Рішення

від 02.05.2024 по справі 932/9453/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №932/9453/23

Провадження № 2/932/539/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровськау складі:

головуючої судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Рошошка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної працівником,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява позивача ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС», в якій останній просив суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 14000,00 грн. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що ОСОБА_1 , який станом на 19.03.2023 займав посаду водія ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС», керуючи автобусом марки «БАЗ АО79.14», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить товариству, став учасником ДТП, що призвело до механічного пошкодження вказаного транспортного засобу. Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.04.2023, прийнятою за результатами розгляду справи №932/3183/23, ОСОБА_1 визнано винним у ДТП, яке мало місце 19.03.2023, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. З огляду на те, що 19.03.2023, тобто під час ДТП, ОСОБА_1 не виконував свої трудові обов`язки та є винним у його вчиненні, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 19.10.2023 справу передано судді Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевої Т.О. від 19.10.2023, у справі відкрито провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судове засідання, відповідач будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, не з`явився, про причини не явки суд не повідомив, відзив на позов суду не надав.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником автобуса марки «БАЗ АО79.14», державний номерний знак НОМЕР_1 , є ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС».

Згідно копії постанови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.04.2023, прийнятою за результатами розгляду справи №932/3183/23, ОСОБА_1 визнано винним у ДТП, яке мало місце 19.03.2023 у м.Дніпро між автомобілем марки «Hyundai Accent», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , та автобусом марки «БАЗ АО79.14», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до копії акта-заявки на технічне обслуговування, ремонт та встановлення запчастин від 19.03.2023 й копії акту надання послуг №26-04 від 26.04.2023, вартість ремонту автобуса марки «БАЗ АО79.14», державний номерний знак НОМЕР_1 , склала 14000,00 грн.

Згідно копії наказу ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» від 16.03.2023 за №56/к/тр ОСОБА_1 , 17.03.2023 прийнято на посаду водія автотранспортного засобу (пасажирські перевезення).

Відповідно до копії доповідної записки контролера КТП ОСОБА_3 від 19.03.2023 та копії табелю обліку використання робочого часу за березень 2023 року, 19.03.2023 ОСОБА_1 мав вихідний.

Згідно копії договору про добровільне відшкодування шкоди від 27.04.2023, сторонами якого є ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» та ОСОБА_1 , останній визнав суму спричиненої ДТП шкоди автобусу марки «БАЗ АО79.14», державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 14000,00 грн. та взяв на себе обов`язок з її відшкодування.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, винність відповідача у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Згідно ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством; 10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як роз`яснено у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» передбачає, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Верховний Суд у справі №743/1641/15-ц від 29.01.2018 року сформулював правовий висновок, відповідно до якого водій не належить до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснено у постанові Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка їх заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

При ухваленні даного рішення судом враховано наявну у матеріалах справи копію договору про добровільне відшкодування шкоди, згідно якого ОСОБА_1 визнав обставини ДТП і розмір спричиненої шкоди

З огляду на те, що діями ОСОБА_1 , які мали місце не під час виконання ним службових обов`язків, було завдано шкоди позивачу, самет ОСОБА_1 , враховуючи приписи ст.134 КЗпП України у взаємозв`язку зі ст.1166 ЦК України, повинен нести тягар відповідальності з відшкодування такої шкоди у повному її розмірі, у зв`язку з чим заявлені вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати по справі сплачений судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної працівником, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30548889, адреса: 49005, м.Дніпро, Лоцманський узвіз, 8) матеріальну шкоду у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30548889, адреса: 49005, м.Дніпро, Лоцманський узвіз, 8) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Т.О. Кудрявцева