Постанова

від 18.10.2024 по справі 380/24993/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/24993/23 пров. № А/857/1910/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, прийняте суддею Гуликом А.Г. у місті Львові, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЛЕНСКАЙ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

ТОВ «ФОЛЕНСКАЙ» (надалі ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області), Державної податкової служби України (далі ДПС України) про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.09.2023 №9471050/44107578, №9468297/44107578, №9468299/44107578, №9468295/44107578, №9468296/44107578, №9468298/44107578, №9468300/44107578; зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні (ПН) від 22.02.2023 №57, від 27.02.2023 №58, від 19.04.2023 №1, від 20.04.2023 №20, від 03.05.2023 №4, від 06.06.2023 №6, від 14.06.2023 №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) датою їх фактичного подання на реєстрацію.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 позов задоволено.

Суд виходив з того, щоу квитанціях не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкових накладних стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованих квитанцій вимогам до таких, що визначені пунктом 11 Порядку №1165.

Суд звернув увагу на те, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Однак, відповідач не сформував конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних, не зазначено яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

Оскаржені рішення вмотивовані поданням позивачем копій документів, складених із порушенням законодавства, але будь-яких підкреслень для конкретизації, які саме документи із вказаного переліку платником податків складені з порушенням законодавства, рішення не містять, у пункті Додаткова інформація також нічого не зазначено.

При цьому можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних чіткого переліку документів, чого зроблено не було.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПС України подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що пропозиція надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, була викладена у відповідності до вимог пунктів 4,5 Порядку №520.

Щодо конкретного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, слід зазначити, що зупинення реєстрації податкової накладної відбувається в автоматичному режимі за наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Обов`язок довести реальність господарської операції та підтвердити її належними документами покладається виключно на позивача. Вказані первинні документи мають відповідати стандартам бухгалтерського обліку та вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Тобто, контролюючий орган має запропонувати платнику податків надати документи та пояснення на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи.

Таким чином, Комісія приймала рішення про відмову у реєстрації податкових накладних тільки на підставі тих документів, які надавались на розгляд Комісії.

Щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН спірні ПН, то повноваження ДПС України щодо реєстрації ПН в ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «ПЛАСТ ГРУПП ПЛЮС» укладено договір №28-09-1 від 28.09.2022, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити, а ТОВ «ПЛАСТ ГРУПП ПЛЮС» прийняти і оплатити на умовах договору вторинну сировину (полімери).

Між позивачем та ТОВ «ПЛАСТ ГРУПП ПЛЮС» укладено договір №03-04-3 від 03.02.2023, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити, а ТОВ «ПЛАСТ ГРУПП ПЛЮС» прийняти і оплатити на умовах договору вторинну сировину (вживані поліпропіленові мішки).

За період з вересня 2022 по липень 2023 позивач поставив ТОВ «ПЛАСТ ГРУПП ПЛЮС» вторинну сировину на загальну суму 4823306,97 грн.

На підставі договору №28-09-1 від 28.09.2022 позивач поставив ТОВ «ПЛАСТ ГРУПП ПЛЮС»:

- 22.02.2023 вторинну сировину (19 тонн), що підтверджується видатковою накладною №136 від 22.02.2023;

- 27.02.2023 вторинну сировину (9,217 тонн), що підтверджується видатковою накладною №137 від 27.02.2023;

- 20.04.2023 вторинну сировину (21,26 тонн), що підтверджується видатковою накладною №249 від 20.04.2023.

На підтвердження здійснення господарської операції позивач надав відповідачу копії: договору №28-09-1 від 28.09.2022, видаткових накладних №136 від 22.02.2023, №249 від 20.04.2023, №137 від 27.02.2023, митних декларацій від 16.02.2023 №23UA10006040354U8, від 24.02.2023 №23UA100060404164U8, договорів заявок №1 від 13.02.2023, №1 від 21.02.2023, міжнародних ТТН №FRK 542080 від 15.02.2023, №SK2023035 від 22.02.2023, рахунків від 20.02.2023, від 24.02.2023, актів від 20.02.2023, від 27.02.2023, платіжних інструкцій №226 від 24.02.2023, №Р230301982 від 01.03.2023, довідки про транспортні витрати.

На підставі договору №03-04-3 від 03.02.2023 позивач поставив ТОВ «ПЛАСТ ГРУПП ПЛЮС»:

- 19.04.2023 вторинну сировину, що підтверджується платіжним документом №26 від 19.04.2023, листом ТОВ «ПЛАСТ ГРУПП ПЛЮС» від 11.09.2023 №10;

- 03.05.2023 вторинну сировину, що підтверджується видатковою накладною №255 від 04.05.2023, платіжним документом №5957 від 03.05.2023, рахунком №63 від 11.04.2023;

- 14.06.2023 вторинну сировину, що підтверджується видатковою накладною №267 від 14.06.2023, платіжним документом №38 від 06.06.2023.

На підтвердження здійснення господарської операції позивач надав відповідачу копії: договору №03-04-3 від 03.02.2023, платіжного документу №26 від 19.04.2023, листа ТОВ «ПЛАСТ ГРУПП ПЛЮС» від 11.09.2023 №10, видаткової накладної №255 від 04.05.2023, платіжного документа №5957 від 03.05.2023, рахунку №63 від 11.04.2023, видаткової накладної №267 від 14.06.2023, платіжного документу №38 від 06.06.2023.

Позивач подав на реєстрацію ПН від 22.02.2023 №57, від 27.02.2023 №58, від 19.04.2023 №1, від 20.04.2023 №20, від 03.05.2023 №4, від 06.06.2023 №6, від 14.06.2023 №5.

05.09.2023 Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі прийняла рішення №9471050/44107578, №9468297/44107578, №9468299/44107578, №9468295/44107578, №9468296/44107578, №9468298/44107578, №9468300/44107578 про відмову реєстрації ПН від 22.02.2023 №57, від 27.02.2023 №58, від 19.04.2023 №1, від 20.04.2023 №20, від 03.05.2023 №4, від 06.06.2023 №6, від 14.06.2023 №5 в Реєстрі у зв`язку з наданням платником податків копій документів, складених із порушенням законодавства.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюютьсяПодатковим кодексом України(даліПК України).

Згідно із пунктом187.1 статті 187 ПКдатою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту14.1.266 пункту 14.1 статті 14цьогоКодексу.

Як передбачено у пункті201.1 статті 201 ПК, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із приписами пункту201.10 статті 201 ПКпри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок ведення ЄРПН затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 №1246(у редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 204) (даліПорядок №1246).

За правилами пунктів 12 - 15 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки.

Пунктом201.16 статті 201 ПКпередбачено, що реєстрація податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України 11 грудня 2019 прийнято постанову № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (даліПорядок №1165) визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1165 комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно із приписами пункту 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

За правилами пунктів 10-11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Як встановлено судом, реєстрацію ПН №191 від 27.02.2023 та №537 від 30.03.2023 зупинено з тих підстав, «Обсяг постачання товару/послуги 3820 та 3606,6217 (відповідно) дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій».

Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 1 одним з таких критеріїв є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

На переконання апеляційного суду, пропозиція контролюючого органу позивачу щодо надання пояснень та документів носили формальний характер та за своїм змістом дублювали припис підпункту 3 пункту 11 Порядку №1165, що може свідчити про наявність у платника податків вільного розсуду щодо переліку необхідних документів.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, затвердженонаказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 за № 1245/34216 (далі - Порядок № 520).

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

При цьому у пункті 5 Порядку №520 зазначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК у ЄРПН, який не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно із таким переліком.

На думку апеляційного суду, при оцінці обґрунтованості оспорюваного рішення слід виходити із загальних вимог, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, а саме його обґрунтованості та вмотивованості, та з урахуванням покладеного на суб`єкта владних повноважень приписами частини 2статті 77 КАС Україниобов`язку доказування правомірності свого рішення.

Разом із тим, контролюючим органом у квитанції про зупинення реєстрації ПН не було вказано конкретної назви чи переліку документів, яких було б достатньо для прийняття рішення про її реєстрацію в ЄРПН, що ставить платника податків у стан правової невизначеності, позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач надав пояснення та копії первинних документів, щодо здійснення господарської операції, а саме: договору №28-09-1 від 28.09.2022, видаткових накладних №136 від 22.02.2023, №249 від 20.04.2023, №137 від 27.02.2023, митних декларацій від 16.02.2023 №23UA10006040354U8, від 24.02.2023 №23UA100060404164U8, договорів заявок №1 від 13.02.2023, №1 від 21.02.2023, міжнародних ТТН №FRK 542080 від 15.02.2023, №SK2023035 від 22.02.2023, рахунків від 20.02.2023, від 24.02.2023, актів від 20.02.2023, від 27.02.2023, платіжних інструкцій №226 від 24.02.2023, №Р230301982 від 01.03.2023, довідки про транспортні витрати, договору №03-04-3 від 03.02.2023, платіжного документу №26 від 19.04.2023, листа ТОВ «ПЛАСТ ГРУПП ПЛЮС» від 11.09.2023 №10, видаткової накладної №255 від 04.05.2023, платіжного документа №5957 від 03.05.2023, рахунку №63 від 11.04.2023, видаткової накладної №267 від 14.06.2023, платіжного документу №38 від 06.06.2023.

Таким чином апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів повністю відображають зміст господарської операції позивача та були достатніми для прийняття податковим органом рішень про реєстрацію податкових накладних.

Одночасно, в межах даної спірної ситуації суд звертає особливу увагу на те, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормамиПК України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкових накладних.

Відтак, апеляційний суд вважає, що недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації ПН щодо належного оформлення квитанції вказує на протиправність рішень, прийнятих на наступному етапірішень про відмову у реєстрації ПН у ЄРПН.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що у постановах від 12 листопада 2019 у справі №816/2183/18, від 21 травня 2019 у справі №0940/1240/18, від 18 лютого 2020 у справі №360/1776/19, від 27 квітня 2020 у справі №360/1050/19, від 18 червня 2020 у справі №824/245/19-а Верховний Суд вказував на те, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН ПН суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пунктів201.1,201.10 статті 201 ПК Україниреєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Так, згідно із нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення ЄРПН, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України. У випадку зупинення реєстрації ПН та прийняття відповідною комісією рішення про відмову в реєстрації ПН така податкова накладна реєструється у день набрання чинності судовим рішення про реєстрацію податкової накладної.

Відповідно до частини третьоїстатті 245 КАС Україниу разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Посилання відповідача на те, що зобов`язання вчинити конкретну дію в даному випадку буде втручанням у дискреційні повноваження Державної податкової служби України слід оцінити критично з огляду на таке.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

В свою чергу, оскаржувані рішення від 05.09.2023 №9471050/44107578, №9468297/44107578, №9468299/44107578, №9468295/44107578, №9468296/44107578, №9468298/44107578, №9468300/44107578 прийняті всупереч вимогам Порядку №520, що свідчить про відсутність наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення відповідно до чинного законодавства.

Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 28.11.2019 у справі №1640/2650/18, від 22.07.2019 у справі №815/2985/18.

За таких обставин, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ДПС України зареєструвати ПН від 22.02.2023 №57, від 27.02.2023 №58, від 19.04.2023 №1, від 20.04.2023 №20, від 03.05.2023 №4, від 06.06.2023 №6, від 14.06.2023 №5 в ЄРПН, датою їх подання на реєстрацію.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень, в особі ГУ ДПС у Львівській області, діяв не у спосіб визначений законами таКонституцією України.

Устатті 242 КАС Українивизначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 380/24993/23- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар