегульовано питання строків проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби, а також не установлено правових наслідків недотримання такого строку, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно зі ст. 116 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, яка була чинною на час звільнення позивача зі служби), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частиною першою цієї статті встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Тож у випадку встановлення порушення роботодавцем вищевказаних норм та наявності для застосування до останнього наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України, належним способом захисту порушених прав працівника буде стягнення з такого роботодавця суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відмовляючи у задоволенні вимоги щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку за статтею 117 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування та виплата суми перерахованого грошового забезпечення ставить первинною подією щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які нараховуються та виплачуються, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми грошового забезпечення, а тому вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення є передчасними та такими, що заявлені на майбутнє, за відсутності підстав вважати, що його право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті грошового забезпечення буде порушене відповідачем.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що у цій справі позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, з дня звільнення позивача по день фактичного розрахунку, заявлена одночасно з вимогою про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 20.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 (сум, які належали позивачу при звільненні), тобто вказана вимога є похідною від вимоги щодо виплати належного грошового забезпечення.

У свою чергу, сталою та послідовною є практика Верховного Суду про наявність підстав при вирішенні спору про стягнення невиплаченої у строки, що встановлено статтею 116 КЗпП України, належної працівнику заробітної плати (її частини), одночасно вирішувати питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, вимоги щодо якого є похідними від вимог про стягнення невиплаченої (несвоєчасно виплаченої) працівнику заробітної плати (її частини) при звільненні (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, постанови Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 640/9375/20, від 09.02.2023 у справі № 620/2338/20, від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19).

Крім того, Верховний Суд уже наголошував у постановах від 21.03.2023 у справі №640/11699/21, від 26.09.2023 у справі № 640/2534/21, від 28.09.2023 у справі № 640/36441/21 на помилковості висновків судів попередніх інстанцій про передчасність позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за статтею 117 КЗпП України, у випадку коли вона заявлена одночасно з вимогою про стягнення на користь позивача сум, які належали останньому при звільненні.

Колегія суддів також звертає увагу, що Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП, неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 26.11.2020 у справі № 520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а.

За обставин цієї справи остаточний розрахунок з позивачем всіх належних сум при звільненні станом на день розгляду цієї справи ще не проведений, відтак періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 21.12.2023 (з дня, наступного за датою звільнення) по 18.10.2024 (день розгляду цієї справи).

Разом із тим, відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, згідно з Законом № 2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Порядок обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Абзацом четвертим пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до абз. 2 п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 р. № 260, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (в подальшому - Порядок № 260), середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 № 442 від 20.08.2024, середньомісячна заробітна плата позивача становить 26960,00 грн., а середньоденна заробітна плата 883,93 грн.

Період стягнення з 21.12.2023 по 18.10.2024 регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Враховуючи приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Отже, задоволенню підлягають вимоги за період з 21.12.2023 по 21.06.2024.

Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за цей період складає 183 календарні дні.

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за цей період становить 883,93 грн. х 183 = 161759,19 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.12.2023 року по 21.06.2024 року в сумі 161759,19 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення на його користь середнього заробітку, з прийняттям в цій частині постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 по справі № 520/405/24 - скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги позивача щодо зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 року по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.

Прийняти в цій частині постанову, якою зазначену позовну вимогу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.12.2023 по 21.06.2024 в сумі 161759 (сто шістдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 19 коп.

В задоволенні решти вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова