Постанова

від 10.10.2024 по справі 160/17636/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/17636/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 ( суддя Савченко А.В.) в адміністративній справі №160/17636/23 за позовом Нікопольського міжрайонного управління водного господарства до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Нікопольське міжрайонне управління водного господарства звернулося до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.05.2023 року №0091400413 на суму 35 264,41 грн., прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Заперечуючи проти прийнятого податкового повідомлення-рішення, позивач зазначив, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області перевіряючи питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість у липні 2022 року-березні 2023 року не врахували об`єктивних обставин здійснення діяльності позивачем в умовах активних бойових дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що неналежне виконання позивачем вимог податкового законодавства, стосовно своєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань, відбулось не з вини підприємства, що виключає протиправність дій останнього, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Несвоєчасна сплата узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість викликана з об`єктивних обставин, які знаходились поза межами впливу підприємства, а відтак, відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року позов задоволено.

З апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку Нікопольського МУВГ та складено акт №10956/04-36-04-13/01033800 від 04.04.2023 року про результати камеральної перевірки з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість у липні 2022 року-березні 2023 року та зроблено висновок про несвоєчасну сплату Нікопольським МУВГ узгоджених сум податкових зобов`язань за червень, липень, вересень 2022 року та розраховано суми штрафних санкцій - 35 264. 41 грн.

За результатами перевірки термінів сплати узгоджених сум податкових зобов?язань з податку на додану вартість встановлено порушення особами Нікопольського МУВГ (код ЄДРПОУ 01033800) вимог пункту 50.1 статті 50, пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу ІІ та пункту 203.2 статті 203 розділу V Кодексу, в частині несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість по наступним документам:

-уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 13.09.2022 року №9181606295 - сума штрафної санкції 0,11 грн.;

-уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 13.09.2022 року №9181606295 - сума штрафної санкції 10842,99 грн.;

-уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 16.09.2022 року №9185927309 - сума штрафної санкції 14,80 грн.;

-уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за липень 2022 року від 18.08.2022 року №9161874063 - сума штрафної санкції 11901,00 грн.;

-уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за липень 2022 року - сума штрафної санкції 1666,70 грн.;

-уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за липень 2022 року - сума штрафної санкції 10838,81 грн.

За висновком камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату Нікопольського МУВГ узгоджених сум податкових зобов`язань за червень, липень, вересень 2022 року, передбачених п. 50.1, ст.50, п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 Кодексу з урахуванням ст. 102 Кодексу. Погашення сум податкового боргу по вищенаведеному документу в інформаційній картці платника з ПДВ (14010100) здійснювалося з урахуванням вимог пункту 87.9 статті 87 ПКУ.

03 травня 2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» на підставі акта перевірки №10956/04-36-04-13/01033800 від 04.04.2023 року.

Таким чином, встановлено порушення строку сплати грошового зобов`язання/порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України та на підставі статті 124 Податкового кодексу України за затримку 98, 69 95, 51, 78, 83 календарних днів сплати грошового зобов`язання 352 644 грн. 12 коп. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 35 264, 41 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції врахував, що позивач намагався реалізувати своє право, передбачене пп. 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, на звільнення від відповідальності через відсутність можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів.

Проте, податковий орган не прийняв відповідного рішення та не перевірив обґрунтованості доводів платника податків, які він наводив, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо прийняття рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку за заявою Нікопольського міжрайонного управління водного господарства до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «про відсутність можливості своєчасного подання податкової звітності та виконання податкових зобов`язань» від 17.08.2022року №398/03-22.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України.

Пунктом 36.1 статті 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У відповідності до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПКУ).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Так, відповідно до п.124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до п.124.2 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Законом України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Також, Законом №466 визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Отже, відповідальність за скоєння податкового правопорушення, що передбачена, у тому числі, пунктами 124.2, статті 124 ПКУ настає лише у разі, коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а не навпаки, як помилково вважає відповідач, зазначаючи у відзиві на позовну заяву, що саме платник податків повинен довести обставини на підтвердження того, що затримка сплати узгодженого грошового зобов`язання вчинена ним не умисно.

Податковим органом зафіксовано та позивач не заперечує, що ним допущено несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Водночас, при притягненні платника податків до відповідальності у правовідносинах за періоди до 1 січня 2021 року та/або за вчинення податкових правопорушень за статтями 57, 203, 126 ПК України встановлення вини не допускається.

Контролюючий орган має право довести наявність / відсутність вини платника, зокрема, в акті камеральної перевірки у відносинах в межах періодів з 1 січня 2021 року після набуття чинності Законом України від 17 грудня 2020 року № 1117-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об`єктів оподаткування». Комплексній оцінці підлягають фактичні обставини на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів у контексті удаваного, цілеспрямованого створення платником умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства.

Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути визначено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, чого не було зроблено в зазначеному Законі.

Отже, щодо правовідносин за періоди до 1 січня 2021 року установлення вини не вбачається можливим.

Склад податкових правопорушень згідно з п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203, п. 126.1 ст. 126 ПК України (порушення правил сплати податків) взагалі не допускає можливості встановлення наявності / відсутності вини як кваліфікуючої ознаки в поведінці платника.

Такий висновок зробив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.

Колегія суддів також звертає увагу, що позивач не заперечує факт несвоєчасної сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, однак, вважає, що несвоєчасна сплата податкового зобов`язання зумовлена об`єктивними обставинами, які не залежать від його волі.

Однак, приписами статті 124 Податкового кодексу України не передбачено умов, за яких несвоєчасна сплата податкових зобов`язань може вважатись такою, що відбулась з поважних причин.

Спірним питанням у цій справі, є визначення правомірності накладення за оскаржуваним індивідуальним актом штрафу у розмірі 10 % суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України (а.с.46).

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

У постановах від 16.03.2023 року по справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 року по справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 року по справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Верховний Суд в постанові від 30 квітня 2024 року по справі № 160/22731/21 вказав, що позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 року по справі № 520/14773/21.

Таким чином, у випадку порушення платником податку строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання при затримці понад 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, накладення штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 124.1 ст. 124 ПК України), з урахуванням приписів ст. 109, 112 ПК України, не потребує встановлення контролюючими органами вини особи, тобто не є необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення.

Посилання позивача на неможливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів є хибним, оскільки, як виплаває зі змісту пункту 124.1 статті 124 ПК України , зазначена норма є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату.

Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом обставин випливає, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 03.05.2023 року № 0091400413 ГУДПС у Дніпропетровській області діяло на підставі приписів Податкового кодексу України та у межах своїх повноважень, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 06.02.2024 по справі № 520/10368/21.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 в адміністративній справі №160/17636/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 жовтня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко