Рішення

від 16.10.2024 по справі 183/5853/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5853/24

№ 2/183/2965/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради, ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товарної біржі «Новомосковська», Другої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, про:

- визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку-А, глиноплетн., розміром 15,7 кв.м. житлової площі з надвірними побудовами: л/кухня-Б, сарай-В, погріб-Г, убиральня-Д, спорудження № 2-6, колодязь № 1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223282500:03:003:0064, площею 0,2500 га, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223282500:03:003:0065, площею 0,1333 га, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 серпня 2001 року між ОСОБА_3 , як покупцем, та ОСОБА_2 , як продавцем, укладено договори купівлі-продажу нерухомості: житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку-А, глиноплетн., розміром 15,7 кв.м житлової площі з надвірними побудовами: л/кухня-Б, сарай-В, погріб-Г, убиральня-Д, спорудження № 2-6, колодязь № 1; земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3833 кв.м., на якій розташований вищевказаний будинок. ОСОБА_3 здійснив усі необхідні дії для реєстрації домоволодіння та земельної ділянки. Договори купівлі-продажу зареєстровані сторонами договорів у бюро технічної інвентаризації, а на земельну ділянку отриманий державний акт про право приватної власності на землю серії III-ДП № 005499, яким розділено земельну ділянку: 0,250 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,1333 га - для ведення особистого підсобного господарства. Пізніше обом земельним ділянками присвоєні кадастрові номери та внесено інформацію до Державного земельного кадастру. Земельній ділянці для обслуговування та будівництва житлового будинку присвоєний кадастровий номер 1223282500:03:003:0064. Земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства 1223282500:03:003:0065.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач, ОСОБА_1 є сином померлого, на момент його смерті проживав разом із ним. Він звернувся до нотаріуса для оформлення спадкових прав на вказане вище майно. За заявою позивача відкрита спадкова справа № 72494715 (номер у нотаріуса - № 83/2024). Нотаріусом відмовлено позивачеві в оформленні його спадкових прав, про що надана відмова від 28 травня 2024 року за № 432102-14. Причиною відмови вказано те, що договір купівлі-продажу спадкового будинку та договір купівлі-продажу спадкової земельної ділянки укладені з порушенням, а саме нотаріально не засвідчені. Позивач указує, що відшукати колишнього власника для нотаріального посвідчення угоди самостійно йому не вдалося, що в свою чергу унеможливило таке посвідчення, тож він змушений звернутись до суду з цим позовом.

Постановленою суддею ухвалою від 18 червня 2024 року відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання. Витребувано докази у справі. Докази отримані 26 червня 2024 року та 18 липня 2024 року.

Постановленою в підготовчому засіданні ухвалою від 25 липня 2024 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

16 жовтня 2024 року представником позивача адвокатом Сорокою М. В. до суду подана заява про розгляд справи за його відсутності та про підтримання вимог позову.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у відсутність представника. Просив вирішити питання згідно з нормами чинного законодавства.

Відповідач-2 у судове засіданні не з`явився, підстав неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином в порядку виклику особи, зареєстроване місце проживання (перебування) якого невідоме та за останньою відомою зареєстрованою адресою.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, підстав неявки не повідомили, пояснень не надавали. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Повторна неявка відповідачів, від одного з яких надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, третіх осіб, не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши вимоги позову та перевіривши його обґрунтування наданими стороною позивача та витребуваними судом доказами, суд висновує таке.

Судом установлено, що позивач, ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18 вересня 1987 року /а.с.40, зворот/.

З оригіналу інвентаризаційної справи Бюро технічної інвентаризації щодо домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 убачається, що 11 грудня 1987 ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), розташоване за відповідною адресою. 12 липня 1989 року, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори за № 1960, право власності на будинок перейшло до ОСОБА_5 . 15 вересня 1989 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого секретарем Виконкому Знаменівської сільської Ради народних депутатів та зареєстрованого в реєстрі за № 125, право власності на житловий будинок перейшло до ОСОБА_2 .

09 серпня 2001 року виданий Державний акт про право власності на землю серії ІІ-ДП № 089365, копія якого наявна в матеріалах інвентаризаційної справи, згідно з якого на підставі рішення 21 сесії 21 скликання Знаменівської сільської ради народних депутатів, земельна ділянка, розташована на території АДРЕСА_1 , передана у власність ОСОБА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства 0,1333 га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 18047.

З матеріалів інвентаризаційної справи вбачається складення акту оновлення меж земельної ділянки за заявою ОСОБА_3 17 серпня 2001 року.

Згідно з засвідченою копією договору купівлі-продажу нерухомості від 17 серпня 2001 року /а.с.21/, укладеного між членами товарної біржі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , екземпляр якого наявний в матеріалах інвентаризаційної справи, ОСОБА_3 , як покупець та ОСОБА_2 , як продавець, уклали договір купівлі-продажу нерухомості, а саме: житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку-А, глиноплетн., розміром 15,7 кв.м житлової площі з надвірними побудовами: л/кухня-Б, сарай-В, погріб-Г, убиральня-Д, спорудження № 2-6, колодязь № 1. Об`єкт нерухомості проданий за 9009,00 грн, які продавець одержав від покупця до підписання Угоди. Договір відповідно до ст. 15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу», зареєстровано на Товарній біржі «Українська» під реєстровим № 000116 17 серпня 2001 року та містить штамп та печатку БТІ «Інвентаризатор», засвідчену підписом посадової особи, про реєстрацію договору за № 273 20 серпня 2001 року в реєстрову книгу за № І.

Згідно з засвідченою копією договору купівлі-продажу нерухомості від 17 серпня 2001 року /а.с.20 зворот/, укладеного між членами товарної біржі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , екземпляр якого наявний в матеріалах інвентаризаційної справи, ОСОБА_3 , як покупець та ОСОБА_2 , як продавець, уклали договір купівлі-продажу нерухомості, а саме земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , площею 3833 кв.м. Об`єкт нерухомості проданий за 5 581,00 грн, які продавець одержав від покупця до підписання Угоди. Договір відповідно до ст. 15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу», зареєстровано на Товарній біржі «Українська» під реєстровим № 000117 17 серпня 2001 року та містить штамп та печатку БТІ «Інвентаризатор», засвідчену підписом посадової особи, про реєстрацію договору за № 1267-3 20 серпня 2001 року.

З засвідченої копії державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 005499 від 27 серпня 2001 року вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомості № 117 від 17 серпня 2001 року Знаменівською сільською радою зареєстроване право власності ОСОБА_3 , на земельну ділянку, площею 0,3833 га, розташовану на території АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства 0,1333 га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 18091 /а.с.19, 43, зворот/.

З копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21 травня 2024 року НВ-0500537432024 вбачається, що земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 1223282500:03:003:0064 за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) зареєстрована за ОСОБА_3 за цивільно-правовим договором. на підставі Державного акту від 27 серпня 2001 року ІІІ-ДП 005499 /а.с.17-18/.

З копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 травня 2024 року НВ-6800355942024 вбачається, що земельна ділянка площею 0,1333 га з кадастровим номером 1223282500:03:003:0065 за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства зареєстрована за ОСОБА_3 за цивільно-правовим договором на підставі Державного акту від 27 серпня 2001 року ІІІ-ДП 005499 /а.с.15-16/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується засвідченою копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 /а.с.14, зворот, 38/.

З копії витягу зі спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , отриманої судом на виконання ухвали вбачається, що:

-28 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини шляхом спільного проживання зі спадкодавцем після ОСОБА_3 /а.с.37;

-з інформаційних довідок зі спадкового реєстру вбачається реєстрація спадкової справи /а.с.35/, що свідоцтва про право власності не видавались /а.с.38, зворот/, заповіти після померлого відсутні /а.с.39, зворот/;

-з витягу зі спадкового реєстру вбачається реєстрація спадкової справи після ОСОБА_3 /а.с.39/;

-з довідки старости Знаменівського старостинського округу Піщанської сільської ради від 23 травня 2024 року № 122 вбачається, що ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним зареєстровані та проживали син: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (не родичка), ОСОБА_7 (не родичка). Від імені ОСОБА_3 заповіт в Знаменівській сільській раді, Знаменівському старостинському окрузі не складався та не посвідчувався /а.с.40/

Також, витяг зі спадкової справи не містить доказів подання заяв про прийняття спадщини іншими особами, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині.

Листом нотаріуса від 28 травня 2024 року № 432/02-14 позивачеві повідомлено про розгляд його заяви про видачу свідоцтвапро правона спадщинуза закономна житловийбудинок таземельну ділянку,розташовані в АДРЕСА_1 (стошість),після смерті ОСОБА_3 .Зазначено,що Договіркупівлі-продажуспадкового будинкупосвідчений ізпорушенням вимогстатті 227Цивільного кодексуУкраїни (1963року),яка передбачає,що договорикупівлі-продажубудинку (йогочастини),якщо хочаб однієюіз сторінє громадянин,підлягають обов`язковомунотаріальному посвідченню.Договір купівлі-продажуспадкової земельноїділянки,на підставіякого виданийдержавний акт,посвідчений ізпорушенням вимогчастини 1статті 132Земельного кодексуУкраїни,якою встановлено,що угодипро перехідправа власностіна земельніділянки укладаютьсяв письмовійформі танотаріально посвідчуються.Недотримання цихвимог згідностатті 47Цивільного кодексуУкраїни (1963року)тягне недійсністьдоговорів,тому свідоцтвапро правона спадщинуна будинокта земельнуділянку виданібути неможуть.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України від 16 січня 2003 року ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки спірні договори підписані ОСОБА_3 та відповідачем-2 17 серпня 2001 року, тобто у період дії ЦК Української РСР 1963 року, то застосуванню підлягають саме норми вказаного Кодексу.

Суд приходить висновку, що на час укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу у серпні 2001 року ОСОБА_3 не було відомо, що правочин у відповідності до ст. 47 Цивільного Кодексу Української РСР (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягали.

Відповідно до ст. 4 ЦК Української РСР у редакції 1963 року цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

Згідно зі ст. 41 ЦК Української РСР у редакції 1963 року угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

При вчиненні правочину всі дії сторін правочину були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу будинку, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 2001 році.

Відповідно до ст. 128 ЦК Української РСР у редакції 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 224 ЦК Української РСР у редакції 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 47 ЦК 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР 1963 року якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін відхилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно з п. 2 ст. 220 чинного ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року, зі змінами № 15 від 15 травня 1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР), а у відповідності зі ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Так, суду доведено, що умови договорів виконані належним чином. Як убачається з положень укладених договорів купівлі-продажу нерухомого майна, сторони за договором: уклали договори, здійснили купівлю-продаж належного продавцю на праві власності житлового будинку та земельної ділянки. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 усі умови за договором виконані. ОСОБА_2 передав житловий будинок та земельну ділянку. ОСОБА_3 став проживати у житловому будинку та використовувати земельну ділянку, переоформив право на неї на себе у Державному земельному кадастрі та у органі місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 вищевказаних договорів відчужувана нерухомість продана ОСОБА_3 , за 9009,00 та 5581,00 гривень, які отримані продавцем від покупця до підписання угод. Доказів того, що сторони заперечували укладений договір, відповідно до вимог ст. 237 ЦК України, суду не надано, чим визначається дійсність договорів.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Суд ураховує, що після укладення договору, перехід права власності на спірне майно зареєстроване в органі, відповідальному за проведення реєстраційних дій щодо нерухомого майна на час переходу права власності відповідним місцевим бюро технічної інвентаризації, органі державного кадастру та за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на спірне майно.

При цьому суд ураховує, що покупець за договором помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого можливість нотаріального посвідчення спірної угоди на час розгляду справи відсутня.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Ч. 1 ст. 1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21 лютого 2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом з тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.

Згідно з положеннями пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Таким чином, оскільки нотаріусом обґрунтовано відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав не надання документу, який би безсумнівно підтверджував право власності спадкодавця, відмова нотаріуса не дає можливості позивачеві реалізувати його спадкові права, однак наданими суду доказами в своїй сукупності підтверджується: факт набуття ОСОБА_3 за життя права власності на спірний будинок та земельну ділянку; судом правочин з переходу права власності визнається дійсним; право власності на спірне майно зареєстроване в органі, який на час набуття права власності здійснював державну реєстрацію переходу права власності; відсутність інших спадкоємців, окрім позивача, які мають право на спадщину або обов`язкову частку у спадщині - позивач, як спадкоємець за законом першої черги, який прийняв спадщину шляхом постійного проживання з померлим, має право на отримання спадкового майна у власність. Внаслідок вказаного, позовна заява є обґрунтованою, належні та допустимі докази, подані в її обґрунтування підтверджують викладені в заяві обставини та у своїй сукупності вказують на наявність підстав для її задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку-А, глиноплетн., розміром 15,7 кв.м. житлової площі з надвірними побудовами: л/кухня-Б, сарай-В, погріб-Г, убиральня-Д, спорудження № 2-6, колодязь № 1, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 правовласності наземельну ділянкуз кадастровимномером 1223282500:03:003:0064 за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 га, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 правовласності наземельну ділянкуз кадастровимномером 1223282500:03:003:0065 за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1333 га, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 16 жовтня 2024 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач-1 Піщанська сільська рада, код в ЄДРПОУ 04338836; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Самарівський район, с. Піщанка, вул. Центральна, буд. 4;

відповідач-2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ; остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

третя особа-1 Товарна біржа «Новомосковська»; код в ЄДРПОУ 32286683; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Самарівський район, с. Вільне, вул. Жовтнева, буд. 1;

третя особа-2 Друга новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код в ЄДРПОУ 05466105; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар, пл. Героїв, буд. 1.

Суддя Д. О. Парфьонов