Рішення

від 21.10.2024 по справі 676/2730/24

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/2730/24

Номер провадження 2/676/1567/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Шевцової Л.М.

з участю секретаря судового засідання Сопрун С.В.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката Пустового А.В.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янець-Подільському цивільну справу № 676/2730/24 за позовом ОСОБА_1 , до Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

У С Т А Н О В И В:

18.04.2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою суду від 19.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.05.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

28.05.2024 року представник позивачки ОСОБА_3 , який представляє інтереси на підставі ордера ВХ № 1067637 від 18.04.2024 року надіслав відповідь на відзив.

28.05.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду, про що постановлено ухвалу суду та повідомлено сторони.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачка вказує, що 04.09.2018 року вона була прийнята на роботу в комунальне некомерційне підприємство «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради на посаду ліфтера.

Наказом № 37-к від 20.03.2024 року її звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. З даним наказом не згідна, вважає його безпідставним і таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав: 13.02.2024 року роботодавцем було подано подання про розірвання трудового договору з нею до профспілкового комітету підприємства, але не дочекавшись рішення профкому, видав наказ про її звільнення 20.03.2024 року, чим обмежив строки розгляду профкомом подання і оформлення письмового рішення. Відповідачем не було взято до уваги і те, що вона є інвалідом 3-ї групи загального захворювання і при наявності таких хвороб, вона б мала переважне право залишення на роботі. Не було взято до уваги і те, що вона закінчила учбовий центр житлово-комунального господарства м. Хмельницький за професією ліфтер і отримала кваліфікацію ліфтер 2-го розряду.

В супереч вимог чинного трудового законодавства, їй не було запропоновано вакантні посади, які відповідно до професії вона може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду. Крім того, вважає, що адміністрація лікарні допустила певні порушення, оскільки не внесла в штатний розпис посаду ліфтера, яка є необхідною посадою в лікарні і не повинна бути скорочена. При цьому, всім працівникам лікарні було дозволено виконувати роботу ліфтера і їздити на ліфтах без певних дозволів, які прописані в посадовій інструкції і правилах користування лікарняним ліфтом без введення в штатний розпис ліфтера, чим роботодавець наражає на небезпеку життя та здоров`я працівників та пацієнтів лікарні. Отже, вважає, що її звільнено з порушенням вимог трудового законодавства, без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації. При звільненні з нею не було своєчасно проведено розрахунок, тому вона набула права на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, яку було завдано відповідачем.

Завдана моральна шкода полягає в тому, що їй було спричинено душевні страждання, які призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагало від неї додаткових зусиль для подальшої організації свого життя, вона втратила душевний спокій, погіршився стан здоров`я, з`явилося відчуття страху через невизначеність перед майбутнім, викликаний втратою роботи.

Представник позивачкиадвокат ПустовийА.В.,якийдіє напідставі ордерасерії ВХ№1067637від 18.04.2024року,в судовомузасіданні підтримавзаявлені позовнівимоги ОСОБА_1 і проситьїх задовольнитив повномуобсязі.Оскільки звільненняпозивачки булонезаконним таз порушеннямтрудового законодавства,тому просить визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 , поновити її на посаді ліфтера Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради, стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до поновлення на роботі, та моральну шкоду в розмірі- 20000,00 грн., а також судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_2 , яка діє за довіреністю № 01-12/1213/1 від 05.12.2023 року, в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради при проведенні оптимізації штатної чисельності, здійсненні процедури скорочення працівників лікарні та, зокрема, звільненні ОСОБА_1 , діяла в межах повноважень та з чітким дотриманням норм трудового законодавства. Будь-які обґрунтовані та належні підстави для скасування наказу про звільнення позивачки, поновлення її на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відсутні. Тому просить в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Заслухавши позивачку ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 04.09.2018 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в комунальне некомерційне підприємство «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради на посаду ліфтера.

В подальшому наказом № 37-к від 20.03.2024 року її звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. З даним наказом позивачка не згідна, вважає що при звільненні відповідачем було порушено трудове законодавство і її звільнено незаконно, тому звернулася до суду з даним позовом.

В свою чергу відповідач вказує, що для зменшення фінансового навантаження на підприємство, виведення підприємства зі стану збитковості та забезпечення безперебійної роботи, необхідно було провести оптимізацію структури та штатної чисельності. Тому, на підставі наказу директора комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради від 11.01.2024 № 23 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради у зв`язку зі скороченням посад (професій) та утворення відповідної комісії» було затверджено штатний розпис комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради у новій редакції, який був введений в дію 19 березня 2024 року, що вбачається з копія цього наказу.

Після прийняття наказу про скорочення та повідомлення профспілкової організації, директор підприємства 15 січня 2024 року видав наказ № 24 «Щодо попередження про заплановане звільнення працівників (скорочення чисельності і посад)», на підставі якого ОСОБА_1 видано персональне попередження про заплановане звільнення (яке мало відбутися після спливу двохмісячного терміну від моменту отримання попередження). Проте, позивачка відмовилась від підпису в попередженні, про що було складено відповідний акт, який додано до матеріалів справи. Тому, додатково, ОСОБА_1 було направлено на поштову адресу листа з персональним попередженням.

Отже, позивачка була належним чином попереджена про майбутнє скорочення її посади за два місяці до фактичного звільнення, як того вимагають норми чинного трудового законодавства.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, здоров`я тощо.

Так, в період двохмісячного терміну до дати фактичного звільнення, після надання відповідних рекомендацій та висновків комісії, ОСОБА_1 було запропоновано дві вакантних посади, а саме:

-молодшої медичної сестри по догляду за хворими відділення гострого мозкового інсульту;

-молодшої медичної сестри-буфетниці терапевтичного відділення.

Тому, посилання ОСОБА_1 на те, що їй не пропонувалась робота в лікарні не відповідає дійсності.

Інші вакантні посади, які відповідали б кваліфікації, а основне здоров`ю позивачки, на підприємстві були відсутні.

Представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 відмовилась від проставлення будь-якої відмітки та власного підпису навпроти запису «з пропозицією погодилась» чи «від пропозиції відмовилась» після ознайомлення із запропонованими посадами, про що було складено відповідний акт.

Попередження про скорочення було вручено позивачу ОСОБА_1 18.01.24 року,яка відмовилася від підпису на ньому,про що складено акт в складі трьох осіб.

19.01.2024 року персональне попередження ОСОБА_1 про скорочення посади ліфтера було направлено поштою на її адресу.

26.02.2024 року Чорненькій було надана пропозиція на працевлаштування.

13.03.2024 року було складено акт про відмову ОСОБА_1 від проставлення підпису в пропозиції на працевлаштування.

Крім того,під час судового розгляду справи , ОСОБА_1 представником відповідача також неодноразово пропонувалися вакантні посади,але вона відмовлялася їх прийняти.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі № 359/3148/21, відмова вивільнюваного працівника повідомити про прийняте рішення з приводу переведення на іншу посаду, в разі скорочення займаної, є ознакою того, що особа відмовилась від переведення.

Згідно із статтею 492 КЗпП України, у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи (як відбулося у даному випадку) працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При цьому, представник відповідача пояснила, що кадрова служба підприємства належним чином та в терміни, передбачені нормами трудового законодавства, а також Закону України "Про зайнятість населення", повідомила державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» норми статті 43 КЗпП України, у період дії воєнного стану, не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Постановою ВС від 26 вересня 2023року у справі № 751/4369/22 також зазначено, що положення статті 43 КЗпП України до працівника, який є членом профспілкової організації, не застосовується, в силу вимог частини другої статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

На сьогодні, отримання згоди профспілкового органу може бути виключно правом, а не обов`язком роботодавця, тому, відсутність згоди не може слугувати підставою для скасування наказу на звільнення.

Але згода профспілки на звільнення ліфтера ОСОБА_1 , була надана.

В матеріалах справи є звернення директора КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Бориса Сироти до голови первинної профспілкової організації «Щодо оптимізації та скорочення штатної чисельності і посад» від 11 січня 2024 року та проінформовано профспілку про те,що створена комісія для визначення працівників,що мають переважне право на залишення на роботі при скороченні,або таких,яких заборонено звільняти з ініціативи роботодавця,для пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень та дотримання чітких вимог чинного законодавства при проведенні скорочення штатної чисельності.

Сама позивачка не надала суду будь-яких доказів про звернення її до профспілкового комітету у зв`язку із переважним залишенням на роботі/посаді/ та про порушення її трудових прав.

Доводи позивачки про порушення відповідачем положень статті 42 КЗпП України, щодо не врахування переважного права на залишення її на роботі,спростовуються Постановою Верховного Суду від 26.09.2023 у справі 751/4369/22 де правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (неповне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників аналогічних посад, які підлягають скороченню. У такому випадку, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Лише, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахуванням інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.

Щодо посади«ліфтер»,яку обіймалапозивач,варто зазначити,що усі12наявних напідприємстві штатнихпосад «ліфтер»були виключеніз оновленогоштатного розпису(скорочені).Тому,в цьомувипадку,правила щодопорівняння кваліфікаціїта продуктивностіпраці непідлягали застосуванню.

ОСОБА_1 посилається на неправомірне, на її думку, виключення зі штатного розпису посади «ліфтер».

Так, в постановах ВС від 14 вересня 2023 року у справі № 306/472/21 та від 28 вересня 2023 року у справі № 487/7770/21 зазначено, що суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалось скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. Право визначати чисельність і штат належить виключно власнику або уповноваженому ним органу. Питання запровадження до штатного розпису будь-якої посади належить до внутрішньогосподарської діяльності підприємства, установи чи організації і згідно з чинним законодавством не можуть вирішуватися судом.

Питання щодо відновлення посад ліфтерів на даний час не є необхідністю для медичного закладу, адже скорочення вказаних посад жодним чином не вплинуло на надання якісної, належної та своєчасної медичної допомоги, що є пріоритетним для лікарні, а також на функціонування та експлуатацію ліфтів.

Вимога позивачки про поновлення її на роботі в медичному закладі на посаді ліфтера, на рівнозначну посаду є необґрунтованою, адже, поняття «поновлення на посаді» - це вимога про відновлення становища, яке існувало до звільнення працівника.

А посада ліфтера на підприємстві взагалі не передбачена

Отже, у зв`язку із вищевикладеним КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради при проведенні оптимізації штатної чисельності, здійсненні процедури скорочення працівників лікарні та, зокрема, звільненні позивача, діяла в межах повноважень та з чітким дотриманням норм трудового законодавства. Будь-які обґрунтовані та належні підстави для скасування наказу про звільнення позивачки, поновлення її на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відсутні.

Керуючись ст.268 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_1 , до Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 жовтня 2024 року.

Суддя міськрайсуду Шевцова Л.М.