Постанова

від 08.10.2024 по справі 460/14633/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/14633/23 пров. № А/857/1930/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Коць Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №460/14633/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», третя особа Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції Недашківська К.М., час ухвалення - 15.58 год, місце ухвалення- м. Рівне, дата складання повного тексту 21.12.2023),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд із позовом до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі відповідач), третя особа Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо видання наказу (з основної діяльності) від 24.02.2022 №3 «Про внесення змін до наказу №2 від 19.02.2022 «Про створення зведених підрозділів інституту»», в частині внесених змін у додаток, яким є «Штатно-посадовий список БТГр Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» станом на 24 лютого 2022 року» пунктом №385 якого підполковника ОСОБА_2 призначено на посаду «командир взводу»;

скасування наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) від 24.02.2022 №3 «Про внесення змін до наказу №2 від 19.02.2022 «Про створення зведених підрозділів інституту»», в частині внесених змін у додаток, яким є «Штатно-посадовий список БТГр Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» станом на 24 лютого 2022 року» пунктом №385 якого підполковника ОСОБА_1 призначено на посаду «командир взводу»;

визнання протиправними дій начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо видання наказу (з основної діяльності) №95 від 12.04.2022 «Про проведення ротації зведених екіпажів», невід`ємним додатком якого є затверджений список особового складу, який залучається до ротації, пунктом №1 якого підполковника ОСОБА_1 призначено на посаду «командир танку»;

скасування наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №95 від 12.04.2022 «Про проведення ротації зведених екіпажів», невід`ємним додатком якого є затверджений список особового складу, який залучається до ротації, пунктом №1 якого підполковника ОСОБА_1 призначено на посаду «командир танку».

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд: наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №3 від 24.02.2022 «Про внесення змін до наказу №2 від 19 лютого 2022 року, «Про створення зведених підрозділів інституту»», в частині внесених змін у додаток, яким є «Штатно-посадовий список БТГр Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» станом на 24.02.2022 року», пунктом №385 якого позивача призначено на посаду «командир взводу»; та наказ №95, додатком до якого є затверджений список особового складу, який залучається до ротації, в частині, де пунктом 1 позивача призначено на посаду «командир танку» - визнати протиправними та такими, що видані з порушенням норм законодавства.

Позовна заява обґрунтована тим, що з вересня 2021 року по червень 2022 року позивач обіймав посаду заступника начальника кафедри експлуатації озброєння та військової техніки факультету озброєння та військової техніки Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»; має військове звання «Підполковник». Вказує, що наказами начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» №3 від 24.02.2022 та №95 від 12.04.2022 позивача фактично призначено на нижчі посади «командир взводу» та «командир танку». Такі накази є протиправними, оскільки призначаючи позивача на нижчі посади, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень; накази прийняті з грубим порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що при прийняті рішення судом першої інстанції було неповно досліджено надані докази, неправильно встановлені обставини у справі, порушені норми матеріального та процесуального права.

Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач жодним чином не обґрунтував того, у чому ж полягає порушення його прав чи інтересів оскаржуваними наказами, а оскаржувані накази, як на думку суду, були винесені у законодавчо встановленому порядку. Однак вирішуючи спір суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; не довів обставини, що мають значення для справи; не надав належної оцінки наданим сторонами доказам та існуючим під час вирішення спору вимогам законодавства; неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт вважає, що в порушення норм матеріального права суд першої інстанції не звернув увагу на те, що за штатом воєнного часу Військового інституту його посада «заступник начальника кафедри експлуатації озброєння та військової техніки факультету озброєння та військової техніки Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (м. Харків), (шпк - «підполковник») і посадові обов`язки до неї - не змінювались, а назва посади за штатом воєнного часу була аналогічна назві посади, яка передбачена штатом мирного часу.

Також вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у наступних документах: Перелік органів військового управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України; Перелік органів військового управління, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя; Перелік органів військового управління, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення, які затверджено наказом Міністерства оборони України від 20.05.2016 № 270 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 21.10.2020 № 385), - відсутній Військовий інститут. Військовий інститут танкових військ не є ані військовим формуванням, ані органом військового управління, з`єднанням чи військовою частиною Збройних Сил України. Відтак доводи та міркування щодо належності Військового інституту танкових військ до органів військового управління та/або до військового командування чи військового формування є невірними та необґрунтованими.

Щодо функціональних обов`язків посадових осіб Військового інституту танкових військ, апелянт зазначає, що службовими обов`язками посадових осіб Інституту, не визначено завдань/обов`язків щодо безпосередньої участі викладацького та керівного складу кафедру у бойових діях, забезпеченні територіальної оборони гарнізону міста Харків. Натомість міститься завдання за вказівками начальника кафедри організувати переміщення матеріально-технічної бази кафедри для проведення занять з курсантами в новому пункті дислокації.

Також апелянт вказує на те, що згідно з п. 4.2. Положення про Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», функціональні обов`язки начальника Військового інституту розробляються на підставі Статутів Збройних Сил України, наказів (директив) Міноборони, Генерального штабу Збройних Сил України, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, Статуту НТУ «Харківський політехнічний інститут» та затверджуються ректором НТУ «Харківський політехнічний інститут» та командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України. З аналізу змісту цього пункту не вбачається обов`язок начальника Військового інституту танкових військ чи його компетенція станом на дати видання спірних наказів на включення підпорядкованого особового складу до військового підрозділу/частини/з`єднання або формування. Також не вбачається повноважень начальника Військового інституту танкових військ щодо створення підрозділів, на що і не звернув увагу суд першої інстанції.

Крім цього вважає, що в порушення норм матеріального права, помилковим є висновком суду стосовно того, що «Військовий інститут танкових військ виконує бойові завдання, які визначаються органами військового управління», так як чинне законодавство не містить такої правової норми, а зроблений судом аналіз правових норм не встановлює правового зв`язку між зазначеними у рішенні правовими нормами і висновком, який зробив суд.

Також не можна погодитись з висновком суду стосовно наявності у Військового інституту танкових військ «безумовних правових підстав для винесення наказу №2 від 19.02.2022 на виконання розпорядження Командувача Сухопутних військ ЗС України (від 19.02.2022)». Зазначає, що розпорядження КСВ ЗСУ від 19.02.2022 №116/7/2/670дск, яке за висновком суду нібито стало підставою видання наказу №2 від 19.02.2022, судом в судовому засіданні не досліджувалось у зв`язку з відсутністю цього розпорядження в матеріалах справи, а зроблений судом висновок ґрунтується виключно на припущеннях відповідача. Інших доказів, які б містили інформацію та фактично надавали б можливість дослідити зміст розпорядження КСВ ЗСУ від 19.02.2022 №116/7/2/670дск, відповідачем надано не було.

З урахуванням наведених обставин, апелянт вважає, шо оскаржуваними Наказами №3 та №95 на нього були у незаконний спосіб покладені обов`язки «командира взводу» та «командира танку».

Щодо поширення дії Бойового статуту, частина ІІ (батальйон, рота) на Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», апелянт вважає, що Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» не є ні «механізованою», ні «танковою військовою частиною (підрозділом)».

Зазначає, що не погоджується із висновком суду про те, що оскаржувані накази були доведені до всього особового складу, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б міг би оцінити суд про дату, час та місце такого шикування та присутніх на ньому осіб.

Щодо наданих відповідачем доказів, апелянт зазначає, що Довідка від 18.07.2023 №37, яка видана капітаном ОСОБА_3 не є доказом, з тих причин, що капітан ОСОБА_3 не є особою уповноваженою видавати довідки. Видана Військовим інститутом довідка від 18.07.2023 №37 підписана не уповноваженою на те особою, та не містить печатки із зображенням Державного Герба України.

З урахуванням наведених обставин справи просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Крім цього, позивачем та відповідачем надавались додаткові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та відповідно на їх заперечення.

У судових засіданнях апеляційного розгляду справи позивач та його представники апеляційну скаргу підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Третя особа Військова частина НОМЕР_1 подана заяву про розгляд справи у відсутності свого представника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Між Міністерством оборони України в особі Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » генерал-майора ОСОБА_4 та громадянином України (військовослужбовець) ОСОБА_1 , підполковником старшим офіцером групи бойової готовності управління планування застосування військ штабу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » укладений Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 30.07.2021 (далі Контракт) (а.с. 32 том 1).

Інформація Витягу з послужного списку підполковника ОСОБА_1 , зокрема:

27.08.2021 20.06.2022 Заступник начальника кафедри експлуатації озброєння та військової техніки ВІТВ НТУ «Харківський політехнічний інститут»;

20.06.2022 21.03.2023 Старший офіцер відділу організації управління та взаємодії управління планування застосування військ штабу управління ОК «Захід»;

21.03.2023 по т.ч. Начальник групи безпеки операцій управління планування застосування військ штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 30 том 1).

Довідка Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2023 «Підполковник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 » (а.с. 31 том 1).

19.02.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №2 «Про створення зведених підрозділів інституту» (далі Наказ №2), яким відповідно до вимог розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України щодо створення резервів Головнокомандувача Збройних Сил України з метою можливої відсічі збройної агресії з боку російської федерації, постановлено: 19 лютого 2022 року на базі підрозділів інституту створити зведені підрозділи, а саме: батальйонну тактичну групу та 1-й зведений стрілецький батальйон; зведені підрозділи мати у складі: батальйонна тактична група управління, танкова рота, механізована рота, розвідувальний взвод, підрозділи забезпечення; 1-й стрілецький батальйон управління батальйону, три стрілецькі роти, взвод вогневої підтримки, підрозділи забезпечення (а.с. 37 том 1).

24.02.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №3 «Про внесення змін до наказу №2 від 19 лютого 2022 року, «Про створення зведених підрозділів інституту» (далі Наказ №3), яким з метою оптимізації діяльності раніше створених зведених підрозділів інституту та їхнього вдосконалення для ефективного виконання бойових завдань та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, постановлено: внести зміни до Наказу №2, викласти пункт 2 наказу з додатком в такі редакції: «Зведений підрозділ мати у складі: батальйонної тактичної групи управління, стрілецький батальйон, танкова рота, механізована рота, розвідувальний взвод, рота логістичного забезпечення, комендантський взвод, відділення забезпечення їдальні, медичний пункт (Додаток 1)» (а.с. 35 том 1).

Додаток 1 до Наказу №3: Штатно-посадовий список БТГр Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» станом на 24 лютого 2022 року: №385 посада Командир взводу Військове звання підполковник ОСОБА_5 (а.с. 36 том 1).

09.03.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №7 «Про затвердження списку зведених екіпажів» (далі Наказ №7), яким затверджено список особового складу інституту, які залучаються до виконання завдань, знаходячись безпосередньо в районі ведення бойових дій першого ешелону оборони, згідно Додатку (а.с. 207 том 1).

Додаток до Наказу №7: посада Командир взводу Військове звання підполковник ОСОБА_1 28.02.-06.03 (а.с. 208 том 1).

15.03.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №15 «Про проведення ротації» (далі Наказ №15), яким затверджено список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань згідно Додатку (а.с. 209 том 1).

Додаток до Наказу №15: посада Командир взводу Військове звання підполковник ОСОБА_1 (а.с. 210 том 1).

27.03.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №47 «Про проведення ротації зведених екіпажів» (далі Наказ №47), яким затверджено список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань згідно Додатку (а.с. 211 том 1).

Додаток до Наказу №47: посада Командир взводу Військове звання підполковник ОСОБА_1 (а.с. 212 том 1).

12.04.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №95 «Про проведення ротації зведених екіпажів» (далі Наказ №95), яким з метою ротації особового складу зведених екіпажів, які виконують бойові завдання, постановлено: затвердити список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань згідно Додатку (а.с. 59 том 1).

Додаток до Наказу №95: Список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань: №1 посада Командир танку Військове звання підполковник ОСОБА_1 12.04.2022 (а.с. 60 том 1).

12.04.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №100 «Про внесення змін до наказу від 12.04.2022 №95 «Про проведення ротації зведених екіпажів» (далі Наказ №100), яким у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 вибути в район виконання бойових завдань, внесено зміни до Наказу №95 та затверджено Список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань, щодо іншої особи (а.с. 215 том 1).

12.04.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з адміністративно-господарської діяльності) №131 «Про призначення службового розслідування», яким призначено службове розслідування стосовно відмови убуття у район виконання бойових завдань в умовах воєнного стану підполковника ОСОБА_2 , командира 5-го танкового взводу танкової роти БТГр (а.с. 189 том 1).

15.04.2022 Акт службового розслідування: 24 лютого 2022 року було внесено зміни до наказу начальника інституту (з основної діяльності) №2 від 19 лютого 2022 року, щодо створення зведених підрозділів інституту. Вищезазначеним наказом з 26 лютого 2022 року було доукомплектовано особовим окладом раніше створену батальйонно-тактичну групу з метою ефективного використання за призначенням. 11 квітня 2022 року відповідно до журналу бойових дій ВІТВ НТУ «ХПГ» було внесено бойове розпорядження командира БТГр (штатна посада - начальник інституту) полковника ОСОБА_6 про заміну на ВОП «Циркуни» молодшого сержанта ОСОБА_7 на підполковника ОСОБА_2 . Підполковника ОСОБА_2 було включено до наказу начальника інституту (з основної діяльності) №95 від 12 квітня 2022 року про проведення ротації зведених екіпажів. 12 квітня 2022 року близько 08.20 під час шикування танкової роти підполковник ОСОБА_8 командир танкової роти батальйонної тактичної групи віддав наказ на убуття для виконання бойових завдань на ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підполковнику ОСОБА_9 , у складі танкового екіпажу командиром танка, після чого підполковник ОСОБА_5 відповів слухаюсь. Згодом підполковник ОСОБА_8 задав питання, про наявність запитань по поставленим завданням танковій роти і підполковник ОСОБА_5 сказав, що в нього є і він задасть їх окремо. Одразу після закінчення шикування танкової роти підполковник ОСОБА_5 чекав підполковника ОСОБА_10 осторонь і в особистій розмові підполковник ОСОБА_5 доповів про своє небажання на убуття для виконання бойових завдань на ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Підполковник ОСОБА_8 доповів командиру БТГр полковнику ОСОБА_11 по даній ситуації, і після чого вони вдвох направились до командного пункту БТГр. 12 квітня 2022 року близько 10.00 підполковники ОСОБА_8 та ОСОБА_5 прибули до командного пункту БТГр з метою здійснення доповіді, полковнику ОСОБА_11 , про відмову виконувати бойовий наказ. Полковник ОСОБА_12 в присутності полковника ОСОБА_13 та підполковника ОСОБА_10 провів бесіду з підполковником ОСОБА_14 . Під час проведення бесіди здійснювалась відеофіксація розмови, з якої стало відомо, що до підполковника ОСОБА_2 дійсно було доведено наказ на убуття для виконання бойових завдань на ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », але він не відмовлявся виконувати наказ, а лише доповів про неможливість його виконання. В ході проведення бесіди було повторно продубльовано та сформульовано чіткий й зрозумілий наказ підполковником ОСОБА_15 , але на конкретні запитання полковника ОСОБА_6 стосовно відмови виконати наказ відповіді від підполковника ОСОБА_2 так і не було. Дії підполковника ОСОБА_2 були направлені на ухилення від давання прямої відповіді на запитання, які полягали у наданні йому на ознайомлення з письмовим бойовим наказом (розпорядженням), та уточненням бойового завдання. 11 квітня 2022 року відповідно до журналу бойових дій ВІТВ НТУ «ХПІ» було внесенно бойове розпорядження командира БТГр полковника ОСОБА_6 про заміну на ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » молодшого сержанта ОСОБА_7 на підполковника ОСОБА_2 . Підполковника ОСОБА_2 було включено до наказу начальника інституту (з основної діяльності) №95 від 12 квітня 2022 року про проведення ротації зведених екіпажів. 12 квітня 2022 року близько 08.20 підполковник ОСОБА_8 командир танкової роти батальйонної тактичної групи віддав наказ на убуття для виконання бойових завдань на ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підполковнику ОСОБА_9 , у складі танкового екіпажу командиром танка. 12 квітня 2022 року близько 10.00 під час проведення бесіди в присутності командира БТГр полковника ОСОБА_6 підполковнику ОСОБА_9 було повторно виданий наказ на убуття для виконання бойових завдань на ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у складі танкового екіпажу командиром танка, але подальші дії підполковника ОСОБА_2 були направлені на ухилення від виконання наказу. В діях підполковника ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України, а саме непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу вчинено в умовах воєнного стану. Своїми діями підполковник ОСОБА_5 демонстративно ухилявся від виконання наказу, що призвело до його невиконання. Неправомірні дії підполковника ОСОБА_2 полягають у свідомому порушенні вимог Кримінального Кодексу України, статутів Збройних Сил України та наказів начальника інституту. За порушення частини 4 статті 402 Кримінального кодексу України підполковником ОСОБА_14 , а саме непокора, відкритої відмови виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану та відповідно частини 2 статті 45, частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повідомити про це орган досудового розслідування (а.с. 182 том 1).

15.04.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №106 «Про результати проведення службового розслідування», яким постановлено службове розслідування вважати закінченим; за порушення частини 4 статті 402 Кримінального кодексу України підполковником ОСОБА_14 повідомити орган досудового розслідування (а.с. 203 том 1).

05.05.2022 внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022221750000172.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій та Наказів №3 та №95 в порядку статті 77 КАС України.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наступними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався та наразі триває: від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від12.05.2015№389-VIII (далі Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань (частина перша статті 3 Закону №389-VIII).

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану (частина друга статті 3 Закону №389-VIII).

Відповідач, Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», як юридична особа у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України, наказами і директивами Міністра оборони та наказами і директивами начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил, Статутами Збройних Сил України та іншими правовими актами.

Так, відповідно до вимог розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України щодо створення резервів Головнокомандувача Збройних Сил України з метою можливої відсічі збройної агресії з боку російської федерації, Наказом начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №2 постановлено створити зведені підрозділи, а саме: батальйонну тактичну групу та 1-й зведений стрілецький батальйон.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України ( ст. 65 Конституції України).

Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі - Закон України №2232-ХІІ).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закон України №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною 6 цієї ж статті Закону України №2232-ХІІ передбачено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України №2232-ХІІ правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів (ч. 1 ст. 6 Закону України №2232-ХІІ).

Військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством (ч. 12 ст. 6 Закону України №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: зокрема військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Отже, з урахуванням наведених вище норм законодавства, позивач ОСОБА_1 був військовою посадовою особою, відноситься до старшого офіцерського складу та має військове звання «підполковник».

На виконання Закону №2232-ХІІ, з метою визначення порядку та регулювання питань проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України Указом Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».

Особливості проходження військової служби, також визначені Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009.

Як уже зазначалось вище, відповідно до витягу із наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.08.2021 №265 підполковника ОСОБА_16 призначено на посаду заступника начальника кафедри експлуатації озброєння та військової техніки факультету озброєння та військової техніки, і вважається таким, що з 22.09.2021 справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, що підтверджується витягом із наказу начальника Інституту (по стройовій частині) від 22.09.2021 № 212.

На підставі витягу із наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.06.2022 № 555 підполковника ОСОБА_16 заступника начальника кафедри експлуатації озброєння та військової техніки факультету озброєння та військової техніки призначено на посаду старшого офіцера відділу організації управління та взаємодії управління планування застосування військ штабу управління військової частини НОМЕР_1 , і вважається таким, що 24.06.2022 справи і посаду здав і вибув до нового місця служби (м.Рівне), що підтверджується витягом із наказу начальника Інституту (по стройовій частині) від 24.06.2022 № 170.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Державі введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.

Як уже зазначалось судом вище, Інститут є військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти, а саме - Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» який здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших нормативно- правових актів. Інститут з питань виконання завдань повсякденної діяльності військ підпорядковується командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України, а у сфері реалізації освітньої діяльності - керівництву Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Нормативно-правовим актом, який визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними, є Закон України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991№1934-XII (далі Закон №1934-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1934-XII (в редакції, чинній на момент винесення Наказу №2), Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом (частина друга статті 1 Закону №1934-XII).

З`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров`я громадян та об`єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України (частина четверта статті 1 Закону №1934-XII).

Органи військового управління розвідки та військові частини розвідки Збройних Сил України, Сили спеціальних операцій Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до виконання розвідувальних завдань.

Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності.

За правилами статті 2 Закону №1934-XII, правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.

Відповідно до статті 3 Закону №1934-XII, Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Нормативно-правовим актом, який встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони, є Закон України «Про оборону України» від06.12.1991№1932-XII (далі Закон №1932-XII).

Військове командування Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань (стаття 1 Закону №1932-XII).

Органи військового управління Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (стаття 1 Закону №1932-XII).

Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони (частина перша статті 2 Закону №1932-XII).

Відповідно до ст. 17 Конституції України, ст. 4 Закону № 1932-ХІІ, у разі збройної агресії проти України органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії.

На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно- психологічних тощо) у кіберпросторі.

Наказом від 05.12.2017 №1562/640 затверджено Положення про Військовий інститут танковий військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (а.с. 220 том 1).

Положення про Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі Положення) розроблено відповідно до Законів України «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про військовий обов`язок і військову службу», постанови Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2012 року №48 «Про затвердження Порядку проведення військової підготовки громадян України (далі - громадян) за програмою підготовки офіцерів запасу» (зі змінами), наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства оборони України від 15 серпня 2013 року №1190/560 «Про затвердження Положення про військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2013 року за № 1541/24075, наказу Міністерства оборони України від 27 липня 2016 року № 385 «Про затвердження Положення про організацію наукової і науково-технічної діяльності у Збройних Силах України», Статуту Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі - НТУ «ХПГ») затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 19 січня 2017 року № 71 (а.с. 221 том 1).

Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» відповідно до статті 3 Закону №1934-XII входить до структури Збройних Сил України; перебуває у підпорядкуванні Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та виконує бойові завдання, які визначаються органами військового управління.

До ведення воєнного стану, відповідно розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (телеграма від 19.02.2022 №116/7/2/670 дек) щодо створення резервів Головнокомандувача Збройних Сил України з метою можливої відсічі збройної агресії з боку російської федерації з 19.02.2022 на базі підрозділів Інституту були створені зведені підрозділи, а саме: батальйонну тактичну групу та 1-й зведений стрілецький батальйон, що підтверджується витягом із наказу начальника Інституту (з основної діяльності) від 19.02.2022 №2 «Про створення зведених підрозділів інституту».

Отже, у зв`язку з ймовірним вторгненням російської федерації проти України командуванням інституту вживались всі заходи, щодо виконання розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (указана вище телеграма) щодо створення резервів Головнокомандувача Збройних Сил України, а саме: був відпрацьований наказ начальника Інституту (з основної діяльності) від 19.02.2022 №2 «Про створення зведених підрозділів інституту», оскільки даний наказ стосувався всього особового складу Інституту, він був доведений всім військовослужбовцям на загальному шикуванні на плацу навчального закладу (шикування здійснювалось відповідно до створених зведених підрозділів, а саме батальйонна тактична група (додаток 1 до наказу начальника Інституту від 19.02.2022 № 2) та 1-й стрілецький батальйон (додаток 2 до наказу начальника Інституту від 19.02.2022 № 2)).

Таким чином, наказ начальника Інституту (з основної діяльності) від 19.02.2022 №2 «Про створення зведених підрозділів інституту», був доведений до відома позивача ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що указаний наказ не був йому доведений належним чином ( письмово, під розписку), оскільки даний наказ у сучасних умовах при появі нових воєнних загроз національній безпеці України мав вирішальне значення для готовності особового складу виконувати свій конституційний та військовий обов`язок; в даному наказі був чіткий розподіл особового складу по посадам (батальйон, рота, взвод, відділення та інш.), що в свою чергу сприяла до ефективної обороноздатності держави та міста Харкова.

Наведені обставини також підтверджуються відеозаписом проведення бесіди з підполковником ОСОБА_14 , який за клопотанням апелянта був витребуваний апеляційним судом ухвалою від 07.05.2024 та досліджений, як доказ, в ході апеляційного розгляду справи.

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» були безумовні правові підстави для винесення Наказу №2 про створення зведених підрозділів БТГр, на виконання розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (телеграма від 19.02.2022).

Оскаржуваним Наказом №3 внесено зміни до Наказу №2, виклавши пункт 2 наказу з додатком в такі редакції: «Зведений підрозділ мати у складі: батальйонної тактичної групи управління, стрілецький батальйон, танкова рота, механізована рота, розвідувальний взвод, рота логістичного забезпечення, комендантський взвод, відділення забезпечення їдальні, медичний пункт (Додаток 1)»; Додаток 1 до Наказу №3: Штатно-посадовий список БТГр Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» станом на 24 лютого 2022 року: №385 посада Командир взводу Військове звання підполковник ОСОБА_5 .

Оскаржуваним Наказом №95 затверджено список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань згідно Додатку; Додаток до Наказу №95: Список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань: №1 посада Командир танку Військове звання підполковник ОСОБА_5 12.04.2022.

Апелянт також заперечує наявність розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (телеграма від 19.02.2022 № 116/7/2/670 дек) щодо створення резервів Головнокомандувача Збройних Сил України.

За клопотанням позивача, ухвалою суду витребовувалось вказане вище розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (телеграма від 19.02.2022 №116/7/2/670 дек).

На виконання вимог ухвал Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2024 та 13.06.2024р. Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України було повідомлено, що «у Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України відсутня інформація про розроблення (створення) та направлення будь-яким адресатам розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.02.2022 № 116/7/2/670дск щодо створення резервів Головнокомандувача. У зв`язку з вище зазначеним Командування Сухопутних військ Збройних Сил України немає можливості надати на ваш запит копії запитуваних документів».

Вказану обставину апелянт також вважає підтвердженням того факту, що вказане розпорядження було відсутнє і як наслідок є протиправними оскаржувані накази.

Проте апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до Довідки від 18.07.2023 №37, розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України щодо створення резервів Головнокомандувача Збройних Сил України з метою можливої відсічі збройної агресії з боку російської федерації було зареєстроване та перебувало на обліку і зберіганні в органі спеціального зв`язку (шифрувальний орган) служби охорони Державної таємниці Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» та мало гриф обмеження доступу. Функціонування, організація та порядок роботи органів спеціального зв`язку (шифрувальних органів) регламентовано спеціальним законодавством України у даній сфері діяльності щодо охорони державної таємниці.

Так, в умовах введеного 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022) з метою попередження загрози захоплення збройними силами російської федерації, а також недопущення витоку інформації з обмеженим доступом, у відповідності до вимог Інструкції з організації та забезпечення безпеки спеціальних видів зв`язку в Україні, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 18.11.2015 №0015 та Настанови з шифрувальної служби у Збройних Силах України (НШС-02), затвердженої наказом Міністра оборони України від 23.12.2002 № 003, а також на підставі розпорядження Центрального управління охорони державної таємниці та захисту інформації Генерального штабу Збройних Сил України від 24.02.2022 №319/8/596 всі матеріальні носії інформації, які знаходилися на обліку і зберіганні в органі спеціального зв`язку (шифрувальний орган) служби охорони державної таємниці Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» бути екстрено знищені 01.03.2022 (гриф секретності «Таємно») (а.с. 218 том 1).

Тобто, зазначена телеграма була знищена у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення, що підтверджується письмовою довідкою капітана ОСОБА_3 , помічника начальника Інституту - начальника служби охорони державної таємниці.

З урахуванням наведених вище обставин та норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується із доводами відповідача та висновками суду першої інстанції про те, що Інститут як навчальний заклад виконував завдання за призначенням щодо організації навчання та підготовку воєнних спеціалістів, але у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України командування Інституту сумлінно і чесно почало виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Починаючи з 24.02.2022 до складу сил та засобів оборони міста Харкова увійшла батальйонна тактична група, яка була сформована на базі Інституту і військовослужбовці навчального закладу були залучені та приймали безпосередню участь у бойових діях та їх забезпечення щодо виконання завдань оборони України, що підтверджується довідкою начальника штабу сил оборони Харкова від 25.03.2022 № 217.

Апелянт вказує на те, що Наказ №3 та Наказ №95 є протиправними, оскільки начальник Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» не мав права призначати позивача (військове звання підполковник; посада заступник начальника кафедри експлуатації озброєння та військової техніки факультету озброєння та військової техніки Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут») на посади, в тому числі, на нижчі посади «командира взводу» (штатна категорія «Старший лейтенант») та «командира танку» (штатна категорія «Старший сержант»).

З цього приводу колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від25.03.1992№2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2232-XII, військовослужбовці, резервісти та військовозобов`язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад.

Військове звання «підполковник» є військовим званням Старшого офіцерського складу.

Військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти ( ч. 1 ст. 6 Закону №2232-XII).

Військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками (частина п`ята статті 6 Закону №2232-XII).

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві (частина сьома статті 6 Закону №2232-XII).

Указом Президента України від10.12.2008№1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до пункту 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 94 Положення, переміщення військовослужбовців з вищих посад на нижчі здійснюється на підставах, передбачених:

абзацами другим шостим підпункту 3 та останнім абзацом пункту 82 цього Положення, - прямими начальниками у межах наданих їм прав щодо призначення на посади;

абзацом сьомим підпункту 3 пункту 82 цього Положення, якщо до військовослужбовців було застосовано таке дисциплінарне стягнення, як попередження про неповну службову відповідність (у випадку, визначеному частиною третьою статті 102 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України), пониження в посаді або пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу), - командирами (начальниками), яким відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України надано таке право.

За приписами пункту 98 Положення, призначення осіб офіцерського складу на посади командування (керівного складу), наукових та науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, наукових (науково-дослідних) установах здійснюється відповідно до номенклатури посад з урахуванням вимог Законів України «Про вищу освіту» та «Про наукову і науково-технічну діяльність». Порядок призначення офіцерів на зазначені посади встановлюється Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 100 Положення, забороняється призначення військовослужбовців на посади у порядку службового сумісництва, крім посад, пов`язаних із науково-педагогічною або науковою діяльністю. Призначення на посади в порядку службового сумісництва здійснюється наказом посадової особи, до номенклатури призначення якої належить така посада, на підставі відповідного подання. Особи офіцерського складу, які мають наукові ступені (вчені звання) або оперативно-стратегічний чи оперативно-тактичний рівень підготовки та відповідний досвід роботи за фахом, можуть залучатися до проведення навчальних занять із курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти на умовах погодинної оплати праці з дозволу безпосереднього командира.

Відповідно до Наказу №265 від 27.08.2021 підполковника ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника кафедри експлуатації озброєння та військової техніки факультету озброєння та військової техніки; з 22.09.2021 вважається таким, що справи і посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків за посадою.

Відповідно до Наказу №555 від 20.06.2022 підполковника ОСОБА_1 заступника начальника кафедри експлуатації озброєння та військової техніки факультету озброєння та військової техніки призначено на посаду старшого офіцера відділу організації управління та взаємодії управління планування застосування військ штабу управління Військової частини НОМЕР_1 , і вважається таким, що 24.06.2022 справи і посаду здав і вибув до нового місця служби (м. Рівне).

Установлені судом обставини та наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що позивача не було призначено на посаду «командир взводу» (Наказ №3) та «командир танку» (Наказ №95).

У даному випадку оскаржуваними Наказами №3 та №95 не здійснювалися встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовця.

У спірних правовідносинах не мали місце «позбавлення військового звання», «пониження у військовому званні», «призначення на посади та звільнення з посад», «переміщення по службі», «звільнення з військової служби», чи «переміщення військовослужбовця», тому, відповідно, накази «по особовому складу» не приймалися.

Крім цього, апеляційний суд зазначає наступне.

Бойовим статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, затвердженим наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 №605, зокрема пунктом 13 визначено, що: «Бойовий порядок батальйону (роти) складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону або загальновійськового резерву, вогневих засобів і підрозділів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону (роти) (артилерійські, ППО, протитанкові, гранатометні тощо).

На основі механізованих (танкових) підрозділів може створюватись тактична група тимчасово створене військове формування зі складу штатних підрозділів механізованої ( танкової) бригади посилене відповідними силами і засобами, склад яких визначається змістом і обсягом завдань, що виконуються.

Тактична група застосовується для самостійного виконання найбільш важливих тактичних завдань: утримання важливих районів, рубежів і позицій, відбиття наступу основного угруповання противника; прориву оборони противника, штурму і захоплення важливих об`єктів; форсування водних перешкод, захоплення плацдармів, переслідування противника, що відходить; проведення рейдових, обхідних, ізоляційних, блокувальних, розвідувально-ударних дій, охорони важливих об`єктів і комунікацій.

Батальйонна тактична група створюється на основі механізованого (танкового) батальйону і посилюється танковою (механізованою) ротою, артилерійським дивізіоном (батареєю), інженерно-саперною ротою (взводом), розвідувальним взводом, підрозділами тилового, технічного і медичного забезпечення та іншими. До складу тактичної групи можуть входити підрозділи 1ВФ і ПрО. В окремих випадках основу БТГр може складати батальйон без частини його штатних підрозділів.

Ротна тактична група (РТГр) створюється на основі механізованої (танкової) роти, посиленої механізованим (танковим) взводом, артилерійською (мінометною) батареєю (взводом), інженерно-саперним відділенням та іншими підрозділами» .

Наведені вище норми Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України дають підстави для висновку, що підполковника ОСОБА_2 було залучено до виконання бойових завдань в якості «командир взводу» та «командир танку» у тимчасово створене військове формування зі складу штатного підрозділу інституту, з метою якісного управління підрозділами.

Наведений висновок суду спростовує доводи апелянта про протиправність оскаржуваних наказів, оскільки позивача не було звільнено з посади, яку він обіймав.

Апеляційний суд повторно наголошує, що ураховуючи положення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані виконувати свій військовий та конституційний обов`язок щодо захисту Держави.

Інституту виконував завдання за призначенням щодо організації навчання та підготовку воєнних спеціалістів, але у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України командування Інституту виконувало свій конституційний обов`язок щодо захисту Держави, незалежності та територіальної цілісності України.

Управління підрозділами - цілеспрямована діяльність командира, його заступників і штабу щодо підтримання постійної бойової готовності підпорядкованих підрозділів, підготовки їх до ведення бою (дій) та керівництво ними під час виконання поставлених завдань. Головною метою управління є забезпечення найбільш ефективного використання сил і засобів для досягнення поставленої мети при найменших втратах людських ресурсів та затратах МтЗ. Управління повинно бути ефективним, оперативним, безперервним, стійким, прихованим.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Створення БТГр має місце під час виконання бойових завдань, а Штатно-посадовий список БТГр не є Штатом у розумінні Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Питання включення ОСОБА_1 у склад БТГр не регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, включення до БТГр не передбачає переміщення військовослужбовця по посадам, не впливає на посадовий оклад військовослужбовця, та не впливає на штатно-посадову категорію за посадою.

Вказане питання відноситься до регулювання бойовими статутами Збройних Сил України.

При дослідженні вказаних наказів можливо встановити, що вказані накази не є наказами по особовому складу, та у наказах відсутні слова «Увільнити» та «Призначити».

Накази які оскаржуються, є наказами з основної діяльності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем та оскаржених позивачем наказів згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям відповідають, тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Крім цього, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач жодним чином не обґрунтував того, у чому ж полягає порушення його прав чи інтересів оскаржуваними Наказами №3 та №95, якими він вважає порушено його право на проходження військової служби.

Натомість, в ході розгляду справи ні у суді першої інстанції, ні апеляційним судом не установлено порушенням прав позивача під час проходження ним військової служби. Як уже зазначалось вище, позивача не було ні переведено на іншу посаду, ні понижено у посаді чи військовому званні.

Водночас апеляційний суд висновує, що позивач, який є на момент виникнення спірних правовідносин був військовою посадовою особою, відноситься до старшого офіцерського складу та має військове звання «підполковник» мав конституційний та військовий обов`язок безумовного та безапеляційного виконання Наказів №3 та №95, оскільки такі винесені у законодавчо установленому порядку та з метою захисту Держави від збройної агресії російської федерації, а відмова виконувати накази в умовах воєнного стану є неприпустимою.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Оскаржувані позивачем накази, відповідачем прийняті на виконання розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України щодо створення резервів Головнокомандувача Збройних Сил України з метою можливої відсічі збройної агресії з боку російської федерації. Інститут є військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти, а саме - Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» який здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших нормативно- правових актів. Інститут з питань виконання завдань повсякденної діяльності військ підпорядковується командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України, а у сфері реалізації освітньої діяльності - керівництву Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №460/14633/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. І. Запотічний С. М. КузьмичПовне судове рішення складено 17.10.24