Рішення

від 18.10.2024 по справі 380/13962/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2024 року м. Львівсправа № 380/13962/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного будівельного контролю про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного будівельного контролю (Відповідач/Інспекція), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції від 31 травня 2024 року № 44-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації дозвільних документів Інспекції з 01 червня 2024 року;

- стягнути з Інспекції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ Інспекції про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки такий виданий в один день з попередженням про звільнення, що є порушенням вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України). Крім того, звільненню позивача з посади не передувала будь-яка індивідуальна оцінка його роботи на займаній посаді, позивачу не поставлено за вину жодних незаконних дій, прорахунків у роботі чи незадовільної поведінки, яка була б несумісна зі статусом посадової особи органу місцевого самоврядування. До того ж позивач має тривалий безперервний стаж роботи в органах місцевого самоврядування (більше двох років), до нього не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, однак відповідач у наказі про звільнення позивача з посади не вказав, чому саме його посада підпадала під скорочення. Отже, звільнення позивача не може бути визнано обґрунтованим, а оскаржуваний наказ порушує конституційне право позивача на працю.

З огляду на викладене з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що ухвалою Львівської міської ради від 27 грудня 2023 року № 4293 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» затверджено загальну чисельність апарату ради та її виконавчих органів у кількості: 1689 осіб з 01 квітня 2024 року; 1471 особа з 01 червня 2024 року. Проте самою ухвалою не визначено чисельність кожного окремого структурного підрозділу, оскільки така встановлюється Львівським міським головою. Розпорядженням Львівського міського голови від 31 травня 2024 року № 217 «Про чисельність виконавчих органів Львівської міської ради», на виконання ухвали міської ради від 27 грудня 2023 року № 4293 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 04 лютого 2021 року № 32 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» встановлено з 01 червня 2024 року чисельність виконавчих органів Львівської міської ради у межах чисельності, затвердженої міською радою, згідно з додатком. Визнано такими, що втратили чинність з 01 червня 2024 року: розпорядження Львівського міського голови від 19 січня 2024 року № 14 «Про чисельність виконавчих органів Львівської міської ради»; розпорядження Львівського міського голови від 26 березня 2024 року № 87 «Про перерозподіл чисельності»; розпорядження Львівського міського голови від 27 березня 2024 року № 90 «Про перерозподіл чисельності»; розпорядження Львівського міського голови від 15 квітня 2024 року № 117 «Про перерозподіл чисельності»; розпорядження Львівського міського голови від 22 травня 2024 № 192 «Про перерозподіл чисельності». Згідно з додатком до вказаного розпорядження встановлено чисельність Інспекції 20 осіб. Згідно з додатком до розпорядження Львівського міського голови від 19 січня 2024 року № 14 «Про чисельність виконавчих органів Львівської міської ради» встановлено чисельність Інспекції 25 осіб. Заступником міського голови з містобудування 31 травня 2024 року затверджено штатний розпис Інспекції на 2024 рік, який вводиться в дію з 01 червня 2024 року. Вказаним штатним розписом скорочено, в тому числі, посаду провідного спеціаліста відділу інспекційної роботи Інспекції. Ураховуючи вищенаведене, Інспекція була змушена вручити «Попередження Про звільнення» від 31 травня 2024 року та видати 31 травня 2024 року наказ № 44-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 », оскільки з 01 червня 2024 року посада ОСОБА_1 була скорочена. З огляду на те, що розпорядження Львівського міського голови від 31 травня 2024 року № 217 «Про чисельність виконавчих органів Львівської міської ради», яким з 01 червня 2024 року встановлено чисельність Інспекції 20 осіб, прийнято лише 31 травня 2024 року Інспекція не мала можливості повідомити про звільнення позивача за два місяці.

З огляду на вищенаведене під час вирішення цієї справи відповідач покладається на розсуд суду.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 08 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 22 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії: ухвали Львівської міської ради від 27 грудня 2023 року № 4293; розпорядження Львівського міського голови від 31 травня 2024 року № 217; штатного розпису, затвердженого заступником міського голови з містобудування від 31 травня 2024 року; довідку про заробітну плату позивача з обрахунком її середньомісячного та середньоденного розмірів.

Витребувані докази відповідач подав разом з відзивом на позовну заяву.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

23 вересня 2021 року позивача переведено із займаної посади за його згодою на вищу посаду головного спеціаліста відділу виконання дозвільних процедур та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

01 квітня 2024 року позивача переведено із займаної посади за його згодою на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу реєстрації дозвільних документів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

31 травня 2024 року позивача ознайомлено з попередженням про звільнення з посади головного спеціаліста відділу реєстрації дозвільних документів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 31 травня 2024 року.

Наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 31 травня 2024 року № 44-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » позивача звільнено із займаної посади 31 травня 2024 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників.

Уважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності поведінки відповідача щодо звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу реєстрації дозвільних документів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України 31 травня 2024 року.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом статті 1 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2493 служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

За приписами абзацу першого частини першої статті 20 Закону № 2493 крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України.

Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом (частина третя статті 20 Закону № 2493).

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КЗпП України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (частина четверта статті 40 КЗпП України).

За змістом приписів частин першої - третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;

11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2020 року у справі № 451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Суд встановив, що ухвалою Львівської міської ради від 27 грудня 2023 року № 4293 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» затверджено загальну чисельність апарату ради та її виконавчих органів у кількості: 1689 осіб з 01 квітня 2024 року; 1471 особа з 01 червня 2024 року.

Розпорядженням Львівського міського голови від 19 січня 2024 року № 14 «Про чисельність виконавчих органів Львівської міської ради», на виконання ухвали міської ради від 27 грудня 2023 року № 4293 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», встановлено з 01 квітня 2024 року чисельність виконавчих органів Львівської міської ради у межах чисельності, затвердженої міською радою, згідно з додатком.

Згідно з додатком до вказаного розпорядження встановлено чисельність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю 25 осіб.

Розпорядженням Львівського міського голови від 31 травня 2024 року № 217 «Про чисельність виконавчих органів Львівської міської ради», на виконання ухвали міської ради від 27 грудня 2023 року № 4293 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», встановлено з 01 червня 2024 року чисельність виконавчих органів Львівської міської ради у межах чисельності, затвердженої міською радою, згідно з додатком.

Згідно з додатком до вказаного розпорядження встановлено чисельність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю 20 осіб.

Заступником міського голови з містобудування 31 травня 2024 року затверджено штатний розпис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на 2024 рік, який вводиться в дію з 01 червня 2024 року. Вказаним штатним розписом скорочено, в тому числі, одну посаду головного спеціаліста відділу реєстрації дозвільних документів.

Як встановив суд 31 травня 2024 року позивача ознайомлено з попередженням про звільнення з посади, яке відбудеться 31 травня 2024 року.

В той же день 31 травня 2024 року позивача звільнено із займаної посади.

Отже, відповідач при звільненні позивача порушив норми статті 49-2 КЗпП України щодо попередження за два місяці про наступне вивільнення.

Крім того, відповідач не надав доказів того, що у позивача менша кваліфікація і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками Інспекції, не встановив, чи має позивач переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, зокрема статтею 42 КЗпП України.

На думку суду, наведені грубі порушення порядку звільнення позивача є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, оскільки такий не відповідає приписам частини другої статті 2 КАС України.

Посилання відповідача на те, що розпорядження Львівського міського голови від 31 травня 2024 року № 217 «Про чисельність виконавчих органів Львівської міської ради», яким з 01 червня 2024 року встановлено чисельність Інспекції 20 осіб, прийнято лише 31 травня 2024 року Інспекція не мала можливості повідомити про звільнення позивача за два місяці суд оцінює критично, оскільки вказана обставина не звільняє відповідача від обов`язку дотримуватися імперативних приписів статті 49-2 КЗпП України.

За приписами частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Ураховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення позивача, з метою належного захисту його прав та інтересів він підлягає поновленню з 01 червня 2024 року на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації дозвільних документів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді необхідно допустити до негайного виконання.

За приписами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, з урахуванням наведених норм та встановлених обставин позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 червня 2024 року по день ухвалення судового рішення.

Середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - також Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідач надав суду довідку про доходи ОСОБА_1 , відповідно до якої середньомісячна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи перед звільненням становить 23306,43 грн, а середньоденна заробітна плата 1084,02 грн.

Заперечень стосовно наданої суду довідки та вказаних у ній сум середньомісячної та середньоденної заробітної плати від сторін не надходили.

Отже, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2024 року (наступний день за днем звільнення) по 18 жовтня 2024 року (день ухвалення рішення про поновлення на роботі) у розмірі 101897,88 грн (94 робочі дні х 1084,02 грн).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, рішення в частині виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць належить допустити до негайного виконання.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Інспекції державного архітектурно-будівельного будівельного контролю (вул. Угорська, 7а, м. Львів, 79034) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 31 травня 2024 року № 44-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації дозвільних документів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з 01 червня 2024 року.

Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (вул. Угорська, 7а, м. Львів, 79034, код ЄДРПОУ 40181003) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2024 року по 17 жовтня 2024 року включно в розмірі 101897,88 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації дозвільних документів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 23306,48 грн допустити до негайного виконання.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна