Рішення

від 12.09.2024 по справі 753/13355/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13355/24

провадження № 2/753/7791/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріаламицивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 31.01.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф310122-1, згідно умов якого кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у сумі 100 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпечності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші нараховані суми.

29.12.2023 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №4 до Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф310122-1 від 31.01.2022 р., згідно з якою сторони дійшли згоди продовжити строк кредиту на 367 днів включно, до 30.12.2024 р.

04.03.2024 р. відповідач власноруч підписав розписку від 29.12.2024 р., в якій зазначив, що отримав позику в сумі 100 000,00 грн. та зобов`язується повернути суму в строк до 30.12.2024 р. включно.

Станом на 04.07.2024р. відповідач свої зобов`язання не виконує належним чином, а його заборгованість складає 131 115 грн. 38 коп., з яких: залишок боргу - 100 000 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками - 31 115 грн. 38 коп.

Оскільки відповідач зобов`язання за вказаним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотківналежним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 131 115 грн. 38 коп. та судові витрати.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.07.2024 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

06.08.2024 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що під час виконання кредитного договору ним було повідомлено ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» про те, що він перебуває на військовій службі в Збройних Сила України, у зв`язку із чим нарахування відсотків за кредитним договором є незаконним, оскільки на нього поширюються пільги визначені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, вказав, що додаткову угоду №4 від 29.12.2023 р. до Договору сторонами погоджено, що заборгованість за кредитом має бути погашена до 30.12.2024 року, у зв`язку із чим заборгованість не є простроченою, строк її сплати не настав.

12.08.2024 р. від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач наполягає на задоволенні позову. Послався на те, що з наданих відповідачем документів не вбачається, що він має пільги визначені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначив, що кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася.

04.09.2024 р. від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких просила відмовити в задоволенні позову.

06.09.2024 р. від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких наполягає на задоволені позовних вимог.

Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.01.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф310122-1 (а.с.10-13).

Відповідно до п. 1.1 договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у сумі 100 000 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового харктеру використання, платності та забезпечності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування) на умовах та в строк встановлені цим договром.

Сторони погодили процентну ставку 66 % річних за кожний день користування кредитом. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що кредит надається строком на з 31.01.2022 р. по 30.01.2023 р. Договір набуває чинності з моменту його укладення (підписання сторонами).

Відповідно до п. 4.2.2, 4.2.3 договору позичальник зобов`язується повернути отриману суму кредиту у встановлені цим договором строки. Сплачувати проценти за користування кредитом у строки встановлені цим договором.

Пунктом 4.2.4 договору позичальник зобов`язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором згідно графіку платежів, наведеного в додатку № 1 до даного договору. На сплату процентів позичальник має 5 календарних днів, з дати вказаної у додатку.

29.12.2023 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №4 до Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф310122-1 від 31.01.2022 р., згідно з якою сторони дійшли згоди продовжити строк кредиту на 367 днів включно, до 30.12.2024 р. (а.с.9).

З розписки від 29.12.2024 р. вбачається, що ОСОБА_1 отримав позику від ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» у розмірі 100 000 грн. і зобов`язується повернути в строк до 30.12.2024 р. включно (а.с.7).

Встановлено, що позивач повністю виконав свої зобов`язання за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф310122-1 від 31.01.2022 року.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Так, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача, станом на 29.02.2024 року становить 131 115 грн. 38 коп., з яких: залишок боргу - 100 000 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками - 31 115 грн. 38 коп. (а.с.14-22).

Відповідач заперечує проти позовних вимоги, посилаючись на те, що він перебуває на військовій службі в Збройних Сила України, у зв`язку із чим нарахування відсотків за кредитним договором є незаконним, оскільки на нього поширюються пільги визначені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на підтвердження чого відповідач надав копії посвідчення офіцера НОМЕР_1 від 11.05.2023 р., відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, військове звання полковник. Також надано копію посвідчення серії НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021, чинній на момент укладання кредитного договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Разом з тим, з наданих відповідачем копій документів не вбачається, що на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Посилання відповідача на те, що заборгованість не є простроченою та строк її сплати не настав, судом відхиляються з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі N 444/9519/12).

З матеріалів справи вбачається, що позичальником порушувалось зобов`язання, передбачене договором (прострочення боржника), у зв`язку із чим кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася і нарахованих, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів.

Крім того, будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначеного договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом надана правова оцінка твердженням та посиланням відповідача, у зв`язку із чим суд не приймає їх до уваги, оскільки обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, враховуючи, що відповідачем порушувалося зобов`язання з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування ними та комісії, що встановлені умовами договору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.

Позивач подав до суду заяву, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 р., укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» та адвокатським об`єднанням «Євтодьєв, Плачинда та партнери»,копію ордеру на надання правничої допомоги на підставі Договору про надання правової допомоги від 01.12.2023, копію акту про надану правову допомогу від 01.12.2023до Договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 на суму 20 000 грн. (а.с.42), копію платіжної інструкції № 0433370000 від 10.05.2024 року про сплату за надання правової допомоги згідно договору №02-01/2023 від 02.01.2023 року. (а.с.34).

Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в Акту про надану правову допомогу від 01.12.2023, вбачається, що адвокатом надано послуги, загальна вартість яких складає 20 000 грн.

Визначаючи час на надання зазначених в Акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18)

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат у вигляді судового збору, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до пунктів 12, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

В матеріалах справи міститься копія посвідчення офіцера НОМЕР_1 від 11.05.2023 р., відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, військове звання полковник.

Крім того, згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, у відповідності до пунктів 12, 13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У постанові ВСУ від 01.03.2017 року у справі №6-152цс17 зроблено наступний висновок, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга цієї статті). Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Отже, витрати зі сплати судового збору понесені позивачем мають бути компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» (ЄДРПОУ 42139539, місцезнаходження: м. Київ, вул. Нововокзальна, 2) заборгованість у розмірі 131 115 грн. 38 коп., з яких: залишок боргу - 100 000 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками - 31 115 грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» (ЄДРПОУ 42139539, місцезнаходження: м. Київ, вул. Нововокзальна, 2) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 028 грн. компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» (ЄДРПОУ 42139539, місцезнаходження: м. Київ, вул. Нововокзальна, 2) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА