Рішення

від 21.10.2024 по справі 621/4331/23

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/4331/23

Провадження № 2/621/214/24

Рішення

Іменем України

(заочне)

21 жовтня 2024 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Шахової В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Девятерикової А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Зміїв цивільну справу за позовною заявою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до ОСОБА_1 , третя особа: Харківська обласна військова адміністрація про витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ДСГП "Ліси України" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Харківська обласна військова адміністрація, в якому просить суд:

- витребувати на користь ДП "Ліси України" земельну ділянку з кадастровим номером 6321755300:01:000:0044, яка знаходиться в межах кварталу 111 Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України", площею 0,7113 га, що належить ОСОБА_1

- стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що наказом № 858 від 28.10.2022 Державного агентства лісових ресурсів України у відповідності до Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 07.09.2022 "Деякі питання реформування управління лісової галузі", на підставі наказу ДАЛРУ від 27.09.2021 № 571 було прийнято рішення про припинення державного підприємства "Красноградське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до державного підприємства "Зміївське лісове господарство".

В свою чергу на підставі наказу ДАЛРУ від 04.11.2022 № 979 було прийнято рішення про припинення з 20.01.2023 Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Згідно п. 8 вказаного наказу визначено, що Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства "Зміївське лісове господарство".

19.01.2023 наказом Голови Державного агентства лісових ресурсів № 163 було затверджено передавальний акт та права і обов`язки ДП "Зміївське лісове господарство" перейшли до філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України".

Згідно рапорту лісничого Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України" від 04.05.2023 на земельній ділянці у виділі 14, квартал 111, що відноситься до земель Чемужівського лісництва, що підтверджується відповідними планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, здійснює сільськогосподарська діяльність.

Відповідно до відомостей ДЗК власником земельної ділянки кадастровий номер 6321755300:01:000:0044 заг. площею 0,7113 га є ОСОБА_1 .

Відомості про підстави набуття права власності за ОСОБА_1 , підстави формування земельної ділянки та внесення відповідних відомостей до ДЗК у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. При цьому цільовим призначенням вказаної земельної ділянки визначено сільськогосподарське призначення, а земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Вказана земельна ділянка має перетин з межами земель лісогосподарського призначення, що суперечить приписам чинного законодавства України, порушує права держави в цілому та ДП "Ліси України" зокрема. Таким чином, Земельна ділянка, належить до земель лісового фонду та з користування ДП "Ліси України" у порядку, встановленому законом не вилучалась, є державною власністю та вибуло із володіння ДП "Ліси України" та держави без належних правових підстав, а тому рішення, на підставі яких вказана земельна ділянка передана у власність фізичних осіб очевидно порушують права та законні інтереси ДП "Ліси України" та держави, а зазначена Земельна ділянка підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння у Відповідачів виходячи з наступного.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

За змістом п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986 р., плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, від 23.10.2019р. у справі № 488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 р. у справі № 278/1735/15-ц.

Листом ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" ВО "Укрдержліспроект" вих. № 394 від 27.09.2023 підтверджено приналежність Земельної ділянки до земель державного лісового фонду. Зокрема, згідно матеріалів лісовпорядкування, земельна ділянка з кадастровим номером 6321755300:01:000:0044 має перетин з межами квартала 111 Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України", площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6321755300:01:000:0044 з межами квартала 111 Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України" становить 0,7113 га з загальної площі ділянки 0,7113 га.

Протоколом першої лісовпорядної наради по базовому лісовпорядкуванню від 30.05.2001 затверджено матеріали лісовпорядкування 2002 - 2011 років, в тому числі відносно земель, що відносяться до Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України".

Протоколом другої лісовпорядної наради від 07.06.2011 з розгляду основних положень проекту організації розвитку лісового господарства ДП "Зміївське лісове господарство" затверджено матеріали лісовпорядкування 2011 - 2020 років, в тому числі відносно земель, що відносяться до Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України".

Вказані протоколи у встановленому чинним законодавством порядку не скасовані та діяли на час ухвалення на підставі яких видано державний акт на право власності на земельну ділянку та подальшого укладення та державної реєстрації договору оренди Земельної ділянки.

Враховуючи, що вищевказана земельна ділянка має перетин з межами земель лісогосподарського призначення, реєстрація такої земельної ділянки за ОСОБА_1 на праві приватної власності та передача її у користування третім особам порушує права та інтереси держави в цілому та ДП "Ліси України" зокрема.

Вказані вище документи підтверджують факт належності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, а докази є належними і допустимими, оскільки стосуються предмета доказування, надані уповноваженими суб`єктами, які безпосередньо володіють необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 р. у справі № 361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 р. у справі № 6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі № 21-570а14, саме планово - картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являється основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами. Вказані висновки також застосовано і у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 р. у справі № 911/3685/17.

За таких обставин, землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні ДП "Ліси України" та належать до державної власності. Земельна ділянка, поза волею власника та законного землекористувача вибула з його володіння та була зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності і на ній здійснюється сільськогосподарська діяльність.

Відповідно до усталеної судової практики, за загальним правилом, судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Відповідний правовий висновок, зокрема, міститься в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17.

Беручи до уваги вищезазначене, рішення, прийняті Зміївською районною державною адміністрацією щодо передачі земельних ділянок у приватну власність суперечать чинному законодавству у зв`язку з чим видача в подальшому державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачу та укладення договорів оренди земельних ділянок відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Згідно інформації, наданої відповіддю Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 27.09.2023 та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України" вказана земельна ділянка накладається на землі лісового фонду.

За таких обставин, в порушення статті 20 ЗК України, статті 57 ЛК України, Зміївською РДА передано у власність громадянам землі лісогосподарського призначення, загальною площею (площа перетину) 0,7113 га, що розташована у виділі 14, квартал 111 Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України", за відсутності погодження органу лісового господарства.

За таких обставин вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному статтями 387, 388 ЦК України. Право відповідачів на спірну земельну ділянку виникло на підставі незаконних державних актів на право власності на земельні ділянки, що вказує на те, що до них перейшло право власності на спірні земельні ділянки від держави протиправно поза волею власника.

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).

Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14- 104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші).

Ухвалою суду від 21.11.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.02.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача просив слухання справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити в повному об`ємі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 та представник третьої особи Харківської обласної військової адміністрації про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки не повідомили, заяв та відзиву на позов від відповідачів, в тому числі письмових пояснень з приводу позову від третьої особи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, з огляду на те, що належним чином повідомлений відповідач повторно не з`явився у судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки, суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із неявкою осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального запису.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно Інформації з порталу "Е-Сервіси", ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6321755300:03:000:0044, площею 0,7113 га. Відповідно до відомостей про земельну ділянку, земельна ділянка, кадастровий номер 6321755300:01:000:0044, площею 0,7113 га, має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 53).

Наказом голови Державного агентства лісових ресурсів України № 571 від 27.09.2021 р. припинено ДП "Красноградське лісове господарство" (а. с. 20 - 21).

З листа т.в.о. директора ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" № 394 від 27.09.2023 р. вбачається, що згідно матеріалів лісовпорядкування 2010 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6321755300:01:000:0044 (6), знаходиться в межах кварталу 111 Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України", площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6321755300:01:000:0044 (6), з межами квартала 111 Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України" становить 0,7113 га з загальної площі ділянки 0,7113 га (а. с. 11 - 12).

Наказом першого заступника голови Державного агентства лісових ресурсів України № 979 від 04.11.2022 р. припинено ДП "Зміївське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме, приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (а. с. 23 - 24).

Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України визначається, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Пунктом 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020 р., визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

За змістом п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986 р., плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, від 23.10.2019р. у справі № 488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 р. у справі № 278/1735/15-ц.

Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Земельна ділянка належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась.

Листом ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" ВО "Укрдержліспроект" вих. № 394 від 27.09.2023 підтверджено приналежність Земельної ділянки до земель державного лісового фонду. Зокрема, згідно матеріалів лісовпорядкування, земельна ділянка з кадастровим номером 6321755300:01:000:0044 знаходиться в межах кварталу 111 Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України", площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6321755300:01:000:0044 (6) з межами квартала 111 Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України" становить 0,7113 га з загальної площі ділянки 0,7113 га (Додаток № 1).

Протоколом першої лісовпорядної наради по базовому лісовпорядкуванню від 30.05.2001 затверджено матеріали лісовпорядкування 2002 - 2011 років, в тому числі відносно земель, що відносяться до Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України".

Протоколом другої лісовпорядної наради від 07.06.2011 з розгляду основних положень проекту організації розвитку лісового господарства ДП "Зміївське лісове господарство" затверджено матеріали лісовпорядкування 2011 - 2020 років, в тому числі відносно земель, що відносяться до Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України".

Вказані протоколи у встановленому чинним законодавством порядку не скасовані та діяли на час ухвалення на підставі яких видано державний акт на право власності на земельну ділянку та подальшого укладення та державної реєстрації договору оренди Земельної ділянки.

Враховуючи, що вищевказана земельна ділянка має перетин з межами земель лісогосподарського призначення, реєстрація такої земельної ділянки за ОСОБА_1 на праві приватної власності та передача її у користування третім особам порушує права та інтереси держави в цілому та ДП "Ліси України" зокрема.

Вказані вище документи підтверджують факт належності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, а докази є належними і допустимими, оскільки стосуються предмета доказування, надані уповноваженими суб`єктами, які безпосередньо володіють необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 р. у справі № 361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 р. у справі № 6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі № 21-570а14, саме планово - картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являється основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами. Вказані висновки також застосовано і у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 р. у справі № 911/3685/17.

За таких обставин, землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні ДП "Ліси України" та належать до державної власності. Земельна ділянка, поза волею власника та законного землекористувача вибула з його володіння та зареєстрована за ОСОБА_1 .

Відповідно до усталеної судової практики, за загальним правилом, судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Відповідний правовий висновок, зокрема, міститься в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17.

Беручи до уваги вищезазначене, рішення, прийняті Зміївською районною державною адміністрацією щодо передачі земельних ділянок у приватну власність суперечать чинному законодавству у зв`язку з чим видача в подальшому державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачу та укладення договорів оренди земельних ділянок відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Згідно інформації, наданої відповіддю Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 27.09.2023 та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України" вказана земельна ділянка накладається на землі лісового фонду.

В порушення статті 20 ЗК України, статті 57 ЛК України Зміївською районною державною адміністрацією передано у власність громадянам землі лісогосподарського призначення, загальною площею (площа перетину) 1,6404 га, що розташована у виділі 14, квартал 111 Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України", за відсутності погодження органу лісового господарства.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, висловленими у постановах від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року № 6-377цс15.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Порядок вилучення земельних ділянок визначений статтею 149 ЗК України, згідно з якою земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення, належать до земель Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України", самостійне вилучення для нелісогосподарських потреб Земельної ділянки державної власності і передання у приватну власність такої ділянки не належало до повноважень Зміївської районної державної адміністрації, тому проведено з порушенням положень ЗК України та ЛК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зазначено, що "серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. […] Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. […] Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння".

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку.

Позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

За наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягнення судового збору на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 142, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280 - 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034, місцезнаходження: вул. Руставелі Шота, 9-А, м. Київ) до ОСОБА_1 , третя особа: Харківська обласна військова адміністрація (ЄДРПОУ 23912956, 61002, м. Харків, вул. Сумська, 64) про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати на користь ДП "Ліси України" земельну ділянку з кадастровим номером 6321755300:01:000:0044, яка знаходиться в межах кварталу 111 Чемужівського лісництва філії "Зміївське лісове господарство" ДП "Ліси України", площею 0,7113 га, що належить ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" судові витрати у розмірі по 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2024 року.

Суддя: В. В. Шахова