Постанова

від 10.12.2007 по справі 8а/169-3385

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8а/169-3385

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2007 р.Справа № 8а/169-3385

 11:30

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Гирили І.М.             

при секретарі судового засідання  Єднаку О.М.

Розглянув справу

за позовом: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

до: Бучацького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Бучачліс", вул. Галицька, 153, м. Бучач Тернопільської області, 48400

про стягнення адміністративно –господарських санкцій в сумі 4 029 грн. 10 коп., в тому числі 108,27грн. пені

За участю представників сторін:

позивача: Гафтко Н.Л. –головного спеціаліста, доручення № 04-81/648 від 04.07.2007р.

відповідача: Ненича Т.П. –директора (голови ліквідаційної комісії), паспорт серії МС № 229422, виданий 26.12.1997р.

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 27, 29, 49, 51, 59, 60, 130 КАС України .

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль звернулось до господарського суду з адміністративним позовом (№04-103/749  від 30.07.07р.) про стягнення з Бучацького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Бучачліс", вул. Галицька, 153, м. Бучач Тернопільської області адміністративно –господарських санкцій в сумі 4029 грн. 10 коп., в тому числі 108 грн. 27 коп. пені.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, обґрунтовуючи його тим, що відповідач не виконав встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що свідчить поданий відповідачем "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік", а тому відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов'язаний сплатити адміністративно –господарські санкції у розмірі 3920,83 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в розмірі 108,27 грн.

Як стверджує позивач, норматив робочих місць на підприємстві складає 1 (одне) робоче місце для працевлаштування інваліда, однак відповідачем у 2006 році інвалід працевлаштований не був.

Відповідач витребуваних ухвалою суду доказів не надав, проте його повноважний представник в судове засідання 10.12.2007 р. прибув, та визнав, що місця для працевлаштування інвалідів у 2006 році не створювалися, оскільки через важке фінансове становище з 2006 року у Бучацького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Бучачліс" відсутні кошти для погашення заробітної плати штатним працівникам.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги  в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне:

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-XII із наступними змінами та доповненнями (далі - Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

У відповідності до вимог статті 18 Закону в редакції, що діяла протягом звітного періоду (періоду, за який заявлено до стягнення штрафні санкції), працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону для  підприємств, установ, організацій, у тому числі  підприємств, організацій  громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 5 статті 19 зазначеного Закону, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно частини 1 статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману  працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.  

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік форми № 10-ПІ, який було подано відповідачем до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 01 березня 2007 р., середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді склала 24 чоловіка.

Як визначено позивачем, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для Бучацького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства „Бучачліс", вул. Галицька, 153, м. Бучач Тернопільської області становить 1 (одне) робоче місце.

Даний норматив відповідачем у 2006 році не дотримано. Фактично інвалід працевлаштований не був, внаслідок чого відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 3 920,83 грн.

Частиною 4 статті 20 зазначеного Закону визначено, що адміністративно –господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій  інвалідів, фізичними  особами,  зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно –господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки,  визначені  статтею  250  Господарського  кодексу України.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення” громадяни мають право на  працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального  селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або до  державної  служби зайнятості.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно п. 5 Положення ( 314-95-п ), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інваліда відповідно до висновків МСЕК.

З наведених положень чинного законодавства України можна зробити висновок, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування визначених ст. 19 Закону органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

Як стверджує позивач, і це вбачається із Звіту Ф 10-ПІ, середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві відповідача у 2006 році становила 3 920,83 грн., відтак, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2007 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно –господарські санкції у розмірі 3 920,83 грн.

Беручи до уваги визнання в судовому засіданні 10.12.2007 р. повноважним представником відповідача факту порушення Бучацьким районним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Бучачліс" Закону, в частині створення останнім одного робочого місця для працевлаштування особи з обмеженими фізичними можливостями (інваліда) у 2006 р.,  відсутність в матеріалах справи будь –яких доказів протилежного, суд вважає, що фактично таке робоче місце на підприємстві відповідача створене не було.

Зазначене також підтверджується листом Бучацького районного центру зайнятості № 03/499 від 03.10.2007 р., згідно якого відповідач в 2006 році не подавав звітів форми 3-ПН „Звіт про наявність вакансій”, а відповідно не проінформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць та вакантних посад для працевлаштування інвалідів, що в свою чергу стало причиною не направлення інвалідів на підприємство відповідача з метою їх подальшого працевлаштування.

Окрім того, як вбачається із статистичного звіту (форма № 10-ПІ) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, відповідач, всупереч вимог Закону серед штатних працівників не передбачив жодного місця, на якому міг би працювати інвалід (код рядка –03 відповідачем не заповнено), що свідчить про те, що позивач був проінформований про не створення відповідачем місця для інваліда.

Згідно статуту Бучацького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Бучачліс", останнє є юридичною особою (станом на час розгляду справи в суді знаходиться в ЄДР, ідентифікаційний код 31877874, що підтверджується витягом з ЄДР №31-542 від 14.08.2007 р., довідкою державного реєстраторі № 323 від 17.10.2007 р.), яка має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків (п. 2.1., 2.3. Розділу 2), його метою є одержання прибутку (п. 3.1. Розділу 3), майно, яке належить йому на праві повного господарського відання становлять основні фонди та виробничі кошти, вартість яких відображається у самостійному балансі (п. 4.1., 4.2. Розділу 4), одним з джерел формування коштів підприємства є кошти державного та місцевого бюджетів (п. 4.4. Розділу 4).

Вищезазначена обставина, що одним з джерел формування коштів підприємства відповідача є кошти державного та місцевого бюджетів не може бути взята судом до уваги як підстава для звільнення від відповідальності, оскільки в розумінні ст. 20 Закону не є доказом того, що відповідач повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а отже не звільняє останнього від виконання вимог Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Отже, з наведеного випливає, що відповідачем порушено норму статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відтак, позовні вимоги про стягнення з Бучацького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Бучачліс", вул. Галицька, 153, м. Бучач Тернопільської області –3 920,83 грн. застосованих санкцій за не створення одного робочого місця для інваліда на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, суд визнає правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно –господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

За несвоєчасну сплату адміністративно –господарської санкції, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 17.04.2007 р. по 30.07.2007 р. (105 днів) в розмірі 108,27 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач не вжив усіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інваліда, у добровільному порядку адміністративно –господарські санкції, у строк до 15.04.2007 р. не сплатив, а тому на нього покладається відповідальність, передбачена статтею 20 Закону.

Оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно –господарських санкцій, він повинен сплатити пеню у розмірі 108,27 грн., виходячи із розміру застосованих та несплачених адміністративно –господарських санкцій.

Слід зазначити, що сплата адміністративно –господарських санкцій і пені підприємства, установи,  організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі несплати адміністративно –господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її  вимоги та заперечення.

Оцінка доказів на предмет встановлення їх належності та допустимості здійснюється господарським судом, що передбачено  положеннями  статей 70, 138 КАС України.

Таким чином, дослідивши усі обставини справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАСУ та зважаючи на пільги, якими користується позивач щодо сплати державного мита при поданні позову до суду, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 17, 49, 51, 59, 70, 130, 138 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 8, 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні”, господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Бучацького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства „Бучачліс", вул. Галицька, 153, м. Бучач Тернопільської області, ідентифікаційний код 31877874 на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, ідентифікаційний код 14032334 –3 920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) грн. адміністративно –господарських санкцій та 108 (сто вісім) грн. 27 коп. пені.

3. Виконавчий лист видати за заявою Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Постанова складена в повному обсязі 12 грудня 2007 року.

         Суддя                                                                                          І.М. Гирила