Постанова

від 18.10.2024 по справі 380/30433/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/30433/23 пров. № А/857/15200/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Гінди О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, ухвалене суддею Брильовським Р.М. у м.Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/30433/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліаріс»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Дельта» про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд:

- визнати недійсними установчі документи, прийняти рішення про припинення юридичної особи ТзОВ «Ліаріс», у зв`язку із чим призначити ліквідаційну комісію (ліквідатора) такої юридичної особи;

- зобов`язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради провести відповідні реєстраційні дії щодо припинення юридичної особи ТзОВ «Ліаріс».

12 березня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що та обставина, що ОСОБА_1 за грошову винагороду погодився бути директором ТзОВ «Ліаріс» і для цього надав відповідні документи, з метою реєстрації ТзОВ «Ліаріс» на його ім`я не є підставою для припинення юридичної особи. При цьому, суд першої інстанції встановив, що засновником ТзОВ «Ліаріс» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Дельта», а ОСОБА_1 був другим директором.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на те, що, відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 17.08.2023 року у справі № 759/14241/23, ОСОБА_1 (згідно установчих документів - директор ТзОВ «Ліаріс» - Код 43639312), у листопаді 2020 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи біля станції метро «Святошин» по проспекту Перемоги (Берестейський) у місті Києві, більш точне місце з ході досудового розслідування не встановлено, не маючи відповідної освіти та досвіду роботи, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих дій як майбутній директор та засновник ТзОВ «Ліаріс», погодився на пропозицію невстановленої в ході досудового розслідування особи, за грошову винагороду у розмірі 1000 грн., внести в документи, які подаються для державної реєстрації, завідомо неправдиві відомості, тим самим вступивши у попередню змову з останнім. Ця обставина, на думку позивача, свідчить про фіктивний характер «Ліаріс», що є підставою для припинення юридичної особи та визнання недійсними установчих документів.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що ТзОВ «Ліаріс» знаходиться на обліку платників податків у Головному управлінні ДГІС у Львівській області, код ЄДРПОУ - 43639312.

Відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 17.08.2023 у справі № 759/14241/23 ОСОБА_1 (згідно установчих документів - директор ТзОВ «Ліаріс» - Код 43639312), у листопаді 2020 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи біля станції метро «Святошин» по проспекту Перемоги (Берестейський) у місті Києві, більш точне місце з ході досудового розслідування не встановлено, не маючи відповідної освіти та досвіду роботи, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих дій як майбутній директор та засновник ТзОВ «Ліаріс», погодився на пропозицію невстановленої в ході досудового розслідування особи, за грошову винагороду у розмірі 1000 грн., внести в документи, які подаються для державної реєстрації, завідомо неправдиві відомості.

ОСОБА_1 передав невстановленим особам копії паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків про присвоєння ідентифікаційного номеру з метою подальшої державної перереєстрації ТОВ «Ліаріс» на своє ім`я.

Невстановлені особи, реалізуючи спільні з ОСОБА_1 злочинні наміри, за невстановлених обставин, забезпечили виготовлення у встановленій законом формі проекти установчих документів, необхідні для державної перереєстрації ТзОВ «Ліаріс» (код ЄДРПОУ 43639312) на ім`я останнього.

У подальшому, 07.12.2020, більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено, невстановлені досудовим розслідуванням особи, використовуючи раніше складені та заповнені від імені ОСОБА_1 документи, подали їх Миколаївській районній державній адміністрації Львівської області для проведення реєстраційної дії «Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарнонго власника (контролера)» «Ліаріс» (код ЄДРПОУ 43639312), про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 08.12.2020 зроблено запис № 1004151070001050404.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17.08.2023 року у справі № 759/14241/23 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27, ч. 2 ст.205-1 КК України.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Підпунктом20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України(далі -ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту67.2 статті 67 ПК України,контролюючі органи в установленомузакономпорядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Згідно зістаттею 56 ГК України,суб`єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

За змістомстатті 55-1 ГК України,ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

незареєстровано у державних органах, якщо обов`язок реєстрації передбачено законодавством;

зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Частиною 3статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV(далі - Закон №755) передбачено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Відповідно ж достатті 27 Закону № 755,невідповідність установчих документів вимогам частини 3статті 8 цього Законує підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи.

Отже, аналіз наведених вище нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що у разі виявлення ознак фіктивності суб`єкта господарювання (підприємництва) податковий орган вправі звернутися до суду з позовом про визнання установчих документів недійсними.

Суд першої інстанції правильно встановив, що засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліаріс»</a> (ЄДРПОУ 43639312) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Дельта» (02192, м. Київ, вул. Миропільська 19, ЄДРПОУ 42017425).

Єдиним учасником ТзОВ «Ліаріс» (ЄДРПОУ 43639312) є ТзОВ «Консалтингова компанія «Дельта». Першим директором було призначено ОСОБА_2 .

Отже, ОСОБА_3 не є засновником Товариства з самого початку його діяльності, а є другим директором.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відсутні судові рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом від 30 листопада 2020 року про вихід ТзОВ «Консалтингова компанія «Дельта» зі складу учасників ТзОВ «Ліаріс»,чи про визнання недійсними (фіктивними) договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталіТзОВ «Ліаріс», визнання недійсними актів прийому-передачі часток у статутному фонді ТзОВ «Ліаріс».

Тому, у цій справі немає підстав стверджувати, що ТзОВ «Ліаріс» створене з фіктивною метою, а відповідно і підстав для припинення юридичної особи.

Вказаний висновок є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи те, що апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі № 380/30433/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська О. М. Гінда