Ухвала

від 18.10.2024 по справі 278/5552/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа 278/5552/24

У Х В А Л А

18 жовтня 2024 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Інна Зубчук, розглянувши заяву ОСОБА_1 до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом згідно із прохальною частиною якого просила визнати за нею у порядку набувальної давності право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У обґрунтування позову ОСОБА_1 повідомила, що остання перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час життя останній набув право на приватизацію вищевказаного об`єкту нерухомого майна, однак реалізувати зазначене право ОСОБА_2 не встиг і документи на підтвердження права ОСОБА_2 на приватизацію нерухомого майна не збереглися. Станом на день його смерті у будинку була зареєстрована позивачка та діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ОСОБА_6 . Водночас, ОСОБА_1 стверджує, що вона починаючи із 1991 року відкрито та безперервно володіла вищезгаданим будинком, а тому має право на визнання за нею права власності на зазначену нерухомість у порядку набувальної давності.

Оглянувши матеріали позовної заяви на предмет їх відповідності положенням Цивільного процесуального кодексу України вважаю, що зазначена заява підлягає до залишення без руху виходячи із наступного.

Відповідно до положень п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно із ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, зі змісту позовної заяви убачається, що чоловік позивачки ОСОБА_2 , як працівник Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" набув право на приватизацію житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У той же час, ОСОБА_1 стверджує, що вона починаючи із 1991 року відкрито та безперервно володіла вищезгаданим будинком. Виходячи із зазначеного перебігу подій, можливо дійти висновку, що ОСОБА_1 до строку свого володіння вказаним майном зарахувала строк володіння цим майном її чоловіком ОСОБА_2 .

За правилами ч. 2 ст. 344 ЦК України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Разом з тим, позивачкою до матеріалів справи не долучено доказів того, що вона прийняла спадщину після ОСОБА_2 в установленому законодавством порядку. Також суд звертає увагу і на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту утримання зазначеного нерухомого майна починаючи з 1991 року, на який заявниця посилається як на підставу свого позову.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2024 року в справі № 910/12404/21 виснувано, що безпосередню мету, якої прагне досягнути позивач звертаючись з позовом до суду, втілює спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного цивільного права та інтересу.

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорювання та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 у справі № 916/1415/19, від 18 січня 2013 у справі № 488/2807/17, від 4 липня 2023 у справі № 373/626/17).

Позивач вправі обирати будь-який із передбачених частиною другою статті 16 ЦК України способів захисту, а також способи захисту, передбачені договором або іншим законом. Проте не кожен спосіб захисту за своїми властивостями може бути застосований в окремо визначених конкретних правовідносинах (конкретній правовій ситуації).

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів як ефективність - можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Належність та ефективність за своєю природою є різними за змістом властивостями (критеріями) способу захисту порушених прав та інтересів, які характеризують спосіб захисту з точки зору допустимості застосування в межах судової юрисдикції з огляду на правовий характер вимоги та наявності умов до його застосування у конкретних правовідносинах (належність) та можливості за наслідком його застосування відновлення (отримання найбільшого ефекту у відновленні) порушених прав та інтересів позивача (ефективність).

Належним способом захисту порушених прав є спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне суб`єкт захисту, тоді як під ефективним способом захисту розуміється такий, що забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).

Ураховуючи наведене, такі властивості (критерії) способу захисту як належність та ефективність не можуть вважатися тотожними за змістом, оскільки належність свідчить про відповідність способу захисту конкретній правовій ситуації (наявність умов до його застосування), натомість ефективність перш за все пов`язана з наслідками застосування способу захисту для позивача.

Ефективність оцінюється лише з точки зору інтересів позивача (особи, право якої порушено), адже йому з урахуванням принципу диспозитивності належить право самостійно обрати спосіб захисту, який на його думку, забезпечить відновлення порушеного права та саме він може визначити чи відповідає спосіб захисту його інтересам (меті, стратегії його захисту), в той час як належність передбачає з`ясування наявності закріплення такого способу захисту в законі, договорі, а у разі відсутності - відповідності його вимогам закону. Будь-який ефективний спосіб захисту є належним, проте не кожен належний спосіб захисту є ефективним.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу сторони позивача на те, що обраний спосіб захисту порушеного права заявниці повинен відповідати не тільки критерію належності, але і бути ефективним, тобто таким, який призведе до реального відновлення прав та інтересів позивачки.

За таких обставин, ОСОБА_1 слід обрати не тільки належний, але і ефективний спосіб захисту її законних прав та інтересів, або ж надати у розпорядження суду докази на підтвердження факту утримання нерухомого майна починаючи з 1991 року чи того, що заявниця у встановленому законодавством порядку прийняла спадщину після ОСОБА_2 . Виправлений примірник позовної заяви слід подати до суду в кількості, яка відповідає кількості учасників справи.

Недотримання позивачкою зазначених положень при зверненні з позовною заявою у справі перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про залишення даної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у випадку переконання позивачки в тому, що обраний нею спосіб захисту її прав та інтересів є одночасно належним та ефективним, то суд розгляне позов ОСОБА_1 у наявній в розпорядженні суду редакції.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 185 ЦПК України, --

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву залишити без руху з наданням п`ятиденного строку для усунення недоліків зазначених в даному рішенні з дня отримання його копії.

Роз`яснити заявнику, що у випадку неусунення зазначених недоліків заява вважається неподаною та повертається авторові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Інна Зубчук