Постанова

від 12.11.2010 по справі 2а-5044/10/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                            № 2а-5044/10/2370

12.11.2010 р.                                                                               м. Черкаси  

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді  Гайдаш В.А.,

при секретарі –Кириченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Автосміла» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автосміла» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків.

Позивач стверджував, що за травень –серпень 2010 року  відповідач мав сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 2494 грн. 98 коп.

Оскільки сума страхових внесків розмірі 2494 грн. 98 коп. у строки, встановлені п.6 ст. 20, ст. 106 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №  1058-XIV (надалі за текстом Закон № 1058-XIV) та Інструкцією про порядок  обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіславши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень проти позову не надав, в судове засідання не з’явився, свого представника не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи в установленому порядку.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною першої статті 67 Конституції України (№254к/96-ВР) закріплено обов"язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України "Про збір на обов"язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом –"Закон № 400/97-ВР"), збір на обов’язкове державне пенсійне  страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.

Частиною першою статті першої Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принцип, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі за текстом – «Закон № 1058»).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які, відповідно до цього Закону, сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього  Закону,  є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 15 Закону №  1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники , зазначені в статті 14 цього Закону.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосміла»є суб’єктом підприємницької діяльності та з 22.11.1996 р.  обліковується  в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 14188906).

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону та платником страхових внесків.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону  № 1058-IV страхувальник зобов’язаний  нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону  №  1058-IV передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього період, незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються  страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із частиною четвертою статті 18 Закону  №  1058-IV страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до статті 4 Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування в розмірі 33,2% від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1-5% сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Судом встановлено, що за травень –серпень 2010 р.  відповідачем подано до управління Пенсійного фонду України у м. Сміла Черкаської області  розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, із самостійно визначеними розмірами страхових внесків, що підлягають сплаті. Згідно вказаного розрахунку відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 33,2% від фонду оплати праці в розмірі 622 грн. 34 коп.  –за  травень 2010 р.,  622 грн. 34 коп. –за червень 2010 р., 625 грн. 15 коп. –за липень 2010 року та  625 грн. 15 коп. –за серпень 2010 року.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За змістом статті 23 зазначеного Закону, спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду в судовому порядку.

За цих обставин, суд знаходить вимоги позивача  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 162 КАС України  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Автосміла» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків –задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автосміла»(20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Б. Хмельницького, 19А, ідентифікаційний код 14188906) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 35, ідентифікаційний код 21366449) заборгованість по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі  2494 (дві тисячі чотириста дев’яносто чотири) грн. 98 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                          В.А. Гайдаш