Постанова

від 09.10.2024 по справі 609/620/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 609/620/23Головуючий у 1-й інстанції Ковтунович О.В. Провадження № 22-ц/817/711/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря Дідух М.Є.,

представника позивача адвоката Никитюка Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №609/620/23 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан», товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» про скасування державної реєстрації права оренди за Додатковою угодою від 29.05.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2023 представник позивача ОСОБА_2 адвокат Никитюк Ростислав Ігорович звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан» (далі - с/г ТОВ «Агро-Лан»), товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» (далі ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія», апелянт) про скасування державної реєстрації права оренди за Додатковою угодою від 29.05.2018.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР 032972, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3.42 га, кадастровий номер 6125888100:01:001:0164, яка розташована на території Темногаєцької сільської ради.

20.09.2015 між ОСОБА_2 - Орендодавець, з однієї сторони, та с/г ТОВ «Агро Лан», в особі директора Якобчук Олексія Сидоровича, який діє на підставі Статуту Орендар, з іншої сторони, укладено Договір оренди землі (надалі - Договір).

Відповідно до предмету Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Об`єкт оренди є земельна ділянка площею 3.42 га, у т.ч. рілля 3.42 га, яка знаходиться на території Темногаєцької сільської ради, кадастровий номер 6125888100:01:001:0164.

У відповідності до умов розділу «строк дії Договору» вищевказаного Договору сторони узгодили, що такий укладено на 7 (сім) років.

Пунктом 42 Договору оренди землі сторони встановили, що цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Таким чином, сторони визначили, що Договір оренди земельної ділянки від 20.09.2015 набирає чинності з моменту його підписання та державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 66947589 від 30.08.2016 вбачається, що 30.08.2016 вчинено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6125888100:01:001:0164 за с/г ТОВ «Агро-Лан», згідно договору оренди земельної ділянки від 20.09.2015 за індексним номером 31156949.

Зазначає, щозврахуванням визначених умов Договору оренди землі від 20.09.2015 та вимог статей, чинних на момент реєстрації договору ЗУ «Про оренду землі», моментом набрання чинності Договором оренди землі від 20.09.2015 є 30.08.2016 та такий припиняє свою дію 30.08.2023.

До закінчення дії договору оренди землі від 20.09.2015, позивач ОСОБА_2 , у червні місяці 2023 року звернулась до с/г ТОВ «Агро-Лан» та повідомила, що не має наміру продовжувати дію укладеного договору оренди землі і просила, по закінченню такого, повернути їй земельну ділянку.

У відповідь на вказане звернення ОСОБА_2 , працівники товариства повідомили їй, що прохання не може бути задоволено, оскільки додатковою угодою, укладеною між нею, с/г ТОВ «Агро-Лан» та ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» було змінено орендаря земельної ділянки на нового і строк дії основного Договору оренди землі від 20.09.2015 продовжено на сім років, тобто до 29.05.2025.

Після отримання наведеної інформації, ОСОБА_2 негайно вимагала надати їй оригінал Додаткової угоди, оскільки вона такої не підписувала. В той же день їй було надано не оригінал другого примірника, який позивачка вимагала, а ксерокопію такого правочину.

Так, 29.05.2018 особою Орендодавця, яка визначена ОСОБА_2 с/г ТОВ «Агро-Лан» - Орендар та ТОВ «Західна Агровиробнича компанія» - новий орендар укладено Додаткову угоду.

Відповідно до п.1 вказаної Додаткової угоди зазначено, що зі згоди Орендодавця (яка виражається шляхом підписання даного Договору) Орендар передає, а Новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди.

Пунктом 4 сторони нібито узгодили, що окрім заміни сторін орендаря, Сторони домовились внести наступні зміни у Договір оренди землі в п.5 та викласти в наступній редакції:

- «п.5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 104636.12 гривень».

-«п.8 Договір укладено строком на 7 (сім) років, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію».

- «п.4.2 Внести зміни у Договір в пункт 9 та викласти його в наступній редакції:

- «п.9 Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 13% (тринадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 13602.70 грн за рік оренди».

Пунктом 5 Додаткової угоди встановлено, що новий орендар самостійно здійснює необхідні дії для державної реєстрації права оренди згідно до законодавства України. Орендодавець та орендар повинні сприяти та не перешкоджати Новому орендарю.

Пункт 7 вказано, що дана угода ступає в силу з дня її підписання Сторонами і є невід`ємною частиною Договору оренди».

Відповідно до розділу «Інформація про зміни іншого речового права» Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомо майна № 337242896 від 28.06.2023 вбачається, що Додаткову угоду від 29.05.2018 зареєстровано в державному реєстрі речових прав лише 07.02.2022, індексний номер рішення про державну реєстрацію №63337440.

Вказує на те, що при укладенні договору оренди земельної ділянки в першу чергу повинна бути наявна воля сторін, а отже лише належним чином підписаний сторонами договір є підтвердженням відображення волі на укладення правочину.

В іншому, випадку, у разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

А тому, звертає увагу суду на те, що за словами ОСОБА_2 , підпис Орендодавця у розділі «Підписи сторін за Угодою» Додаткової угоди не належить позивачці та, за повідомленням останньої, жодної додаткової угоди вона не підписувала і не уповноважувала інших осіб на укладення такої, тому, за приписами вказаних норм законодавства, Додаткова угода від 29.05.2018 є такою, що не укладалась.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Як було зазначено вище, строк дії основного Договору оренди земельної ділянки від 20.09.2015, укладеного між ОСОБА_2 та с/г ТОВ «Агро-Лан», закінчується лише 30.08.2023, тобто на день подання позовної заяви такий є чинним, а тому, на думку позивачки, на даний момент є недоцільним ставити вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, а в разі встановлення судом факту не укладення спірної додаткової угоди від 29.05.2018, вимога про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за Додатковою угодою буде відповідати належному способу захисту, а в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_2 ефективно відновить її право на володіння, користування та розпорядження належній їй на праві приватної власності земельної ділянки після закінчення дії основного договору оренди землі.

На підставі наведеного представник позивачки просив суд:

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права від 07.02.2022, індексний номер рішення 63337440, права оренди земельної ділянки площею 3.42 га, кадастровий номер 6125888100:01:001:0164, яка розташована на території Темногаєцької сільської ради за ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія», код ЄДРПОУ 41099127, згідно Додаткової угоди від 29.05.2018;

- стягнути з с/г ТОВ «Агро-Лан», с.Темногайці, Великодедеркальської сільської громади, Кременецького району, Тернопільська область, 47154, код ЄДРПОУ 32807970, та ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія», пров.Центральний, 1, м.Дубно, Рівненська область, 35601, код ЄДРПОУ 41099127, пропорційно на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу;

- стягнути з с/г ТОВ «Агро-Лан», с.Темногайці, Великодедеркальської сільської громади, Кременецького району, Тернопільська область, 47154, код ЄДРПОУ 32807970, та ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія», пров.Центральний, 1, м.Дубно, Рівненська область, 35601, код ЄДРПОУ 41099127, пропорційно на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 23.05.2024 позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права від 07.02.2022, індексний номер рішення 63337440, права оренди земельної ділянки площею 3.42 га, кадастровий номер 6125888100:01:001:0164, яка розташована на території Темногаєцької сільської ради за ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія», код ЄДРПОУ 41099127, згідно Додаткової угоди від 29.05.2018.

Стягнуто з с/г ТОВ «Агро-Лан» (с.Темногайці, Великодедеркальської сільської громади, Кременецького району, Тернопільська область, 47154, код ЄДРПОУ 32807970) та ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» (пров. Центральний, 1 м.Дубно, Рівненська область 35601, код ЄДРПОУ 41099127), пропорційно на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 1073.60 грн.

Стягнуто з с/г ТОВ «Агро-Лан» (с.Темногайці, Великодедеркальської сільської громади, Кременецького району, Тернопільська область, 47154, код ЄДРПОУ 32807970) та ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» (пров.Центральний, 1, м.Дубно, Рівненська область, 35601, код ЄДРПОУ 41099127) пропорційно на користь ОСОБА_2 витрати пов`язані із проведенням судової почеркознавчої експертизи в сумі 9462 (дев`ять тисяч чотириста шістдесят дві) 80 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» просить вказане вище рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що суд першої інстанції неповно та необ`єктивно з`ясував обставини справи та докази у ній, а тому воно підлягає скасуванню.

Зокрема зазначає, що оскільки позивач отримував від відповідача орендну плату за користування земельною ділянкою, а тому умови договору оренди землі та додаткової угоди фактично виконувалися. Орендар ТОВ «Західна агровиробнича компанія» використовував земельну ділянку позивача, а позивач та її спадкоємець отримували орендну плату. Тобто, між сторонами існували договірні відносини, що свідчить про наявність волевиявлення орендодавця на укладення та виконання спірної додаткової угоди до договору оренди землі, незважаючи на те, що підпис на даній угоді не позивача.

Вказує, що Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 в справі №530/130/21, переглядаючи рішення судів з подібними правовідносинами, зазначив наступне: «Верховний Суд наголошує на тому, що у справі, яка переглядається, позивачі довели лише факт непідписання ними текстів договорів, проте їхні фактичні дії щодо отримання орендної плати, укладення додаткових угод до договорів оренди землі переконливо доводять визнання ними фактів укладення згаданих договорів з відповідачем, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), ухваленій після подання касаційної скарги у справі, що переглядається, а тому Верховний Суд має повноваження вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України та застосувати цей правовий висновок до спірних правовідносин».

Тобто, як зазначає апелянт, Верховний Суд наголошує на тому, що для встановлення факту укладення чи неукладення договорів оренди землі важливим є не тільки і не стільки встановлення відповідності підпису позивача на тексті договору, але й наявності чи відсутності самого волевиявлення сторони на укладення відповідного договору. Наявність чи відсутність волевиявлення може доводитись різними доказами, в тому числі доказами, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору.

Крім того, на думку апелянта, належним способом захисту в даному випадку має бути позовна вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки позивач наголошує, що додаткова угода є неукладеною, однак ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користуватися землею, чим порушує права позивача на користування та розпорядження належним йому майном. Зі змісту правовідносин, якими позивач обґрунтовує позов, вбачається що право позивача порушене саме неможливістю користування та розпорядження майном.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився.

У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони у справі, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3.42 га, кадастровий номер 6125888100:01:001:0164, яка розташована на території Темногаєцької сільської ради, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР №082972 від 13.01.2005.

Як вбачається із договору оренди землі від 20.09.2015, укладеного між ОСОБА_2 - Орендодавець, з однієї сторони, та с/г ТОВ «Агро Лан», в особі директора ОСОБА_3 , який діє на підставі Статуту - Орендар з іншої сторони, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Об`єкт оренди є земельна ділянка площею 3.42 га, у т.ч. рілля 3.42 га, яка знаходиться на території Темногаєцької сільської ради, кадастровий номер 6125888100:01:001:0164, відповідно до умов якого сторони узгодили, що такий укладено на 7 (сім) років, із врахуванням п.42 Договору встановили, що цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №66947589 від 30.08.2016 вбачається, що 30.08.2016 вчинено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6125888100:01:001:0164 за с/г ТОВ «Агро-Лан», згідно договору оренди земельної ділянки від 20.09.2015 за індексним номером 31156949.

Таким чином, Договір оренди землі від 20.09.2015 набрав чинності 30.08.2016 та такий припиняє свою дію 30.08.2023.

Із додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі від 10.10.2015 слідує, що 29.05.2018 між ОСОБА_2 - Орендодавець, з однієї сторони, та ТОВ «Західна Агровиробнича компанія», в особі ОСОБА_4 , який діє на підставі Довіреності Новий Орендар, з іншої сторони, укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 20.09.2015 року, де об`єктом оренди є земельна ділянка площею 3.4173 га, у т.ч. рілля 3.4173 га, яказнаходиться на території Темногаєцької сільської ради, кадастровий номер 6125888100:01:001:0164.

Відповідно до розділу «Інформація про зміни іншого речового права» Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 337242896 від 28.06.2023 вбачається, що 07.02.2022 в державному реєстрі речових прав було зареєстровано Додаткову угоду від 29.05.2018, індексний номер рішення про державну реєстрацію №63337440, де орендарем вказано ТОВ «Західна Агровиробнича компанія».

Як вбачається із висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Ігоря Заблоцького №1110/23-22 від 05.03.2024, підпис від імені ОСОБА_2 у документі під назвою «Додаткова угода (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) від 29.09.2018, який знаходиться у графі «Підписи Сторін за Угодою» навпроти слова «Орендодавець», виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки позивачкою ОСОБА_2 не підписувалася, а отже є неукладеною. При цьому ОСОБА_2 не отримувала пропозицій щодо укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та не погоджувала умови такої угоди.

Також суд зазначив, що оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельної ділянки за відповідачем, які не ґрунтуються на додатковій угоді, порушують права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом передання їх в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування державної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК Українивстановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дати, зазначені в спірних договорах) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.21-6.24 постанови від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) зазначила про таке: «У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли».

Законодавець за загальним правилом, викладеним устатті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей76,102 ЦПК Українивисновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, згідно з висновком експерта ТВ КНДІСЕ Ігоря Заблоцького №1110/23-22 від 05.03.2024, підпис від імені ОСОБА_2 у документі під назвою «Додаткова угода (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) від 29.09.2018, який знаходиться у графі «Підписи Сторін за Угодою» навпроти слова «Орендодавець», виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Таким чином, є встановленим той факт, що спірна додаткова угода від 29.09.2018 позивачкою ОСОБА_2 не підписувалась, і волевиявлення на таке у позивачки було відсутнє, тобто вказана додаткова угода є неукладеною.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У своїй апеляційній скарзі, з посиланням на практику Верховного Суду, апелянт зазначає, що для встановлення факту укладення чи неукладення договорів оренди землі важливим є не тільки і не стільки встановлення відповідності підпису позивача на тексті договору, а важливим є встановлення наявності чи відсутності самого волевиявлення сторони на укладення відповідного договору.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у наведеній апелянтом постанові Верховного Суду від 01.02.2023 в справі №530/130/21 обставини, викладені у ній, є відмінним від обставин, встановлених у даній справі.

Так, у наведеній вище справі №530/130/21, Верховним Судом було встановлено, що позивачі, звертаючись до суду з позовом, не заперечували, що земельними ділянками користується відповідач, не доводили, що земельні ділянки передані орендарю поза їх волею, лише наголошували на тому, що письмових договорів оренди землі вони не підписували. Так само вони не заперечували фактів підписання ними додаткових угод до цих договорів, як і звернення до орендаря з вимогою виплатити оренду плату, надати довідку про нараховану та виплачену оренду плату, що переконливо доводить визнання орендодавцями існування між ними та ПП «Агроекологія» правових відносин із укладеного договору оренди землі.

Однак, у справі, що переглядається, позивачка ОСОБА_2 не лише не підписувала спірну додаткову угоду, але й у неї було відсутнє волевиявлення на її укладення, що було встановлено судом та не спростовано відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки позивачка отримувала плату за оренду земельної ділянки, а тому фактично виконувала умови додаткової угоди є необґрунтованими, оскільки оплата за оренду здійснювалася саме в період дії попереднього договору оренди від 20.09.2015, укладеного між ОСОБА_2 та с/г ТОВ «Агро Лан», який діяв до 30.08.2023. Будь-яких доказів про здійснення такої оплати на підставі додаткової угоди від 29.05.2018 відповідачем не надано.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що належним способом захисту в даному випадку має бути позовна вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, то вони є безпідставними, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні апеляційного суду, земельна ділянка, яка була предметом договору оренди, знаходиться у володінні і користуванні позивачки, тобто відповідачем було передано позивачці належну їй земельну ділянку, а порушення її права полягає саме у зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іншого речового права права оренди земельної ділянки.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі №910/14224/20 (провадження № 12-20гс22) зазначено, що «згідно із частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу в потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 у справі № 656/241/19-ц (провадження № 61-1936св21) зазначено, що «у частині другійстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. […] Згідно ізЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»викладено у новій редакції. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. […] Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;судове рішення про скасування державної реєстрації прав.[…] Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. […] Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку заявленим позивачем позовним вимогам, правильно виходив із того, що права позивача підлягають захисту та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимогпро скасування державної реєстрації».

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 28.06.2023, в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» зазначено вид іншого речового права право оренди земельної ділянки.

Таким чином, право орендодавця підлягає судовому захисту саме за його позовом про скасування державної реєстрації права оренди, як і було вірно вчинено позивачем.

З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про вірне застосування позивачем способу захисту.

Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про незаконність чи необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Беручи до уваги всі встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» залишити без задоволення.

Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2024 року.

Головуючий

Судді