Рішення

від 14.10.2024 по справі 523/7349/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/7349/24

Провадження №2/523/3795/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"14" жовтня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Дяченко В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Томілко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Товарна біржа «Центральна Одеська біржа» про визнаннядоговорукупівлі-продажудійсним,визначеннячасткиу суміснійвласності, -

ВСТАНОВИВ:

До Суворовського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Устимчук М.В., з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Товарна біржа «Центральна Одеська біржа», в якій просила визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1704 укладений 25 жовтня 1996 року на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа» між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п`ятдесят три), зареєстрований в реєстрову книгу 52 стр.173 кн 164пр - дійсним. Крім того, просила визначити, що частки ОСОБА_3 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) у праві спільної часткової власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п`ятдесят три ) є рівними, та яка була придбана згідно договору на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа» укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 складають по 1/2 частки за кожним.

Позов мотивується тим, що 25 жовтня 1996 року на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа» між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1704 щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п`ятдесят три), зареєстрований в реєстрову книгу 52 стр.173 кн 164пр.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Посилаючись нате,що позивач натеперішній час неможе реалізувати своє право власності на квартиру, а також оформити спадщину після смерті матері, поскільки договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчений, позивач звернулася з вказаною позовною заявою.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Устимчук М.В. не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи: Товарної біржі «Центральна Одеська біржа» не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення.

Відповідно до положень ч. 1 ст.223ЦПКУкраїни неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки відповідач з поясненнями чи запереченнями (відзивом на позов) щодо позовних вимог до суду не зверталася, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до положень ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, дійшов наступного:

25 жовтня 1996 року на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа» між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1704 щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п`ятдесят три), зареєстрований в реєстрову книгу 52 стр.173 кн 164пр. ( 9-11).

Вказана нерухомість належала продавцю на підставі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , виданого УЖКХ Одеського виконкому 22.10.1996 року, зареєстрованого в МБТІ м. Одеси 24.10.1996 року під № 52 стор 172 кн №164 пр.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 (п`ятдесят три), була продана за 3020,00 гривень.

В п.9 Договору зазначено, що відповідно до ст. 227 ЦК України даний договір підлягає реєстрації в МБТІ м. Одеси на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Крім того, у договорі зазначено, що він подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Договір був зареєстрований 13 листопада 1996 року в ОМБТІ та РОН за реєстровим номером 52, у реєстровій книзі 173пр на кн164 пр.

Зміна прізвища позивача з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_6 » підтверджується наступними доказами : свідоцтвом про народження, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 ( а.с.12, 18-19, 20, 21).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.13).

Після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі ( а.с.22).

Враховуючи те, що правовідносини між сторонами виникли під час дії Цивільного кодексу України 1963 року, тому мають регулюватися саме його нормами.

Відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Згідно ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладення договору купівлі продажу в 1995 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемним є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядаю справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно був укладений договір купівлі продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п`ятдесят три), та всі істотні умови даного договору сторонами були виконані.

При вчиненні правочину дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі продажу квартири, правочини були реальними і вчинені у формі, дозволенній чинним законодавством України.

При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги правомірні, підтверджені нормами ст. 47 ч.2 ЦК України в редакції 1963 року, що регулювала дані правовідносини на час укладення договору купівлі продажу і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1ст.321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ч.1ст.328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.3ст.334 ЦК Україниправо власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору не посвідченого нотаріально дійсним.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожному доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

У зв`язку з тим, що можливість нотаріального посвідчення угоди втрачена, враховуючи неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом задоволення позову.

Щодо визначення часток у праві власності, суд зазначає наступне.

Згідно зіст. 355 ЦК Українизазначено, щомайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Приписами ч. 2ст. 370 ЦК Українивизначено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Оскільки домовленостей між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 щодо розміру часток не було, обставин, які свідчать про необхідність відступу від принципу рівності часток при визначенні їх розміру, судом не встановлено, тобто кожному співвласнику у праві спільної сумісної власності на вищевказану квартиру належить 1/2 частина, виходячи із засад рівності часток, суд вважає, що розмір часток у спільній сумісній власності є рівним, тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5,6,10, 263-265, 268, 280-285, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Товарна біржа «Центральна Одеська біржа» про визнаннядоговору купівлі-продажудійсним,визначення часткиу суміснійвласності- задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1704 укладений 25 жовтня 1996 року на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа» між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п`ятдесят три), зареєстрований в реєстрову книгу 52 стр.173 кн 164пр.

Визначити розмір часток у праві спільної сумісної власності, визнавши їх рівними, тобто по 1/2 частині за кожним співвласником ОСОБА_3 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбаній на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1704 укладеного 25 жовтня 1996 року на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа».

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30-ти днів з дня складення повного рішення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14.10.2024 року.

Суддя