Постанова

від 09.10.2024 по справі 480/11648/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 р.Справа № 480/11648/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,

представника позивача - Євсеєнка В.В.,

представника відповідача - Пономарьова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2024, (головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, повний текст складено 29.02.24 року) по справі № 480/11648/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.10.2023:

№ 65968280701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 707234,00 грн та нараховано фінансові (штрафні) санкції по ПДВ в розмірі 70 723,40 грн;

№ 65958280701, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 999480,00 грн.

В обґрунтування позову зазначило, що в перевіряємий період ТОВ "Глорія" отримало від ТОВ «Промвагонтранс» транспортно-експедиційні послуги, за наслідками яких контрагентом позивача складено та зареєстровано у ЄРПН податкову накладну № 172 від 31.03.2022 на суму ПДВ 1920 425,29 грн, в якій кількість вивезеної кукурудзи, належної позивачу становить 9933,20 тон. На підставі цієї податкової накладної у ТОВ «Глорія» сформувало податковий кредит згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Здійснення вищенаведених господарських операцій між ТОВ "Глорія" та його контрагентом ТОВ «Промвагонтранс» підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Зауважувало, що податковим органом визнано реальність господарської операції на вивезену кукурудзу в кількості 9370,15 т, що є відмінним від показників, вказаних у податковій накладній № 172 від 31.03.2022. Разом з тим, певні недоліки первинних документів не є безумовною підставою для визнання їх такими, що не підтверджують ведення податкового обліку, за умови, що у своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумніву.

Враховуючи, що рух активів відбувся, вважало висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на 1920425,00 грн необґрунтованим.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 позов задоволено.

Головне управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Промвагонтранс».

Вказує, що наданими позивачем до перевірки первинними документами підтверджується наявність на його зберіганні лише 9370,18 т кукурудзи, тоді як згідно акту виконання робіт від 31.03.2022 № 724 ТОВ «Промвагонтранс» надало транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Глорія» з перевезення 9933,20 т кукурудзи.

Крім того, податкова накладна №172 від 31.03.2022, складена на підставі акту від 31.03.2022 не містить вартості експедиторських послуг і послуг із перевезення, виписана на транспортно-експедиторські послуги на більшу кількість кукурудзи ніж та, що була на залишках, та не відповідає кількості кукурудзи, відвантаженої в березні 2022 року з елеватора відповідно до реєстрів на відвантаження.

Таким чином перевіркою встановлено, що рух активів, а саме кукурудзи на 9 933,20 т не відбувався. Натомість, невірний обсяг наданих послуг зазначений в податковій накладній, не дав змоги у повній мірі ідентифікувати здійснену операцію, відповідно, така податкова накладна не є підставою для віднесення суми ПДВ, зазначеної в ній, до складу податкового кредиту.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в яких наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що податковим органом визнано переміщення товару в розмірі 9370,15 т, а отже і формування позивачем податкового кредиту по цій операції, проте при винесені податкових повідомлень - рішень ці обставини не враховані. Зазначає, що всі документи підтверджують рух товару саме в такій кількості, отже позивачем правомірно сформовано податковий кредит по цій операції та заявлено право на бюджетне відшкодування. Зазначені в податковій накладній, складеній контрагентом іншої кількості товару є технічною помилкою, яка може бути виправлена після проведення перевірки.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Сумській області в період з 10.08.2023 до 30.08.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Глорія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 06.09.2023 № 5541/18-28-07-07-08/32414032/258 (т. 1 а.с. 7-20).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки ним:

- завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок на суму 707234,00 грн;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 Декларації) на суму 999480,00 грн.

22.09.2023 ТОВ «Глорія» подало заперечення на акт перевірки, за наслідками розгляду яких ГУ ДПС у Сумській області листом від 09.10.2023 повідомило позивача, що акт перевірки є правомірним та обґрунтованим, таким, що відповідає фактичним обставинам (т. 1 а.с. 88-94).

13.10.2023 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 659618280701, яким ТОВ «Глорія» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 707234,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 70 723,40 грн;

- № 659518280701, яким ТОВ «Глорія» зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на 999480,00 грн (т. 1 а.с. 83-84, 86-87).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Промвагонтранс» належними первинними документами, а отже правомірно сформовано податковий кредит, що є підставою для бюджетного відшкодування з ПДВ , а відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до п. 6 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що ТОВ «Глорія» зареєстроване в якості юридичної особи, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

08.01.2019 між ТОВ «Промвагонтранс» (виконавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Глорія» (тепер. ТОВ «Глорія», замовник) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 08/01/19-ПВТ/ГЛ, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажу, відповідно до умов цього Договору та Заявки замовника, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити виконавцю надані за цим Договором послуги (т. 1 а.с. 101-102).

Додатком № 10 від 18.03.2022 до Договору сторони дійшли згоди, що виконавець зобов`язаний здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів, що належать замовнику, залізницями з елеваторів на адресу морських торгових портів України, а також інших пунктів призначення, комплексна ставка за одну відправлену тону у вагоні власного парку з елеватора ТОВ "Наташа-Агро", станція відправлення Галка 1 160 грн з ПДВ. (т. 1 а.с. 104).

На виконання умов Договору, ТОВ «Промвагонтранс» надано позивачу транспортно-експедиційні послуги на перевезення кукурудзи 156 вагонами з елеватора ТОВ "Наташа-Агро" до СТОВ «Агро-Лучки», про що складені акт № 724 від 31.03.2022, залізничні накладні, реєстри ЖД накладних на вивезення вантажу (т. 1 а.с. 106-108, 110-173).

За наслідками наданих послуг, ТОВ «Промвагонтранс» складено податкову накладну № 172 від 31.03.2022 на суму 11522551,73 грн, в тому числі ПДВ 1920425,29 грн. В податковій накладній зазначено про надання контрагентом транспортно-експедиторських послуг на перевезення 9933,20 т кукурудзи (т. 1 а.с. 109).

В свою чергу, відповідно до реєстрів ЖД накладних на вивезення та акту виконаних робіт, що підписаний позивачем та ТОВ "Наташа-Агро", фактично з елеватора відвантажено зерно кукурудзи у кількості 9370,15 т (т. 1 а.с. 167-174).

ТОВ «Глорія» сплачено кошти ТОВ «Промвагонтранс» за надані транспортні послуги, про що свідчить виписка з банку (т. 1 а.с. 166).

На підтвердження факту отримання транспортно-експедиційних послуг позивач, як податковому органу, так і суду надав копії актів виконаних робіт, залізничних накладних, реєстрів ЖД накладних на вивезення вантажу, виписки з банку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані як до податкового органу, так і до суду документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарської операції, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", господарська операція знайшла своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводить наявність змін в його активах під час її вчинення.

Відповідачем в ході перевірки фактично не заперечувався факт перевезення кукурудзи, належної позивачу ТОВ «Промвагонтранс» в кількості 9370,15 т.

Разом з тим, апелянт зазначає, що ТОВ «Промвагонтранс» складено податкову накладну на обсяг постачання кукурудзи 9933,20 тон, що не відповідає кількості кукурудзи, належної ТОВ «Глорія» згідно наданих на перевірку первинних документів, а саме 9 370,15 тон.

Натомість, невірний обсяг наданих послуг в податковій накладній не дає змоги у повній мірі ідентифікувати здійснену операцію, відповідно, така податкова накладна, на думку податкового органу, не є підставою для віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що підтвердженням господарської операції є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, тоді як первинна документація є відображенням такої операції.

Відповідачем визнається факт здійснення господарської операції між ТОВ «Глорія» та ТОВ «Промвагонтранс» на обсяг постачання кукурудзи 9 370,15 тон.

Водночас, за твердженням позивача, зазначення його контрагентом у податковій накладній від 31.03.2022 обсягу постачання 9933,20 тон є опискою, яка не могла бути виправлена під час документальної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.09.2021 у справі № 300/1490/20.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Податкова накладна складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, помилки при заповненні податкової накладної, крім коду товару, не є підставою для відмови у її прийнятті. В свою чергу, зареєстрована у ЄРПН податкова накладна є достатньою підставою для віднесення отримувачем послуг ТОВ «Глорія» відображених у ній сум податку до податкового кредиту.

Посилання апелянта на відсутність у акті виконаних робіт від 31.03.2022, на підставі якого виписана податкова накладна розміру винагороди експедитора та вартості перевезення, що на думку апелянта свідчить про безтоварність господарської операції, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з акту виконаних робіт від 31.03.2022, останній містить відомості щодо станцій відвантаження та призначення, культури, номерів відправлення, вагону, назви елеватора, кількості вагонів, ваги, номеру договору, додаткової угоди, назви замовника, вартості послуг.

В свою чергу, конкретизація розміру винагороди експедитора та вартості перевезення із загальної вартості послуг не є обов`язковим реквізитом в розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже відсутність таких реквізитів не є беззаперечною підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постановах від 28.05.2019 по справі №815/2960/17, від 15.10.2019 по справі 813/1066/16, від 23.07.2019 по справі №826/10852/18, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що спірна господарська операція позивача та його контрагента ТОВ «Промвагонтранс» здійснена в межах основних видів діяльності, укладення договору на надання транспортно-експедиційних послуг із контрагентом обумовлено наявністю ділової мети, а результати наданих послуг використані позивачем у власній господарській діяльності. Надання транспортно-експедиційних послуг підтверджено належними первинними документами, зокрема, накладними, реєстрами ЖД накладних на вивезення, актами виконаних робіт, виписками з банку.

Відповідно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зменшення спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на всю, задекларовану позивачем за результатами господарської операції з придбання послуг експедирування, суми податку є безпідставним та протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Водночас, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує

Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарської операції належними та допустимими доказами і не спростував висновків суду першої інстанції.

У апеляційній скарзі відповідач також посилається на висновки Верховного Суду у спорах щодо дослідження реальності господарських операцій. Такі висновки є допустимо релевантними у цій справі. Втім, судом враховано усталену практику Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Колегія суддів з урахуванням вказаного, дійшла висновку, що контролюючим органом не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджена господарська операція по правочину між позивачем та ТОВ «Промвагонтранс» мала реальний характер, підтверджена наявними належним чином оформленими первинними документами, пов`язана з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та правомірно скасовані судом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 по справі № 480/11648/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 18.10.2024 року