Постанова

від 10.10.2024 по справі 917/1127/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 917/1127/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

за участю представника Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх. №1917 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 (суддя О.С. Мацко, повний текст складено 27.07.2024) у справі №917/1127/23

за позовом Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Академіка Маслова, 3, код ЄДРПОУ 24830968,

до відповідача Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030,

про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг,-

ВСТАНОВИЛА:

29.06.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач з 01.11.2022 року, тобто після набрання сили Законом №2479-IX, почав застосовувати при обрахунку вартості поставленої позивачу теплової енергії двоставковий тариф, чим, на думку позивача, порушив цей Закон, так як сплата коштів за двоставковим тарифом є більшою, ніж за одноставковим тарифом, який діяв в м.Кременчуці Полтавської області станом на 24.02.2022 року. Позивач вважає, що тарифи на послугу з постачання теплової енергії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для споживачів м.Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24.02.2022 року, навіть якщо ці послуги до вказаної дати надавались іншим суб`єктом господарювання.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 у справі №917/1127/23 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, посилаючись на ст.ст. 189, 191, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14, 629, 632 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 7, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 16-1, 20 Закону України «Про теплопостачання», ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» мотивував тим, що тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою, а тому відповідач не має права самостійно встановлювати тарифи на постачання теплової енергії споживачам, в тому числі позивачу, а отже і не може самостійно їх змінити. Застосування при обрахунку вартості теплової енергії, яка поставляється за договорами позивачу, будь-яких інших тарифів, окрім тих, які були встановлені уповноваженими органами для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», умовами цих договорів не передбачено. Судом зазначено, що визначення відповідачем в рахунках на оплату, вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на послугу з постачання теплової енергії, який був встановлений додатком 2 до Рішення Полтавської обласної ради №477 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладених між сторонами по справі договорів, так і вимогам чинного законодавства України. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області, провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області та не зобов`язане ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів міста Кременчука. Суд взяв до уваги, що Рішенням пленарного засідання двадцять другої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання «Про надання дозволу на встановленні двоставкових тарифів на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» від 19.10.2018 року №917 відповідачу було надано дозвіл на встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Суд звернув увагу, що тарифи, які були встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради №286 від 21.10.2021 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій, які були введені в дію з 01.11.2021 року, тобто тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022 року, не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Законом України від 29.07.2022 року №2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон №2479). Суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави для постачання позивачу теплової енергії на умовах індивідуального договору №7068 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року та договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №7068/2023 від 25.01.2023 року за тарифами, які були встановлені для іншого суб`єкта господарювання - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», і так само відсутні підстави для постачання теплової енергії за тарифами, які відрізняються від тих, що були встановлені саме для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Полтавською обласною радою.

Разом з тим, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказує на те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає ані змісту правовідносин, ані здатен поновити порушені права, тому з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 по справі №917/1127/23 повністю, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області зазначає наступне:

- суд першої інстанції у рішенні неправильно здійснив тлумачення норми ст. 1 Закону №2479 та зробив помилковий висновок про те, що вказана норма адресована суб`єктам, які наділені відповідними владними повноваженнями стосовно прийняття таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення;

- тарифи на послугу з постачання теплової енергії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24.02.2024, навіть якщо ці послуги до вказаної дати надавались іншим суб`єктом господарювання;

- відповідач проігнорував роз`яснення Департаменту, викладені у листі від 30.12.2022 за №7/10.2/14445-22 та встановив тарифи без дотримання вимог Закону №2479 щодо непідвищення тарифів у сфері теплопостачання, не здійснив заходів, спрямованих на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію у відповідності до закону та поклав на споживачів весь тягар сплати тарифу, який є значно більшим, ніж тарифи станом на 24.02.2022;

- ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», будучи обізнаним про те, що воно буде надавати свої послуги споживачам м. Кременчука, не ініціювало розгляд питання перед Полтавської обласної радою щодо прийняття рішення на черговому засіданні сесії про встановлення тарифів з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам м. Кременчука;

- відповідно до висновків Верховного Суду у справі №917/730/23 зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання ПОКВПГ «Полтаватеплоенерго» не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м.Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24.02.2022.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

29.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» просить апеляційну скаргу Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 у справі №917/1127/23 залишити без змін.

В обґрунтуванні свого відзиву, відповідач зазначає таке:

- ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», як постачальник теплової енергії та виконавець послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, не встановлює тарифи, не коригує їх, а лише виконує рішення уповноваженого органу, в даному випадку Полтавської обласної ради, про встановлення тарифів. Тарифи, встановлені рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 залишилися на рівні тарифів, що діяли станом на 24.02.2022;

- доводи апелянта про перевищення рівня тарифів, що застосовувалися до них станом 24.02.2022, є необґрунтованими, оскільки останнім наводиться інформація опалювального періоду 2021-2022 років, коли послуги з постачання теплової енергії надавалися ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ»;

- відповідь Департаменту економіки систем життєзабезпечення Міністерства розвитку громад та територій України не може викликати юридичних наслідків та орієнтована на орган, уповноважений встановлювати тарифи, тоді як Полтавська обласна рада з дотриманням Порядку №869 не повинна встановлювати окремі тарифи для м. Кременчука;

- враховуючи приписи п.4 Порядку №869, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не зобов`язане ініціювати розгляд питання встановлення окремого тарифу для мешканців міста Кременчука, тому що є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах;

- посилання апелянта на постанову Верховного Суду у справі №917/730/23 є безпідставним, оскільки висновок у вказаній справі не сформований, а прийняте рішення не підлягає застосуванню у справах, які не є подібними.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

У судове засідання, яке відбулось 10.10.2024, з`явився представник Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго». Представник Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлений належним чином.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини спору.

Позивачу на праві оперативного управління належить приміщення за адресою: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Академіка Маслова, 3.

Починаючи з опалювального періоду 2022-2023 рр., позивач є споживачем теплової енергії, постачальником якої є Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго».

До листопада 2022 року постачальником теплової енергії та постачання гарячої води у м. Кременчуці було ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 р. № 1421 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів» та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 р. за № 1867 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів» з 01.01.2022 р. були встановлені та визначені відповідні тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів міста Кременчука.

Вказаними рішеннями для ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було встановлено для бюджетних установ одноставковий тариф, який складав з 25.10.2021 р. 2 862,85 грн. за 1 Гкал., а з 30.12.2021 р. 3 281,22 грн. за 1 Гкал.

Даний тариф застосовувався до позивача на момент введення воєнного стану в Україні 24.02.2022 р., що підтверджується відповідним рахунком, направленим позивачу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

З 24.02.2022 р. Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє на сьогоднішній день.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та в результаті неодноразових ракетних ударів по м. Кременчуку, теплогенеруюче обладнання ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було повністю зруйновано, через що товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам.

29.04.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану», пунктом 1 якої рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, не підвищувати, зокрема, тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», який набрав чинності 19.08.2022 року, запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Рішенням Полтавської обласної ради № 473 від 22.09.2022 «Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ» було надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально- методичний центр з газової безпеки.

На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 р. № 894-Р «Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад Полтавської області», Полтавською обласною радою було прийнято рішення від 14.10.2022 р. за № 481 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області».

Пунктом 4 вказаного рішення вирішено після затвердження акту приймання-передачі передати на баланс, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 р. № 1508 «Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води", виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука з покладанням відповідних обов`язків згідно чинного законодавства визначено ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

В подальшому рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.01.2023 р. № 86 було внесено зміни до вищезазначеного рішення № 1508, яким на виконання вимог ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" зобов`язано ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» застосовувати до своїх споживачів у м. Кременчуці тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, розмір яких не перевищує рівень тарифів, що застосовувались до цих споживачів станом на 24.02.2022 р.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2022 р. № 1574, опалювальний період 2022-2023 років для споживачів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у Кременчуцькій міській територіальній громаді розпочався з 01 листопада 2022 року.

Між позивачем і відповідачем було укладено договір № 7072 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 р. та договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7072/2023 від 25.01.2023 р.

Згідно з п. 1 договору № 7072 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 р. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (Теплопостачальна організація) бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (Споживач) за адресою: вул. Академіка Маслова (Радянська), буд. 3 дошкільний заклад № 25, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 33 договору № 7072 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів, розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження 136 068,84 грн /Гкал/год (без ПДВ).

В рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії (п. 34 договору).

У 2023 році сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 7072. Пунктом 1 вказаної додаткової угоди сторони погодили внести зміни до п. 33 договору, виклавши його в наступній редакції:

«Розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів, розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 3 064,76 грн/Гкал (без ПДВ);

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ)».

Відповідно до пункту 3 зазначеної додаткової угоди вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Сторони домовились, що умови даної додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що фактично склались з 01.10.2023 року (ч. 3 ст. 631 ЦК України).

В пунктах 43, 44 договору № 7072 сторони погодили, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.11.2022 р. і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022 р. (згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде заявлено однією із Сторін.

Вказаний договір підписано представникам сторін та скріплено печатками сторін.

Згідно з п. 1.1. договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7072/2023 від 25.01.2023 (договір № 7072/2023), Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (Учасник) зобов`язується з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. постачати позивачу (Замовник) теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок Замовника, а Замовник прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

У пункті 1.2 Договору № 7072/2023 сторони погодили кількість товарної продукції: очікувані обсяги постачання теплової енергії з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. становить 396,236 Гкал.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 7072/2023 від 25.01.2023 р. сума цього Договору становить 1 226 997,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 204 499,50 грн.

Сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для Учасника, та фактичного обсягу спожитої Замовником товарної продукції.

Керуючись п. 7 ст. 19 Постанови № 1178, сторони погодили, що у разі зміни регульованих цін (тарифів) на теплову енергію, яка постачається на підставі Договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ціна на такий товар може бути змінена шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється їх печатками і є невід`ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору ).

Таким чином, починаючи з 01 листопада 2022 року відповідач постачає теплову енергію в гарячій воді позивачу, згідно з укладеними договорами, що визнається сторонами по справі.

Відповідач в листопаді 2022 року квітні 2023 року направляв позивачу рахунки на оплату теплової енергії, поставленої відповідно до умов договорів № 7072 від 01.11.2022 р. та № 7072/2023 від 25.01.2023 р., в яких була визначена вартість фактично поставленої теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу 2 197,08 грн. без ПДВ) та місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу 136 068,84 грн. без ПДВ).

У вказаних рахунках відповідачем були застосовані тарифи, визначені в Додатку 1 рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі Рішення Полтавської обласної ради № 477, яке було опубліковане на офіційному сайті Полтавської обласної ради (https://oblrada-pl.gov.ua/sites/default/files/field/docs/477.pdf).

Позивач вказує, що відповідач такими діями порушив норми чинного законодавства, що стало підставою для звернення Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до суду із даним позовом про зобов`язання Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу з 01.11.2022 до дня ухвалення відповідного рішення суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу з 01.11.2022 року до дня ухвалення відповідного рішення суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За умовами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи встановлену ст. 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності вищезазначених договорів на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води та про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, апеляційний господарський суд вважає їх належною у розумінні ст. 11, 509 ЦК України та ст. 173, 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України) підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

В силу приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем укладено договір №7072 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022, а також договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №7072/2023 від 25.01.2023.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. ( ч.1 ст.275 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, крім інших, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 зазначеного вище Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Статтею 16-1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Згідно із статтею 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 року №2479-IX (набрання чинності 19.08.2022 року) протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідно до пункту 37 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

Частиною третьою статті 189 Господарського кодексу України (надалі ГК України) визначено, що суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання (статті 190 ГК України).

Державні регульовані ціни, у розумінні частин першої-другої статті 191 ГК України, запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення» та іншими законами.

Пунктом 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (в редакції від 03.04.2019 №291), визначено, що під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього Порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів господарювання не поширюються.

Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» внесене до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області (https://poda.gov.ua/attachments/155628).

Згідно зі статутом Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада (http://te.pl.ua/spozhivacham/naselennyu/dovdkov-ta-nformacyn-materali/statut-pdpriyemstva/).

Таким чином, тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою. Відповідач не має права самостійно встановлювати тарифи на постачання теплової енергії споживачам, в тому числі - позивачу, а отже і не може самостійно їх змінити.

Як встановлено судом першої інстанції, в Договорах про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, сторони погодили, що сума цих договорів є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для Учасника (тобто відповідача), та фактичного обсягу спожитої Замовником товарної продукції.

Застосування при обрахунку вартості теплової енергії, яка поставляється за вказаними вище Договорами позивачу, будь-яких інших тарифів, окрім тих, які були встановлені уповноваженими органами для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» умовам зазначених Договорів не передбачено.

Як вбачається із встановлених судом обставин та матеріалів справи, застосовані відповідачем тарифи у рахунках на оплату, які були виставлені позивачу, відповідають тарифам, встановленим у Додатку №1 до рішення пленарного засідання шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 30.09.2022 №477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

Будь-яких інших тарифів, окрім тих, які були встановлені уповноваженими органами для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», умовами укладених між сторонами договорів не передбачено.

Також судом першої інстанції встановлено, що в Договорах про закупівлю теплової енергії в гарячій воді сторони погодили, що у разі зміни регульованих цін (тарифів) на теплову енергію, яка постачається на підставі Договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ціна на такий товар може бути змінена шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється їх печатками і є невід`ємною частиною Договору.

Крім цього, у п. 33 Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води зазначено тарифи за відпущену теплову енергію, які відповідають тарифам, встановленим у Додатку 1 до рішення пленарного засідання шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання № 477 від 30.09.2022.

В матеріалах справи відсутні докази укладення додаткових угод до Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7072 від 01.11.2022 р. та Договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7072/2023 від 25.01.2023 р., протягом опалювального періоду 2022-2023 років стосовно змін їх умов, викладених у вказаних Договорах, якими передбачено застосування саме тих тарифів, які були встановлені уповноваженими органами для Учасника (відповідача).

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачем здійснювалося одночасно як постачання, так і транспортування позивачу теплової енергії власного виробництва.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. ( ч.5 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Крім того, колегія суддів враховує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі №440/6193/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024, позов Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», про визнання протиправним та нечинним рішення, а саме пункт 1 рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» в частині встановлення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів «Для потреб бюджетних установ» відповідно до додатку 2, залишено без задоволення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що визначення відповідачем у рахунках на оплату, копії яких додані до позовної заяви, вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на теплову енергію, який був встановлений Додатком 1 до Рішення Полтавської обласної ради №477 для потреб бюджетних установ, відповідало як умовам укладених між сторонами по справі Договорів, так і вимогам чинного законодавства України.

Суд звертає увагу, що у даному судовому провадженні предмет спору не стосується внесення змін до цих договорів (зокрема, щодо відтермінування запровадження двоставкового тарифу на період воєнного стану та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано), так само як і не входить до предмету розгляду в даній справі надання оцінки правомірності рішень Полтавської обласної ради, якими відповідачу надано дозвіл на встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію.

Стосовно посилань апелянта на те, що відповідачем при нарахуванні вартості спожитої позивачем теплової енергії порушено вимоги Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-IX, який набрав чинності 19.08.2022 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2479-IX (в редакції, чинній до 27.07.2023) протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Зазначена вище норма Закону № 2479-IX є нормою-забороною, а не нормою-приписом (зобов`язанням), відповідно, вона не містить вимог до постачальників, які здійснюють постачання теплової енергії за регульованими тарифами (до числа яких належить відповідач), щодо вчинення певних дій (внесення змін до договорів, здійснення перерахунку наданих послуг, тощо).

Вказана норма є спеціальною нормою, яка містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної дії (підвищення тарифів). Суд вважає, що вказана норма адресована суб`єктам, які наділені відповідними владними повноваженнями стосовно прийняття таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач до числа таких суб`єктів не віднесений.

Закон № 2479-IX не містить норми, яка б зобов`язувала постачальника теплової енергії здійснювати постачання споживачам за тарифами, які були встановлені для іншого постачальника уповноваженими органами станом на 24.02.2022 р.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та «зеленої» трансформації енергетичної системи України»" №3220-IX від 30.06.2023 р. (далі - Закон № 3220), зокрема, пунктом 18, внесено зміни в частину 1 статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29 липня 2022 року № 2479-IX шляхом викладення в такій редакції: « 1. Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення». Набрання чинності Законом № 3220 відбулося 27.07.2023 р. Тобто, з 27.07.2023 р. частина 1 статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-IX від 29 липня 2022 року не містить заборони підвищення тарифів для всіх категорій споживачів, зокрема і бюджетних установ на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а містить заборону лише щодо підвищення тарифів для населення.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання здійснити перерахунок вартості спожитого позивачем тепла з 01.11.2022 р. і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до Позивача станом на 24.02.2022 р. є такою, що не узгоджується з нормами чинного законодавства, оскільки на дату прийняття рішення судом у цій справі норма, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, є нечинною.

Судами встановлено, що у рахунках на оплату теплової енергії, поставленої з листопада 2022 року, які були виставлені позивачу, вартість теплової енергії обраховано відповідачем за двоставковим тарифом для потреб бюджетних установ, встановленим Рішенням Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022 р.

Тарифи, які були встановлені Рішенням Полтавської обласної ради № 477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради № 286 від 21.10.2021 р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго» для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій, які були введені в дію з 01.11.2021 р.(https://oblrada pl.gov.ua/sites/default/files/field/docs/rishennya_286.pdf).

В свою чергу, визначення правомірності рішень Полтавської обласної ради № 917 від 19.10.2018 р. та № 477 від 30.09.2022 р. не відноситься до юрисдикції господарських судів згідно ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, відповідно, не входить до предмету розгляду в даній справі надання оцінки правомірності рішень Полтавської обласної ради стосовно надання дозволу на встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію та обґрунтованості розміру відповідного тарифу на теплову енергію.

Таким чином, тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022 р., не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Законом № 2479-IX.

Вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин тарифів, які були встановлені Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1421 від 25.10.2021 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів» та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1867 від 30.12.2021 р. «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01.01.2022», є безпідставним, оскільки зазначені тарифи були встановлені не відповідачу, а іншому теплопостачальному підприємству, а саме ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

Враховуючи зазначені вище обставини, у відповідача відсутні підстави для постачання позивачу теплової енергії на умовах Індивідуального договору № 7072 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 р. та договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7072/2023 від 25.01.2023 р. за тарифами, які були встановлені для іншого суб`єкта господарювання ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», і так само відсутні підстави для постачання теплової енергії за тарифами, які відрізняються від тих, що були встановлені саме для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Полтавською обласною радою.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача стосовно того, що фактично вартість спожитої ним в листопаді 2022 квітні 2023 років теплової енергії була обрахована відповідачем за тарифами, які є більшими, ніж тарифи, за якими позивачу постачалася теплова енергія ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» станом на 24.02.2022 р.

Разом з тим, підвищення для позивача вартості споживання теплової енергії, в першу чергу, знаходиться в прямому причинному зв`язку з військовою агресією російської федерації та неможливістю здійснювати постачання теплової енергії ТОВ Кременчуцька ТЕЦ. Таке підвищення не є наслідком протиправних дій чи бездіяльності відповідача внаслідок порушення ним вимог законодавства України або умов договорів, укладених між сторонами по справі.

Разом з тим, обов`язки щодо постачання теплової енергії позивачу були покладені на відповідача рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 р. «Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води».

На момент прийняття вказаного вище рішення Кременчуцька міська рада була обізнана про тарифи, які були затверджені уповноваженим органом для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», оскільки рішення про їх затвердження було оприлюднено Полтавською обласною радою, відповідна інформація є загальнодоступною.

Відповідно до п. 1 розділу V Порядку № 239, коригування тарифів здійснюється протягом строку їх дії винятково у випадках зміни вартості окремих складових чинних тарифів із причин, не залежних від суб`єкта господарювання (збільшення або зменшення мінімальної заробітної плати, податків, зборів, обов`язкових платежів, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні ресурси та інші матеріальні ресурси, а також інших складових, щодо зміни вартості яких прийнято рішення уповноваженим державним органом). В усіх інших випадках здійснюється повний перегляд тарифу (тарифів) і його (їх) структури.

Пунктом 57 Порядку № 869 передбачено, що для встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання підприємство теплопостачання зобов`язане подавати до уповноваженого органу заяву і розрахунки тарифів на планований період з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами щороку до 1 липня.

Таким чином, на момент прийняття рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 р. у відповідача була відсутня можливість ініціювати перегляд встановлених йому тарифів в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Крім того, колегія суддів зазначає про те, що у листі Департаменту економіки систем життєзабезпечення Міністерства розвитку громад та територій України за №7/10-2/14445-22, який адресований Кременчуцькій місцевій раді, зазначено про доцільність розгляду питання щодо встановлення окремих груп тарифів, що застосовуватимуться до споживачів відповідних територіальних громад на тому ж рівні, що діяв для цих споживачів станом на 24.02.2022, проте відповідач - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є обласним комунальним підприємством, яке застосовує виключно тарифи, встановлені рішенням Полтавської обласної ради.

Апеляційний господарський суд вказує, що відповідний лист не створює для відповідача юридичних наслідків, не спростовує чинність встановлених Полтавською обласною радою тарифів та не може підтверджувати обґрунтованість позовних вимог.

У справі №917/730/23, на яку посилається скаржник в обґрунтування апеляційної скарги, Верховний Суд не давав висновку щодо питання застосування частини першої статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», а також постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 №502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану». Верховний Суд у справі №917/730/23 зазначив, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Суд за змістом рішення прямо вказав про те, що скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної ним норми права у спірних правовідносинах. Постанова Верховного Суду зі справи №917/730/23 мотивована з урахуванням обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у справі на підставі оцінки ними доказів (включно з роз`ясненням Міністерства розвитку громад та територій України від 25.08.2022, листами зазначеного Міністерства від 18.11.2022, від 16.02.2023 тощо), з яких виходив, зокрема, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, без переоцінки Верховним Судом доказів у справі, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України.

Отже, у справі, що переглядається, і у справі №917/730/23, правовідносини відрізняються за матеріально-правовим регулюванням, змістом заявлених позовних вимог, підставами та предметом позову, встановленими судами обставинами справи, що виключає подібність спірних правовідносин.

Наразі між сторонами тривають договірні правовідносини щодо постачання теплової енергії та гарячої води, які передбачають визначення розміру тарифу, який не відповідає рівню, що існував у Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області станом на 24.02.2022 року.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, на період чинності договорів Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області для захисту свого права на отримання належного тарифу буде змушена звертатись до суду з вимогою про здійснення перерахунку вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, при кожному факту виставлення такого рахунку або іншої претензії з даного питання Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго».

Задоволення вимоги про частковий перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу з 01.11.2022 року до дня ухвалення рішення суду, не забезпечить виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною - Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» в цілому, внаслідок чого не відбудеться припинення ним порушення у вигляді встановлення вартості послуг за неналежним тарифом.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті).

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 року у справі №908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 року у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 року (пункт 99), у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 року у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)).

З урахуванням предмета та підстав позову суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі №369/10789/14-ц).

З огляду на викладене, оскільки визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом, колегія суддів вважає, що обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ані змісту правовідносин, ані здатен поновити порушені права, з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Задоволення вимоги про частковий перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу з 01.11.2022 року до дня ухвалення рішення суду, не забезпечить виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною - Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» в цілому, внаслідок чого не відбудеться припинення ним порушення у вигляді встановлення вартості послуг за неналежним тарифом. Тобто, за умови задоволення позову спір по суті між сторонами не буде вичерпано в рамках даної справи, а відповідне судове рішення створюватиме передумови для інших судових процесів для захисту прав позивачем. Вказане свідчить, що обраний позивачем спосіб захисту не здатен поновити порушене право позивача в рамках даної справи, оскільки спір по суті не буде вичерпано, а відтак останній не є ефективним.

Отже, враховуючи наведене, обраний позивачем у справі, яка переглядається, спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про що вірно вказав суд першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні, зокрема з тієї підстави, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у даному випадку належним способом забезпечення і гарантування позивачу відновлення його порушеного права є визнання недійсним пункту 33 Договору про надання послуги з постачання теплової енергії, яким визначено розмір тарифу.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 року у справі №917/1127/23 має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 25 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 у справі №917/1127/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.10.2024

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян