Ухвала

від 14.10.2024 по справі 380/27162/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог

14 жовтня 2024 рокусправа № 380/27162/23 зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Слободянюк В.,

представника позивача Прохоренка О.І.,

представника відповідача Кухар Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у частині позовних вимог та заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у частині позовних вимог у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ринок сільськогосподарської продукції Шувар до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2023 року № 13829/13-01-07-10 Головного управління ДПС у Львівській області про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 250968,03грн;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 26 жовтня 2023 року №0013898-1302-1301.

Ухвалою від 06.03.2024 суд позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" до Головного управління ДПС у Львівській області у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №13829/13-01-07-10 залишив без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 згадану ухвалу суду скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Підставою для скасування Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвали від 06.03.2024 про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог слугувало те, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу скористатися правом подати заяву про поновлення пропущеного строку, у якій вказати причини пропуску строку звернення до суду. Крім цього, зазначено, що відповідно до положень статті 123 КАС України суд у разі відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду або якщо підстави, вказані у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Ухвалою від 24.07.2024 суд, із врахуванням висновків Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 03.07.2024, залишив позовну заяву без руху.

Представник позивача подав до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з поважних причин, обґрунтовану запровадженням в Україні воєнного стану.

Ухвалою від 02.08.2024 суд продовжив розгляд справи.

Представник відповідача подав до суду заперечення на клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, мотивоване тим, що запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду не може безумовно вважатись поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що вже подавав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд надавав оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду в ухвалі від 06.03.2024, нові обставини, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку відсутні. Просив суд клопотання задовольнити, а у задоволенні клопотання представника відповідача відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що підстав для поновлення пропущеного строку немає, у зв`язку з чим просила відповідне клопотання задовольнити, а у задоволенні клопотання представника позивача відмовити.

Суд, вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у частині позовних вимог та заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у частині позовних вимог, дійшов таких висновків.

Представник відповідача подала клопотання від 19.02.2024 про залишення позовної заяви без розгляду у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 №13829/13-01-07-10. Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України встановлено строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, протягом одного місяця від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. Рішення ДПС України від 24.08.2023 року №24612/6/99-00-06-01-02-06 позивач отримав 29.08.2023, а до суду з позовом про скасування згаданого податкового повідомлення-рішення позивач звернувся лише 16.11.2023, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.

Представник позивача подав до суду заяви від 29.07.2024 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з поважних причин у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 №13829/13-01-07-10. Заяви позивача обґрунтовані запровадженням воєнного стану в Україні, що свідчить про пропуск строку звернення до суду за захистом його прав з поважних причин та відповідно є підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин першої, третьої та шостої статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Частина четверта статті 122 КАС України передбачає, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, Європейський суд з прав людини сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Суд, надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.

Правовою основою згаданої презумпції є обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Вказаний обов`язок закріплений частиною 1 статті 68 Конституції України. Суд наголошує на тому, що обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Як наслідок, у відповідності до наведеної презумпції закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула, а саме - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка детермінована частиною другою статті 68 Конституції України.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з`ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).

Суд у цьому контексті зазначає, що відповідно пункту 56.19 статті 56 Податкового Кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 згаданої статті.

Суд встановив, що позивач оскаржив в адміністративному порядку спірне податкове повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги ДПС України прийняло рішення від 24.08.2023 №24612/6/99-00-06-01-02-06, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №13829/13-01-07-10 від 14.06.2023 залишило без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Згадане рішення скеровано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0600041211447 та отримане ним 29.08.2023.

Таким чином, строк звернення до суду почав перебіг, починаючи з 30.08.2023.

У свою чергу позивач звернувся до суду з позовом лише 16.11.2023, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.

Оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 ЄСПЛ зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Таким чином, згідно з практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява №28090/95, пункт 45).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4)ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №№120/5780/20-а.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Вказане узгоджується із висновками, відображеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19.

Суд, оцінюючи поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог, зазначає таке.

Як на поважну причину пропуску строку звернення до суду позивач посилається на те, що адміністративний позов, окрім вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 №13829/13-01-07-10, містить також вимогу про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 26.10.2023 №0013898-1302-1301, яка прийнята на підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, а, відтак повинна розглядатись судом в комплексі з обставинами, які передували прийняттю оскаржуваного повідомлення-рішення. Тому і податкове повідомлення-рішення від 14.06.2023 №13829/13-01-07-10 має вважатися таким, що оскаржене у встановленим законом строк.

Суд звертає увагу позивача на те, що податкове повідомлення-рішення від 14.06.2023 №13829/13-01-07-10 та податкова вимога від 26.10.2023 №0013898-1302-1301 є різними правовими актами індивідуальної дії, які ґрунтуються на різних правових підставах та відповідно створюють різні правові наслідки. У зв`язку з цим, оскарження податкової вимоги від 26.10.2023 №0013898-1302-1301 жодним чином не впливає на перебіг строку оскарження податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 №13829/13-01-07-10.

Суд відхиляє доводи позивача про поважність причин пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду із позовом в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 №13829/13-01-07-10 у зв`язку з воєнним станом та пов`язаністю обставин, які передували прийняттю оскаржуваного повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Також суд зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення таких строків.

Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі 500/1912/22.

Суд також акцентує увагу на тому, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж місячного строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду. Так, позивач скористався можливістю оскаржити рішення відповідача в адміністративному порядку, а також звернувся до суду під час дії правового режиму воєнного стану, що свідчить про те, що позивач мав можливість вчиняти активні дії з метою захисту своїх прав.

Також необхідно звернути увагу на те, що зазначені представником позивача обставини, якими обґрунтовується поважність причин пропуску строку звернення до суду мають абстрактний характер та не підтверджуються жодними доказами.

При цьому, причини та обставини, які б дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом саме в цей період, не зазначені.

Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:

1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Таким чином, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

З огляду на вказане, підстави, вказані представником позивача у заяві від 29.07.2024 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з поважних причин у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 №13829/13-01-07-10, суд визнає неповажними.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 згаданого Кодексу.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023року №13829/13-01-07-10 необхідно залишити без розгляду.

Керуючись статтями 121, 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у частині позовних вимог відмовити повністю.

Причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" строку звернення до суду з позовною заявою у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 №13829/13-01-07-10 визнати неповажними.

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у частині позовних вимог задовольнити повністю.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" до Головного управління ДПС у Львівській області у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023року № 13829/13-01-07-10 залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 18 жовтня 2024 року.

СуддяГулик Андрій Григорович