Постанова

від 18.10.2024 по справі 140/33871/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року Справа № 140/33871/23 пров. № А/857/7371/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобалмаркет» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року (суддя Ксензюк А.Я., м.Луцьк) -

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобалмаркет» (далі ТОВ) звернулося до суду із позовом до Волинської митниці (далі Митниця) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 12.09.2023 №UA205140/2023/000586/2 (далі Рішення).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що Митницею під час проведення митного контролю встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 30.09.2022 між ТОВ (покупець) та компанією «UAB Rimartas» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №RG/30-22 (далі Контракт) відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.3, найменування товару, кількість, ціна товару обумовлюються у фактурі; поставка товару здійснюється узгодженими з покупцем партіями автотранспортом на умовах DAP-Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, Володимир-Волинський, Сарни, Старовойтове протягом 30 днів з моменту оплати («Інкотермс-2010»); продавець зобов`язується надати наступні супроводжуючі документи рахунок-фактура.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 Контракту покупець має оплатити поставлений товар в євро, в терміни визначені продавцем в безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури; покупець оплачує товар шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця (а.с.17-19).

На виконання умов вказаного Контракту компанією «UAB Rimartas» було виставлено рахунок-фактуру серії ART №001320 від 07.09.2023 (а.с.20-21) до Контракту, згідно якого предметом купівлі-продажу є товар - сідельний тягач, б/в - 1шт.: марка DAF, модель - XF 105.460 - календарний рік виготовлення 2012 - модельний рік виготовлення 2012 - номер кузова (шасі, рами) - XLRTE47MS0E973361 - вид палива дизель - робочий об`єм двигуна - 12902 см3 - потужність двигуна 340 кВт - колісна формула - 4х2 - загальна кількість місць, включаючи місце водія 2 - маса в разі максимального завантаження - 20500 кг - вантажопідйомність - 12 748 кг - призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування. Виробник: DAF, NL. Торгівельна марка: DAF.

12.09.2023 з метою здійснення митного оформлення вказаного товару декларантом в інтересах позивача в порядку електронного декларування подано до Митниці митну декларацію №23UA205140073666U5 (далі МД; а.с.88). Митна вартість товару заявлена за основним (першим) методом на основі ціни товару, яка становить 7000 євро.

До МД на підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з деклараціями пакет документів, а саме: договір купівлі-продажу №RG/30-22 від 30.09.2022 (а.с.17-19); інвойс №001320 від 07.09.2023 (а.с.20-21); міжнародну товарно-транспортну накладну (а.с.27-28); сертифікат на перевезення товару EUR.1 №PL/MH/AV0007924 (а.с.25-26); декларацію країни відправлення №23PL341000E64090795 (а.с.22-23); тимчасовий дозвіл №1046734 (а.с.31-32); платіжну інструкцію в іноземній валюті №346 від 11.08.2023 (а.с.29); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.03.2024 (а.с.30).

Декларанту митним органом листом запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару.; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайм-листи) виробника товару.

12.09.2023 декларант повідомив митний орган про те, що інші додаткові документи ним подано не буде.

12.09.2023 Митницею прийнято спірне Рішення (а.с.35-36), відповідно до якого митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять такі розбіжності: відповідно до поданого інвойсу серії ART №001320 від 07.09.2023 продавцем товару (власником) є компанія «UAB Rimartas». Однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.03,2023 в графі С.1.1 зазначений інший власник - SIDORUK PTOTR. Документів про перехід права власності від власника SIDORUK PIOTR до «UAB Rimartas», а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; згідно пункту 3.2 Контракту передбачена 100% передоплата за товар Надано банківський платіжний документ №346 від 11.08.2023, що стосується інвойсу 2023/08-3 від 04.08.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс серії ART №001320 від 07.09.2023. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу».

Враховуючи вищевикладені причини та положення частини шостої статті 54, статті 256 Митного кодексу України (далі МК) Митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006297 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митну вартість визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні 10200 євро за МД №UA204130/2023/004455 від 04.08.2023, №UA204020/2023/036141 від 06.09.2023 з врахуванням статті 64 МК.

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД від 12.09.2023 №23UA205140073931U8 (а.с.38-39).

Частиною першою статті 257 МК визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК).

Відповідно до частини другої статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК).

Частиною другою статті 53 МК визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК).

Відповідно до частини першої статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У частині другій статті 57 МК встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК).

Згідно з положеннями статті 60 МК у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТОВ подало разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК (контракт). Зокрема, Контракт (а.с.17-19); інвойс №001320 від 07.09.2023 (а.с.20-21); міжнародну товарно-транспортну накладну (а.с.27-28); сертифікат на перевезення товару EUR.1 №PL/MH/AV0007924 (а.с.25-26); декларацію країни відправлення №23PL341000E64090795 (а.с.22-23); тимчасовий дозвіл №1046734 (а.с.31-32); платіжну інструкцію в іноземній валюті №346 від 11.08 2023 (а.с.29); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.03.2024 (а.с.30).

Так, в оскаржуваному Рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, а розбіжності, про які зазначено у Рішенні, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Водночас, відповідач вказує, що відповідно до поданого інвойсу №001320 від 07.09.2023 продавцем товару (власником) є компанія «UAB Rimartas». Однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.03,2023 в графі С.1.1 зазначений інший власник «SIDORUK PІOTR». Документів про перехід права власності від власника «SIDORUK PIOTR» до компанії «UAB Rimartas», а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; згідно пункту 3.2 Контракту передбачена 100% передоплата за товар Надано банківський платіжний документ №346 від 11.08.2023, що стосується інвойсу 2023/08-3 від 04.08.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс серії ART №001320 від 07.09.2023. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу».

Щодо посилання Митниці на те, що у поданому інвойсі №001320 від 07.09.2023 продавцем товару (власником) є компанія «UAB Rimartas». Однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.03,2023 в графі С.1.1 зазначений інший власник «SIDORUK PІOTR» та на відсутність документів про перехід права власності від власника «SIDORUK PIOTR» до «UAB Rimartas», а також умов та ціни придбання транспортного засобу, то необхідно вказати, що наявність розбіжності у вказаних документах щодо продавця товару у інвойсі та в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу жодним чином не впливає на митну вартість товару. Крім того, декларантом для митного оформлення було надано тимчасовий дозвіл від серії НОМЕР_2 (а.с.31-32), а не свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, як вказано у спірному рішенні.

Крім того, керуючись усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Воднораз чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

З поданих митному органу та суду документів чітко вбачається, що продавцем товару є компанія «UAB «Rimartas». Крім того вказана компанія є вантажовідправником згідно, наявної в матеріалах справи, міжнародної ТТН (а.с.27-28). Згідно пункту 2.3. Контракту продавець на виконання зобов`язальної частини договору має надати рахунок-фактуру (інвойс). Згідно поданого інвойсу серії ART №001320 від 07.09.2023 продавцем зазначено саме компанію «UAB «Rimartas». Таким чином, зауваження Митниці щодо вказаних розбіжностей є необґрунтованими.

Щодо зауваження митного органу про те, що згідно пункту 3.2 Контракту передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ від 11.08.2023 №346, що стосується інвойсу №2023/08-3 від 04.08.2023, тоді як до митного оформлення надано серії ART інвойс №001320 від 07.09.2023. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу суд вказує, що відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) серії ART інвойс №001320 від 07.09.2023 ціна товару - транспортний засіб DAF, модель - XF 105.460 - календарний рік виготовлення 2012 - модельний рік виготовлення 2012 - номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_3 становить 7 000 євро.

Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №346 від 11.08.2023 позивач сплатив компанії «UAB «Rimartas» 7 000 євро.

Ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Вказана в МД (графа 22) фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) серії ART №001320 від 07.09.2023. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.

Умови поставки DAP Інкотермс-2010 (Delivered at Place - постачання в місці призначення) означають, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

Однак зі змісту Контракту, а також з рахунка-фактури (інвойсу) серії ART №001320 від 07.09.2023 не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов`язання (тобто, що він мав нести також інші витрати) у зв`язку із продажем йому товару компанією «UAB «Rimartas».

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що заявлена декларантом за першим методом митна вартість спірного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.

Відповідач, в свою чергу, не обґрунтував те, відсутність якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданими позивачем спірними МД.

Таким чином, доводи відповідача про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15, від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16, від 21.04.2021 року у справі № 809/1838/15.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17.

Зважаючи на заперечення відповідача щодо заявленої суми витрат понесених в суді першої інстанції, враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених витрат до 8184 грн (з них: судовий збір в сумі 2684 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн, витрати на перекладача в сумі 1500 грн). Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено достатньо доводів, які б давали підстави відмовити у задоволенні вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та переклад.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич