Рішення

від 16.10.2024 по справі 910/8308/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2024Справа № 910/8308/24Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» (21022, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул.Зулінського Сергія, будинок 54-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 33623350) до за участю проМіністерства юстиції України (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО, будинок 13, Ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 2. державного реєстратора Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчака Олександра Олександровича (24100, Вінницька обл., Могилів-Подільський район, смт. Чернівці, вул. Гагаріна, 43) визнання протиправним та скасування наказуПредставники:

від Позивача: Бурятинський В.О. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: не з`явились;

від Третьої особи-1: не з`явились;

від Третьої особи-2: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі також - «Відповідач») про визнання протиправним та скасування наказу.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1860-5 від 21.06.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу залишено без руху.

05.07.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року відкрито провадження у справі №910/8308//24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.07.2024 року, залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - Цимбала Віталія Владиславовича та державного реєстратора Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчака Олександра Олександровича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 року призначено підготовче судове засідання, яке не відбудеться 31.07.2024 року у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, на 02.08.2024 року.

25.07.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.07.2024 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

29.07.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА" про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів повернуто Заявнику без розгляду.

02.08.2024 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Позивачу строк до п`яти днів з дня отримання ухвали для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу строк до п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче судове засідання на 04.09.2024 року.

27.08.2024 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

04.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 1 надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Відповідачу строк до 7 днів з 05.09.2024 року для надання письмових пояснень, відкладено підготовче судове засідання на 18.09.2024 року.

11.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 1 надійшли додаткові пояснення по справі.

13.09.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення.

17.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2024 року.

18.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 1 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності уповноваженого представника.

15.10.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.10.2024 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 16 жовтня 2024 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представники Відповідача та Третіх осіб не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 18.9.2024 р., повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету представнику Третьої особи - 1, надсиланням ухвали суду від 18.09.2024 року на адресу Третьої особи-2. Представник Третьої особи - 1 подав заяву про проведення судового засідання за відсутності уповноваженого представника, яка Судом розглянута та задоволена.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач та Треті особи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши клопотання Міністерства юстиції України про відкладення розгляду справи, зазначає.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Згідно з ч.ч.1, 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Подане Відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника Відповідача в судове засідання, задоволенню не підлягає, оскільки вказана причина не може бути визнана судом поважною, так як чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання Відповідача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.

Що стосується клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, Суд зазначає.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У поданому клопотанні Третя особа - 1 зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 16.07.2024 вирішено передати справу № 910/2546/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі №607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц, в яких вказано на необхідність відмовляти у задоволенні позову про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення відповідачем лише Міністерства юстиції України, а також від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а про те, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2024 передано справу № 211/2047/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.10.2021 у справі № 910/5971/20, від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21, від 24.04.2024 у справі № 752/30324/21, від 18.06.2024 у справі № 910/6143/23 та зробити висновок про те, що: "при вирішенні приватноправових спорів про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, належним відповідачем є особа (особи), на майнові права та інтереси якої може вплинути вирішення відповідного спору, зокрема особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; Міністерство юстиції України не може бути відповідачем у таких справах незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про право цивільне; встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо у справі наявна обов`язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору".

Згідно з положеннями статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до приписів статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/333/21 зазначено, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Разом з тим визначення сторін у справі, між якими спір відсутній, і не визначення належного складу сторін є порушенням вимог процесуального закону (статті 41, 45 Господарського процесуального кодексу України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача можлива в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, однак за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Близькі за змістом висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17).

Суд під час розгляду справи повинен вирішувати спір, виходячи зі складу сторін, які визначені позивачем, і не вправі зі своєї ініціативи без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів (подібний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 13.04.2021 у справі № 925/440/18, від 29.08.2023 у справі № 912/1550/22).

Суд звертає увагу, що при зверненні до суду з вказаним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» самостійно визначило відповідачем у справі лише Міністерство юстиції України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_1 та державного реєстратора Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчака Олександра Олександровича. Проте, відповідно до норм ст. 48 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не було подано відповідного клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_1 . З огляду на викладене, Суд розглядає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» в межах заявлених Позивачем та визначеного останнім складу учасників судового процесу.

За таких підстав, клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги, що Відповідач та Треті особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідача та Третіх осіб не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 16 жовтня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

07.12.2023 року державним реєстратором Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчаком Олександром Олександровичем було прийнято рішення №70579004 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 2,6532 га за орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА». (т.1 а.с.188-189)

ОСОБА_1 звернувся зі скаргами б/н від 13.05.2024 року до Міністерства юстиції України на рішення державного реєстратора Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчака Олександра Олександровича №70579004 від 07.12.2023 року. Вказані скарги були отримані Відповідачем за вх. №СК-2725-24 від 13.05.2024 року, №СК-2806-24 від 17.05.2024 року. (т.1 а.с.122-190)

28.05.2024 року на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення, що 13.06.2024 року відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, на якому будуть розглянуті скарги, перелік яких наведений нижче, зокрема, Розгляд скарги ОСОБА_1 від 13.05.2024, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.05.2024 за № СК-2725-24 та 17.05.2021 за № СК-2806-24. Тип об`єкта нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 0523984300:03:000:0157. Суб`єкт оскарження: державний реєстратор Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області Дробчак Олександр Олександрович. Заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА" (33623350). (т.1 а.с.191-195)

Наказом Міністерства юстиції України №1860/5 "Про задоволення скарги" від 21.06.2024 року скарги ОСОБА_1 від 13.05.2024 задоволено, визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 07.12.2023 №70579004 державного реєстратора Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчака Олександра Олександровича; тимчасово заблоковано доступ державному реєстратору Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчаку Олександру Олександровичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 14 днів; виконання п.2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству» виконання п.3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи». (т.1 а.с.34-37)

Підставою для прийняття вказаного наказу Міністерства юстиції України слугував висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 13.06.2024 року за результатом розгляду скарг ОСОБА_1 від 13.05.2024.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що наказ Міністерства юстиції України №1860/5 від 21.06.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки скарга подана з порушенням строку, що виключало підстави для задоволення скарги. За таких підстав, просить Суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1860/5 від 21.06.2024 року.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначає, що приймаючи спірний наказ, Мін`юст діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що провадження у справі про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1860/5 від 21.06.2024 року в частині пунктів 3, 5 підлягає закриттю, інші позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п.8 ч.2 ст. 5 Закону до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Згідно із абзацом 1 ч. 3 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Згідно з абзацами 4-7 ч. 3 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) строк для подання скарги, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року такого строку.

Строк для подання скарги, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця такого строку. Якщо закінчення строку для подання скарги, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, що не має відповідного числа, такий строк закінчується в останній день цього місяця.

Якщо закінчення строку для подання скарги припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем такого строку є перший після вихідного, святкового чи іншого неробочого дня робочий день.

Строк для подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв`язку чи направлено іншими засобами зв`язку.

Відповідно до ч.4 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Скарга на рішення, дії державного реєстратора, прийняте, вчинені всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції", має містити обставини, якими суб`єкт подання скарги обґрунтовує недотримання чи порушення державним реєстратором відповідних санкцій. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом третім частини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав. Якщо з дня прийняття рішення державного реєстратора, прийнятого з порушенням Закону України "Про санкції", спливло більше двох місяців, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про таку реєстраційну дію.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації має бути підписана скаржником або його представником. Така скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису або застосуванням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". До скарги, підписаної представником, додаються докази на підтвердження його повноважень.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена у встановленому порядку.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подана особою, яка не має на це повноважень, або не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, дати, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав (якщо зазначення такої дати є обов`язковим), підпис скаржника або його представника, повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.

Скарга на рішення державного реєстратора, прийняте всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції", яка не містить обставин, якими суб`єкт подання скарги обґрунтовує недотримання чи порушення державним реєстратором відповідних санкцій, повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.

Скарга, подана в електронній формі без використання кваліфікованого електронного підпису або без застосування засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.

Повернення скарги не позбавляє скаржника права на повторне її подання у встановленому порядку.

Перебіг строку на оскарження зупиняється з дня подання скарги до дня її повернення скаржнику.

Відповідно до ч. 6 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;

7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані;

8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України №1860/5 "Про задоволення скарги" від 21.06.2024 року скарги ОСОБА_1 від 13.05.2024 задоволено, визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 07.12.2023 №70579004 державного реєстратора Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчака Олександра Олександровича; тимчасово заблоковано доступ державному реєстратору Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчаку Олександру Олександровичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 14 днів; виконання п.2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству» виконання п.3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи». (т.1 а.с.34-37)

Підставою для прийняття вказаного наказу Міністерства юстиції України слугував висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 13.06.2024 року за результатом розгляду скарг ОСОБА_1 від 13.05.2024.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту визначає Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1150)

Відповідно до пункту 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок) розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Згідно з п.3 Порядку скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду, про що повідомляється скаржнику.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян". (п.4 Порядку)

Відповідно до пункту 9 Порядку під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

У п.14 Порядку визначено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян", засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.

Системний аналіз наведених вище положень Закону та Порядку №1128 дає підстави стверджувати, що право на звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора має особа, яка вважає, що її права порушено. Розгляд скарги здійснюється Колегією у разі, якщо скарга відповідає вимогам, встановленим цими нормативними актами та подана у передбачений ними строк. Водночас, у скарзі повинні бути викладені обставини, що обґрунтовують порушення прав скаржника та спосіб поновлення порушеного права. При цьому, наведення обставин, які засвідчують факт порушеного права або інтересу скаржника і надання відповідних доказів (в разі їх наявності) має суттєве значення для вирішення Колегією питання щодо належності скаржнику права на звернення з такою скаргою, а також для обрання способу його відновлення, в разі виявлення факту його порушення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що наказ Міністерства юстиції України №1860/5 від 21.06.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки скарга подана з порушенням строку, що виключало підстави для задоволення скарги.

Згідно із абзацом 1 ч. 3 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Згідно з п. 2 Порядку для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

За п. 5 Порядку (в редакції, чинній на момент подання скарг до Міністерства юстиції України) Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Отже, питання дотримання скаржником строку на подання скарги, встановлюється безпосередньо комісією перед розглядом скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, скарги ОСОБА_1 б/н від 13.05.2024 року на дії державного реєстратора були подані на адресу Міністерства юстиції України 13.05.2024 року, що підтверджується протоколом створення, перевірки кваліфікованого електронного підпису та роздруківкою з електронної пошти представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та вхідним штампом за вх. №СК-2725-24 від 13.05.2024 року, №СК-2806-24 від 17.05.2024 року. (т.1 а.с.122-190)

У поданій скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення державного реєстратора Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчака Олександра Олександровича №70579004 від 07.12.2023 року.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції на момент прийняття державним реєстратором Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчаком Олександром Олександровичем оскаржуваного рішення) рішення суб`єкта державної реєстрації про вчинення реєстраційної дії від 07.12.2023 року могло бути оскаржене протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Зі змісту цих правових норм слідує, що для з`ясування дати, з якої розпочинається відлік, необхідно досліджувати об`єктивні та суб`єктивні фактори, які сприяють реалізації особою зазначеного права.

За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення державного реєстратора. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі № 826/3442/17, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16.

Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах (справи №400/1825/20 та №826/3442/17), що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Верховний Суд у постановах від 07.07.2022 у справі №280/2030/21, від 30.03.2021 у справі №400/1825/20, від 06.07.2018 у справі №826/3442/17, вказав, що для з`ясування дати, з якої розпочинається відлік, необхідно досліджувати об`єктивні і суб`єктивні фактори, які сприяють реалізації особою зазначеного права.

Як вбачається з матеріалів скарги, із відзиву на позовну заяву по справі №146/271/24, яка розглядається Томашпільським районним судом Вінницької області за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» про визнання відсутнім права оренди, ОСОБА_1 дізнався про прийняття 07.12.2023 року державним реєстратором Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчаком Олександром Олександровичем рішення №70579004 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 2,6532 га за орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА». Про вказане йому стало відомо 11.03.2024 року після надходження відзиву на позовну заяву до суду, до отримання відзиву 11.03.2024 року ОСОБА_1 не знав про прийняте рішення.

Судом встановлено, що 04.03.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» надіслало на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) відзив на позовну заяву по справі №146/271/24 разом з доданими до нього документами, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист №2100108710731 від 04.03.2024 р., накладної. (т.1 а.с.47-48)

Згідно з пунктом 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю (п. 11 Правил № 270).

Відповідно до п. 19 Правил № 270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися (п. 61 Правил № 270).

Опис вкладення до цінного листа, який містить необхідну інформацію для встановлення факту існування певних обставин, є належним доказом поштового відправлення. Фіскальний чек, розрахункова квитанція є розрахунковими документами, якими підтверджується надання послуг поштового зв`язку, що вбачається з п. 2 Правил № 270

Згідно з п. 2 Правил № 270 реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. Штриховий кодовий ідентифікатор - штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень. Аналогічне визначення штрихового кодового ідентифікатора міститься в Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12.05.2006 № 211 (Порядок № 211).

Відповідно до п. 1.12 Порядку № 211 для забезпечення інформаційної підтримки та автоматизації процесів реєстрації, обробки та контролю пересилання реєстрованих поштових відправлень і закритих поштових речей, а також для забезпечення оперативною інформацією працівників, які відповідають за розшук поштових відправлень, впроваджена АСРК (автоматизована система реєстрації та контролю).

Пунктом 1.13 Порядку № 211 встановлено, що програмне забезпечення АСРК реалізує такі основні функції та процедури, зокрема, пошук та відслідковування реєстрованих поштових відправлень і закритих поштових речей по шляху проходження; надання інформації споживачам через Інтернет.

За п. 1.14. Порядку № 211 пересилання поштових відправлень за рекомендаціями ВПС та відповідно до ДСТУ 3145-95 "коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Загальні вимоги" для кодування внутрішньої пошти в АСРК (автоматизована система реєстрації та контролю) використовується штриховий код 128, для кодування міжнародної пошти штриховий код, що відповідає стандарту S 10 ВПС. Довжина штрихового коду включає 13 символів для внутрішніх поштових відправлень: 1...5 - поштовий індекс об`єкта поштового зв`язку місця приймання поштового відправлення; 6...12 - номер поштового відправлення; 13 - контрольний розряд.

Присвоєння поштовому відправленню штрихового кодового ідентифікатора надає споживачу поштових послуг можливість відслідковувати в системі АСРК поштове відправлення та отримувати інформацію через інтернет на офіційному сайті АТ "Укрпошта" (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 925/418/20).

Згідно з роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення №2100108710731, вказане відправлення вручено особисто 07.03.2024 року, адреса: 21580, м. Шаргород, Україна. (т.1 а.с.43) При цьому, Суд звертає увагу, що адресою місця реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , про що не заперечували сторони, й саме на вказану адресу Позивачем були надіслані відзив та додані до нього документи на адресу Третьої особи - 1.

Проте, згідно з описом вкладення у цінний лист №2100108710731 від 04.03.2024 р., накладною Товариством з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» 04.03.2024 року було надіслало відзив на позовну заяву по справі №146/271/24 разом з доданими до нього документами на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). При цьому, матеріали справи не містять копії рекомендованого повідомлення на підтвердження вручення ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву по справі №146/271/24 за адресою відправлення ( АДРЕСА_1 ) саме 07.03.2024 року, як зазначав Позивач у позовній заяві.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що копії опису вкладення у цінний лист №2100108710731 від 04.03.2024 р., накладної (т.1 а.с.47-48), роздруківка з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення №2100108710731 не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження отримання 07.03.2024 року ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву по справі №146/271/24 разом з доданими до нього документами саме за адресою АДРЕСА_1 , яка була зазначена Товариством з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» на поштовому конверті.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» на позовну заяву ОСОБА_1 по справі №146/271/24 з доданими до нього документами, зокрема, копії витягу з Державного реєстру речових прав від 07.12.2023 р., був зареєстрований Томашпільським районним судом Вінницької області за вх. №1355 від 11.03.2024 р. (т.2 а.с.31-35) У поданій скарзі ОСОБА_1 зазначав, що про прийняття оскаржуваного рішення дізнався саме 11.03.2024 року, тобто з моменту реєстрації відзиву судом.

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що ОСОБА_1 знав про обставини прийняття рішення суб`єктом державної реєстрації про вчинення ним реєстраційної дії від 07.12.2023 року, а тому саме витяг з Державного реєстру речових прав від 07.12.2023 р., який був доданий в якості додатків до відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» на позовну заяву ОСОБА_1 по справі №146/271/24 й отриманий Томашпільським районним судом Вінницької області за вх. №1355 від 11.03.2024 р., підтверджує факт того, що Скаржник дізнався про наявність рішення державного реєстратора саме 11.03.2024 року, від чого і варто відраховувати строк на оскарження рішення державного реєстратора.

Відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення суб`єкта державної реєстрації про вчинення реєстраційної дії від 07.12.2023 року могло бути оскаржене протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності, тобто у строк по 11.05.2024 року.

Згідно з абзацом 6 ч.3 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо закінчення строку для подання скарги припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем такого строку є перший після вихідного, святкового чи іншого неробочого дня робочий день.

Суд звертає увагу, що останній день строку на оскарження рішення суб`єкта державної реєстрації про вчинення реєстраційної дії від 07.12.2023 року, а саме 11.05.2024 року, припадає на вихідний день, а тому відповідно до абзацу 6 ч.3 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» останнім днем строку є 13.05.2024 року (перший після вихідного дня робочий день). Саме 13.05.2024 року скарги ОСОБА_1 б/н від 13.05.2024 року на дії державного реєстратора були подані на адресу Міністерства юстиції України, що підтверджується протоколом створення, перевірки кваліфікованого електронного підпису та роздруківкою з електронної пошти представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та вхідним штампом за вх. №СК-2725-24 від 13.05.2024 року, №СК-2806-24 від 17.05.2024 року. (т.1 а.с.122-190)

Таким чином, Суд приходить до висновку, що скарги ОСОБА_1 б/н від 13.05.2024 року на рішення державного реєстратора Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчака Олександра Олександровича №70579004 від 07.12.2023 року, які були зареєстровані за вх. №СК-2725-24 від 13.05.2024 року, №СК-2806-24 від 17.05.2024 року, були подані протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, тобто у строк, встановлений ч. 3 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що наказ Міністерства юстиції України №1860/5 від 21.06.2024 року «Про задоволення скарги» прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

За таких обставин, Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування Наказу Міністерства юстиції України №1860/5 від 21.06.2024 року не було доведено невідповідність такого наказу нормам чинного законодавства України на момент його прийняття.

Крім того, в ухвалі Верховного Суду від 16.07.2024 року по справі №910/2546/22 при передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц, в яких вказано на необхідність відмовляти у задоволенні позову про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення відповідачем лише Міністерства юстиції України, а також від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а про те, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів також звернула увагу на наявність іншого підходу щодо розгляду справ під час оскарження наказів Міністерства юстиції України. Так, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 640/14353/19 та від 09.08.2023 у cправі № 910/18929/21, суди дійшли висновку, що належним способом захисту прав позивача, у такій категорії спорів є позовна вимога до особи, чия скарга була задоволена Міністерством юстиції України про витребування майна з його володіння. Зазначені висновки щодо способів захисту прав сформульовані для випадку, як у справі № 910/18929/21, коли наказом Мін`юсту скасована державна реєстрація права власності позивача, причому до такої реєстрації право власності було зареєстроване за особою, яка звернулась до Мін`юсту зі скаргою; внаслідок виконання наказу Мін`юсту за цією особою знов було зареєстроване право власності, у зв`язку з чим така особа є належним відповідачем за позовом про витребування нерухомого майна.

У свою чергу, у постанові 17.04.2024 у справі № 640/14353/19 зазначено, що позивач був самоправно позбавлений володіння правом постійного користування. Таке позбавлення відбулося внаслідок прийняття спірного наказу Мін`юсту, але на користь власника земельної ділянки - держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області. Отже, на думку відповідної колегії Верховного Суду, саме держава в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області є фактичним відповідачем у цій справі, а пред`явлений позивачем позов про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту не відповідає належному (адекватному) способу захисту, оскільки належною є вимога про введення позивача у володіння речовим правом.

Таким чином, існують різні підходи як до визначення складу учасників, так і до визначення способів захисту у цій категорії спорів, які засновано на трактуванні одних і тих же висновків Великої Палати Верховного Суду, що свідчить про наявність виключної правової проблеми.

З огляду на викладене, Суд зазначає, що пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору".

Що стосується вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1860/5 від 21.06.2024 року в частині п.п.3, 5 вказаного наказу, то вказані пункти не порушують права Позивача, оскільки вони стосуються прав державного реєстратора Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області Дробчака Олександра Олександровича, а вимоги про їх скасування мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки блокуючи державному реєстратору доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Мін`юст здійснював владні повноваження, отже спір належить до сфери публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №813/1362/16, від 28 листопада 2018 року у справі №825/642/18, Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 320/3339/23.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, провадження у справі №910/8308/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1860/5 від 21.06.2024 року в частині пунктів 3 та 5 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» про визнання протиправним та скасування наказу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Провадження у справі №910/8308/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1860/5 від 21.06.2024 року в частині пунктів 3 та 5 - закрити.

2. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «ВІННИЦЬКА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1860/5 від 21.06.2024 року - відмовити у повному обсязі.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 жовтня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин